Постанова № 13574022, 26.01.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2010 р. Справа № 2а-4106/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. при секретаріКухар В.В. за участю: за участю: представника позивача Мирошниченко М.О. представника відповідача - 1 Кекуатової Н.І. представник відповідача 2 не зявився розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення коштів, - ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариство «Дніпрошина» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області з позовними вимогами про скасування рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №110000001/2009/102112/2 від 06 жовтня 2009 року та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області на користь ВАТ «Дніпрошина» надмірно сплачений податок на додану вартість в розмірі 57 524 грн. 18 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що Дніпропетровською митницею було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №110000001/2009/102112/2 від 06 жовтня 2009 року, згідно з яким митна вартість натурального каучуку TSR-5 LAC, пред'явленого позивачем для митного оформлення, була визначена за резервним методом у розмірі 2 990,00 дол. США за тону, а загальна вартість партії товару склала 60 278,40 дол. США. Одночасно Дніпропетровська митниця надала декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000001/9/003095. Вказані рішення відповідача є незаконними, оскільки відповідачем була визначена митна вартість товару за 6 резервним методом всупереч нормам законодавства так, як позивачем були надані усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним, 1 методом. Відповідач-1 не мав підстав для відмови позивачу в митному оформленні натурального каучуку TSR-5 LAC на підставі ВМД № 110000001/9/130712 від 06.10.09р. за митною вартістю, визначеною ВАТ «Дніпрошина» за ціною договору, та підстав для визначення митної вартості вказаного товару за резервним методом, а тому рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів №110000001/2009/102112/2 від 06 жовтня 2009р. є необгрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст.ст. 264-267 Митного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки відповідач, в силу вимог ст. 265 Митного кодексу України здійснював контроль правильності визначення митної вартості товарів у відповідності до приписів статей 259-269 Митного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження». Позивачем при заявлені митної вартості товару за ціною договору (метод 1) не було надано всіх необхідних документів у відповідності до вимог закону, внаслідок чого відповідачем, при визначенні митної вартості товару, в порядку послідовності був застосований 6 резервний метод, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості. Митну вартість заявленого товару було скориговано до рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів на підставі інформації, наявної у митному органі.

Представник відповідача-2 надав письмові заперечення в яких зазначив, що позивач безпідставно визначив Головне управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області відповідачем у справі, оскільки по перше, Головним управлінням Державного казначейства України у Дніпропетровській області не порушувалися права та законні інтереси позивача які б підлягали судовому захисту, по друге, повернення з Державного бюджету грошових коштів здійснюється за певною процедурою та у визначеному законом порядку, а не на власний розсуд.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що в жовтні 2009р. в зону Дніпропетровської митниці на адресу відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» надійшов товар - натуральний каучук TSR-5 LAC у кількості 20,16т виробництва компанії «LIBERIAN AGRICULTURAL COMPANY» (Ліберія) загальною фактурною вартістю 48 283,20 доларів США. Зазначений товар надійшов на адресу позивача за інвойсом №930197 від 18.09.2009р. та товарно-транспортною накладною (CMR) №006630 від 01.10.2009р. на виконання додатку №11 від 21.09.2009р. до контракту № 1614/07/01 від 24.12.2007р. укладеного між ВАТ «Дніпрошина» та фірмою «AS ІNGLE» (Естонія).

06 жовтня 2009р. позивачем, з метою митного оформлення товару до Дніпропетровської митниці була надана вантажна митна декларація №110000001/9/130712 з зазначенням митної вартості, яка дорівнює фактурній вартості товару. З вантажною митною декларацією позивачем була надана декларація митної вартості № 110000001/9/130712, в якій митну вартість вказаного товару було визначено за ціною договору.

У зв'язку з виникненням сумнівів щодо заявленої позивачем митної вартості відповідач-1 витребував у ВАТ «Дніпрошина» додаткові документи для підтвердження митної вартості, передбачені п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. №1766, а саме: інвойс від виробника; прайс лист фірми-виробника; калькуляцію фірми- виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають повноваження згідно із законодавством.

Оскільки позивачем не було надані витребувані документи, відділом контролю митної вартості Дніпропетровської митниці було прийнято рішення про визначення митної вартості товарів №110000001/2009/102112/2 від 06 жовтня 2009 року, згідно з яким митна вартість натурального каучуку TSR-5 LAC, пред'явленого позивачем для митного оформлення, була визначена за резервним методом у розмірі 2 990,00 дол. США за тону, а загальна вартість партії товару склала 60 278,40 дол.США. Одночасно Дніпропетровською митницею було надано декларанту картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000001/9/003095, відповідно до якої вимогами, що забезпечать можливість митного оформлення було визначено подання нової ВМД, заповненої в установленому порядку з митною вартістю відповідно до рішення про визначення митної вартості.

Позивач 14 жовтня 2009 року звернувся до відповідача-1 з заявою про надання дозволу на випуск товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання. 15 жовтня 2009 року відповідно до ВМД № 110000001/9/131920 Дніпропетровська митниця здійснила випуск у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та митне оформлення товару «Каучук натуральний технічно специфікований марки TSR-5 LAC» за митною вартістю 2 990 доларів США за тону. При цьому позивачем був сплачений податок на додану вартість, виходячи з митної вартості, визначеної відповідачем-1, у розмірі 96 421,33 грн.

В подальшому, відповідно до вимог Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2009 р. №230, позивач листом № 2751/01-032 від 05.11.2009р. для підтвердження заявленої ним митної вартості було надано відповідачу-1 висновок ДП «Держзовнішінформ» №8/1372 від 07.10.09р., а також листи фірми «AS INGLE» №10-77 від 30.10.09р.. фірми «JS Commodity Union Limited» №16/01 від 23.09.09р. фірми «Trade-stomil» LTD б/н від 25.09.09р. Проте листом №17-18-2/1/8103 від 07.12.09р. Дніпропетровська митниця повідомила, що підстави для перегляду та скасування рішення про визначення митної вартості товарів № 10000001/2009/102112/2 від 06 жовтня 2009 р. відсутні, зазначивши, що додаткових документів для перегляду митної вартості ВАТ «Дніпрошина» разом з листом № 2751/01-032 від 05.11.09р не надано.

Відповідно до митної вартості, визначеною відповідачем-1, були оформлені у митний режим імпорту також ще дві партії натурального каучуку TSR-5 LAC, поставка яких відбулась на підставі додатку №11 від 21.09.09р. до контракту №1614/07/01 від 24.12.2007р. Зокрема, за ВМД №110000001/9/131541 від 13.10.09р. у митний режим імпорту був оформлений натуральний каучук TSR-5 LAC у кількості 20,16т, загальна фактурна вартість якого склала 48 283,20 дол.США (386 748,43 грн. за курсом НБУ на день оформлення ВМД). Митне оформлення товару було здійснено, виходячи з його митної вартості у розмірі 60 278,40 дол.США (482 829, 98 грн.). Аналогічна партія товару була оформлена позивачем у митний режим імпорт за ВМД №110000001/9/132462 від 20.10.09р. Фактурна вартість вказаної партії товару в гривнях склала 384 817,10 грн., а митна вартість, визначена Дніпропетровською митницею, - 480 418,85 грн. Позивачем за ВМД №110000001/9/131541 від 13.10.2009р. було надмірно сплачено податок на додану вартість у розмірі 19 216,31 гривень, а за ВМД №110000001/9/132462 від 20.10.09р. - у розмірі 19 120,35 грн. Загальний розмір податку на додану вартість, сплаченого позивачем згідно з рішенням про визначення митної вартості товарів №110000001/2009/102112/2 від 06.10.09р., склав 57 524,18 грн. (19 187,52грн. +19216,31грн. + 19120,35грн.).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що рішення Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 10000001/2009/102112/2 від 06 жовтня 2009р. підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що ВАТ „Дніпрошина" були надані відповідачу-1 всі необхідні документи, передбачені чинним законодавством, які свідчать, що ціна, яка була фактично сплачена позивачем за каучук натуральний TSR-5 LAC (його митна вартість) складає 2395,00 дол. США за тону, а тому ВАТ „Дніпрошина", визначаючи митну вартість зазначеного товару у ВМД №110000001/9/130712 від 06.10.09р. за ціною договору (вартістю операції), діяло у повній відповідності до статті 267 Митного кодексу України. Позивач вважає, що сумніви відповідача-1 щодо заявленої ВАТ «Дніпрошина» вартості, у зв'язку з тим, що інвойс, за яким відбулась поставка товару, був виставлений раніше ніж підписаний додаток №11 до контракту №1614/07/01, а також, що у графі 44 ВМД був невірно вказаний код зовнішньоекономічного контракту, на підставі якого ввозився товар, є необґрунтованими, оскільки в інвойсі №930197 від 18.09.2009р. міститься посилання на контракт №1614/07/01 від 24.12.2007р., будь-який інший додаток до якого не передбачає поставки позивачу натурального каучуку TSR-5 LAC за ціною 2395,00 дол. США за тону, що беззаперечно вказує на те, що інвойс №930197 стосується оплати товару, передбаченого додатком №11 до контракту №1614/07/01. Також, вимоги відповідача-1 щодо витребування інвойсу від виробника. ВМД країни відправлення; прайс-листів фірми-виробника; калькуляції фірми-виробника натурального каучуку TSR-5 LAC були пред'явлені позивачу без врахування фактичних обставин та правовідносин, що фактично склались між позивачем та фірмою «AS INGLE», тому, що вказані документи не могли підтвердити митну вартість товару, з огляду на кількість учасників комерційних відносин, пов'язаних з вказаним товаром з моменту його продажу виробником до моменту поставки на адресу позивача, а також з огляду на зміни кон'юнктури ринку натурального каучуку, що відбулись за вказаний період часу. Отже, позивачем були надані Дніпропетровській митниці всі необхідні документи, які підтверджують обгрунтованість митної вартості натурального каучуку TSR-5 LAC, визначеної ВАТ «Дніпрошина» згідно з декларацією митної вартості №110000001/9/130712 від 06.10.2009р. року за ціною контракту №1614/07/01 від 24 грудня 2007 року.

Суд не погоджується з доводами позивача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість і подані відомості про її визначення повинні базуватись на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено матеріалами справи, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) від 24.12.2007р. № 1614/07/01 з додатком 11 від 21.09.2009р.;рахунок-фактура (інвойс) від 18.09.2009р. № 930197; висновок державної санітарно - епідеміологічної експертизи від 26.12.2008р. №25; довідка СДПІ по роботі з великими платниками податків про проведення декларування валютних цінностей від 27.07.2009р.; фіто-санітарний сертифікат від 02.10.2009р.;інші некласифіковані документи: - сертифікат якості від 26.06.2008р.; копія вантажної митної декларації від 09.10.2008р. №50040026/8/010637 1М-74; накладна СМR від 01.10.2009р. № 006630; пакувальний лист б/н від 18.09.2009р.; платіжне доручення 442 від 30.09.2009р.;

В результаті проведення митним органом перевірки документів наданих для підтвердження заявленої за вантажною митною декларацією митної вартості товару каучук натуральний марки TSR 5 LAS виробництва Ліберія, було встановлено, що поставка товару здійснена за контрактом від 24.12.2007р. № 161407/01 з підприємством „AS INGLE" Естонія, відповідно до умов п.п.1.1. п.1 якого покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар, зазначений у додатках, які є невід'ємною частиною контракту.

Ввезення товару було здійснено відповідно до додатку 11 від 21.09.2009р. до контракту, а сплата за товар здійснена за виставленим інвойсом від 18.09.2009р. №930197, тобто інвойс на оплату виставлено за товар, поставка якого ще не була передбачена умовами зовнішньоекономічного контракту.

Крім того, надані позивачем для здійснення митного оформлення товару документи, а саме: інвойс від 18.09.2009р. №930197 (2395 дол. США за т) та ВМД (ІМ 74) ( 2990 дол. США за т) містили розбіжності щодо вартості товару.

Статтею 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі потреби в підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

У звязку з цим посадовою особою відповідача відповідно до Порядку заповнення декларації митної вартості, затвердженого наказом Держмитслужби України від 02.12.2003р. № 828, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 19.12.2003р. за №1192/8513, було проведено консультації з декларантом та прийнято рішення про необхідність вимоги надання додаткових документів, здійснивши на аркуші № 1 ДМВ запис: "Необхідне подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості на підставі п.11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження затвердженого постановою КМУ від 20.12.2006р. №1766:

- ВМД країни відправлення; прайс лист виробника; калькуляція фірми-виробника товару; висновки про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством". Додаткові документи необхідно подати в термін 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.

Декларант позивача був ознайомлений з цим записом 06.10.2009р. під підпис та власноруч учинив запис: „Ознайомлений з переліком додаткових документів, консультація проведена. Додаткових документів надати неможливо".

З урахуванням відсутності додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, посадовою особою митного органу, відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та надання відомостей для підтвердження, було винесено рішення про визначення митної вартості товару.

Митний орган відповідно до ст.265 МКУ здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положенням Кодексу.

Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються Митним кодексом України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1)за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4)на основі віднімання вартості;

5)на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6)резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

Визначення митної вартості товару відповідачем-1 було здійснено відповідно до ст.ст.259 - 273 МКУ.

Неповна інформація про митну вартість товару та сумніви, що виникли при здійсненні контролю за правильністю її визначення унеможливили застосування методу 1 згідно з положеннями ст. 267 МКУ.

Відповідно до ст. 268 МКУ у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положення ст. 267 МКУ, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами (другий метод), які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідачем було використано інформацію про митну вартість товарів, зазначену у документах, наданих для здійснення митного оформлення, та інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Відповідно до інформації ЄАІС ДМСУ митна вартість ідентичних товарів складала від 2,8 дол. США за 1 кг до 3,45 дол. США, найближчий час митного оформлення товарів це вересень 2009 року. Митна вартість заявлена позивачем у ВМД - 2, 395 дол. США. Митна вартість товару зазначена у ВМД, за якою товар було розміщено на митному ліцензійному складі (ІМ 74), містила інформацію про митну вартість товару - 2, 99 дол. США за 1 кг.

Застосування другого методу визначення митної вартості товару при наявності більш ніж однієї вартості операції передбачає використання найменшої митної вартості. Проте, наявність різної інформації про митну вартість у документах, наданих позивачем, а саме: митна вартість у ВМД типу ІМ-74 не дала митниці можливості застосувати найменшу митну вартість.

Відповідно до ст. 269 МКУ (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) - метод 3 під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Даний метод відповідач 1 не мав можливості застосувати, оскільки ЄАІС ДМСУ містило інформацію про митну вартість ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Методи 4 та 5 на основі віднімання та додавання вартості також відповідач 1 також не міг застосувати, оскільки вирахування та додавання вартості повинні ґрунтуватися на даних, які є обєктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості такої роботи.

Оскільки митна вартість товару не могла бути визначена шляхом послідовного використання методів, визначених ст.ст.267 - 272 МКУ, відповідачем було застосовано 6 метод визначення митної вартості - „Резервний метод". Відповідно ст.273 МКУ, використання якого базується на світовій практиці, згідно якої в рамках цього методу допускається розумна гнучкість в підходах до застосування попередніх методів визначення митної вартості. Митну вартість заявленого товару було скориговано відповідачем до рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів на підставі інформації, наявної у митному органі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано був застосований метод 6 визначення митної вартості товару, а отже підстави для скасування рішення №110000001/2009/102112/2 від 06 жовтня 2009 р. Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товару за резервним методом №6 відсутні.

В задоволенні вимог до відповідача 2 про повернення надмірно сплачених платежів слід відмовити в звязку відсутності для цього підстав.

Крім того, щодо повернення з Державного бюджету України 18476.80 грн. надмірно сплачених митних платежів, слід зазначити, що відповідно до "Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами", затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007р. № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Позивачем не надано доказів того, що він звертався до митниці у встановленому порядку із заявою про повернення з Державного бюджету України митних платежів, надмірно сплачених до бюджету. Внаслідок чого, відповідач не міг порушити таке право позивача або охоронюваний законом інтерес.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В адміністративному позові відкритого акціонерного товариства «Дніпрошина» до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України у Дніпропетровській області про скасування рішення та стягнення коштів відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складений 13.12.2010р.

Суддя О.В. Врона