Ухвала суду № 13577037, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2194/10/0270 Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глікойл»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глікойл»до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року ТОВ «Глікойл»звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці № 0000012330/0 від 04 лютого 2010 року та № 0000012330/1 від 12 квітня 2010 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що митна вартість товару не є звичайною ціною на товар та не може застосовуватися при визначенні податкових зобовязань з податку на додану вартість.

Під час судового засідання представники відповідача заперечували проти апеляційної скарги та просили суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Позивач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи у відповідності до ст. 40 КАС України, в судове засідання не зявився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Глікойл»залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПА у Вінницькій області було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Глікойл»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 13 червня 2008 року по 01 листопада 2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 11/0701/35903965 від 21 січня 2010 року.

На підставі вказаного акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000012330/0 від 04 лютого 2010 року, а за результатами розгляду скарги ТОВ «Глікойл»було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012330/1 від 12 квітня 2010 року.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Перевіряючи рішення відповідача, суд дійшов висновку про те, що при встановленні рівня звичайних цін, визначення яких дано у п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, встановленої за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Позивачем при визначені бази оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки гліцерину сирого рослинного походження на митній території України використано продажну вартість поставки такого гліцерину, встановлену на основі договору з покупцем, без урахування змін, внесених до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно яких у разі якщо звичайна ціна на товари (роботи, послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (роботи, послуги) більше ніж на 20 відсотків база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

У відповідності до пп. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства»у разі, коли ціни на товари (послуги), підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання.

На думку податкового органу такий принципи регулювання у випадку імпорту товарів закріплені в п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого для товарів, що імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, вплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, повязаних з імпортом таких товарів, плати за використання обєктів інтелектуальної власності, що належить до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обовязкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Згідно ст.ст. 268, 269 МК України за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами. За митну вартість також береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Відповідно до пп. 1.20.1, пп. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», звичайна ціна визначається з ціни реалізації ідентичних чи однорідних (подібних) товарів.

При дослідженні вказаних норм права судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що порядок визначення митної вартості у митному законодавстві та звичайних цін у податковому законодавстві є однорідним.

У відповідності до ст. 261 МК України відомості про митну вартість товарів, що переміщаються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Під час проведення перевірки податковим органом з метою визначення бази оподаткування податком на додану вартість операцій з товарами, що були імпортовані на митну територію України і в подальшому реалізовані, застосовано звичайну ціну, яка відповідає митній вартості, зазначеній у вантажних митних деклараціях з урахуванням сплаченого мита та митного збору.

При здійсненні вказаних розрахунків відповідачем було встановлено, що позивачем було занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість на суму 563026 грн. 00 коп.

З акту перевірки № 11/0701/35903965 від 21 січня 2010 року вбачається, що в ході проведення позапланової перевірки ТОВ «Глікойл», відповідачем також було виявлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме до складу податкового кредиту було включено суми податку на додану вартість, не підтвердженні первинними документами.

Звертаючись до суду з вимогою про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000012330/0 від 04 лютого 2010 та № 0000012330/1 від 12 квітня 2010 року позивач посилався лише на неправомірність визначення податковим органом бази оподаткування виходячи із митної вартості товару, проте не надав заперечень щодо висновків податкового органу про порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Глікойл»не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 27 липня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Глікойл»залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Глікойл»залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур