Постанова № 13570179, 02.12.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2010 р.Справа № 2-а-12546/09/2170 Категорія:2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Запорожана Д.В.,

судді Жука С.І.,

судді Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профіт-Актив»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Компанія з управління активами «Профіт-Актив»звернулося до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 6 серпня 2009 року за номерами 0003592302/0, 0003602301/0, 0003612301/0.

Свої позовні вимоги ТОВ «Компанія з управління активами «Профіт-Актив»обґрунтувало тим, що не допускало будь яких порушень податкового законодавства, а висновки акту перевірки ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого законодавства.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року позов задоволено. Визнано не чинними спірні податкові повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було допущено будь яких порушень податкового законодавства та висновки акту перевірки ґрунтуються на невірному тлумаченні відповідачем норм діючого законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

В липні 2009 року працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, яка була заявлена позивачем до повернення, за період з 1 листопада 2007 року по 31 березня 2008 року, результати якої відображені в Акті від 23 липня 2009 року № 2132/23-2/34370207 /а.с. 15-31/.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на 238033 гривень у грудні 2008 року і заниження суми бюджетного відшкодування ПДВ на 294583 гривні у березні 2008 року. Зміст порушень полягав у не заявленні до бюджетного відшкодування суми ПДВ з відємним значенням (294583 гривень) у звітному періоді в якому виникло таке право (березень 2008 року), заявленні до повернення суми бюджетного відшкодування (238033 гривень) у грудні 2008 року в розмірах значно більших ніж мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців.

На підставі вищенаведеного Акту перевірки відповідачем 6 серпня 2009 року у відношенні позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0003612301/0 про заниження заявленої суми (294583 гривні) бюджетного відшкодування з ПДВ (декларація за квітень 2008 року); № 0003602301/0 про перевищення заявленої суми (238033 гривень) бюджетного відшкодування з ПДВ (декларація за грудень 2008 року), а також податкове повідомлення-рішення № 0003592301/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у загальній сумі 34734 гривень (основний платіж 23156 гривень, штрафні санкції 11578 гривень) за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»/а.с. 10-12/.

Як вбачається з вищенаведеного Акту перевірки і матеріалів справи у березні 2008 року у позивача виникло право на одержання бюджетного відшкодування на суму 294583 гривень, однак вона не була заявлена ним до нього, а була включена до податкового кредиту наступного звітного періоду. В подальшому залишки даної суми (після погашення за її рахунок сум ПДВ з позитивним значенням) включалась позивачем до складу податкового періоду наступних звітних періодів аж до грудня 2008 року, коли сума ПДВ з відємним значенням (238033 гривень) була заявлена ним до бюджетного відшкодування на рахунок у банку. Позивач, будь яким чином період виникнення права на бюджетне відшкодування суми у розмірі 294583 гривень не уточнював. Обсяг оподатковуваних операцій позивача за 12 останніх календарних місяців з грудня 2008 року зазначена відповідачем в акті перевірки (101356 гривень) не включає в себе тільки суму придбання основних фондів у листопаді 2007 року.

Усі вищенаведені обставини сторонами визнавалися (позовна заява а.с. 3-9, постанова суду а.с. 88-96), сторони не наполягали на їх доведенні і в суду не виникало сумніву щодо їх достовірності та добровільності їх визнання, тому відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України колегія суддів приймає їх до уваги як належним та допустимим чином доказаними, як і суд першої інстанції. Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що позивач апеляційної скарги на вищенаведену постанову суду першої інстанції не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР визначено платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Підпунктом 7.7 ст. 7 вищенаведеного закону встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету України або відшкодуванню з нього.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 того ж закону, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного закону передбачено (редакція чинна на квітень 2008 року), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів.

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Таким чином, платник ПДВ набуває право на бюджетне відшкодування, якщо два періоди поспіль у його декларації є ПДВ з відємним значенням. Окрім того, з урахуванням вищенаведеної статті Конституції України, нормами даного Закону України встановлено єдиний випадок включення суми ПДВ з відємним значенням до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, а саме: згадана сума не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 вищенаведеного Закону України, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 того ж Закону України передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, бюджетне відшкодування може здійснюватись виключно двома способами: повернення коштів на банківський рахунок платника податків або у рахунок податкових зобовязань майбутніх податкових періодів.

Отже, діючим законодавством, не передбачено можливості включення суми ПДВ з відємним значенням, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, до податкового кредиту наступного звітного періоду, тобто заявлення такої суми ПДВ до бюджетного відшкодування є обовязком платника ПДВ (ч. 1 ст. 67 Конституції України).

Таким чином, на думку колегії суддів, позивач в березні 2008 року не виконував свій імперативний обовязок щодо заявлення до бюджетного відшкодування суми ПДВ з відємним значенням у розмірі 294583 гривень, включаючи її всупереч вимогам діючого законодавства до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, тобто занизив суму бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 № 2181-III, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Правом передбаченим вищенаведеним законом щодо уточнення помилкових, внаслідок вищенаведених порушень діючого законодавства, показників з ПДВ позивач не скористався.

Відповідно до п.п. «а»п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної або позапланової виїзної перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Отже, на думку колегії суддів, прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 6 серпня 2009 року № 0003612301/0 про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 294583 гривні у квітні 2008 року позивачем є цілком правомірним.

Підпунктом «а»п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 вищенаведеного Закону України передбачено, що у разі отримання платником податків податкового повідомлення-рішення про заниження заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ, вважається, що він добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Таким чином, сума зазначена в такому податковому повідомленні-рішенні не може бути отримана як бюджетне відшкодування на рахунок у банку, після отримання наведеного рішення органу ДПС.

Відповідно до податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2008 року залишок відємного значення ПДВ попереднього звітного періоду який включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду дорівнює 335570 гривень (рядок 23), сума що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку 238033 гривень (рядок 25.1).

Різниця суми рядку 23 декларації (335570 гривень) і суми заниження бюджетного відшкодування (294583 гривні), складає 40987 гривень, тобто значно меншою ніж сума заявлена позивачем до бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. «а»п.п. 7.7.11 Закону України «Про податок на додану вартість», особа не має права на бюджетне відшкодування, якщо вона мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

В Акті перевірки зазначено, що позивач за останні 12 календарних місяців мав обсяг оподатковуваних операцій у розмірі 101356 гривень /а.с. 29/. Наведену суму позивач заперечував тільки з тієї підстави, що вона не включає суми придбання основних фондів у листопаді 2007 року /а.с. 8/. Однак, як встановлено перевіркою, дану операцію з придбання основних фондів позивач здійснив у січні 2007 року, а не у листопаді 2007 року /а.с. 18-19/. Окрім того, обсяг оподатковуваних операцій рахується за останні 12 календарних місяців. Таким у випадку позивача є грудень 2007 року, а не листопад 2007 року.

Отже, на думку колегії суддів, висновок відповідача про відсутність права позивача на бюджетне відшкодування є вірним. З урахуванням наведеного, підстав для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача від 6 серпня 2009 року № 0003602301/0 щодо перевищення заявленої суми у розмірі 238033 гривень бюджетного відшкодування з ПДВ позивачем у колегії суддів не має.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003592301/0 про визначення податкового зобовязання з ПДВ у загальній сумі 34734 гривень (основний платіж 23156 гривень, штрафні санкції 11578 гривень) за порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою прийняття якого був вищенаведений Акт перевірки.

Вищенаведений Акт перевірки не містить посилань на порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 наведеного Закону України, не містить викладу обставин і доказів заниження позивачем ПДВ за грудень 2008 року на 23157 гривень.

Відповідно п. 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року та зареєстрованого в МЮ України 25 серпня 2005 року, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Отже, на думку колегії суддів, вищенаведене податкове повідомлення-рішення було прийнято відповідачем всупереч нормам діючого законодавства на підставі припущень.

Окрім того, колегія суддів, приймає до уваги те, що відповідач на підтвердження заниження позивачем наведеної суми ПДВ посилається на погашення ним цієї суми у періоді квітень березень 2008 року вищенаведеною сумою заниження бюджетного відшкодування. Однак, такі дії прямо передбачені діючим законодавством і не мають наслідком донарахування платнику податків погашеної суми ПДВ податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, на думку колегії суддів, податкове повідомлення-рішення відповідача від 6 серпня 2009 року № 0003592301/0 є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущені таки порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, і постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Профіт-Актив»до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання не чинними податкових повідомлень-рішень від 6 серпня 2009 року за номерами 0003592302/0, 0003602301/0, 0003612301/0 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 6 серпня 2009 року № 0003592301/0.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді / С.І. Жук /

/Л.П. Шеметенко/