Рішення № 135784912, 16.04.2026, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2026 року Справа№200/1743/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Духневича О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (адреса: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2026 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.10.2025 № 057150014216, щодо відмови в призначені та виплаті пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 06.09.1982 по 19.08.1983, з 03.09.1986 по 30.12.2017, з 31.12.2017 по 27.09.2022, період навчання з 01.09.1983 по 30.04.1986 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.09.1982 та трудової книжки серії НОМЕР_3 від 22.09.2025, починаючи з 05.07.2025.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 26.09.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.10.2025 № 057150014216 відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, згідно ст. 263 КАС України. Зобов`язано відповідачів подати до суду: засвідчену належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копію пенсійної справи відносно позивача.

31.03.2026 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач-1) на позовну заяву, у якому відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову повністю. Також надано витребувані документи.

Обґрунтовуючи відзив відповідач-1 зазначає, що позивач 26.09.2025 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Заяву від 26.09.2025 було опрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. За результатом розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 03.10.2025 № 057150014216 про відмову в призначенні пенсії.

Відповідач-1 вказав, що за наслідком розгляду наданого пакету документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було встановлено, що на час звернення страховий стаж позивача склав 28 років 10 місяців 24 дні. В той же час, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 07.09.1982, оскільки документ надано в копії, також не зараховано період роботи з 03.09.1986 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 22.09.2025, оскільки дата працевлаштування не відповідає даті заповнення трудової книжки.

01.04.2026 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі відповідач-2) на позовну заяву, у якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову повністю. Також надано витребувані документи.

Обґрунтовуючи відзив відповідач-2 зазначає, що за результатом розгляду заяви, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області прийнято рішення від 03.10.2025 № 057150014216 про відмову в призначенні пенсії. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 07.09.1982, оскільки документ надано в копії, також не зараховано період роботи з 03.09.1986 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 22.09.2025, оскільки дата працевлаштування не відповідає даті заповнення трудової книжки.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

26.09.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіального прийняття рішень заява була передана для розгляду та ухвалення відповідного рішення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.10.2025 № 057150014216 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Також зазначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 10 місяців 24 дні. До загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 07.09.1982, оскільки документ надано в копії; з 03.09.1986 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 22.09.2025, оскільки дата працевлаштування не відповідає даті заповнення трудової книжки.

Вважаючи рішення відповідача-2 про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, страховий стаж здобутий до впровадження системи персоніфікованого обліку обчислюється на підставі документів згідно законодавства, що діяло до набрання чинності Закону № 1058-IV.

До набрання чинності Законом № 1058-IV порядок обчислення страхового стажу для призначення пенсій унормовувався Законом № 1788-XII.

Згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16 та іншими.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відмовляючи у призначенні пенсії, відповідач-2 зазначив, що до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 07.09.1982, оскільки документ надано в копії; з 03.09.1986 по 31.12.1998 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 від 22.09.2025, оскільки дата працевлаштування не відповідає даті заповнення трудової книжки.

Щодо не зарахування періодів роботи згідно з трудовою книжкою НОМЕР_2 від 07.09.1982, суд зазначає наступне.

Позивач просить зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 06.09.1982 по 19.08.1983, з 03.09.1986 по 30.12.2017, з 31.12.2017 по 27.09.2022, період навчання з 01.09.1983 по 30.04.1986 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.09.1982 та трудової книжки серії НОМЕР_3 від 22.09.2025.

В матеріалах справи наявний протокол розрахунку стажу форми РС-право від 03.10.2025, відповідно до якого судом встановлено, що період навчання з 01.09.1983 по 30.04.1986, періоди з 22.10.1987 по 21.10.1990 та з 01.01.1999 по 31.03.2022 зараховано територіальним Пенсійним фондом України до страхового стажу позивача.

Отже відсутні підстави для зобов`язання відповідача повторно зарахувати вже зараховані періоди до страхового стажу позивача.

Тому позовні вимоги в частині зарахування періоду навчання з 01.09.1983 по 30.04.1986 та періодів роботи з 22.10.1987 по 21.10.1990 та з 01.01.1999 по 31.03.2022 не підлягають задоволенню.

Щодо решти періодів, а саме з 06.09.1982 по 19.08.1983, з 03.09.1986 по 21.10.1987, з 22.10.1990 по 31.12.1998 та з 01.04.2022 по 27.09.2022, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, згідно вимог ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

У пунктах 1 та 2 Порядку № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно п. 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У такому ж порядку підтверджується стаж роботи за відсутності документів у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються (розміщувалися) на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, в районі проведення антитерористичної операції або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, а також на територіях територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають/перебували в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а також у разі, коли майно (документи) підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (незалежно від місця їх реєстрації на території України) розташоване на території України та/або пошкоджене чи знищене внаслідок воєнних (бойових) дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів).

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що стаж роботи працівника підтверджується трудовою книжкою.

Якщо трудова книжка відсутня, то для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Якщо відсутня трудова книжка та не надано будь-яких документів на підтвердження стажу роботи, то підтвердження такого стажу здійснюється на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи є саме оригінал трудової книжки, а за відсутності оригіналу трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

При цьому чинним законодавством не передбачена можливість підтвердження страхового стажу, пільгового стажу чи загального (трудового) стажу на підставі копії трудової книжки, навіть за умови її нотаріального засвідчення чи засвідчення її копії іншим органом.

Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд в постановах від 25.02.2026 у справі № 360/843/25, від 16.02.2026 у справі № 360/1659/25, від 30.10.2025 у справі № 360/624/25.

Як свідчать матеріали справи, позивач при зверненні із заявою про призначення пенсії надала копію трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.09.1982. Вказане позивачем не заперечується.

Суд зауважує, що відсутність оригіналу трудової книжки або підтверджуючих страховий стаж довідок не є формальністю, а є вимогою чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідачів про відсутність підстав для зарахування страхового стажу на підставі копії трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.09.1982.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем-2 при прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії не враховано те, що в матеріалах пенсійної справи наявний дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 від 22.09.2025.

29.07.93 наказом Міністерства праці України № 58 затверджено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Розділом 5 Інструкції № 58 визначено порядок оформлення дублікатів трудових книжок працівникам

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3 розділу 5 Інструкції № 58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.

Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки. Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.

Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.

Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.

У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.

У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.

Суд звертає увагу, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивача та первинних документів, на підставі яких записи були внесені до дубліката трудової книжки.

Дублікат трудової книжки серії НОМЕР_3 від 22.09.2025 містить відомості про дати прийняття і звільнення позивача з роботи, а також номери і дати видачі відповідних наказів.

При цьому, в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 внесено запис про загальний стаж роботи позивача до влаштування на підприємство ТОВ "Охоронний Холдінг", в якому зазначено загальний стаж роботи 34 роки 11 місяців 22 дні, що відповідає вимогам розділу 5 Інструкції № 58.

Суд звертає увагу, що дублікат трудової книжки є належним доказом трудового стажу, оскільки містить відомості про стаж роботи у загальному (сумарному) вигляді до влаштування на підприємство ТОВ "Охоронний Холдінг".

Відповідно до довідки ТОВ "Охоронний Холдінг" від 27.09.2022 № 264, судом встановлено, що позивача прийнято на роботу в ТОВ "Охоронний Холдінг" 31.12.2017 на підставі наказу № 538о/с від 29.12.2017.

Таким чином позивачем підтверджено загальний страховий стаж до 31.12.2017, що становить 34 роки 11 місяців 22 дні. Після 31.12.2017 страховий стаж позивача становить 4 роки 3 місяці, що підтверджується протоколом розрахунку стажу форми РС-право від 03.10.2025.

Отже, загальний страховий стаж позивача в своїй сукупності становить 39 років 2 місяці 22 дні.

Як встановлено судом, позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії 26.09.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Оскільки, загальний страховий стаж позивача становить більше 39 років, а тому позивач має право на призначення пенсію за віком.

Позивач просить додатково зарахувати окремі періоди роботи, а саме з 06.09.1982 по 19.08.1983, з 03.09.1986 по 21.10.1987 та з 22.10.1990 по 31.12.1998, посилаючись при цьому на копію трудової книжки.

Однак, як вже встановлено судом, копія трудової книжки не є належним та допустимим доказом для підтвердження страхового стажу, а інших документів, які б підтверджували зазначені періоди роботи у спосіб, визначений законодавством, позивачем не надано.

При цьому суд зазначає, що загальний стаж роботи позивача вже визначений та підтверджений дублікатом трудової книжки серії НОМЕР_3 від 22.09.2025, а тому відсутні правові підстави для окремого зарахування спірних періодів роботи без надання належних доказів, які б дозволяли їх ідентифікувати та перевірити.

Таким чином, вимога позивача в частині зарахування періодів роботи з 06.09.1982 по 19.08.1983, з 03.09.1986 по 21.10.1987 та з 22.10.1990 по 31.12.1998 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо зарахування періоду роботи з 01.04.2022 по 27.09.2022, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що у період з 31.12.2017 по 27.09.2022 позивач працювала в ТОВ "Охоронний Холдінг", що підтверджується довідкою ТОВ "Охоронний Холдінг" від 27.09.2022 № 264.

Суд зазначає, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку (в індивідуальних відомостях про застраховану особу - позивача (форма Ок-5)) відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків (єдиного внеску) для нарахування пенсії за наявності відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), - не є підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах була висловлена Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 560/4616/20, від 25.09.2018 у справі № 242/65/17, від 22.11.2018 у справі № 242/4793/16-а, від 11.07.2019 у справі № 242/1484/17, від 04.06.2019 у справі № 235/900/17, від 27.02.2019 у справі № 242/1871/17 та № 423/3544/16-а, від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а, від 04.09.2018 у справі № 482/434/17.

Однак, відсутність відомостей стосовно нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески (єдиний внесок), свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.

З наявної в матеріалах справи довідки форми ОК-5 щодо позивача, судом встановлено, що заробітна плата позивачу у період з 01.04.2022 по 27.09.2022 (день звільнення) не нараховувалася, а сплата страхових внесків не здійснювалася.

Оскільки в системі персоніфікованого обліку не має даних не лише про сплату страхових внесків, але й про суму заробітку для нарахування пенсії за період з 01.04.2022 по 27.09.2022, у пенсійного орану відсутні підстави для зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача.

Аналогічного висновку дійшов Перший апеляційний адміністративний суд у постановах від 16.05.2024 у справі № 200/4683/23, від 18.12.2023 у справі № 200/2155/23.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що період роботи з 01.04.2022 по 27.09.2022 не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Перевіривши в сукупності підстави відмови позивачу у призначенні пенсії за віком, суд дійшов висновку про неправомірність частини аргументів, на які зіслався відповідач-2. Помилковість окремих висновків пенсійного органу є підставою для скасування рішення від 03.10.2025 № 057150014216, оскільки неврахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття призвело до того, що спірне рішення суперечить нормам пенсійного законодавства.

Отже, рішення відповідача-2 від 03.10.2025 № 057150014216 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 06.09.1982 по 19.08.1983, з 03.09.1986 по 30.12.2017, з 31.12.2017 по 27.09.2022, період навчання з 01.09.1983 по 30.04.1986 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 07.09.1982 та трудової книжки серії НОМЕР_3 від 22.09.2025, починаючи з 05.07.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

При цьому, чинним законодавством України встановлена можливість подання відповідної заяви про призначення (перерахунок) пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України та визначено екстериторіальний принцип обробки заяв.

Як встановлено судом, заяву позивача від 26.09.2025 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та на підставі якої ним прийнято оскаржуване рішення.

А тому, оскільки відповідальним за прийняття оскаржуваного рішення є орган Пенсійного фонду, що розглядав таку заяву - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-VI, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Перевіривши доводи позивача, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 03.10.2025 № 057150014216 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком та зобов`язання відповідач-2 повторно розглянути заяву позивача від 26.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону № 1058-VI, з урахуванням висновків суду у цій справі.

При цьому, суд вважає, вищевказаний спосіб захисту достатнім, враховуючи обставини по справі.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.10 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1, після призначення/перерахунку пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Таким чином, після призначення пенсії позивачу електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації) або фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Як вбачається із заяви про призначення пенсії від 26.09.2025, позивач вказала адресу місця реєстрації м. Маріуполь Донецької області. Разом з тим, фактичне місце проживання позивача вказано м. Київ.

Таким чином, електронна пенсійна справа після призначення пенсії може бути передана для здійснення виплати як до органу Пенсійного фонду України в Донецькій області, так і до відповідного органу за фактичним місцем проживання позивача у місті Києві.

За таких обставин, сам по собі факт зазначення відповідачем Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не свідчить про його безумовний обов`язок здійснювати виплату пенсії, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору.

Враховуючи викладене, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 94, 139, 241-246, 257-258, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.10.2025 № 057150014216 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з урахуванням висновків суду у цій справі.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1064,96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.С. Духневич