Рішення № 13576164, 27.01.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" січня 2011 р.

Справа № 5/1540

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Брагіної Я.В.

судді

за участю представників сторін

від позивача Медвецький О.П., довір. №2739/19 від 26.07.10.

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир)

до Приватного підприємства "Агробуд" (с.Рея, Бердичівського району)

про стягнення 14683,10 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 12677,02грн. - основного боргу, 1171,39грн.- пені, 251,56грн. - 3% річних та 583,13грн. - інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, з підстав викладених в позовній заяві. Просив суд закінчувати розгляд справи за наявними в справі матеріалами.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином і вчасно, про що свідчить поштове повідомлення про вручення.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.07.03. між сторонами було укладено договір оренди майна, згідно якого позивач -орендодавець передав, а орендар - відповідач прийняв в строкове платне користування стрічкопильну пилораму ПЛ-800 (а.с.8).

Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору сторони погодили, що за користування орендованим майном відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно в розмірі 137,65грн.

Угодою від 31.01.10., укладеною між сторонами (а.с.9), договір оренди майна від 30.07.03. розірвано. Але орендну плату відповідач не сплатив у повному обсязі.

Крім того, згідно усної домовленості між сторонами, позивач перерахував відповідачеві попередню оплату за вартість продукції - пиломатеріали, які повинен був поставити відповідач.

На виконання усної домовленості позивач перерахувапв відповідачеві 26136,00грн., про що свідчить платіжне доручення №1134 від 04.03.09. (а.с.33).

Проте, відповідач не поставив відповідачеві пиломатеріали на зазначену суму в повному обсязі.

Як свідчить п.3 угоди про розірвання договору оренди від 31.01.10. (а.с.9) та акти звірки взаємних розрахунків, відповідач визнав борг як за оренду майна, так і борг за непоставку продукції, а саме: в сумі 12677,02грн., який зобов'язувався сплатити до 26.03.10.

Але, свої зобов'язання за даною угодою не виконав, тобто ні борг по орендній платі, ні попередню оплату не повернув позивачу.

Отже, станом на час розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує борг в сумі 12677,02грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6 ст.283 ГК України).

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Відповідно до ч. 2. ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525, 526 ЦК України).

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, угодою від 31.01.10. та в актах звірки взаєморозрахунків борг визнав.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 12677,02грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1171,39грн. пені.

Пунктом 4 угоди від 31.01.10 сторони передбачили, що при не проведенні розрахунку з позивачем, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від загальної суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання суд вважає, що пеня нарахована правильно та позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 251,56грн. - 3% річних та 583,13грн інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інщий розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розграхунок позивача у частині нарахування 3% річних та інфляційних, суд вважає його правильним, який відповідає вимогам чинного законодавства. Тому задовільняє позов в частині стягнення інфляційних і річних.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі, оскільки позов є обгрунтованим, заявлений у відповідності до вимог чинного законодавства та такий, що підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.22, 33, 34, 43, 44, 49,75, ст.ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути із Приватного підприємства "Агробуд", 13321, с. Рея, вул. Леніна,61, кв.64, Бердичівського району, Житомирської області, код ЄДРПОУ 322259001,

- на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", 10002, м. Житомир, вул. Фещенко-Чопівського, 35, р/р 26008047969001 в філії ВАТ КБ "Надра", Житомирське РУ, МФО 311818, код ЄДРПОУ 03344071,

- 12677,02грн. - основного боргу,

- 1171,39грн. - пені,

- 251,56грн. - 3% річних,

- 583,13грн. - інфляційних,

-146,83грн. - витрат, пов'язаних із сплатою державного мита,

- 236,00грн. - витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання мотивованого рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя

Брагіна Я.В.

Дата підписання рішення: 31.01.11.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - поз., 3- відп. (рек. з повід. про вруч.)