Рішення № 135781087, 17.04.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 707/557/26

Номер провадження2/711/1772/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2026 року ТОВ «Свеа Фінанс», в інтересах якого діє представник за довіреністю Паладич Аліна Олександрівна, через підсистему «Електронний суд», звернулося до Черкаського районного суду Черкаської області з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у сумі 52 349,97 грн та судові витрати (вхідний №2762, а.с.2-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 03.02.2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №2070259 про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Також позивач у позові зазначає про те, що 03.02.2025 позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, виразив згоду із умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС первісного кредитора.

Зі своєї сторони ТОВ «Селфі Кредит» направило 03.02.2025 ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему на номер телефону НОМЕР_1 (що був зазначений позичальником у анкеті в особистому кабінеті) одноразовий ідентифікатор E473, котрий в свою чергу позичальником було 03.02.2025 о 12:11:03 год введено/відправлено первісному кредитору у відповідному розділі ІТС, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання договору №2070259 про надання споживчого кредиту, на умовах визначених офертою.

Таким чином, позивач констатує, що 03.02.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір №2070259 про надання споживчого кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Селфі Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами Кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

Також позивач у позові зазначає, що згідно умов Кредитного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, що надані відповідачем ТОВ «Селфі Кредит». У зв`язку з цим, позивач констатує, що позичальником було отримано кредит в загальній сумі 15000 грн, кредитодавцем за яким було ТОВ «Селфі Кредит».

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача, то ТОВ «Свеа Фінанс» як позивач обгрунтовує це тим, що 22.10.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-41/25, відповідно до умов якого ТОВ «Свеа Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Селфі Кредит», зокрема, і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2070259 від 03.02.2025.

З огляду на викладене, ТОВ «Свеа Фінанс» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №2070259 від 03.02.2025 в сумі 52 349,97 грн, з яких: 14 999,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29850 грн - заборгованість за відсотками, 7500 грн - пені, а також судові витрати.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 17 лютого 2026 року позовну заяву ТОВ «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.11-12).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 00 хв 14 квітня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.73-74).

Представник позивача Паладич А.О. в судове засідання, що призначене о 11 год 00 хв 14.04.2026, не з`явилася, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і Паладич А.О. як його представника, що були отримані цими учасниками справи 21.03.2026 (а.с.76 зворот, 77 зворот).

Водночас представник позивача Паладич А.О., у п.3 прохальної частини позовної заяви, виявила волю на розгляд справи у відсутність представника позивача і не заперечила проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 14 квітня 2026 року о 11 год 00 хв не з`явився, про причини неявки не повідомив, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без його участі до суду не подав, відзиву до суду не направив (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим, 14 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 03 лютого 2025 між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №2070259 (далі - Кредитний договір).

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, ТОВ «Селфі Кредит» надає ОСОБА_1 як споживачу кошти у кредит в національній валюті - гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Зі змісту п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.9.1 та 1.10.1 суд встановив, що сума кредиту складає 15000 грн; строк кредиту - 350 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів; тип процентної ставки - фіксований; стандартна процентна ставка - 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом розмір річної ставки обумовлений на рівні 2499,48%; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 67500 грн.

Із п.2.1 Кредитного договору встановлено судом, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок ОСОБА_1 як споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_2 .

Крім того з п.9.2 Кредитного договору встановлено, що договір діє з моменту його підписання електронними підписами сторін і до строку, вказаного в п.1.3. договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним.

Із розділу 10 Кредитного договору суд встановив, що у ньому містяться відомості про підписання ОСОБА_1 03.02.2025 о 12 год 11 хв 03 сек Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е473 (а.с.16-22).

Також суд встановив, що разом із Кредитним договором відповідач ОСОБА_1 , на виконання умов означеного правочину, погодився з графіком платежів за договором як додатком №1 до Кредитного договору шляхом його підписання 03.02.2025 о 12 год 11 хв 03 сек електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е473 (а.с.22 зворот).

Із листа ТОВ «Пейтек» №20251022-1192 від 22.10.2025 судом встановлено, що о 12 год 12 хв 36 сек 02.03.2025 ТОВ «Селфі Кредит» через ТОВ «Пейтек» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 15000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Кредитного договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача з призначенням платежу: зарахування на картку НОМЕР_3 , що відповідає номеру картки, що зазначена позичальником ОСОБА_1 у п.2.1 Кредитного договору (а.с.40).

Згідно безпосередньо дослідженого судом розрахунку заборгованості за Кредитним договором, що підготовлений ТОВ «Селфі Кредит», суд встановив, що означеним товариством як кредитодавцем 03.02.2025 видано відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 15000 грн; у період часу з 03.02.2025 до 22.10.2025 включно, позичальнику щоденно нараховувались відсотки в сумі 150 грн.

Крім того з означеного засобу доказування судом встановлено, що ОСОБА_1 сплатив грошові кошти ТОВ «Селфі Кредит» у рахунок погашення як тіла кредиту (0,03 грн), так і відсотків за користування сумою кредиту (9450 грн) (а.с.36-39).

Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №01.02-41/25 від 22 жовтня 2025 року (далі - Договір факторингу) встановив, що означеного дня між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено означений правочин, відповідно до п.2.1 - 2.5 якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

Загальний розмір заборгованостей складає 41 559 025,27 грн, згідно з реєстром боржників, який складається сторонами у формі електронного документа.

Реєстр боржників в електронному вигляді (з основною інформацією за Кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін з накладенням кваліфікованого електронного підпису та є невід`ємною частиною цього договору. Реєстр боржників (розширений) на електронному носії (з додатковою інформацією за Кредитними договорами) за змістом основних даних щодо Кредитних договорів не повинен містити розбіжностей зі змістом даних у реєстрі боржників в електронному вигляді, підписаному сторонами з накладенням кваліфікованого електронного підпису. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у реєстрі боржників в електронному вигляді та реєстру боржників (розширений) на електронному носії, перевагу має інформація реєстру боржників в електронному вигляді.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення прав вимог за цим договором не проводиться з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржників від реалізації прав вимог, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від розміру фінансування, та меншими від загального розміру заборгованостей.

За фінансування під відступлення прав вимог згідно з цим договором клієнт сплачує фактору плату у розмірі 100 (сто) гривень, без ПДВ (а.с.41-47).

Факт оплати ТОВ «Свеа Фінанс» ТОВ «Селфі Кредит» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу судом встановлено із, дослідженої у судовому засіданні, платіжної інструкції кредитового переказу коштів №10206 від 22.10.2025, відповідно до якої ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувало ТОВ «Селфі Кредит» 2 712 359,97 грн плати за укладення договору факторингу №01.02-41/25 від 22.10.2025 (а.с.53).

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-41/25 від 22.10.2025 судом встановлено, що ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Кредитного договору в сумі 52349,97 грн, з яких: 14999,97 грн - заборгованість за тілом кредиту, 29850 грн - заборгованість за відсотками, та 7500 грн - сума штрафних санкцій (а.с.54-55).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі - Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним позики на підставі договору факторингу №01.02-41/25 від 22.10.2025.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: Е473.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання ним у кредит від ТОВ «Селфі Кредит» грошових коштів у сумі 15000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю ТОВ «Селфі Кредит», так і його правонаступнику ТОВ «Свеа Фінанс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 14999,97 грн (з урахуванням сплачених позичальником 0,03 грн) у рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 29 850 грн суд зазначає наступне.

Зі змісту п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.5.1, 1.9.1 та 1.10.1 суд встановив, що сума кредиту складає 15000 грн; строк кредиту - 350 днів, а періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів; тип процентної ставки - фіксований; стандартна процентна ставка - 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом розмір річної ставки обумовлений на рівні 2499,48%; за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 67500 грн.

Проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом «факт/факт» (п.3.1 Кредитного договору).

Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.5 договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії договору та не може бути збільшений товариством в односторонньому порядку (п.3.4 Кредитного договору).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений правильно.

Суд, проаналізувавши п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 3.1 та 3.4 Кредитного договору, дійшов висновку, що його сторони обумовили те, що протягом усього строку кредиту, тобто з 03.02.2025 до 19.01.2026, застосовується стандартна процентна ставка 1,0%.

Як встановлено судом, первісним кредитодавцем відсотки за користування кредитними коштами позичальником були нараховані з 02.03.2025 до 22.10.2025 включно, тобто в межах строку кредитування, що обумовлений в п.1.3 Кредитного договору (а.с.36-39).

Таким чином, розмір відсотків, які підлягали сплаті відповідачем на користь кредитодавця ТОВ «Селфі Кредит», згідно умов Кредитного договору, є наступним: за період з 03.02.2025 до 22.10.2025: 39 300 грн (15000 грн х 0,01 = 150 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 150 грн х 262 дні (кількість днів між 02.03.2025 та 22.10.2025) = 39 300 грн)).

Водночас, оскільки відповідач ОСОБА_1 сплатив первісному кредитодавцю грошові кошти в сумі 9450 грн, які останнім були зараховані у рахунок погашення відсотків за користування сумою кредиту, тому залишок недоплачених позичальником відсотків, згідно умов Кредитного договору, складає 29850 грн (39300 грн - 29850 грн).

Також суд дійшов висновку про необхідність здійснення правового аналізу дотримання первісним кредитодавцем Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 в частині здійснення розрахунку розміру відсотків з призми відсоткової ставки 1,0%/день.

Так, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

Здійснивши аналіз означених правових норм, суд звертає увагу учасників справи, що встановлення процентної ставки у розмірі 1,0% в день, що передбачена умовами Кредитного договору, мало місце після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а тому первісним кредитодавцем, під час укладення з позичальником ОСОБА_1 . Кредитного договору, дотримано положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Кредитного договору).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 29850 грн, підлягає задоволенню.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Кредитним договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача неустойки у виді пені в сумі 7500 грн, то суд зазначає про таке.

Пунктами 6.4, 6.4.1 та 6.4.2 Кредитного договору обумовлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: у розмірі 2 250,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 450,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

З розрахунку заборгованості за Кредитним договором, складеного первісним кредитодавцем (а.с.36-39), суд встановив, що первісний кредитодавець здійснив нарахування ОСОБА_1 як позичальнику штрафних санкцій на загальну суму 7500 грн за період з 05.05.2025 до 17.05.2025, а саме: 05.05.2025 - 2250 грн; з 06.05.2025 до 15.05.2025 - щоденно по 450 грн; 16.05.2025 - 300 грн.

Частинами 1,3 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Водночас ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Проте Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ, серед іншого, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 18 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Тлумачення пункту 18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Згідно правового висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і не скасований на час розгляду судом цієї справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що хоч умовами Кредитного договору сторони і обумовили нарахування та сплату позичальником штрафу в розмірі, передбаченому п.6.4., 6.4.1 та 6.4.2 Кредитного договору, проте п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальники, у період воєнного стану, звільняються від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання), в тому числі, і в кредитних зобов`язаннях.

Також суд звертає увагу сторін, що Кредитним договором не обумовлено розмір пені за прострочення виконання кредитного зобов`язання позичальником; умовами Кредитного договору визначено лише розмір такого виду неустойки як штраф. Більше того, що у паспорті споживчого кредиту (а.с.24-25) між позичальником ОСОБА_1 та кредитодавцем ТОВ «Селфі Кредит» було обумовлено, що пеня не буде передбачена умовами Кредитного договору.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з позичальника неустойки у виді як пені, так і штрафу в період воєнного стану, а також з огляду на те, що Кредитним договором не обумовлено між його сторонами розмір пені; водночас позивач не заявив позовної вимоги про стягнення з відповідача як позичальника штрафу як виду неустойки, розмір якого визначений у п. 6.4, 6.4.1 та 6.4.2 Кредитного договору.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №545 від 30.01.2026 (а.с.6).

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 52349,97 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» задоволено частково, а саме в розмірі 44 849,97 грн, що складає 85,67% від ціни позову (44 849,97 грн / 52349,97 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 2280,88 грн, тобто 85,67% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 х 0,8567).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Свеа Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 44 849,97 грн, з яких: 14999,97 грн - заборгованість за основною сумою боргу, та 29850 грн - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2280,88 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 5, 527, 530, 599, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст.8, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» №2070259 від 03 лютого 2025 року в розмірі 44 849 (сорок чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) гривень 97 (дев`яносто сім) копійок, з яких: 14 999 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 97 (дев`яносто сім) копійок - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 29 850 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят) гривень - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2280 (дві тисячі двісті вісімдесят) гривень 88 (вісімдесят вісім) копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 17 квітня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко