Постанова № 13569460, 21.12.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

21.12.2010 р. Справа № 2а-4948/10/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: Приватного підприємства Виробничо-комерційної Фірми «Гідромаш», м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Чайкіна М.С.

представники:

від позивача: Кириличенко О.А.

від відповідачів: Кравець В.О.

Суть спору: про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2010 року № 0000952301/0 та № 0000942301/0.

Приватне підприємство Виробничо-комерційна Фірма «Гідромаш»(надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.10 р. № 0000952301/0 та № 0000942301/0 прийнятих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі - відповідач).

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства Виробничо-комерційної Фірми «Гідромаш» - задовольнити повністю.

Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 14.05.10 р. № № 0000952301/0 та № 0000942301/0 прийнятих державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

”21” грудня 2010 р. Справа № 2а-4948/10/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:

за позовом: Приватного підприємства Виробничо-комерційної Фірми ”Гідромаш”, м. Миколаїв

до відповідача: Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Чайкіна М.С.

представники:

від позивача: Кириличенко О.А.

від відповідачів: Кравець В.О.

Суть спору: про скасування податкових повідомлень-рішень.

Приватне підприємство Виробничо-комерційна Фірма ”Гідромас” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.10 р. № 0000952301/0 та № 0000942301/0 прийнятих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва (надалі - відповідач).

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

У період з 31.03.10 р. по 21.04.10 р. відповідач по справі провів планову виїзну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 р. по 31.12.09 р. склав Акт від 26.04.10 р. за № 3663/23-200/24783662 (надалі Акт перевірки).

Зокрема, в Акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем:

- підпункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (надалі Закон № 334/94-ВР), в результаті чого було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 722951 грн.;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (надалі Закон № 168/97-ВР) та пунктів 5.10, 5.11, підпунктів 5.12.2, 5.12.4 пункту 5.12 статті 5 наказу ДПА України від 30.05.97 р. № 166 ”Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, в результаті чого було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 561817грн.

За наслідками проведеної перевірки відповідач прийняв оскаржені податкові повідомлення-рішення від 14.05.10 р.

- № 0000952301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у загальній сумі 1084427грн., у тому числі 722951грн. за основним платежем та 361476грн. штрафної (фінансової) санкції;

- № 000942301/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 842726 грн., у тому числі 561817грн. за основним платежем та 280909 грн. сума штрафної (фінансової) санкції.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, заслухавши представників сторін, суд встановив, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат платника податків включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. У Акті перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вказуються номери, дати виданих видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних, вказані у них кількісні та якісні показники, зазначені номери, дати і сплачені суми у розрахункових документів. На підставі вказаних первинних, податкових і розрахункових документів за господарськими операціями, позивач включив до складу валових витрат суми, сплачені за товари, роботи (послуги).

Під час вирішення спору представником відповідача не було доведено в чому полягає порушення саме позивача по справі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належить включати до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Як вбачається з Акту перевірки, в ньому міститься посилання на наявність у позивача документів, що є підставою для включення до складу валових витрат вартості придбаного товару, робіт (послуг). З пояснень відповідача вбачається. що він не визнає валові витрати з огляду на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, за якими товар доставлявся на підприємство останнього.

Представник позивача пояснив, що товар на його адресу доставлявся транспортними засобами самого позивача, які належали йому на праві власності, при цьому водію виписувався подорожній лист, який і супроводжував вантаж при його перевезенні.

У судовому засіданні також було зясовано, що позивачу належали транспортні засоби, про що зазначається у пункті 3.2 Акту перевірки, що не було заперечено представником відповідача. Проте, позивач не зміг надати подорожніх листів з огляду на їх вилучення за протоколом обшуку від 15.10.10 р., що складався при проведенні слідчих дій по кримінальній справі (копія протоколу долучена до матеріалів справи).

За таких умов, враховуючи, що Акт перевірки містить відомості про наявність первинних документів, проведення їх у обліку і включення до податкової звітності, суд вважає, що виключення відповідачем зі складу валових витрат сум сплачених позивачем за придбання товарів (робіт, послуг), не відповідає вимогам Закону № 334/94-ВР України.

При зясуванні правомірності визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, то воно засноване відповідачем у звязку із виключенням зі складу податкового кредиту сум ПДВ, які були сплачені у ціні придбання товарів (робіт, послуг) у тих же самих субєктів господарювання, за правовідносинами з якими виключались з обліку позивача валові витрати.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Актом перевірки встановлено, що суми податку на додану вартість були не тільки нараховані, але й фактично сплачені позивачем у ціні придбання товарів (робіт, послуг) за період, за який вчинено нарахування податку. За таких умов позивачем дотримано вимоги Закону № 168/97-ВР.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Під час розгляду справи зясовано, що у позивача по справі податкові накладні були в наявності за вказані у Акті перевірки податкові періоди, за які вчинені нарахування податку.

Стосовно висновків відповідача про порушення позивачем приписів пунктів 5.10, 5.11, підпунктів 5.12.2, 5.12.4 пункту 5.12 статті наказу ДПА України від 30.05.97 р. № 166 ”Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання”, то згаданий порядок містить норми, що кореспондують певні обовязки продавцю товарів, робіт (послуг), як особі, що заповнює та видає податкову накладну. Покупець, яким є позивач по справі у всіх випадках, з якими повязане обчислення податку, не може порушити норми цього порядку.

Згідно приписів частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд вважає, що відповідач не обґрунтував свою позицію допустимими і належними доказами. Його посилання на акти перевірок субєктів господарювання, що мали господарські відносини навіть не особисто з позивачем, а з його контрагентами, не приймаються судом до уваги з огляду на те, що як докази вони не долучені до Акту перевірки, до матеріалів справи і безпосередньо не стосуються ведення податкового обліку позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства Виробничо-комерційної Фірми ”Гідромаш” - задовольнити повністю.

Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 14.05.10 р. № № 0000952301/0 та № 0000942301/0 прийняті державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

12.01.2011 р.