Ухвала суду № 13577073, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1945/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Справа № 2-а-1945/10/2370

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Чаку Є.В.,

при секретарі: Корж В.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно зясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка закритого акціонерного товариства «Фрау Марта»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень та липень 2009 року з урахуванням зустрічних перевірок по ланцюгу постачання, за наслідками якої було складено акт № 841/23-4/32653955 від 15.04.2010 року.

Згідно висновків вказаного акта, позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 113334, 00 грн. за податковими накладними, виданими позивачу ТОВ «ВКФ «Дюна», чим порушено п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 , п.п.7.7.1 та 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі Закон № 168/97, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

На підставі висновків вказаного акта, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000342304/0 від 19.04.2010 року, яким позивачу було зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 113334 грн. 00 коп. (за травень 2009 року на 56667 грн. 00 коп. та за липень 2009 року на 56667 грн. 00 коп.)

Як вбачається з матеріалів перевірки, відповідачем не приймаються суми податкового кредиту позивача за податковими накладними ТОВ «ВКФ «Дюна», виписаними останнім за поставлений товар. Вказані доводи відповідач обгрунтовує тим, що внаслідок зустрічних перевірок ТОВ «ВКФ «Дюна»виявилось, що вказана юридична особа не є виробником товарів, які поставлялись позивачу ним є ТОВ «Стар-Найт». Однак, при проведенні зустрічної перевірки ТОВ «Стар-Найт»було виявлено відсутність документації щодо операцій з ТОВ «ВКФ «Дюна»через втрату документів внаслідок аварії мережі водопостачання.

Згідно з п.1.1 та 1.8 ст.1 Закону № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до абз.1 п.п 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, законодавець пов`язує відсутність права на податковий кредит у даному випадку виключно з відсутністю податкових накладних у особи, яка формує податковий кредит.

Тому можлива несплата контрагентами позивача своїх зобов`язань з ПДВ до бюджету не може бути підставою для відмови у зарахуванні сум податкового кредиту позивачу, оскільки останнім були сплачені суми ПДВ у вартості послуг, що ним отримувались.

З приводу правомірності формування бюджетного відшкодування колегія суддів відзначає наступне.

Порядок формування сум бюджетного відшкодування регулюється п.7.7 ст.7 Закону № 168/97.

Так, згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168/97).

Таким чином, платнику податків надано право на формування бюджетного відшкодування у межах сум сплачених ним зобов`язань з ПДВ у попередніх податкових періодах, не обмежуючи останнього у кількості таких періодів.

Враховуючи правомірність формування позивачем податкового кредиту та докази, надані ним щодо здійснення оплати ПДВ у вартості товарів та послуг, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність висновків відповідача про завищення суми бюджетного відшкодування позивачем.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 червня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 25.01.2011 року