Постанова № 13568342, 02.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2010 року Справа № 2а-6931/10/0870

(13 год. 50 хв.) м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Прудивуса О.В.,

при секретарі судового засідання Рожик О.П.,

за участю:

представника позивача: Фесенка В.В., дов. № 422 від 21.08.2010;

відповідача: ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:Чернігівського районного центру зайнятості

до:ОСОБА_2

про:стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

07.09.2010 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Чернігівського районного центру зайнятості (далі позивач) до ОСОБА_2 (далі відповідач), в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача допомогу по безробіттю, отриману обманним шляхом, в сумі 3088,87 грн. із зарахуванням коштів на р/р 37172300901316 в ГУДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 20497636.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що відповідач за час перебування на обліку як безробітна (з 03.04.2007 по 27.02.2008) незаконно отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 3 088,87 грн., оскільки одночасно був зареєстрований як фізична особа підприємець.

Ухвалою судді від 09.09.2010 було відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначивши, що підприємницькою діяльністю він під час перебування на обліку у центрі зайнятості не займався, а свідоцтво про державну реєстрацію здав до органу державної податкової служби в день його отримання.

У судовому засіданні 02.12.2010 судом було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

03.04.2007 відповідач звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією заяви відповідача.

Згідно з довідкою позивача відповідач з 03 квітня 2007 року по 26 лютого 2008 року перебував на обліку як безробітний та за вказаний період отримав допомогу по безробіттю в розмірі 3088,87 грн.

11.08.2010 позивачем було складено акт № 7 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що після одержання SQL-запиту щодо виявлення осіб, які маючи статус безробітного не припинили приватну підприємницьку діяльність, відповідач перебуваючи на обліку у позивача з 03.04.2007 по 27.02.2008 одночасно був безробітним та фізичною особою підприємцем, що призвело до незаконної матеріальної виплати в сумі 3088,87 грн.

Суд критично оцінює висновки позивача, зроблені ним у акті перевірки виходячи з наступного.

Як вбачається з витребуваних судом матеріалів реєстраційної справи відповідача, які були надіслані на адресу суду державним реєстратором Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області, державна реєстрація відповідача, була проведена розпорядженням Токмацької районної ради народних депутатів Запорізької області від 07 жовтня 1994 року.

На час проведення державної реєстрації відповідач мав прізвище «Кузьміна», а прізвище «Скляр» отримала після одруження, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 16.11.1998 серії 1-ЖС № 052151

Матеріалами облікової справи відповідача, які були витребувані судом та надіслані на його адресу Чернігівським відділенням Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції підтверджується, що свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності № 60219101 було видано відповідачу (Кузьміній) 25 листопада 1994 року.

25 листопада 1994 року відповідачем було подано заяву до ДПІ у Токмацькому районі про те, що відповідач не буде займатися підприємницькою діяльністю та здано свідоцтво про державну реєстрацію, яке на теперішній час міститься у матеріалах облікової справи відповідача.

Відповідно до п. 11 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.04.1994 року № 276, яке було чинним на момент проведення державної реєстрації відповідача, свідоцтво про державну реєстрацію є єдиним документом, що дає суб'єктові підприємницької діяльності право на відкриття розрахункового, валютного та інших рахунків в установах банків, виготовлення печаток і штампів. На печатках і штампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином факт здачі відповідачем його свідоцтва про державну реєстрацію, та в подальшому зміна прізвища відповідачем, фактично унеможливлювали здійснення ним підприємницької діяльності у період з 03.04.2007 по 27.02.2008.

Судом також встановлено, що заміни свідоцтва про державну реєстрацію відповідача були проведені 18.03.2008 у звязку із втратою свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи підприємця та видано нове свідоцтво НОМЕР_1, а також у звязку зі зміною прізвища фізичної особи підприємця та видано нове свідоцтво НОМЕР_2.

Суд не приймає у якості доказів здійснення відповідачем підприємницької діяльності подані ним декларації про доходи за період з 1994 року по 4 квартал 2007 року, оскільки як вбачається зі штампів про отримання зазначених декларацій, всі вони були подані до Токмацької обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області 14.04.2008 року, тобто вже після заміни відповідачем свідоцтва про державну реєстрацію та підписані відповідачем із зазначенням прізвища «Скляр».

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі Закон № 1533-ІІІ) право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи, а також незастраховані особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

Підпунктом «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-ХІІ (далі Закон № 803-ХІІ) визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

За правилами частини 15 ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем.

Отже на час звернення до позивача із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідач мав статус фізичної особи підприємця.

Разом з цим відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 803-ХІІ зайнятість це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Таким чином статус безробітного пов'язаний перш за все з відсутністю у особи заробітку або іншого доходу. До того ж норми Закону № 803-ХІІ не містять обмежень, які б забороняли визнати безробітним фізичну особу підприємця.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку щодо помилковості ототожнення позивачем наявності у особи статусу фізичної особи підприємця та фактичного здійснення особою підприємницької діяльності.

За правилами частин 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідач під час перебування на обліку як безробітний, а саме з 03 квітня 2007 року по 26 лютого 2008 року отримував передбачені законодавством доходи, або здійснював підприємницьку діяльність.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову Чернігівського районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Прудивус