Постанова № 13569590, 10.01.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10.01.2011 р. Справа № 2а-6857/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т.О. за участю секретаря судового засідання Рибіцької К.О., пр. позивача:Коваленко В.О. дов. від 08.04.2010 р., пр. відповідача: Яброцький С.В. дов. від 02.08.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомДП "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, 4,Миколаїв,54037 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.09.10 р. № 00009236/0, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00009236/0 від 10.09.2010 р. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, оскільки воно не ґрунтується на нормах Закону України “ Про податок на додану вартість ”, оскільки несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками само по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту та відмови у бюджетному відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену разом з ціною товару (послуги) продавцю. Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в позові, оскільки перевіркою встановлено, що відшкодування податку на додану вартість є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету. Податок на додану вартість повинен вноситись до бюджету первинним постачальником ( або виробником), але в даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону України “ Про податок на додану вартість ”. Недекларування та несплата податку на додану вартість контрагентами основних постачальників позивача свідчить про нікчемність угод, що були укладені по всьому ланцюгу постачання на підставі ст.ст.215, 228 ЦК України. У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку:

Актом № 893/36/09794409 від 02.09.2010 р. про результати невиїзної документальної перевірки ДП “Миколаївський авіаремонтний завод “НАРП” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ ”АТД-Сервіс”, ТОВ ”Укр-Бат”, ТОВ ”Агат Ойл”, ПП ТД “Миколаївщина”, ТОВ МПКК “Аркадія-95”, ТОВ “ Авіасистеми” за вересень, грудень 2009 р., січень, лютий, березень 2010 р. встановлені порушення п.1.8 ст.1, пп. 7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 277537,85 грн. у т.ч. вересень 2009 р. у розмірі 14541,14 грн., грудень 2009 р. у розмірі 44 454 грн., січень 2010 р. у розмірі 124445,38 грн., лютий 2010 р. у розмірі 82971,50 грн., березень 2010 р. у розмірі 11125,83 грн.

В ході перевірки встановлено, що:

- У вересні 2009 р. позивачем в ціні товару фактично сплачено податок на додану вартість в сумі 14541,14 грн. за заглушки, ваги, крани, вентилятори, лампи, які позивач придбав у ТОВ “ АТД-Сервіс”, який включив податок на додану вартість до складу податкового зобовязання. ТОВ ”АТД- Сервіс” є посередником, який придбав товар у ТОВ ”Спецтехноресурс”, ТОВ ”Технпромприлад”, які не відобразили документально взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ.

- У грудні 2009 р. позивачем фактично сплачено податок на додану вартість в сумі 9474 грн. в ціні товару за вимірювач палива, лебідку, мікрофон, тубус, які позивач придбав у ТОВ “ АТД-Сервіс», який включив податок на додану вартість до складу податкового зобовязання. ТОВ ”АТД- Сервіс ” є посередником, який придбав товар у ТОВ ”Спецтехноресурс”, який не відобразив документально взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ. Позивач також придбав у ТОВ ”Укр-Бат ” товару на суму 17944,67 грн., з яких фактично сплачено ПДВ та сума , що підлягає бюджетному відшкодуванню 3765,25 грн. ТОВ ”Укр-Бат” включив податок на додану вартість до складу податкового зобовязання, є посередником, який придбав товар у ТОВ ”Луганський аккумулятор-1” який не відобразив документально взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ. Позивач придбав у ТОВ “Агат Ойл” паливо на суму 175711,10 грн., з яких фактично ПДВ та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню складає 39964,14 грн. ТОВ ”Агат Ойл” не відобразило документально взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ.

- У січні 2010 р. позивач придбав дизпаливо у ПП ТД “ Миколаївщина” на суму 208985 грн., з яких 56216,96 грн. фактично сплачена сума ПДВ та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню. ПП ТД “ Миколаївщина”, яке включило податок на додану вартість до складу податкового зобовязання та є посередником. ПП ТД “ Миколаївщина” придбало дизпаливо у ТОВ ”Янтра”, який придбав його у ТОВ “Онікс Союз”, який не відобразив документально взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ та не знаходиться за своєю юридичною адресою. Позивач придбав у ТОВ “МПКК”Аркадія -95” товар, у вартості якого сплачена сума ПДВ 37516,14 грн. ТОВ “МПКК”Аркадія -95” не відобразило документально взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ. Позивач придбав товар у ТОВ ”Авіасистеми” у вартості якого сплачено ПДВ на суму 30712,42 грн., який включив податок на додану вартість до складу податкового зобовязання. ТОВ ”Авіасистеми” є посередником та придбавав товар у ТОВ ”Моноліт-Будкомплект” та ТОВ ”НВП ”Меркурій”, які не відобразили документально взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ.

- У лютому 2010 р. позивачем фактично сплачено ПДВ в ціні товару на суму 82971,50 грн., який він придбав у ТОВ ”АТД- Сервіс”, а саме датчики, перемикачі, прокладки, кільця, муфти. ТОВ ”АТД- Сервіс”, включив податок на додану вартість до складу податкового зобовязання. ТОВ ”АТД- Сервіс” є посередником, який придбав товар у ТОВ ”Компанія “Вайліс”, який не відобразив документально взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ.

- У березні 2010 р. позивачем фактично сплачено ПДВ в ціні товару на суму 11 125,83 грн., який він придбав у ПП ТД ”Миколаївщина”, а саме паливо для реактивних двигунів , який включив податок на додану вартість до складу податкового зобовязання. ПП ТД ”Миколаївщина” є посередником, який придбав товар у ТОВ”Агат Ойл”, який не відобразив документально взаємовідносини щодо придбання та постачання ТМЦ.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00009236/0 від 10.09.2010 р. відповідно до підпункту «б»п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ, порушення підпункту 1.8 ст.1, п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2 пп 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 277537,85 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони відповідно до вимог ст. 2 КАС України.

Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, а бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР позивач по справі виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:

- податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- позивач сплатив на користь постачальників товар з урахуванням суми податку на додану вартість, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування;

- позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з податку на додану вартість та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету податку на додану вартість його контрагентом. В даному випадку Покупець (позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями, враховуючи, що між ними взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини (угоди).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Статті 9, 10 Закону України ”Про систему оподаткування ” від 25.06.91 р. № 1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків не передбачає обовязку та не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 також не надає права позивачу по справі контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податків, тим більше щодо субєктів господарської діяльності (по другому, третьому і т. д. ланцюгам постачання), з якими зокрема останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових правовідносин.

Порушення субєктами підприємницької діяльності контрагентами позивача по ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Покупець (позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та іншими особами.

Посилання відповідача на те, що не було встановлено надміру сплати податку до бюджету , судом до уваги не приймається, оскільки судова практика Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дозволила дійти однозначного висновку про те, що факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата податку на додану вартість у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.( Постанова Верховного Суду України від 15 вересня 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 4970766).

Згідно із п.1.3. ст.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205, акт є документом, який оформляється за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. Дана норма Порядку під актом розуміє службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому його оцінка, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Акт перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується позивачем не містить в собі посилань на нікчемність угод, що були укладені по всьому ланцюгу постачання. Однак відповідач в своїх запереченнях проти позову посилається на те, що встановлені перевіркою факти недекларування та несплати ПДВ контрагентами основних постачальників позивача свідчать про нікчемність угод, що були укладені по всьому ланцюгу постачання на підставі ст. 215,216,228 ЦК України, якими передбачено, що правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним Визнання нікчемних угод недійсними не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків,крім тих, що повязані з його недійсністю.

Але необхідною умовою для визнання правочинів нікчемними є фактичні дані, зокрема наявність умислу на заволодіння державними коштами за рахунок безпідставного одержання бюджетного відшкодування у позивача або його контрагентів, які об'єктивно можуть бути встановлені лише шляхом вчинення відповідних слідчих дій і підтверджені вироком суду. Відповідач не надав суду будь-яких доказів кримінального переслідування осіб, винних у спробі заволодіння державними коштами внаслідок протиправного завищення сум бюджетного відшкодування.

Позивач придбав товар у ТОВ ”АТД-Сервіс”, ТОВ “ Укр-Бат”, ТОВ ”Агат-Ойл”, ПП ТД “ Миколаївщина”, ТОВ “МПКК “Аркадія-95”, ТОВ ”Авіасистеми”, що підтверджується договорами, рахунками-фактурою, податковими, видатковими накладними та платіжними дорученнями, що підтверджують оплату товару повністю контрагентам в т.ч. податок на додану вартість, який входить у вартість товару.

В акті перевірки ( арк.с.16 т.1) зазначено, що основним видом діяльності позивача є виробництво літальних апаратів, включаючи космічні. Фактично у періоді, що перевіряється, субєкт господарювання здійснював ремонт, обслуговування військової та спеціальної техніки для вітчизняних та закордонних замовників, надавав транспортні услуги, послуги по оренді власних приміщень.

Виходячи з принципу офіційного з'ясування обставин справи та для зясування обставин реальності угод, укладених позивачем, суд на підставі ст. 11 КАС України, витребував у позивача довідку, в якій зазначено, які саме товарно-матеріальні цінності були отримані позивачем від контрагентів, оприбуткування товару з метою його подальшого використання у господарській діяльності підприємства, що підтверджується накладними-вимогами на відпуск ( внутрішнє переміщення) матеріалів, лімітні відомості на видачу матеріалів для виконання робіт.

Відповідно до ст.712 Цивільного Кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобовязується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що договори , які були уладені позивачем з контрагентами, спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Крім того, у суду немає підстав вважати зазначені угоди такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення № 00009236/0 від 10.09.2010 р. на суму 277537,85 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11,71,94 158-163, 167, 254 КАС України суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві № 00009236/0 від 10.09.2010 р. на суму 277537,85 грн.

3.Повернути Державному підприємству “Миколаївський авіаремонтрний завод “ НАРП”, м. Миколаїв, вул.Знаменська,4 з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн. ( три грн.40 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст постанови складений

та підписаний суддею 11.01.2011 р.