Постанова № 13577040, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 46/496-А Головуючий у 1-й інстанції: Шабунін С.В. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода»на постанову господарського суду м. Києва від 29 січня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2006 року ТОВ «Чиста Вода»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними, недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0010332309/0 від 23 травня 2006 року, 0010322309/0 від 23 травня 2006 року, № 0000411702/0 від 25 травня 2006 року, 0010312309/0 від 23 травня 2006 року, № 0010332309/1 від 20 липня 2006 року, № 0010312309/1 від 20 липня 2006 року, № 0010322309/1 від 20 липня 2006 року та рішення про результати розгляду скарги № 16390/10/25-008 від 18 липня 2006 року.

Постановою господарського суду м. Києва від 29 січня 2007 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що податкові зобовязання відповідачем були визначені без дотримання строків, встановлених ст. 250 ГК України та ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а при нарахуванні податку на додану вартість також були порушені вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Під час судового засідання представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законну і обґрунтовану постанову, а підстави для її скасування відсутні.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Чиста Вода»задовольнити частково, а постанову господарського суду м. Києва від 29 січня 2007 року скасувати в частині виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Чиста Вода»суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі податкових накладених, виданих юридичними особами, державна реєстрація яких скасована.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Чиста Вода»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року, про що складено акт № 416-23-9-31287829 від 18 травня 2006 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0010332309/0 від 23 травня 2006 року, 0010322309/0 від 23 травня 2006 року, № 0000411702/0 від 25 травня 2006 року, 0010312309/0 від 23 травня 2006 року.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Чиста Вода»подало скаргу до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, за результатами розгляду якої було винесено рішення про результати розгляду скарги № 16390/10/25-008 від 18 липня 2006 року, а також податкові повідомлення-рішення № 0010332309/1 від 20 липня 2006 року, № 0010312309/1 від 20 липня 2006 року, № 0010322309/1 від 20 липня 2006 року.

Згідно висновків акту перевірки № 416-23-9-31287829 від 18 травня 2006 року підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0010322309/0 від 23 травня 2006 року та № 0010322309/1 від 23 травня 2006 року стало допущення позивачем порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зокрема, відповідач вважає неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих субєктом господарювання, свідоцтво платника податку на додану вартість анульоване в судовому порядку.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції ТОВ «Чиста Вода»укладало договори з ТОВ «Пріоритет», ТОВ «Флокс Ю.А.», ТОВ «Тріумфоптторг», ТОВ «Трансгаран»та ТОВ «Сервісконтракт».

У звязку з виконанням вказаних договорів ТОВ «Чиста Вода»отримало податкові накладні, на підставі яких сформувало податковий кредит з податку на додану вартість у січні, травні, листопаді та грудні 2003 року .

Рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 09 червня 2004 року було визнано недійсними статут, свідоцтво платника ПДВ та первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи ТОВ «Сервісконтракт», рішенням Соломянського районного суду м. Києва від 17 березня 2004 року ТОВ «Трансгарант», рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30 квітня 2004 року ТОВ «Флокс Ю.А.», рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 червня 2004 року ТОВ «Пріоритет», а рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 червня 2004 року ТОВ «Тріумфоптторг».

Відповідач вважає, що податкові накладні у звязку з визнанням недійсними свідоцтв платника податку на додану вартість вказаних товариств у відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року, є недійсними.

У звязку з наведеним ДПІ у Оболонському районі м. Києва в акті № 416-23-9-31287829 від 18 травня 2006 року закріплено висновок про те, що податковий кредит ТОВ «Чиста Вода»є непідтвердженим.

Колегія суддів вважає, що дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту за січні, травні, листопаді та грудні 2003 року у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту відповідні податкові накладні.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкові накладні, видані ТОВ «Пріоритет», ТОВ «Флокс Ю.А.», ТОВ «Тріумфоптторг», ТОВ «Трансгаран»та ТОВ «Сервісконтракт» як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З акту перевірки вбачається, що на час укладення та виконання договорів ТОВ «Пріоритет», ТОВ «Флокс Ю.А.», ТОВ «Тріумфоптторг», ТОВ «Трансгаран»та ТОВ «Сервісконтракт», вказані юридичні особи були зареєстровані як платники податку в податковому органі і їм були присвоєні індивідуальні податкові номери платників податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на те, що на момент формування позивачем податкового кредиту на суму на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Пріоритет», ТОВ «Флокс Ю.А.», ТОВ «Тріумфоптторг», ТОВ «Трансгаран»та ТОВ «Сервісконтракт»вказані товариства були зареєстровані як платник податку на додану вартість, колегія суддів вважає що такі дії позивача не можуть вважатися правопорушенням та слугувати підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010332309/1 від 20 липня 2006 року.

Разом з тим, вимога ТОВ «Чиста Вода»про скасування податкового повідомлення-рішення № 0010322309/0 від 23 травня 2006 року не підлягає задоволенню з огляду на те, що воно вважається відкликаним як таке, що було скасоване рішенням про результати розгляду скарги № 16390/10/25-008 від 18 липня 2006 року та не потребує визнання недійсним в судовому порядку.

Як на підставу для скасування інших податкових повідомлень-рішень позивач посилається на те, що згідно приписів пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові зобовязання можуть бути донараховані лише за період з 10 квітня 2003 року, а штрафні (фінансові) санкції згідно ст. 250 ГК України з 10 квітня 2005 року.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних доводів апеляційної скарги ТОВ «Чиста Вода»колегія суддів керується наступним.

У відповідності до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, для вирішення питання про те, за який період позивачу можуть бути нараховані податкові зобовязання з податку на прибуток колегія суддів керується наступним.

У відповідності до п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковим періодом по сплаті податку на прибуток є квартал.

Згідно абз. «б»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

З огляду на те, що позивач зобовязаний був подати податкову декларацію з податку на прибуток на І квартал 2003 року у строк до 12 травня 2003 року, а перевірка ТОВ «Чиста Вода»проводилася у період з 10 квітня 2006 року по 11 травня 2006 року, податкові зобовязання позивачу з податку на прибуток були визначені у межах строку, встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вирішуючи питання про те, за який період позивачу можуть бути нараховані податкові зобовязання з комунального податку колегія суддів керується наступним.

Податковий період по сплаті вказаного податку дорівнює місяцю.

Згідно абз. «а»пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, обовязок подати податкову звітність по комунальному податку за січень 2003 року у позивача виник 20 лютого 2003 року, за лютий 2003 року 20 березня 2003 року, а за березень 2003 року 20 квітня 2003 року.

З огляду на дату проведення перевірки ТОВ «Чиста Вода»податкові зобовязання з комунального податку позивачу могли бути донараховані лише починаючи з травня 2003 року.

Згідно перевірки вбачається, що податкові зобовязання із вказаного податку позивачу були донараховані за період з січня 2003 року.

Отже, комунальний податок за січень 2003 року (1 грн. 70 коп.), лютий 2003 року (3 грн. 40 коп.) та березень 2003 року (6 грн. 80 коп.) були нараховані після закінчення строку, встановленого пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У звязку з цим колегія суддів вважає необхідним скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0010332309/1 від 20 липня 2006 року в частині визначення податкового зобовязання на суму 11 грн. 90 коп.

Зменшення суми податкового зобовязання не має наслідком зменшення розміру застосованих вказаним податковим повідомленням-рішення штрафних (фінансових) санкцій, оскільки згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»такі санкції не можуть бути меншими ніж десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У задоволенні вимог про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0010332309/0 від 23 травня 2006 року слід відмовити з тих же підстав, що стали підставою для відмови в скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0010322309/0 від 23 травня 2006 року.

Посилання позивача на те, що штрафні (фінансові) санкції можуть бути застосовані до нього в межах строку, встановленого ст. 250 ГК України, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Штрафні (фінансові) санкції, що накладені на ТОВ «Чиста Вода»оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, були нараховані на підставі п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно п. 17.3 ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, штрафні (фінансові) санкції, в тому числі за порушення строків сплати податку з доходів фізичних осіб, що згідно акту перевірки № 416-23-9-31287829 від 18 травня 2006 року мала місце у 2004 році, були накладені у межах встановленого строку.

Таким доводи апеляційної скарги у повному обсязі не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у постанові від 29 січня 2007 року та не можуть бути підставою для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було при перевірці правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 0010332309/1 від 20 липня 2006 року та № 0010332309/1 від 20 липня 2006 року було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело жо неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Чиста Вода»задовольнити частково, а постанову господарського суду м. Києва від 29 січня 2007 року скасувати в частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода»ь задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 29 січня 2007 року в частині відмови в задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода»про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0010332309/1 від 20 липня 2006 року та податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0010332309/1 від 20 липня 2006 року в частині визначення податкового зобовязання на суму 11 грн. 90 коп. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чиста Вода» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Постанова виготовлена в повному обсязі 25 січня 2011 року.