Постанова № 13574782, 20.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року о 11 год. 02 хв. Справа № 2а-6238/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Ісаєвій Н.С., за участю представників позивача Коломійчук С.А., Штабовенко Д.В., Бочар О.П., Гушилової Н.П., представника відповідача Лисенко О.В., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоюз»

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжі

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001162305/0 від 28.07.2010 у сумі 429294 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрсоюз» (далі позивач або ТОВ «Укрсоюз») звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя (далі відповідач або ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя) про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.07.2010 №0001162305/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 429294 грн. 00 коп., у тому числі 286196 грн. 00 коп. за основним платежем та 143098 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У позові зазначено, що оскільки ТОВ «Укрсоюз» є торговим підприємством, то найбільша потреба виникає в кваліфікованому, досвідченому персоналі, який знається на продажах. А підбір такого персоналу потребує зясування особистих рис кандидата, оцінки професійних навичок, психологічного тестування, порівняння рис і навичок різних кандидатів і рекомендування тих, що найбільш підходять для системи продажі. Для виконання вказаних робіт ТОВ «Укрсоюз» уклало договір з ПП НВФ «Дніпропетровський компютерний центр». У ТОВ «Укрсоюз» є відділ кадрів, який з 01.04.2009 нараховує одного працівника, до обовязків якого не входить підбір персоналу компанії, бо цей працівник не має потрібного для цього професіоналізму і досвіду роботи. По ПП НВФ «Дніпропетровський компютерний центр», до перевірки було надано договір №0422/1663 від 01.09.2009 в якому описане і зазначене сторонами «які саме дії будуть здійснені, в якому порядку, які заходи вживатимуться, вартість послуг та інша інформація». В актах виконаних робіт вказано, що роботи здійснені за вищевказаним договором. В ході перевірки у працівників ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя не виникло жодного питання відносно «доцільності та економічного обґрунтування послуг», які надавало позивачу ПП НВФ «Дніпропетровський компютерний центр». У ході перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя по всіх виникаючих питаннях направляло до ТОВ «Укрсоюз» офіційні листи (їх було направлено тринадцять), на всі питання, що ставилися в листах ТОВ «Укрсоюз» надало також офіційні відповіді. На всі інші питання, що виникали під час перевірки, підприємством також надавалися пояснення. Таким чином, ТОВ «Укрсоюз» правомірно віднесло до валових витрат витрати, повязані з придбанням інформаційно-консультаційних послуг та послуг з підбору персоналу у розмірі 125000 грн. 00 коп. Також ТОВ «Укрсоюз» зацікавлене в скороченні часу товарообігу відвантаженої до супермаркетів продукції та скорішому отриманню оплати за поставлений товар. Тому підприємство є замовником маркетингових, мерчендайзінгових послуг, послуг передпродажної підготовки товарів та інформаційно-консультаційних послуг, безпосередньо повязаних з отриманням доходу від продаж. Факт переходу права власності на товари не має жодного значення і не є підставою для признання витрат ТОВ «Укрсоюз» по отриманню послуг мерчандайзингу і маркетингу по стимулюванню попиту неправомірними. Ці послуги не повязані з переходом власності на товари, що постачалися, а є самостійним видом послуг, вони могли бути замовлені не в підприємствах торгівельної мережі, куди здійснювалась поставка товару, а інших агентствах, що займаються маркетингом, мерчандайзингом і промоутом. Саме ці витрати є прямими витратами підприємств торгівлі для забезпечення збуту продукції в сучасних умовах. Отже, ТОВ «Укрсоюз» правомірно, на підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесло до складу валових витрат витрати, повязані з придбанням послуг мерчендайзингу і маркетингу по стимулюванню попиту на продукти харчування у сумі 62306 грн. 00 коп. Крім того, без наявності орендованих офісних приміщень, орендованих складських приміщень, без орендованих транспортних засобів діяльність ТОВ «Укрсоюз» як торгівельного підприємства взагалі була б неможливою. Висновком ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя в акті перевірки є те, що ТОВ «Укрсоюз» веде не господарську діяльність і не отримує від неї доходу. В той же час в акті перевірки на сторінці 26 вказано, що у відповідності з податковою звітністю, за перевіряємий період ТОВ «Укрсоюз» отримало валового доходу у сумі 137326 570 грн. 00 коп., в тому числі за 2008 рік 794165 грн. 00 коп., за 2009 рік 63856911 грн. 00 коп., за 1 квартал 2010 року 13679494 грн. 00 коп. це свідчить, що господарська діяльність ТОВ «Укрсоюз» направлена саме на отримання доходу. Таким чином, при наявності всіх первинних документів, що підтверджують факт отримання робіт, послуг, на підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Укрсоюз» правомірно включено до складу валових витрат суму 3645132 грн. 00 коп. На стор. 28 акту перевірки зазначено, що … «встановлено завищення задекларованих ТОВ «Укрсоюз» показників у р.04.2 «убуток балансової вартості запасів декларації з податку на прибуток…» за півріччя 2008 року у сумі 114026 грн. 00 коп. Позивачем у декларації за півріччя 2008 року задекларовано приріст балансової вартості запасів по р.01.2 у сумі 117612 грн. 00 коп., а не убуток балансової вартості у сумі 114026 грн. 00 коп., як вказано в акті перевірки, тому позивачем ніяким чином не могло бути завищено убуток балансової вартості запасів. Звідси, ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя встановлено порушення при заповненні декларації за період півріччя 2008 року, а саме: завищення показників у р.04.2 «убуток балансової вартості запасів» у сумі 114026 грн. 00 коп. при одночасному заповненні рядку 01.2 «приріст балансової вартості запасів» у сумі 117612 грн. 00 коп. Такі висновки суперечать п.5.9 ст.5 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», так як є неможливим одночасне заповнення строк 01.2 та 04.2 декларації.

У судовому засіданні представники позивача наполягали на задоволенні позовних вимог, просили позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідачем надано до суду письмові заперечення, у яких зазначено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укрсоюз», за результатами якої складено акт №130/23-508/30546148 від 15.07.2010. Перевіркою (в частині правильності визначення податкового зобовязання з податку на прибуток) встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.6.1 п.5.6, пп.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Порядку заповнення додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 №143, вимог п.1.5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання» від 29.03.2003 №143, внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 286196 грн. 00 коп., а також завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств у розмірі 3616363 грн. 00 коп. Виходячи зі змісту Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні надавати змогу дійти висновку щодо змісту господарської операції, що відбулася. Між тим, зі змісту актів приймання-передачі послуг неможливо дійти висновку про те, які фактично послуги та в якому обсязі були отримані позивачем від ПП НВФ «Дніпропетровський компютерний центр». Маркетингові послуги жодним чином не повязані з підбором персоналу компанії, за таких обставин є незрозумілим зв'язок таких послуг з предметом укладеного між позивачем і ПП НВФ «Дніпропетровський компютерний центр» договору. Також, відповідно до умов договорів, укладених позивачем з ПП «Реарді», ТОВ ТК «Економ Плюс», підприємством зі 100% інвестицій «Білла-Україна», ТОВ «ТБ «Амстор», ДП «Регіон-Маркет», ТОВ «Ашан гіпермаркет Україна», позивач постачає на адресу даних підприємств товари за переліками, узгодженими з покупцями. Право власності на товари переходить до покупців у момент передачі товару та підписання накладної. При цьому, протягом перевіряємого періоду позивач придбавав у покупців товарів маркетингові послуги (просування продукції торгових марок, стимулювання збуту, введення нової продукції в асортимент та каталоги та інші послуги, повязані з передпродажною підготовкою та продажем товару). Оскільки Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» повязано право на віднесення сум до валових витрат саме з продажем платником податків товарів, то придбані маркетингові послуги неправомірно включені позивачем до валових витрат, оскільки такі послуги придбавались вже після переходу права власності на товар до покупців позивача. За результатами аналізу наслідків фінансово-господарської діяльності позивача та документів, якими вони оформлені, можна зробити висновок про невикористання послуг з оренди транспортних засобів та обєктів нерухомості у власній господарській діяльності позивача, а отже неправомірне включення вартості таких послуг до валових витрат. Крім того, позивачем подані до ДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок в частині декларування показників з порушенням вимог п.1.5 Наказу ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання» від 29.03.2003 №143, а саме ненарастаючим підсумком, а з відображенням уточнених показників за окремі квартали, що зокрема підтверджується наданим до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя листом від 01.07.2010 за №133.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін повідомили, що надали до суду всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Судом зясовано, що з 12.05.2010 по 08.07.2010 ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя провело планову виїзну перевірку ТОВ «Укрсоюз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2010. За результатами перевірки 15.07.2010 відповідачем складено акт №130/23-508/30546148.

На підставі акта перевірки від 15.07.2010 №130/23-508/30546148 відповідачем 28.07.2010 винесено податкове повідомлення-рішення №0001162305/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 429294 грн. 00 коп., у тому числі 286196 грн. 00 коп. за основним платежем та 143098 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ТОВ «Укрсоюз» оскаржило його у судовому порядку.

Вислухавши пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з наступних підстав.

1.Перевіркою проведеною ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя встановлено, що позивачем в порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» неправомірно віднесено витрати, повязані з придбанням інформаційно-консультаційних послуг та послуг з підбору персоналу, внаслідок чого було завищено суму валових витрат за перевіряємий період у розмірі 125000 грн. 00 коп.

Позивачем надано до суду Договір №0422/1663 від 01.09.2009 укладений між ПП «Науково-виробнича фірма «Дніпропетровський компютерний центр» (Виконавець), м.Дніпропетровськ, та ТОВ «Укрсоюз» (Замовник), м.Запоріжжя, згідно п.1.1 якого Замовник доручає та оплачує, а Виконавець приймає на себе зобовязання по інформаційним, консультаційним і маркетинговим послугам з пошуку, підбору та наданню спеціалістів кандидатів на вакантні посади у відповідності з вимогами Замовника.

На виконання вказаного Договору позивачем надано:

-Акт від 31.01.2010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 01.01.2010 по 31.01.2010 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп. (послуги у січні 2010);

-Акт від 26.02.2010 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 01.01.2010 по 31.01.2010 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп. (послуги у лютому 2010);

-Акт від 31.12.2009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 01.12.2009 по 31.12.2009 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп. (послуги у грудні 2009);

-Акт від 30.11.2009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 01.11.2009 по 30.11.2009 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп. (послуги у листопаді 2009);

-Акт від 31.10.2009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 01.10.2009 по 31.10.2009 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп. (послуги у жовтні 2009);

-Акт від 30.09.2009 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з 01.09.2009 по 30.09.2009 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп. (послуги у вересні 2009).

Також надані платіжні доручення:

-№1925 від 27.10.2009 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп.;

-№2217 від 07.12.2009 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп.;

-№186 від 27.01.2010 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп.;

-№401 від 24.02.2010 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп.;

-№722 від 29.03.2009 на суму 50000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 8333 грн. 33 коп.;

-№726 від 30.03.2010 на суму 25000 грн. 00 коп. у тому числі ПДВ 4166 грн. 67 коп.

У підтвердження змін штату персоналу позивачем надано штатні розклади на 2009 та 2010 роки, накази про прийом на роботу і звільнення.

Також позивачем надано до суду звіт про проведену роботу Дніпропетровського компютерного центру за період 30.09.2009-28.02.2010.

Однак як доказ вказаний звіт судом не приймається до уваги, оскільки він не оформлений належним чином (відсутні підписи службових осіб, не скріплений печаткою), що не дозволяє визначити ким він складений позивачем або ПП «Науково-виробнича фірма «Дніпропетровський компютерний центр».

У наданих позивачем до суду документах не вказано які дії було вчинено ПП «Науково-виробнича фірма «Дніпропетровський компютерний центр» по інформаційним і маркетинговим послугам з пошуку, підбору та представленню по кожному спеціалісту кандидату на вакантну посаду, в якому порядку вчинялись дії, кошторис вартості в цілому та по кожній з дій окремо.

Позивачем надано до суду Посадову інструкцію менеджера по персоналу ТОВ «Укрсоюз», затверджену генеральним директором ТОВ «Укрсоюз» ОСОБА_1 05.01.2008. Згідно даної інструкції до функціональних обовязків менеджера по персоналу відноситься, зокрема:

- визначення потреб у персоналі;

- вивчення ринку праці з метою визначення можливих джерел забезпечення необхідними кадрами, рівень заробітної плати, соціальні програми на різних підприємствах для вироблення концепції підбору персоналу;

- складає план-графік пошуку працівників, потрібних підприємству;

- здійснює подання заявок на пошук працівників у компаніях, з якими ТОВ «Укрсоюз» укладені договори з пошуку і підбору персоналу;

- звертається з заявками до центрів працевлаштування та зайнятості населення.

Згідно з наведеним, Посадова інструкція менеджера по персоналу ТОВ «Укрсоюз» передбачає різні способи пошуку працівників. Позивачем не доведено, що ним використовувались всі передбачені даною інструкцією способи, а також те, що вони не дали належного результату, що змусило звернутись саме до ПП «Науково-виробнича фірма «Дніпропетровський компютерний центр» для отримання послуг.

Як зазначив представник позивача у письмових додаткових поясненнях від 19.10.2010, наданих до суду, ТОВ «Укрсоюз» в міру необхідності направляло ПП «НВФ «Дніпропетровський компютерний центр» заявки на пошук та підбір працівників (листи від 01.09.2009, 29.09.2009, 02.10.2009, 02.11.2009, 03.12.2009, 29.12.2009, 28.01.2010).

Однак, до суду позивачем були надані:

-Заявку №1 від 01.10.2009 (вакансія: торговий агент (Бердянськ));

-Заявку №2 від 05.10.2009 (вакансія: торговий агент);

-Заявку №3 від 15.10.2009 (вакансія: водій-експедитор);

-Заявку №4 від 05.10.2009 (вакансія: маркетолог);

-Заявку №5 від 19.10.2009 (вакансія: касир);

-Заявку №6 від 21.10.2009 (вакансія: торговий агент на область (Дніпрорудний, Августинівка, Разумовка));

-Заявку №7 від 28.10.2009 (вакансія: вантажник);

-Заявку №8 від 02.11.2009 (вакансія: диспетчер (інвалід));

-Заявку №9 від 01.12.2009 (вакансія: торговий агент (ринки));

-Заявку №10 від 03.12.2009 (вакансія: торговий агент (Бердянськ));

-Заявку №11 від 17.12.2009 (вакансія: головний бухгалтер);

-Заявку №1 від 04.01.2010 (вакансія: водій-експедитор 4 чоловіка);

-Заявку №2 від 04.01.2010 (вакансія: торговий агент 2 чоловіка);

-Заявку №3 від 11.01.2010 (вакансія: укладчик-пакувальник);

-Заявку №4 від 11.01.2010 (вакансія: комірник);

-Заявку №5 від 01.02.2010 (вакансія: водій 4 чоловіка);

-Заявку №6 від 15.02.2010 (вакансія: бухгалтер по веденню первинної документації);

-Заявку №7 від 17.02.2010 (вакансія: торговий агент).

Позивачем надані до суду Звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН, подані до Орджонікідзевського районного центру зайнятості м.Запоріжжя за станом на 01.10.2009 (вакансія: торговий агент (Бердянськ)), 05.10.2009 (вакансія: торговий агент, маркетолог), 15.10.2009 (вакансія: водій автотранспортних засобів), 19.10.2009 (вакансія: касир), 21.10.2009 (вакансія: торговий агент 3 чоловіка), 28.10.2009 (вакансія: вантажник), 02.11.2009 (вакансія: диспетчер (інвалід)), 03.12.2009 (вакансія: торговий агент 2 чоловіка (1 Бердянськ, 1 Запоріжжя)), 17.12.2009 (вакансія: головний бухгалтер), 04.01.2010 (вакансія: водій автотранспортних засобів, торговий агент), 11.01.2010 (вакансія: укладчик-пакувальник, комірник), 01.02.2010 (вакансія: водій), 15.02.2010 (вакансія: бухгалтер по веденню первинної документації), 17.02.2010 (вакансія: торговий агент).

Також позивачем надано до суду:

-Звіт про прийнятих працівників з 01.09.2009 до 10.09.2009 за формою №5-ПН (прийняті: вантажник, торговий агент, водій, касир, експедитор): прийняті на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 11.09.2009 до 20.09.2009 за формою №5-ПН (прийнятий: торговий агент): прийнятий на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 21.09.2009 до 30.09.2009 за формою №5-ПН (прийняті: торговий агент, касир): прийняті на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 21.10.2009 до 31.10.2009 за формою №5-ПН (прийнятий: аналітик з дослідження товарного ринку): прийнятий на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 01.11.2009 до 10.11.2009 за формою №5-ПН (прийняті: диспетчер, вантажник, торговий агент): прийняті на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 11.11.2009 до 20.11.2009 за формою №5-ПН (прийняті: торговий агент 2 чоловіки, водій): прийняті на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 01.12.2009 до 10.12.2009 за формою №5-ПН (прийняті: вантажники 2 чоловіки, менеджер, агент торговий, мерчендайзер, торговий агент, касир, торговий агент 2 чоловіки): прийняті на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 21.12.2009 до 31.12.2009 за формою №5-ПН (прийнятий: головний бухгалтер): прийнятий на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 01.01.2010 до 10.01.2010 за формою №5-ПН (прийняті: водій 3 чоловіки, торговий агент): прийняті на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 11.01.2009 до 20.01.2010 за формою №5-ПН (прийняті: водій, торговий агент, укладчик-пакувальник, комірник): прийняті на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 21.01.2009 до 31.01.2010 за формою №5-ПН (прийнятий: водій): прийнятий на роботу без направлення державної служби зайнятості;

-Звіт про прийнятих працівників з 01.02.2010 до 10.02.2010 за формою №5-ПН (прийняті: водій 3 чоловіки): прийняті на роботу без направлення державної служби зайнятості.

-Звіт про прийнятих працівників з 21.02.2010 до 28.02.2010 за формою №5-ПН (прийняті: бухгалтер, водій, торговий агент): прийняті на роботу без направлення державної служби зайнятості.

Як свідчать вказані документи, позивач одночасно подавав Звіти про наявність вакансій за формою №3-ПН до Орджонікідзевського районного центру зайнятості м.Запоріжжя та заявки до ПП «НВФ «Дніпропетровський компютерний центр», при цьому на роботу брались працівники без направлення державної служби зайнятості.

Позивачем документально не доведена потреба в отриманні послуг саме у Дніпропетровської фірми та неможливість отримання таких послуг у Запорізьких фірмах.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2010 у справі №Б38/120-10 порушено провадження у справі про банкрутство ПП «НВФ «Дніпропетровський компютерний центр».

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2010 у справі №Б38/120-10 визнано банкрутом ПП «НВФ «Дніпропетровський компютерний центр» та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2010 у справі №Б38/120-10 затверджено ліквідаційний баланс, звіт ліквідатора ПП «НВФ «Дніпропетровський компютерний центр» та ухвалено ліквідувати юридичну особу ПП «НВФ «Дніпропетровський компютерний центр», провадження у справі припинити.

В Акті перевірки від 15.07.2010 №130/23-508/30546148 зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Укрсоюз» є збитковою, про що свідчить податкова звітність, надана до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя протягом 2008-2009 років. Збитки являють собою перевищення суми витрат над сумою доходу, задля отримання якого були здійснені понесені витрати. Збитки є стійкими.

Представники позивача проти збиткової діяльності підприємства не заперечували.

У ст.42 Господарського кодексу України зазначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та

суттєвою.

Вказаними нормами Господарського кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обовязковості отримання доходу від кожної окремої операції, позаяк саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Адже окрема операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій.

Наведене підтверджується і визначенням поняття валового доходу, що міститься у п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Тобто Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено розрахунок прибутку від господарської діяльності платника (тобто сукупності операцій, деякі з яких, можливо, і не були прибутковими з певних причин) за певний період, а не з окремої операції.

Згідно з п.7 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Як зазначено в п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, право на включення витрат до валових витрат підприємства безпосередньо визначається звязком цих витрат з господарською діяльністю, спрямованістю цих витрат на отримання доходу, але не обовязково прибутковістю кожної окремої операції.

Стан фінансово-господарської діяльності позивача протягом 2008-2009 років, досліджений під час перевірки відповідачем та у судовому засіданні судом, дозволяє зробити висновок про відсутність спрямованості отриманих вказаних послуг для використання у власній господарській діяльності та на отримання користі доходу в цілому та як наслідку прибутку.

У матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження обставин, які виключають можливість віднесення витрат за названою збитковою операцією до валових витрат, як-то завідоме не направлення операції на отримання доходу, вчинення цієї операції виключно з метою отримання податкової вигоди, фіктивність операції.

Суд підтримує позицію відповідача викладену в Акті перевірки від 15.07.2010 №130/23-508/30546148, що позивачем не підтверджено зв'язок витрат з його фінансово-господарською діяльністю.

За таких обставин суд погоджується з наданою відповідачем правовою оцінкою обставин, відповідно до якої позивачем було необґрунтовано віднесено до валових витрат витрати на оплату наданих ПП «НВФ «Дніпропетровський компютерний центр» послуг.

2.Також перевіркою встановлено, що ТОВ «Укрсоюз» в порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» неправомірно віднесено витрати, повязані з придбанням послуг мерчандайзингу, внаслідок чого було завищено суму скоригованих валових витрат за перевіряє мий період у розмірі 62306 грн. 00 коп.

Відповідачем в ході перевірки були досліджені договори на просування товарної продукції у роздрібній торгівлі, зокрема:

-Договір на проведення маркетингових досліджень, заходів та надання послуг мерчендайзинга №00255 від 05.06.2007, укладений між Запорізькою філією Приватного підприємства «Реарді» (виконавець) та ТОВ «Укрсоюз» (замовник). Згідно з п.1.1 даного Договору замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання: проводити маркетингові дослідження, маркетингові програми та заходи (системний моніторинг споживчого попиту, управління запитами та їх коректировка у відповідності з споживчим попитом, аналіз товарообігу тощо), організовувати та проводити заходи, направленні на популяризацію та просування узгоджених сторонами Торгових марок; з розміщення та розповсюдження інформації про узгоджені сторонами Торгові марки; з розміщення обладнання замовника у торговельних залах Супермаркетів «Велика ложка»; з формування повноцінної асортиментної присутності визначеної сторонами продукції, представленої узгодженими сторонами Торговими марками, її пріоритетної представленості, первинного експонирування згідно затвердженим сторонами схемам і стандартам; можливість ексклюзивного розміщення товару; надавати послуги мерчандайзингу. У даному Договорі, мерчандайзинг це комплекс заходів, що проводяться у торговому залі, спрямованих на збільшення продажу і просування узгоджених сторонами торгових марок, за допомогою спеціального їх розташування продукції, представленої торговими марками, оформлення простору торгового залу; розташування товару представленої торговими марками на прикасових зонах. Під прикасовою зоною розуміється площа, виділена під розміщення певних позицій Товару при касах (при електронних контрольно-касових апаратах) у торгових залах Супермаркетів (Велика ложка); здійснювати інші заходи, що не заборонені діючим законодавством України та направлені на досягнення цілей, передбачених цим Договором.

-Договір про надання послуг №28/01/09/1282 від 01.04.2009, укладений між ТОВ «ТК «Економ Плюс» (Виконавець) та ТОВ «Укрсоюз» (Замовник). Згідно з п.1.1 даного Договору виконавець надає Замовнику маркетингові послуги, а Замовник зобовязується прийняти та сплатити наданні послуги. Під терміном «Маркетингові послуги» у даному договорі розуміється комплекс заходів з організації просування товарів, що поставляються замовником, і збільшенню обсягів продажу цих товарів, а саме: проведення спеціальних робіт з розміщення та викладенню товарів, оформленню місць продаж і створення ефективного запасу товару. Також виконавець надає замовнику право у межах цього Договору проводити у торгових точках виконавця виставочні заходи за участю представників замовника.

-Договір поставки №500197/10 від 01.01.2010, укладений між Підприємством з 100% іноземних інвестицій «Білла-Україна» (покупець) та ТОВ «Укрсоюз» (постачальник). У статті 6 цього Договору вказані маркетингові умови, згідно яких покупець зобовязується: внести відомості про постачальника (виробника) до інформаційної бази супермаркетів Білла; внести відомості про товар до інформаційної бази мережі супермаркетів Білла; змінити відомості про товар в інформаційній базі мережі супермаркетів Білла; перенести асортимент товарів до нових супермаркетів Білла при розширенні мережі супермаркетів; надати маркетингові послуги зі стимулювання попиту на товар шляхом реалізації цього товару через мережу супермаркетів Білла тощо.

-Додаткова угода б/н від 21.05.2007 до договору постачання товару №960 від 02.11.2005 між ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор» та ТОВ «Укрсоюз». Відповідно до умов угоди покупець (ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор») вправі вимагати від постачальника (ТОВ «Укрсоюз») сплати наступних сум: за введення нової позиції замість старої; за введення нового найменування товару; за місце в каталозі за один артикул за один СТЦ; за розміщення брендової стійки (50 см.); за надання можливості проведення дегустацій та промоакцій; за досягнутий щоквартальний обсяг постачань тощо.

-Договір про надання маркетингових послуг №У2410 від19.10.2009, укладений між ТОВ «Укрсоюз» (замовник) та ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет» (виконавець). Відповідно до умов даного Договору, виконавець зобовязується надати замовнику послуги щодо передпродажної підготовки товарів поставлених замовником та додаткові послуги, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконавцю належним чином надані послуги.

-Договір про надання маркетингових послуг №70 від 01.01.2008, укладений між ТОВ «Укрсоюз» (замовник) та Дочірнім підприємством «Регіон-маркет» (виконавець). Відповідно до умов даного договору замовник доручає та здійснює оплату, а виконавець приймає на себе зобовязання здійснити передпродажну підготовку товарів, поставлених замовником.

В ході перевірки відповідачем було зясовано, що вказані послуги з просування товарної продукції у роздрібній торгівлі надавались на товари, право власності на які перейшло до набувачів названих субєктів господарювання. Дана обставина не заперечувалась позивачем як під час перевірки відповідача, так і в судових засіданнях при дослідженні судом обставин справи.

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Як зазначено у пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено особливий порядок податкового обліку.

Зокрема, абзацом першим пп.5.4.4 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Згідно з п.19 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витрати на передпродажну підготовку товарів включаються до витрат на збут.

Таким чином, суд погоджується з думкою відповідача, що ТОВ «Укрсоюз» не може виступати замовником послуг по просуванню товарної продукції в роздрібній торгівлі, у звязку з тим, що втратило право власності на товарну продукцію. Відповідно підприємство не мало право включати до складу валових витрат операції, які не повязані з господарською діяльністю.

3.Перевіркою проведеною відповідачем встановлено, що ТОВ «Укрсоюз» в порушення вимог п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» неправомірно віднесено витрати, повязані з орендою нерухомості та орендою транспортних засобів, внаслідок чого було завищено суму валових витрат за перевіряє мий період у розмірі 3457826 грн. 00 коп.

У період, що підлягав перевірці, ТОВ «Укрсоюз» використовувало для здійснення фінансово-господарської діяльності орендовані основні фонди І групи, зокрема:

Офісне приміщення:

-На підставі договору оренди нежитлового приміщення (під офіс) від 30.12.2007 за №2 ПП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) Орендодавець передає, а ТОВ «Укрсоюз» Орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення загальною площею 151 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул.Миколи Краснова, б.6. Розмір орендної плати становить 80 грн. за 1 кв.м. на календарний місяць. Строк дії договору з 30.12.2007 по 30.11.2010.

Факт приймання-передачі орендованого обєкту підтверджено актом приймання-передачі №б/н від 30.12.2007;

Складське приміщення:

-На підставі договору оренди нежитлового приміщення від 30.11.2007 за №3 ПП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) Орендодавець передає, а ТОВ «Укрсоюз» Орендар приймає в орендне користування нежитлове приміщення склади загальною площею 1225 кв.м., які розташовані за адресою: м.Запоріжжя, вул.Миколи Краснова, б.6, а саме:

1)829 кв.м. складське приміщення для зберігання продовольчих товарів бакалейної групи;

2)132 кв.м. холодильна камера №1;

3)132 кв.м. холодильна камера №2;

4)132 кв.м. холодильна камера №3.

Розмір орендної плати за користування складає 56550 грн. 00 коп. на календарний місяць, зокрема:

1)За користування складським приміщенням для зберігання продовольчих товарів бакалійної групи у розмірі 24870 грн. 00 коп. (30 грн. 00 коп. за 1 кв.м.);

2)За користування холодильними камерами №1, №2, №3 у розмірі 31680 грн. 00 коп. (80 грн. 00 коп. за 1 кв.м.).

Факт приймання-передачі орендованого обєкту підтверджено актом приймання-передачі №б/н від 30.11.2007. Строк дії договору з 30.11.2007 по 30.09.2010.

Також під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ТОВ «Укрсоюз» орендувало транспортні засоби у сторонніх організацій, зокрема у ОСОБА_1, ТОВ «Будтехносервіс», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ТОВ «Стандартпромсервіс» (згідно документів наданих позивачем до перевірки відповідачу 36 одиниць).

Вказані обставини позивачем не спростовуються.

Представник відповідача у судовому засіданні повідомив: за результатами вибіркового дослідження окремих документів, що свідчать про використання ТОВ «Укрсоюз» вказаних обєктів оренди у господарській діяльності, зауважень не виникло. Дослідити всі документи по кожному з обєктів, ефективність їх використання через брак часу можливості не було. Однак стан фінансово-господарської діяльності підприємства, досліджений під час перевірки, дозволяє зробити висновок про відсутність спрямованості отриманих послуг для використання у власній господарській діяльності та на отримання користі доходу.

В Акті перевірки від 15.07.2010 №130/23-508/30546148 зазначено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Укрсоюз» є збитковою, про що свідчить податкова звітність, надана до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя протягом 2008-2009 років. Збитки являють собою перевищення суми витрат над сумою доходу, задля отримання якого були здійснені понесені витрати. Збитки є стійкими.

Представники позивача проти збиткової діяльності підприємства не заперечували.

У ст.42 Господарського кодексу України зазначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та

суттєвою.

Вказаними нормами Господарського кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено обовязковості отримання доходу від кожної окремої операції, позаяк саме діяльність як сукупність операцій має бути направлена на отримання доходу. Адже окрема операція може не мати всіх ознак господарської діяльності та її не можна розглядати окремо від інших операцій.

Наведене підтверджується і визначенням поняття валового доходу, що міститься у п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валовий дохід це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Тобто Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено розрахунок прибутку від господарської діяльності платника (тобто сукупності операцій, деякі з яких, можливо, і не були прибутковими з певних причин) за певний період, а не з окремої операції.

Згідно з п.7 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Як зазначено в п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, право на включення витрат до валових витрат підприємства безпосередньо визначається звязком цих витрат з господарською діяльністю, спрямованістю цих витрат на отримання доходу, але не обовязково прибутковістю кожної окремої операції.

Стан фінансово-господарської діяльності позивача протягом 2008-2009 років, досліджений під час перевірки відповідачем та у судовому засіданні судом, дозволяє зробити висновок про відсутність спрямованості отриманих вказаних послуг для використання у власній господарській діяльності та на отримання користі доходу в цілому та як наслідку прибутку.

У матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження обставин, які виключають можливість віднесення витрат за названими збитковими операціями до валових витрат, як-то завідоме не направлення операції на отримання доходу, вчинення цієї операції виключно з метою отримання податкової вигоди, фіктивність операції.

Суд підтримує позицію відповідача викладену в Акті перевірки від 15.07.2010 №130/23-508/30546148, що позивачем не підтверджено зв'язок витрат з його фінансово-господарською діяльністю.

За таких обставин суд погоджується з наданою відповідачем правовою оцінкою обставин, відповідно до якої позивачем було необґрунтовано віднесено до валових витрат витрати на оплату оренди нерухомості та транспортних засобів.

4.Як зазначено у п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

У додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 №143, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 №06-10/239 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592, передбачено Таблицю 1 «Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів». Дана Таблиця заповнюється на підставі п.5.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044.

Згідно з п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.

У п.1.5 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 №143, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 №06-10/239 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592, зазначено, податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п.11.1 ст.11 і п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Як свідчать матеріали справи, позивачем подані до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя уточнюючі розрахунки податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок в частині декларування показників з порушенням вимог вказаного п.1.5 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», а саме не наростаючим підсумком, а з відображенням уточнених показників за окремі квартали, що зокрема підтверджується наданим позивачем до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя листом від 01.07.2010 за №133.

Перевіркою відповідача було встановлено, що керуючись на вищенаведену методику подання уточнюючих розрахунків не наростаючим підсумком та з урахуванням наявної методологічної помилки позивачем порушено п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправомірного: заниження суми приросту балансової вартості запасів за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 на загальну суму 767498 грн. 00 коп.; завищення суми убутку балансової вартості запасів за період з 01.01.2008 по 31.03.2010 на загальну суму 1048408 грн. 00 коп. Саме позитивну різницю було визнано заниженим валовим доходом позивача.

За вказаних обставин, суд погоджується з думкою відповідача про порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.5 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства».

Перевіркою розрахунку порушень податкового законодавства, здійсненого відповідачем, у суду зауважень не виникло.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України; ст.19 Конституції України; ст.42 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 5, 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.1.5 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання» від 29.03.2003 №143, узгодженого рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 №06-10/239 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за №271/7592; п. 7, 19 «Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248; «Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову у повному обсязі виготовлено 24.12.2010.

Суддя (підпис) О.О. Прасов

Постанова не набрала законної сили.

Суддя О.О. Прасов