Ухвала суду № 13577056, 19.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 33/161-34/276-А Головуючий у 1-й інстанції: Сташків Р.Б.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на ухвалу Господарського суду м. Києва від 26 січня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ібріс»до Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про визнання рішення недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ібріс»(далі ТОВ «Ібріс») остаточно вточнивши позовні вимоги звернулося до суду з позовом в якому просило визнати нечинними рішення Державної податкової адміністрації України (далі ДПА, Відповідач-1) № 2-2342-13457451-7964/6 від 12.12.2001, податкові повідомлення-рішення від 12.12.2001 № 3/23 та № 4/23-42, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (ДПІ у Бабушкинському р-н, Відповідач-2) від 06.02.2002 №0000641500/0, від 06.09.2002 № 0000651500/0, від 06.09.2002 № 0000271600/0, а також стягнути з Державного бюджету України на свою користь збитків в розмірі 11301960,73 грн., які складаються з: 1951800 грн. збитків від втрати майна, 1076644,55 грн. упущеної вигоди від неотриманої орендної плати, 194778,68 грн. упущеної вигоди від знеціненої орендної плати та 8078737,5 грн. упущеної вигоди від неотриманих доходів від продажу майна.

Постановою Господарського суду м. Києва від 27.02.2006 позов було задоволено частково та визнано нечинними рішення № 2-2342-13457451-7964/6 від 12.12.2001, податкове повідомлення-рішення від 12.12.2001 №4/23-42, податкове повідомлення-рішення від 12.12.2001 № 3/23-42 Відповідача-1, рішення від 06.06.2002 № 000094, податкове повідомлення-рішення від 06.09.2002 №0000641500/0, податкове повідомлення-рішення від 06.09.2002 № 0000271600/0 Відповідача-2. Стягнуто із Державного бюджету України на користь Позивача 907 864,60 грн. прямих збитків. У решті позову було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 постанову суду першої інстанції від 27.02.2006 змінено в частині стягнення збитків, пункт 9 постанови господарського суду перше інстанції, яким стягнуто збитки, викладено в наступній редакції, а саме: стягнено з Державного бюджету України на користь Позивача 907 864,60 грн. збитків (шкоди) від втрати майна, 1 043 935,40 грн. збитків (шкоди) від втрати майна, 1 076 644,55 грн. збитків від неотримання орендної плати, 194 776 68 грн. збитків від знецінення орендної плати, 8 078 737, 50 грн. збитків від неотриманних доходів від продажу майна. Пункт 10 постанови господарського суду першої інстанції, яким стягнуто судові витрати, викладено в наступній редакції, а саме: стягнути із Державного бюджету України на користь Позивача 26 095 грн. судових витрат по сплаті державного мита за подану позовну заяву, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 12 750 грн. судових витрат по сплаті державного мита за подану апеляційну скаргу, а в іншій частині постанову Господарського суду м. Києва від 27.02.2006 у справі №33/161 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007 постанови суддів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з Державного бюджету України збитків від втрати майна, упущеної вигоди у вигляді не отриманої орендної плати, упущеної вигоди від знецінення орендної платі та упущеної вигоди від не отриманих доходів від продажу майна скасовані, а справу в цієї частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції; в решті постанови господарських судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

Позивач звернувся до суду з заявою про зміну порядку виконання рішення судового рішення у справі №33/161-34/276-А, про стягнення збитку від втрати майна, яке в частині набрало чинності і просив визначити, що збитки від втрати майна у розмірі 907864,60 грн. підлягають стягненню з Державного бюджету України з рахунку №3116009700004, банк ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 23928791.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 січня 2009 року змінено порядок виконання постанови Господарського суду м. Києва від 27.02.2006 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2006 у справі №33/161-34/276-А, з урахуванням постанови Вищого адміністративного суду України від 31.01.2007 року визначивши, що збитки від втрати майна у розмірі 907864 грн. 60 коп. підлягають стягненню з Державного бюджету України з рахунку №31116009700004, банк ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 23928791.

Не погоджуючись з даною ухвалою суду першої інстанції представник Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 199, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповіцно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Змінюючи порядок виконання суд першої інстанції виходив з вимог ч.1 ст.263 КАС України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне:

Відповідно до ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду, що видав виконавчий лист, із поданням, а сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Тобто, тільки за наявності обставин, які зумовлюють ускладнення виконання судового рішення, заінтересовані особи мають право звернутись з відповідною заявою.

Пунктом 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Згідно з ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які платежі з бюджетну можна здійснювати лише за наявності відповідних бюджетних призначень, які встановлюється законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Статтею 112 Бюджетного кодексу України визначено, що Державне казначейство України: здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат Державного бюджету України; встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням; здійснює контроль за відповідністю платежів взятими зобов'язаннями та бюджетними асигнуваннями.

Відповідно до листа Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області за №12-14/1486 від 20.05.2008 у 2008 році відшкодування матеріальної шкоди на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ібріс»повинно здійснюватись з рахунку, який відкритий в управлінні Державного казначейства у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області №31116009700004, банк ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 23928791.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Головним управлінням державного казначейства України у Дніпропетровській області чітко визначено рахунок, з якого можливе списання збитків (шкоди) від втрати майна подана заява ТОВ «Ібріс»про зміну порядку виконання судового рішення підлягає задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 165, 196, 199, 200, 205, 207, 212, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду м. Києва від 26 січня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б. Парінов

І.Й.Петрик

Повний текст ухвали виготовлений 24 січня 2011 року