Ухвала суду № 13577038, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3390/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Штогун С.Г.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Баришівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Молнія»до Баришівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року ЗАТ «Молнія»звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Баришівської ОДПІ в Київській області № 0000432332/2 та № 0000422332/2 від 01 лютого 2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесене законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Баришівської ОДПІ в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Барішвською ОДПІ в Київській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ЗАТ «Молнія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, про що складено акт № 1572/23-2/05407746 від 12 жовтня 2009 року та планову виїзну перевірку ЗАТ «Молнія»з питань дотримання повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету суд податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, про що складено акт № 54/23-2/05407746 від 21 січня 2010 року.

На підставі вказаних актів перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000432332/2 від 01 лютого 2010 року про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 34356 грн. 92 коп. з яких 22904 грн. 61 коп. основний платіж, а 11452 грн. 31 коп. штрафні (фінансові) санкції та № 0000422332/2 від 01 лютого 2010 року про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток на суму 126637 грн. 50 коп. з яких 84425 грн. 00 коп. основний платіж, а 42212 грн. 50 коп. штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість став висновок податкового органу про те, що ЗАТ «Молнія»включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що були ним сплачені у складі вартості послуг за договорами оренди.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ЗАТ «Молнія»та ТОВ «Бетонодом»був укладений договір оренди від 03 листопада 2008 року. Згідно вказаного договорів ТОВ «Бетонодом»передавало в користування позивача приміщення загальною площею 184 кв.м. Метою оренди приміщення у вказаному договорі зазначено розміщення у ньому офісу та складу.

Також ЗАТ «Молнія»було укладено договір оренди № 1/05-09 від 05 травня 2009 року із ВАТ «Харківський завод електротехнічного обладнання». Згідно вказаного договору позивач отримав у користування приміщення загальною площею 161, 9 кв.м. з метою розміщення офісу та складу.

У звязку з оплатою вказаних договорів ТОВ «Бетонодом»та ВАТ «Харківський завод електротехнічного обладнання»були надані позивачу податкові накладні на суму 22904 грн. 61 коп.

На підставі вказаних податкових накладних позивач сформував податковий кредит із податку на додану вартість на вказану суму.

Висновок перевіряючих про неправомірність формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладених, виданих ТОВ «Бетонодом»та ВАТ «Харківський завод електротехнічного обладнання», стало те, що ЗАТ «Молнія»під час проведення перевірки не було надано доказів використання орендованих ним приміщень у власній господарській діяльності.

У відповідності до абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно абз. 2 пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, вказані норми Закону повязують виникнення права на податковий кредит саме із метою придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг для використання у власній господарській діяльності, а не з їх фактичним використанням.

Згідно договорів оренди 03 листопада 2008 року та № 1/05-09 від 05 травня 2009 року вони були укладені з метою використання приміщень під склади та офіси, тобто в межах здійснення господарської діяльності.

У відповідності до абз. 3 пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідач, на якого у відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доведення правомірності своїх рішень, не надав суду доказів того, що ЗАТ «Молнія»використовувало орендовані у ТОВ «Бетонодом»та ВАТ «Харківський завод електротехнічного обладнання»приміщення у операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування не надав.

У звязку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при формуванні податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Бетонодом»та ВАТ «Харківський завод електротехнічного обладнання», позивач діяв у повній відповідності до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0000432332/2 від 01 лютого 2010 року став висновок податкового органу про те, що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит у розмірі 3324 грн. 61 коп. на підставі податкової накладної № 523 від 24 листопада 2006 року.

Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що під час проведення перевірки працівниками ЗАТ «Молнія»було надано лише копію вказаної податкової накладної.

Вказані доводи податкового органу колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що надання до перевіряючим копії податкової накладної № 523 від 24 листопада 2006 року не є свідченням того, що у позивача відсутній її оригінал, та не дає підстав вважати вказану податкову накладну недійсною.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0000432332/2 від 01 лютого 2010 року.

Податкові зобовязання з податку на прибуток були позивачу донараховані у звязку тим, що ЗАТ «Молнія»було неправомірно, на думку податкового органу, віднесено до складу валових витрат ті витрати, які були ним понесені у звязку з оплатою раніше зазначених договорів оренди 03 листопада 2008 року та № 1/05-09 від 05 травня 2009 року.

У відповідності до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, а саме або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх приймання за готівку день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, оприбуткування та оплата позивачем орендної плати за договором оренди від 03 листопада 2008 року, що був укладений між позивачем та ТОВ «Бетонодом»та договором оренди №1/05-09 від 05 травня 2009 року, що був укладений між позивачем та ВАТ «Харківський завод електротехнічного обладнання», є тими юридичним фактами, з якими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»повязує право платника податку на віднесення вартості такої оренди до валових витрат.

Вказані договори оренди є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавались та не є нікчемними.

Також відповідачем не заперечується факт здійснення оплати договорів оренди, укладених з ТОВ «Бетонодом»та ВАТ «Харківський завод електротехнічного обладнання».

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав право відносити до складу валових ті витрати, які ним були понесені у звязку з оплатою договорів від 03 листопада 2008 року та №1/05-09 від 05 травня 2009 року.

Під час проведення перевірки Баришівською ОДПІ у Київській області також було зроблено висновок про те, що позивачем було порушено ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що позивач нарахував амортизаційні відрахування у розмірі 239807 грн. 00 коп. на обєкти основних фондів І групи, право власності на які належним чином не зареєстроване.

У відповідності до п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Під терміном «основні фонди», згідно п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідачем не заперечується, що матеріальні цінності, щодо яких позивачем було здійснено амортизаційні відрахування на суму 239807 грн. 00 коп., перебувають на податковому обліку ЗАТ «Молнія»як основні фонди першої групи та призначаються ним для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, а їх вартість перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Як на підставу вважати відрахування в сумі 239807 грн. 00 коп. неправомірними відповідач посилається на те, що позивачем порушено вимоги п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», згідно якої право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Разом з тим, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не ставить у залежність виникнення у підприємства права на амортизацію основних фондів із дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

У вязку з цим колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу про те, що позивачем було завищено амортизаційні відрахування на суму 239807 грн. 00 коп.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000422332/2 від 01 лютого 2010 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Баришівської ОДПІ в Київській області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 20 травня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Баришівської ОДПІ Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баришівської обєднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 травня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 25 січня 2011 року.