Ухвала суду № 1357855, 26.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“26” вересня 2007р.                                                                              № К-17497/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Ланченко Л.В.

                                                                                  Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача:                Богданов О.В. (дов. від 01.09.2007р.);

відповідача:           1.Заскіна І.П. (дов. від 11.09.2007р. № 16038/10/23);

                                   2.Жуковська Н.Ю. (дов. від 25.07.2006р. №11359/10/10)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці

на постанову Господарського суду Вінницької області від 01.11.2005р.

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р.

у справі №11/85-05

за позовом               Відкритого акціонерного товариства “Вінницяхліб”

до                               Державної податкової інспекції у м. Вінниці

про                             визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Вінницяхліб” (далі по тексту – позивач, ВАТ “Вінницяхліб”) звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (далі по тексту – відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.01.2005р. №0000122310/0 та №0000132310/0.

Постановою Господарського суду Вінницької області від 01.11.2005р. у справі №11/85-05 (суддя Матвійчук В.В.), яке залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. (головуючий суддя – Майор Г.І., судді Голубєва Г.К., Горшкова Н.Ф.), позовні вимоги ВАТ “Вінницяхліб” задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 24.01.2005р. №0000122310/0 та №0000132310/0.

ДПІ у м. Вінниці не погоджуючись з постановою Господарського суду Вінницької області від 01.11.2005р. та ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. у справі №11/85-05, подала касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ДПІ у м. Вінниці зазначає, що судами попередніх інстанцій при прийняті оскаржуваних судових рішень порушено норми матеріального права, а саме, п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Так, зустрічними перевірками встановлено, що експортований товар, який був предметом укладених позивачем договорів, при експортуванні через комісіонерів фактично належав комісіонеру, а не ВАТ “Вінницяхліб”, а тому, вартість цього товару неправомірно віднесена позивачем до валових витрат. Крім того, позивач включив до податкового кредиту суму податку на додану вартість за операцією купівлі-продажу, за якою товар фактично не проданий, а суму передоплати за цей товар повернено ВАТ “Вінницяхліб”.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у м. Вінниці не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 24.01.2005р. ДПІ у м. Вінниці прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0000122310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 427 230,00 грн., в т.ч. 213 615,00 грн. основного платежу та 213 615,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 2) №0000132310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 2 271 840,00 грн., в т.ч. 1 514 560,00 грн. основного платежу та 757 280,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ у м. Вінниці на підставі акту “Про результати планової документальної перевірки вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством “Вінницяхліб” код ЄДРПОУ 00375763 за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004р.” від 20.01.2005р. №4-23-10/00375763 (далі по тексту – Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення: 1) п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” віднесено до складу валових витрат 2 кварталу 2004р. суму у розмірі 854 460,00 грн., яка, на думку відповідача, є компенсацією за товар, оскільки немає документального підтвердження факту його придбання, що призвело до заниження податок на прибуток за цей період на суму у розмірі 213 615,00 грн.; 2) п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем зменшено податковий кредит з відповідним подальшим збільшенням податкового зобов’язання на підставі виписаних Закритим акціонерним товариством “Агропромпродукт” розрахунків коригувань податку на додану вартість в листопаді 2003р. на 600 000,00 грн., в січні 2004р. на 743 666,67 грн., оскільки, на думку відповідача, поставка товарів від ЗАТ “Агропромпродукт” позивачу не відбулась, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму у розмірі 1 514 560,00 грн.

Вищий адміністративний суд України не погоджується з такими висновками Акту перевірки виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.03.2004р. між Приватним підприємством “Діміна” (далі по тексту – ПП “Діміна”) та позивачем укладено договір №ПД/10 (далі по тексту – Договір №ПД/10), відповідно до умов якого ПП “Діміна” (постачальник) зобов’язується передати у власність товар, а позивач прийняти та оплатити його за встановленими у договорі цінами та строками. Номенклатура, якісні характеристики та ціну одиниці товару і вартість партії, що підлягає відвантаженню обумовлюється сторонами в додатках.

05.03.2004р. на виконання Договору №ПД/10 укладено додаток №2, яким сторонами узгоджено поставку висівок пшеничних гранульованих в кількості 2000 тон, за ціною - 490,83 грн. за 1 тону без податку на додану вартість, на загальну суму у розмірі 1 178 000,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість.

29.04.2004р. на виконання Договору №ПД/10 та додатку №2 до нього, ПП “Діміна” передало, а позивач отримав 848,511 тон висівок пшеничних на загальну суму 499 772,98 грн., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 83 295,50 грн., що підтверджується актом прийому-передачі №3 та видатковою накладною від 29.04.2004р. №29/04/03.

29.04.2004р. ПП “Діміна” виписано податкову накладну від 29.04.2004р. №29/04/03 на загальну суму у розмірі 499 772,98 грн., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 33 295,50 грн.

За період з 07.04.2004р. по 03.06.2004р., згідно з платіжними дорученнями від 07.04.2004р. №81, від 06.05.2004р. №1173, від 12.05.2004р. №96, від 12.05.2004р. №97, від 03.06.2004р. №1465 позивачем здійснено оплату 848,511 тон висівок пшеничних на загальну суму у розмірі 499 772,98 грн., в т.ч. податок на додану вартість у розмірі 83 295,50 грн.

01.03.2004р. між позивачем та Малим приватним підприємством “Макс” (далі по тексту – МПП “Макс”, комісіонер) укладено договір комісії №3, відповідно до умов якого ВАТ “Вінницяхліб” зобов’язується передати комісіонеру товар для здійснення експортної комісійної реалізації, а комісіонер зобов’язувався перерахувати позивачу виручку за експортований товар в валюті України по курсу НБУ на дату отримання валютної виручки.

01.03.2004р. на виконання Договору комісії №3 укладено додаток №2 до нього, яким сторонами узгоджено поставку висівок пшеничних гранульованих в кількості 848,511 тон, на загальну суму у розмірі 429 587,15 грн., в т.ч. податок на додану вартість.

29.04.2004р. на виконання договору комісії №3 та додатку №1 до нього, ВАТ “Вінницяхліб” передало, а комісіонер отримав висівки пшеничні в кількості 848,511 тон на загальну суму 429 587,15 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 29.04.2004р. №1.

04.05.2004р. відповідно до вантажно-митної декларації №50800/4/004476, звіту комісіонера від 12.05.2004р. №1, акту виконаних робіт від 12.05.2004р. №1, висівки пшеничні в кількості 848,511 тон експортовані (вивезені за межі митної території України) на користь нерезидента.

В період з 06.04.2004р. по 12.05.2004р. згідно виписок з банківського рахунку позивача від 06.04.2004р. на суму у розмірі 200 000,00 грн., від 07.05.2004р. на суму у розмірі 69 587,15 грн., від 11.05.2004р. на суму у розмірі 100 000,00 грн., від 12.05.2004р. на суму у розмірі 60 000,0 грн. комісіонер перерахував виручку позивачу за експортований товар в валюті України по курсу НБУ на дату отримання валютної виручки загальною сумою 429 587,15 грн.

Виручка від реалізації висівок пшеничних за договором комісії включена позивачем до складу доходів від продажу по рядку 1.01 декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2004р.

ДПІ у м. Вінниці проведено зустрічні перевірки ПП “Діміна” та МПП “Макс”.

За результатами позапланової перевірки МПП “Макс” з питань взаємовідносин з ПП “Діміна”, відповідно до довідки ДПІ у м. Вінниці від 28.10.2004р. №1632/23-035, встановлено, що висівки пшеничні гранульовані МПП “Макс” передало у власність ПП “Діміна” на умовах СРТ порт Херсон, згідно договору від 12.01.2004р. №ПД/2 та додатку до нього від 12.01.2004р. №1, що підтверджується актом прийому-передачі від 29.04.2004р. №4, порушень діючого законодавства не встановлено.

За результатами позапланової перевірки ПП “Діміна” з питань взаємовідносин з ВАТ “Вінницяхліб”, відповідно до довідки ДПІ у м. Вінниці від 29.10.2004р. №50/26-30281653, встановлено, що ПП “Діміна”, згідно умов договору №ПД/10 від 03.03.2004р. та додатку №2 до нього від 03.03.2004р., передало висівки пшеничні гранульовані на умовах СРТ порт Херсон, що підтверджується актом прийому-передачі №3 від 29.04.2004р. та видатковою накладною № 29/04/03 від 29.04.2004р., порушень діючого законодавства не встановлено.

За результатами позапланової перевірки МПП “Макс” з питань взаєморозрахунків з ВАТ “Вінницяхліб”, відповідно до довідки ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області від 25.10.04р. №1611/23-085/22507418, встановлено, що згідно умов договору комісії №3 від 01.03.2004р. та додатку №1 від 01.03.2004р. до нього, висівки пшеничні гранульовані в кількості 848,511 тон передані Комітентом – ВАТ “Вінницяхліб” на умовах СРТ порт Херсон Комісіонеру – МПП “Макс”, що підтверджується актом прийому-передачі №1 від 29.04.2004р. За результатами перевірки порушень Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” не встановлено.

Згідно висновку Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.07.2005р. №Е-342, витрати з придбання позивачем висівок пшеничних на суму 416 477,48 грн. з метою їх подальшого експорту документально підтверджені та відносяться до валових витрат, а викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про заниження суми чистого податку на прибуток за II квартал 2004 року на 104 119,37 грн. (416 477,48x25%) документально не підтверджений.

Крім того, у висновку судово-бухгалтерської експертизи зазначено, що серед записів податкових накладних до книги придбання за квітень місяць 2004р. не виявлено запису податкової накладної №29/04/03 від 29.04.2004р. на суму 499 772,98 грн. в т.ч. ПДВ 83 295,50 грн., отриманої від ППФ “Діміна”. Отже, сума ПДВ по вищезазначеній податковій накладній не включена до податкового кредиту при розрахунках платежів до бюджету з податку на додану вартість в квітні місяці 2004р. і не відображена в декларації з податку на додану вартість за квітень 2004р., що в свою чергу вказує на те, що висновок податкового органу, викладений в акті перевірки № 4-23-10/00375763 від 20.01.2005р. про заниження чистої суми податку на додану вартість ВАТ “Вінницяхліб” за квітень 2004р. на суму 83 295,50 грн., документально не підтверджений і не відповідає даним податкового та бухгалтерського обліку на підприємстві за квітень місяць 2004 року.

17.05.2004р. між ТОВ “Діалог” (постачальник) та позивачем укладено договір №СХ-17/05-3, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується передати у власність товар, а позивач прийняти та оплатити його за встановленими у договорі цінами та строками. Номенклатура, якісні характеристики та ціну одиниці товару і вартість партії, що підлягає відвантаженню обумовлюється сторонами в додатках.

17.05.2004р. на виконання договору №СХ-17/05-3 укладено додаток №1 до нього, яким сторонами узгоджено поставку кукурудзи фуражної в кількості 750 тон +/-10%, за ціною - 575,00 грн. за 1 тону без ПДВ, на загальну суму 517 500,00 грн. +/-10%, в тому числі ПДВ.

За період з 07.06.2004р. по 17.06.2004р. на виконання умов зазначеного договору №СХ-17/05-3 та додатку № 1 до нього, ТОВ “Діалог” передало кукурудзу фуражну в кількості 761,709 тон на загальну суму 525 579,21 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується актами прийому-передачі №1 та №2, видатковими накладними від 07.06.2004р. №РН-0000168 та від 17.06.2004р. №РН-0000206.

07.06.2004р. та 17.06.2004р. ТОВ “Діалог” виписало податкові накладні №231 на загальну суму 517 500,00 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 86 250,00 грн., та №258 на загальну суму 8 079,21 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 1 346,54 грн., відповідно.

За період з 25.06.2004р. по 22.07.2004р., позивачем здійснено оплату 761,709 тон кукурудзи фуражної на загальну суму 525 579,21 грн., в тому числі ПДВ в розмірі 87 596,54 грн., що підтверджується платіжними дорученнями  від 22.07.2004р. № 1982 на суму 25 579,21 грн., в т.ч. ПДВ 4 263,20 грн., від 25.06.2004р. № 118 на суму 160 000,0 грн., в т.ч. ПДВ 26 666,67 грн. та від 30.06.2004р. № 120 на суму 340 000,0 грн., в т. ч. ПДВ 56 666,67 грн.

20.05.2004р. між позивачем та ПВКФ “Агровіта” (комісіонер) укладено договір комісії №2 та додаток №1 до нього, згідно умов якого 07.06.2004р. та 17.06.2004р. кукурудза фуражна в кількості 761,709 тон передана комісіонеру для здійснення експортної комісійної реалізації, що підтверджується актами прийому-передачі № 1 від 07.06.2004р. та № 2 від 17.06.2004р. та довіреністю серії ЯЗО №892555.

23.06.2004р. кукурудза фуражна в кількості 761,709 тон експортована нерезиденту, що підтверджується вантажно-митною декларацією №110040000/4/002745, звітами комісіонера від 30.06.2004р. №1/1 та від 20.07.2004р. №1/2, актами виконаних робіт від 30.06.2004р. №1/1 та від 20.07.2004р. №1/2.

Згідно виписок з банківського рахунку позивача від 25.06.2004р. на суму 160 000,0 грн.; від 30.06.2004р. на суму 340 000,0 грн.; від 20.07.2004р. на суму 6 158,19 грн.; від 31.07.2004р. на суму 3 629,80 грн., комісіонер перерахував виручку позивачу за експортований товар в валюті України по курсу НБУ на дату отримання валютної виручки загальною сумою 509 787,99 грн.

Виручка від реалізації кукурудзи фуражної по договору комісії включена позивачем до складу доходів від продажу по рядку 1.01 декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2004р.

ДПІ у м. Вінниці проведено зустрічні перевірки ТОВ “Діалог”, ЗАТ “Синельникове-Агро”.

За результатами позапланової зустрічної перевірки ТОВ “Діалог” з питань взаємовідносин з ВАТ “Вінницяхліб”, відповідно до довідки №52/26-30913895 від 30.10.2004р., ДПІ у м. Вінниці встановлено факт передачі кукурудзи фуражної в кількості 761,709 тон на загальну суму 525 579,21 грн., в т.ч. ПДВ 87 596,54 грн. Порушень діючого законодавства по вищезазначеній операції між ТОВ “Діалог” та ВАТ “Вінницяхліб” перевіркою не встановлено.

.

За результатами позапланової перевірки ЗАТ “Синельникове-Агро”, згідно довідки №37/260 від 27.12.2004р., встановлено, що в момент продажу кукурудзи фуражної ТОВ “Діалог” ВАТ “Вінницяхліб” та на дату передачі її на комісію ПВКФ “Агровіта”, кукурудза фуражна, яка перебувала на зберіганні в ЗАТ “Синельникове-Агро”, на картці ТОВ “Діалог” переоформлена на картку ПВКФ “Агровіта”, що підтверджується складською квитанцією на зерно від 07.05.2004р. .№016905. Однак, відповідно до довідки від 07.07.2005р. №07/07-2, 07.06.2004р. та 17.06.2004р. ТОВ “Діалог” не здійснювало продаж ПВКФ “Агровіта” кукурудзи фуражної в кількості 750,00 тон та 11,709 тон відповідно, яка знаходилась на зберіганні в ЗАТ “Синельникове-Агро”.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.07.2005р. №Е-342, витрати з придбання позивачем кукурудзи фуражної на суму 437 982,67 грн. з метою їх подальшого експорту документально підтверджені, та відносяться до валових витрат, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про заниження суми чистого податку на прибуток за II квартал 2004р. на 109 495,67 грн. (437 982,67x25%) документально не підтверджений. Відтак, позивач правомірно відніс відповідну суму в розмірі 87 596,54 грн. до податкового кредиту з податку на додану вартість у червні 2004р.

26.03.2003р. ЗАТ “Агропромпродукт” (продавець) уклало договір купівлі-продажу продукції №7/113/93-1 з позивачем, відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати, а позивач – прийняти у свою власність на умовах франко-елеватор - склад ЗАТ “Подільське борошно” та оплатити товар.

01.10.2003р. сторони на виконання договору уклали додаток №4 до нього, яким сторонами визначено продаж пшениці 3-го класу в кількості 3 000,00 тон на суму 3 750 000,00 грн., в тому числі ПДВ 625 000,00 грн. Поставка продукції, згідно цього договору та додатку до нього, здійснюється протягом 2-х календарних місяців після 100% попередньої оплати позивачем вартості продукції.

На виконання умов вказаного договору та додатку до нього, позивачем 31.10.2003р. проведено попередню оплату пшениці 3-го класу в сумі 3 750 000,00 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням від 31.10.2003р. №399 та випискою з банківського рахунку позивача за 31.10.2003р., а ЗАТ “Агропромпродукт” виписано податкову накладну від 31.10.2003р. №293 на суму 3 750 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 625 000,00 грн.

26.11.2003р. між позивачем та ЗАТ “Агропромпродукт” укладено додаткову угоду про припинення дії додатку №4 від 01.10.2003р. до договору купівлі-продажу продукції №7/113/93-1 від 26.03.2003 року, у п. 2 якої зазначено про неможливість виконання в повному обсязі поставок продукції, передбачених додатком № 4. Сторонами договору купівлі-продажу продукції також зазначено, що ЗАТ “Агропромпродукт” протягом десяти календарних днів від дати укладення цієї угоди зобов’язується повернути частину передоплати у розмірі 3 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 600 000,00 грн.

28.11.2003р. ЗАТ “Агропромпродукт” частково повернуло передоплату за продукцію на розрахунковий рахунок позивача в сумі 3 600 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 28.11.2003р. №600 та виписало розрахунок коригувань №20 кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 31.10.2003р. №293 на суму ПДВ 600 000,00 грн.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.07.2005р. №Е-342, висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про заниження суми чистого податку на додану вартість за жовтень 2003р. на 600 000,00 грн. та зайво обрахованої чистої суми податку за листопад 2003р. на 600 000,00 грн. документально не підтверджений та не відповідає вимогам чинного законодавства України з питань визначення платежів до бюджету з податку на додану вартість.

22.12.2003р. ЗАТ “Агропромпродукт” (продавець) уклало з позивачем договір купівлі-продажу продукції №7/113/321/12 та додаток №1 до нього, згідно умов яких продавець – ЗАТ “Агропромпродукт” зобов’язується передати, а позивач прийняти у свою власність на умовах франко-елеватор - склад ЗАТ “Подільське борошно” та оплатити пшеницю 3-го класу у кількості 5 000,00 тон на суму 6 500 000,00 грн., в тому числі ПДВ 1 083 333,33 грн. Поставка продукції, згідно цього договору та додатку до нього, здійснюється протягом 10 календарних днів після здійснення оплати за продукцію в повному обсязі.

На виконання умов договору та додатку №1 до нього, 30.12.2003р. позивачем проведено попередню оплату за пшеницю 3-го класу на суму 6 400 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1 066 666,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №488 на суму 400 000,00 грн.; №492 на суму 3 000 000,00 грн.; №491 на суму 3 000 000,00 грн., а ЗАТ “Агропромпродукт” 31.12.2003р. виписано податкову накладну №500 на суму 6 400 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 066 666,67 грн.

05.01.2004р. між позивачем та ЗАТ “Агропромпродукт” укладено додаткову угоду про припинення дії додатку №1 від 22.12.2003р. до договору купівлі-продажу продукції від 22.12.2003р. №7/113/321/12, в якій зазначено про неможливість виконання в повному обсязі поставок продукції передбачених в додатку №1 та визначено, що продавець протягом 2 календарних місяців від дати укладення угоди зобов’язується повернути частину передоплати у розмірі 4 462 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

06.01.2004р. ЗАТ “Агропромпродукт” частково повернув передоплату за продукцію на розрахунковий рахунок позивача в сумі 4 462 000,00 грн., в т.ч. ПДВ, що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 06.01.2004р. та виписав розрахунок коригувань №1 кількісних та вартісних показників до податкової накладної №500 від 31.12.2003р. на суму ПДВ 743 666,67 грн.

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.07.2005р. №Е-342, висновок податкового органу, викладений в акті перевірки про заниження суми чистого податку на додану вартість за грудень 2003р. на 743 666,67 грн. та зайво обрахованої чистої суми податку за січень 2004р. на 743 666,67 грн. документально не підтверджений та не відповідає вимогам чинного законодавства України з питань визначення платежів до бюджету з податку на додану вартість.

Як визначено п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції, що була чинною на момент операцій, що досліджуються) валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Отже, як випливає з приписів даної правової норми, валовими витратами виробництва є сума будь-яких витрат у грошовій та інших формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає поняття “господарської діяльності”, згідно якого це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснив витрати у грошовій формі для придбання висівок пшеничних та кукурудзи фуражної, для подальшого їх використання у власній господарській діяльності, фактично для їх продажу з метою отримання доходів, то, на думку судової колегії, витрати з придбання позивачем у ПП “Діміна” висівок пшеничних в кількості 848,511 тон на суму 416 477,48 грн., а також витрати з придбання позивачем у ТОВ “Діалог” кукурудзи фуражної в кількості 761,709 тон, на суму 437 982,67 грн. з метою їх подальшого експорту, які є документально підтвердженими, обґрунтовано віднесені ним до складу валових витрат. Отже, доводи відповідача щодо заниження суми чистого податку на прибуток за II квартал 2004р. на 213 615,00 грн. (416 477,48 грн. + 437 982,67 грн.) х 25%) є безпідставними.

Як визначено пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент операцій, що досліджуються) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Як встановлено раніше, позивач правомірно відніс до складу валових витрат витрати на придбання висівок пшеничних та кукурудзи фуражної в рамках вищеописаних операцій, отже, він на законних підставах відніс відповідні суми (83 295,50 грн. та 87 596,54 грн.) до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, з книги придбання та висновку судово-бухгалтерської експертизи Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.07.2005р. №Е-342 вбачається, що за квітень місяць 2004р. не виявлено запису податкової накладної від 29.04.2004р. №29/04/03 на суму 499 772,98 грн., в т.ч. ПДВ 83 295,50 грн., виписаної ПП “Діміна”, а в декларації з податку на додану вартість за квітень 2004р. по рядку 10.1 “б” сума податкового кредиту становить 1 506 030,00 грн., що відповідає даним книги придбання за квітень місяць 2004р., відтак, сума ПДВ по вищезазначеній податковій накладній не включалась позивачем до податкового кредиту при розрахунках платежів до бюджету з податку на додану вартість в квітні місяці 2004р. та не відображалась в декларації з податку на додану вартість за квітень 2004р., отже, висновок відповідача про заниження позивачем чистої суми податку на додану вартість за квітень 2004р. на суму 83 295,50 грн. не відповідає фактичним обставинам справи.

Разом з тим, Вищий адміністративний суд України погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про те. що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати, пов’язані із здійсненням передоплати на користь ЗАТ “Агропромпродукт” в рамках договорів від 26.03.2003р. №7/113/93-1 та від 22.12.2003р. №7/113/321/12 по першій із подій, а саме по даті списання коштів з його розрахункового рахунку, як того вимагає п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що свідчить про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Обмеження в оподаткуванні з передоплати встановлені лише п.п. 7.3.8 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яким передбачено, що попередня оплата (авансування) товарів, що згідно з договорами підлягають вивезенню (експортуванню) за межі митної території України або ввезенню (пересиланню) на митну територію України, не є підставою для виникнення податкових зобов’язань.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов’язань при збільшенні суми компенсації продавцю.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037 (далі по тексту – Порядок). Відповідно до п. 20 Порядку, у разі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари, продукцію, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. У зворотному порядку відбувається перегляд сум податкових зобов'язань при збільшенні суми компенсації продавцю. При цьому продавець товарів (робіт, послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної у двох примірниках за формою згідно з додатком №2 до податкової накладної.

Відповідно до п. 25 Порядку розрахунок коригування дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на збільшення чи зменшення податкового кредиту з відповідним подальшим коригуванням податкового зобов'язання з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у книзі обліку придбання з від'ємним чи позитивним значенням.

Таким чином, оскільки внаслідок узгодження між позивачем та ЗАТ “Агропромпродукт” зміни суми компенсації за продаж товарів, здійснено часткове повернення передоплати, то згідно отриманого розрахунку коригувань кількісних та вартісних показників від 28.11.2003р. №20 до податкової накладної від 31.10.2003р. №93 та розрахунку коригувань кількісних та вартісних показників від 06.01.2004р. №1 до податкової накладної від 31.12.2003р. №500, то, на думку судової колегії, позивач правомірно відкоригував (збільшив) податкові зобов’язання з податку на додану вартість на суми 600 000,00 грн. та 743 666,67 грн. відповідно, у періодах, в яких були зменшені суми компенсації за придбання товару. А отже, доводи ДПІ у м. Вінниці щодо неправомірності дій позивача по заниженню суми чистого податку на додану вартість за жовтень 2003 року - на 600 000,00 грн., за грудень 2003 року - на 743 667,00 грн.; за квітень 2004 року - на 83 296,00 грн.; за червень 2004 року - на 87 597,00 грн. та щодо зайвого обчислення суми чистого податку на додану вартість за листопад 2003 року – 600 000,00 грн.; за січень 2004 року –734 667,00 грн. є необґрунтованими.

Посилання ДПІ у м. Вінниці про поширення на ВАТ “Вінницяхліб”, як на суб’єкта господарювання, який здійснює свою підприємницьку діяльність на ринку зерна, положень Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, згідно якого документ, який не відповідає вимогам цього Закону не є складським документом, тобто без оформлення складського документа не здійснюється передача зерна, а, відтак, згідно договорів на поставку укладених ВАТ “Вінницяхліб” з ПП “Діміна” та ТОВ “Діалог” перехід права власності не виникає, спростовуються наступним.

Так, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що операція з придбання кукурудзи фуражної та її передача на комісію відбувались одночасно, то необхідності відкривати картку на зберігання зерна у ВАТ “Вінницяхліб” не виникло. При цьому, придбана ВАТ “Вінницяхліб” для подальшої реалізації кукурудза фуражна належала позивачеві на праві власності і витрати на її придбання відносились до валових витрат у податковому обліку.

Крім того, згідно преамбули Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, цей Закон визначає державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України. Закон спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна для забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування його експортного потенціалу.

Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, ставки, механізм оправлення податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування, а Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, за своїм характером і цільовим призначенням не є законом про оподаткування.

Разом з тим, посилання ДПІ у м. Вінниці на висновок спеціаліста-економіста Підгурської О.В. від 07.02.2006р., наданий згідно листа УПМ ДПА у Вінницькій області, правомірно не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки вказане економічне дослідження спеціаліста-економіста щодо дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “Вінницяхліб” по акту планової документальної перевірки від 20.01.2005р. №4-23-10/00375763 проведено за межами адміністративної справи на підставі листа та з наданням невизначених у висновку документів, отже не є належним та допустимим доказом у даній справі.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що судами попередніх інстанцій податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 24.01.2005 р. №0000122310/0 та №0000132310/0 обґрунтовано визнано недійсними.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Вінницької області від 01.11.2005р. та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. у справі №11/85-05 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Господарського суду Вінницької області від 01.11.2005р. та ухвали Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. у справі №11/85-05 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Вінницької області від 01.11.2005р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 09.03.2006р. у справі №11/85-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              Ю.П. Бойченко