Ухвала суду № 13577055, 19.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8250/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Парінова А.Б., Петрика І.Й.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Ліконтін»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач приватне підприємство «Ліконтін»(далі ПП «Ліконтін») вернулося до суду з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва (далі ДПІ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.05.2008 року №0001752340.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 28.05.2008 №0001752340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6700 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишеню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва на підставі направлень на перевірку від 20.05.2008 №888 та №889 проведено перевірку контролю за здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктом підприємницької діяльності приватним підприємством «Ліконтін».

Перевіркою встановлю, що підприємство «Ліконтін»здійснює медичну практику в області офтальмології за готівку із застосування реєстратора розрахункових операцій і придбанням відповідного дозволу. Підприємством не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місце проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Сума невідповідності складає 1340 грн.

За результатами перевірки державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва складено акт перевірки від 20.05.2008 №2034/2340-32106953/19 та прийнято рішення від 28.05.08 №0001752340, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 7040 грн.

Не погоджуючись з цим рішенням, позивачем подано скаргу на адресу ДПІ у місті Києві. За наслідками розгляду скарги ПП «Ліконтін»державною податковою адміністрацією у місті Києві своїм рішенням від 22.08.2008 року №4220/10/25-214 повідомлено позивача про скасування рішення державної податкової інспекції Дніпровському районі міста Києва від 28.05.2008 №0001752340 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 340 грн., в іншій частині залишення рішення без змін.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку що вимоги позивача є обґрунтованими в частині скасування рішення державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.05.2008 ™* №0001752340 у сумі 6700 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265).

Відповідно до пунктів 13 статті 3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та або в безготівковій формі зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за порушення вимог Закону №265 встановлена розділом V цього Закону.

Статтею 22 Закону №265 передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відповідальність за невиконання зазначеного обов'язку передбачена пунктом 1 ст. 17 цього Закону № 265 у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг).

Статтею 22 цього Закону встановлено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Відповідно до статті 2 Закону - розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

А місце проведення розрахунків - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

За змістом цієї норми, для наявності розрахункової операції місце отримання засобу платежу повинно співпадати з місцем реалізації товару, за умови використання засобу платежу.

Місце проведення розрахунків визначене як місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Чинні нормативні акти визначають, що розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Колегія суддів зазначає, що обов'язковою ознакою для застосування санкцій, які нараховані позивачу, є наявність розрахункової операції.

При проведенні перевірки, як правомірно зазначено судом першої інстанції розрахункових операцій не проводилося. Виявлені перевіряючи ми кошти знаходилися по за межами місця проведення операцій.

Разом з тим судом першої інстанції встановлено, що згідно договору оренди та суборенди вбачається, що в приміщенні за адресою АДРЕСА_1 знаходяться дві юридичних особи: ПП «Ліконтін»та субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_2.

В книзі обліку доходів та витрат ОСОБА_2, 20.05.2008 проведено запис суми виручки 2524 грн., тоді як щоденний дохід ПП «Ліконтін»за період з 07 травня 2008 року по 21 травня 2008 року не перевищує 100 гривень.

Згідно з матеріалів справи позивач відмовився від підпису акту і зазначив, що вказана сума, яка знаходилася у торговельному залі не належить ПП»Ліконтін».

Таким чином посилання відповідача на порушення позивачем вимог п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг»безпідставні.

Докази, що спростовують доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження правомірності своїх дій, щодо внесення в акт перевірки суми 1340 гривень, яка знаходилася у торговій залі, в той же час позивачем надано достатньо доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає що позовні вимоги ТОВ «Торгові ласощі»підлягають задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 99, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 травня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 24 січня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: А.Б. Парінов

І.Й.Петрик

Повний текст ухвали виготовлений 24 січня 2011 року