Рішення № 13570574, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/55426.01.11

За позовом                    Акціонерного банку «Діамант»

до          1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Б-Транс»

          2) Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд» про          стягнення 40 761,68 грн. Суддя          Сташків Р.Б.

Представники:

від позивача          Людкевич Х.Є., представник за дов. №38 від 10.03.2010;

від відповідача-1 Туркевич О.С., представник за дов. №18/01 від 19.01.2011;

від відповідача-2          не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2010 року Акціонерний банк «Діамант»(далі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Б-Транс»(далі - відповідач) про стягнення 40 761,68 грн., яка складається з лізингових платежів за період з 10.10.2010 до 10.12.2010 в сумі 36 638,88 грн., пені за несплату (непогашення) лізингових платежів в сумі 458,91 грн. та штрафу у розмірі 4 122,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010 порушено провадження у справі №34/553 та призначено розгляд справи на 19.01.2011.

19.01.2011 судом оголошено перерву до 26.01.2011.

У ході проведення судового засідання 26.01.2011, що в провадженні Господарського суду м. Києва є справа №34/554 за позовом Акціонерного банку «Діамант»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Б2Б-Транс»про стягнення 40 761,68 грн., яка складається з лізингових платежів за період з 10.10.2010 до 10.12.2010 в сумі 36 638,88 грн., пені за несплату (непогашення) лізингових платежів в сумі 458,91 грн. та штрафу у розмірі 4 122,80 грн.

Як слідує з матеріалів обох справ, предметом розгляду справи №34/553 є стягнення з ТОВ «Б2Б-Транс», як з Лізингоодержувача за договором фінансового лізингу №349 від 18.11.2008 лізингових платежів за період з 10.10.2010 до 10.12.2010 в сумі 36 638,88 грн., а предметом розгляд справи №34/554 стягнення з ТОВ «БМБ Компаунд», як Поручителя за договором №349/1 від18.11.2008, який укладався в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу №349 від 18.11.2008.

Тобто, предметами розгляду справи №34/553 та №34/554 є стягнення заборгованості, яка виникла за одним й тим самим договором фінансового лізингу №349 від 18.11.2008.

У ході проведення судового засідання 26.01.2011 позивачем, в порядку ст.22 ГПК України було подано заяви про зменшення позовних вимог у обох справах, а саме позивач, в частині стягнення 458,91 грн. відмовився. В решіт позовних вимог, Банк залишив їх без змін.

Ухвалою суду від 26.01.2011 об'єднано справи №34/553 та №34/554 в одне провадження.

Отже, позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконав умови договору фінансового лізингу №349 від 18.11.2008 (далі - Договір лізингу) та передав ТОВ «Б2Б-Транс» в користування предмет лізингу, а останній в свою чергу, зобов'язувався прийняти майно та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки визначені Договором лізингу.

Натомість, відповідач-1 свої зобов'язання перед позивачем не виконав, в зв'язку з чим, за останнім рахується заборгованість за лізинговими платежами за період з 10 жовтня 2010 року до 10 грудня 2010 року в сумі 36 638,88 грн.

Отже, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, ціна позову складається з:

36 638,88 грн. - заборгованість за лізинговими платежами за період з 10 жовтня 2010 року до 10 грудня 2010 року; З 663,89 грн. штрафу.

Відповідач-1 проти позову заперечив з тих підстав, що невиконання ним своїх обов'язків по сплаті заборгованості, що виникла по Договору лізингу сталась за відсутності умисних і протиправних дій ТОВ «Б2Б-Транс», про що позивач повідомлявся, а відтак, за наявності підстав, передбачених ст.617 ЦК України, на думку відповідача-1 позивачу слід відмовити у задоволенні позову.

Відповідач-2 письмових заперечень проти позову не подав, в судове засідання 26.01.2011 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2008 між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем-1 (Лізингоодержувач) укладено Договір лізингу, за умовами якого Лізингодавець відповідно до визначеної Лізингоодержувачем в п.1.2 цього договору специфікації зобов'язується набути у власність неспоживчу річ, визначену індивідуальними ознаками та віднесену відповідно до законодавства до основних фондів (далі - Предмет лізингу) і передати Предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на визначений строк не менше 1 (одного) року за встановлену плату (далі -Лізингові платежі, та/або Лізинговий платіж).

Пунктом 1.2 Договору лізингу, Лізингодадерувач доручає Лізингодавцю вибір Предмета Лізингу згідно наступної специфікації:

РізновидМарка

ілл n^riL тілРікКількісНайменування,Ціна заЦіна одиниці

№Предметамодель, тип,

П ГРПІЯвипустьідентифікаційний код,одиницюз ПДВ, грн.

з/плізингусеріякуодиницмісцезнаходженнябез ПДВ, ьпродавцягрн. Автомобіль ТОВ «Автек-Захід»,440000,00 сідловийCargo 18352008ідентифікаційний код366666,67 тягач, FordТ 24814230, 1. 1місцезнаходження: м. Львів, вул. Богданівська, 17 ВАТ200000,00 Напівпричі99620081«Верхньодніпровський166666,67 пВАРЗ авторемонтний авторемонтний завод». 2. Ідентифікаційний код 05461390, місцезнаходження: м. Верхньодніпровськ, вул. Палехи, 109 Пунктом 2.1 Договір лізингу визначено, що Предмет лізингу надається в користування Лізингоодержувачу на умовах сплати останнім на користь Лізингодавця Лізингових платежів, які, за винятком визначеного в п.2.4 цього договору авансового Лізингового платежу, складається з: - частини Лізингового платежу, спрямованої на компенсацію обумовленої сторонами в п.1.2 цього договору загальної вартості Предмета лізингу; - частини Лізингового платежу, що є платежем як винагорода Лізингодавцю за отриманий у лізинг Предмет лізингу (далі –Лізингова винагорода); - частини Лізингового платежу, спрямованої на компенсацію Лізингодавцю будь-яких витрат, що пов'язані з набуттям у власність Предмета лізингу та передачею його у лізинг, за винятком витрат по сплаті загальної вартості Предмета лізингу (зокрема, але не виключно, витрат, що пов'язані із державною реєстрацією Предмета Лізингу, за наявності законодавчих вимог щодо реєстрації Предмета лізингу, витрат по страхуванню Предмета лізингу та сплаті податків). Відповідно до п.2.3 Договору лізингу за винятком терміну сплати авансового Лізингового платежу, визначеного у п.2.4 цього договору, Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингові платежі на користь Лізингодавця щомісячно, числа місяця, аналогічного числу місяця підписання Акта прийому-передачу Предмета лізингу, починаючи з місяця, наступного за місцем підписання Сторонами акту прийому-передачу Предмета Лізингу. При цьому останній Лізинговий платіж повинен сплачуватись Лізингоодержувачем у число місяця, аналогічне числу місяця підписання акта прийому-передачі Предмета лізингу. Додатком №1 до Договору лізингу, сторони визначили Графік сплати Лізингових платежів. Як слідує з матеріалів справи, позивач належним чином та у повному обсязі виконав зобов'язання за Договором лізингу та передав Предмет лізингу відповідачу-1. Однак, відповідач-1, всупереч прийнятих обов'язків, зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за період з 10 жовтня 2010 року до 10 грудня 2010 року не виконав. Згідно наявних в матеріалах справи документів на день прийняття рішення умови Договору лізингу відповідачем-1 не виконані, кошти не повернуті. Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Згідно до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В зв'язку з порушенням відповідачем-1 умов Договору лізингу, Банк звертався до останнього з листом за вих. 5776/38.1-38.1 від 16.11.2010, у якому вимагав погашення простроченої заборгованості. Відповідач-1 отримавши вимогу Банку 22.11.2010 (повідомлення про вручення поштового відправлення №04070 10912450) коштів не сплатив. З метою забезпечення вимог Кредитора (позивача), які виникають з Договору лізингу між позивачем та відповідачем-2 укладеного договір поруки №349/1 від 18.11.2008 (далі - Договір поруки). Пунктом 1.2 Договору поруки визначено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у повному обсязі. Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання зобов'язань, вказаних у п.1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Боржника та Поручителя разом, так і від кожного окремо. Згідно з п.1.3 Договору поруки відповідальність Поручителя виникає як у випадку невиконання Боржником будь-якої частини зобов'язань, так і при невиконанні Боржником зобов'язань в цілому. Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина 1). Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 2). Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (частина 3). Договором поруки передбачена солідарна відповідальність Позичальника та Поручителя за невиконання зобов'язання за Кредитним договором. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості ТОВ «Б2Б-Транс»є обґрунтованими та правомірними. Отже, загальний розмір заборгованості за лізинговими платежами становить 36 638,88 грн. Відтак, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідачів, як солідарних боржників простроченої заборгованості за лізинговими платежами в сумі 36 638,88 грн. правомірною та такою, що підлягає задоволенню. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно п. 9.3 Договору лізингу у випадку порушення Лізингоодержувачем будь-яких не грошових зобов'язань за цим договором, за винятком вказаних п.9.2 цього договору, Лізингоодержувач сплачує штраф за вказані порушення у розмірі 0,5% від загальної вартості Предмета лізингу, вказаної в п.1.2 цього договору, на дату вчинення порушення -за кожен випадок такого порушення. Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідачів штрафу підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 3 663,89 грн. Розрахунок штрафу відповідає нормам законодавства, матеріалам справи та умовам Договору лізингу. Що ж стосується заперечень відповідача-1 проти позову, зокрема щодо наявності форс-мажорних обставин, які звільняють його відповідальності, суд їх не приймає в силу наступного. Так, як зазначив відповідач-1 Предмет лізину було придбано для здійснення господарської діяльності ТОВ «Б2Б-Транс», тобто для отримання прибутку з якого передбачалось в тому числі здійснення погашення заборгованості по Договору лізингу. Іншого аналогічного майна - ніж предмет лізингу, яке б використовувалось для отримання прибутку у відповідача-1 немає. Предмет лізингу з 09.09.2010 знаходився в ремонті в наслідок його поломки, яка виключила можливість використання предмету лізингу за цільовим призначенням, про що відповідним чином було неодноразово попереджено Відповідача. У відповідності до умов Договір лізингу технічне обслуговування та ремонт Предмету лізингу був зобов'язаний проводити в лізинговій компанії, а саме: ТОВ «Автек»та його структурних підрозділах. Відповідач-2 13 вересня 2010 звернувся до організації, що здійснювала ремонт та обслуговування предмета лізингу - ТОВ «Автек - Донбас»із замовленням на поставку запасної частини („Насос водяний") до Ford Cargo 1835T. 27.10.2010 позивач отримав по факсу лист від ТОВ „Автек - Донбас", в якому зазначались причини затримання поставки запасної частини, а саме - здійснення ТОВ „Автек-Донбас" помилкової поставки не тієї деталі, що вимагалась для здійснення ремонту предмета лізингу. У зв'язку з чим, ремонт предмета лізингу було затримано ще на три тижні. Аналогічний лист було отримано від ТОВ „Автек - Донбас" і 04.11.2010 року. Весь цей час, ТОВ «Б2Б-Транс»не мав можливості використовувати предмет лізингу в господарській діяльності, як наслідок відповідач-1 не мав змоги отримувати прибуток від здійснення своєї діяльності, і як результат не міг здійснювати лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів. У відповідності до п. 10.1 Договору лізингу сторони не несуть відповідальності за невиконання своїх обов'язків за цим договором у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. Форс-мажорні обставини - це обставини, що виникають у зв'язку із подіями екстраординарного характеру, які не могли бути передбачені або відвернені, - за умови, що ці обставини впливають на виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Пунктом 10.2 Договору лізингу визначено, що при виникненні форс-мажорних обставин сторона, що потрапила під дію форс-мажорних обставин, зобов’язана письмово, не пізніше ніж через 2 (два) робочі дні з моменту їх виникнення, інформувати іншу сторону про наявність таких обставин. Повідомлення повинно бути відправлено у вигляді термінового листа на замовлення, телеграми, телекса, або доставлено нарочно, з подальшою реєстрацією у вхідних документах. Протягом 5 робочих днів з моменту виникнення форс-мажорних обставин сторона, що потрапила під дію форс-мажорних обставин, повинна надати іншій стороні підтвердження Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин. На запитання судді відповідач-1 повідомив, що висновок Торгово-промисловою палатою про наявність у нього форс-мажорних обставин не складався, в силу того, що він до цієї палати не звертався. Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. У відповідності до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. При цьому, частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідачів в повному обсязі, оскільки спір виник саме з їх вини. При цьому, в силу того, що судом встановлена правомірність звернення Банку з обома позовами до відповідачів в судовому порядку, з останніх підлягають відшкодуванню судові витрати, понесені позивачем як у справі №34/553, так і у №34/554, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог. Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Б-Транс»(02094, м. Київ, Попудренка, 52, ідентифікаційний код 35222367), Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»(02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд.52, ідентифікаційний код 30406297) на користь Акціонерного банку «Діамант»(04070, м. Київ, Контрактора площа, 10-А, ідентифікаційний код 23362711) 36 638 (тридцять шість тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 88 коп. основного боргу за лізинговими платежами за період з 10.10.2010 до 10.12.2010, 3 663 (три тисячі шістсот шістдесят три) грн. 89 коп. штрафу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Б2Б-Транс»(02094, м. Київ, Попудренка, 52, ідентифікаційний код 35222367) на користь Акціонерного банку «Діамант»(04070, м. Київ, Контрактора площа, 10-А, ідентифікаційний код 23362711) 403 (чотириста три) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Компаунд»(02094, м. Київ, вул. Попудренка, буд.52, ідентифікаційний код 30406297) на користь Акціонерного банку «Діамант»(04070, м. Київ, Контрактора площа, 10-А, ідентифікаційний код 23362711) 403 (чотириста три) грн. 03 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати накази. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття. Суддя                                                                                                                        Р.Б. Сташків