Постанова № 13568313, 22.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2010 року 11:34 Справа № 2а-7628/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання Сірик К.Л.

за участю:

прокурор: не зявився

представника позивача: Тонконог Н.А.

представника відповідача: Пашко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс»

до: Запорізької митниці

про: визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2010

№112000006/2010/000336/1 та зобовязання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

30.09.2010 Відкрите акціонерне товариство «Запорожкокс» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості товару від 12.04.2010 №112000006/2010/000336/1 та зобовязання відповідача визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товару) та здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по зазначеній ВМД з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів) за ціною 4879, 60 російських рублів за одну тонну смоли камяновугільної.

Ухвалою суду від 01.10.2010 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а- 7628/10/0870, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 18.10.2010.

Ухвалою суду від 18.10.2010 провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача до 10.11.2010 для надання додаткових доказів.

Згідно повідомлення прокурора Запорізької області від 22.10.2010 №05/1-2844-10 з метою недопущення нанесення державі економічних збитків, на підставі ст.ст.36-1, 37 Закону України «Про прокуратуру», ст.60 КАС України у справу вступив прокурор на стороні відповідача.

10.11.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 10.11.2010 провадження у справі зупинено до 25.11.2010 за клопотанням відповідача для надання додаткових доказів.

25.11.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.12.2010.

06.12.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Ухвалою суду від 06.12.2010 провадження у справі зупинено до 22.12.2010 за клопотанням відповідача для надання додаткових доказів.

22.12.2010 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 22.12.2010 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позові та додаткових письмових пояснень. Зазначив, що для проведення митного оформлення поставленого товару позивачем до митного органу були подані ВМД, які прийняті для оформлення. У ВМД позивачем зазначено основний метод (перший) визначення митної вартості за ціною угоди, який передбачено ст.266, 267 МК України. Для підтвердження митної вартості товару митним органом необґрунтовано витребувані додаткові документи. Позивач повідомив Запорізьку митницю про неможливість надання додатково витребуваних документів. Не приймаючи до уваги надані позивачем документи, відповідач самостійно здійснив митну оцінку вартості товару, імпортованого позивачем, про що відповідачем було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів № 112000006/2010/000336/1 від 12.04.2010. Вважає, що митна оцінка товару проведена відповідачем з порушенням норм чинною законодавства України, оскільки відповідач витребував надання документів, які з об'єктивних причин позивач не мав можливості надати під час митного оформлення товару. Позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною відповідачем за методом №6, шляхом подання нової ВМД, у звязку з чим позивач сплатив податку на додану вартість більше, ніж якби даний податок сплачувався б з митної вартості товару, визначеної за методом №1. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, зазначених у наданих запереченнях та додаткових поясненнях. В обґрунтування заперечень зазначив, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було перевірено документи, подані позивачем для митного оформлення, але після перевірки відповідності заявленої митної вартості ціновій інформації ЄАІС ДМСУ було зясовано, що митна вартість заявленого товару значно відрізняється від цінової інформації ЄАІС ДМСУ. Згідно з вимогами п.11 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 були витребувані додаткові документи. Враховуючи, що декларантом не надані додаткові документи на підставі положень статті 265 Митного кодексу України, вимог п. 14 Постанови КМУ від 20.12.2006 №1766 було здійснено митну оцінку товару. При здійсненні митної оцінки був застосований метод визначення митної вартості №6 відповідно до ст.273 МК України. При визначенні митної вартості товару використовувалась цінова інформація, що була в наявності у митниці та застосована митна вартість такого товару, що був ввезений на тих же умовах поставки, схожої якості і приблизно в тій же кількості, що й оцінювані товари. Що стосується вимог позивача про зобовязання відповідача визначити митну вартість товару за ціною договору зазначає, що по-перше, позивачем не надано додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. По - друге, даний товар вже оформлений в митному відношенні за рішенням про визначення митної вартості, яке оскаржується в даному судовому засіданні. По - трете, діючим законодавством не передбачено, змінювати метод визначення митної вартості після митного оформлення та випуску у вільний обіг товару. Крім того, митниця не приймала рішень з питань перерахунку митних платежів, а тому позивач не може звертатися до суду з вимогою про зобовязання митницю здійснити перерахунок платежів. Просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Як встановлено матеріалами справи, між ВАТ «Запорожкокс» та ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» був укладений контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009 на постачання смоли кам'яновугільної (надалі іменується «смола»).

Смола, що поступала позивачу за даним контрактом, імпортувалася на територію України, оскільки виробником такої смоли є ВАТ «Новоліпецький металургійний комбінат» (Російська Федерація).

Позивачем для митного оформлення товару, що поступив 09.04.2010 була подана до Запорізької митниці вантажна митна декларація (надалі - ВМД) №112030000/0/009019 та декларація митної вартості №112030000/0/009019 від 09.04.2010 за формою ДМВ-1, згідно з якою позивачем митна вартість товару була визначена за методом №1, тобто за методом оцінки митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митна вартість товару була визначена позивачем відповідно до підпункту 1 частини 1 ст. 266, ст. 267 МК України в розмірі відповідно до ціни контракту (метод № 1) у розрахунку 4 879,60 російських рублів за тону, виходячи з ціни, встановленої сторонами у зовнішньоекономічному контракті на умовах поставки DAF - станція Соловей Південно - східної залізниці Російської Федерації, кордон Російська Федерація - Україна, прикордонна станція згідно Інкотермс-2000.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару Позивачем в повному обсязі були надані документи за переліком, передбаченим п.п. 5, 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який затверджено Постановою KM України від 20.12.2006 №1766 (далі - Порядок №1766).

Також, позивачем для підтвердження митної вартості імпортованого товару були додатково надані відповідачу інші документи, які можливо було використати для ідентифікації імпортованого позивачем товару та для визначення митної вартості такого товару. А саме, до ВМД №112030000/0/009019 позивач надав наступні документи, що підтверджується внесення таких документів до п. 44 вказаної ВМД:

-декларація митної вартості (надалі іменується «ДМВ») №112030000/0/009019 від 09.04.2010;

-облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ВАТ «ЗАПОРОЖКОКС») №11203/1/97/00047 від 27.07.2009;

-вантажна митна декларація (транзитна) №804050001/2010/130004 від 06.04.2010;

-накладна УМВС №АК470548 від 03.04.2010;

-сертифікат якості №1002296 від 31.03.2010;

-рахунок (інвойс) №327883 від 02.04.2010;

-специфікація №5 від 11.03.2010 до зовнішньоекономічного контракту №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

-зовнішньоекономічний контракт №153/804-10-7204 від 07.12.2009;

-довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, за №3/08-08/00191224 від 19.01.2010;

-додаток №4 від 09.04.2010 р. до ПМД №112030000/0/007277 від 22.03.2010;

-реєстр №4 від 09.04.2010 р. до ПМД №112030000/0/007277 від 22.03.2010;

-платіжне доручення в іноземній валюті №100040 від 25.03.2010.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару «Смола кам'яновугільна ТУ 2453-203-00190437-2005 Щільність - 1185 кг/м3. Масова частка води - 1,4%. Масова частка речовин не розчинних у толуолі - 8%. Масова частка речовин не розчинних у хіноліні - 3%. Зольність -0,08%. Марка А. Виробник - ВАТ «Новолипецький металургійний комбінат», заявленого до митного оформлення за ВМД від 09.04.2010 12030000/2010/009019, відповідач виказав сумніви щодо заявленої позивачем митної вартості товару за методом №1 та на підставі п.11 Порядку №1766 запросив ряд додаткових документів для визначення митної вартості, про що посадовою особою митного органу був зроблений відповідний запис у ДМВ №112030000/0/009019 від 09.04.2010, а саме:

-каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару;

-калькуляцію фірми - виробника товару;

-копію вантажної митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

-інформацію зовнішньоторговельних організацій про вартість товару та/або сировини.

Відповідно до запису позивача на зворотному боці першого аркуша ДМВ №112030000/0/009019 від 09.04.2010, зазначено, що позивач не має можливості надати документи, додатково витребувані відповідачем.

У звязку із ненаданням позивачем додатково витребуваних документів відповідач самостійно здійснив митну оцінку вартості товару, імпортованого позивачем, про що відповідачем було прийняте рішення про визначення митної вартості товарів №112000006/2010/000336/1 від 12.04.2010.

У графі 31 зазначеного рішення відповідач зазначив, що митна оцінка товару здійснена за методом оцінки №6 (резервний метод).

У графі 33 рішення відповідач зазначив джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: наявна у митного органу інформація про вартість операції з подібними та аналогічними товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту є максимально наближеним до нього.

У звязку із прийнятим спірним рішенням позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за митною вартістю, визначеною відповідачем за методом №6, шляхом подання ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010. На підставі завищеної митної вартості позивач сплатив податки та збори, у зв'язку з чим позивач при митному оформленні товару сплатив податку на додану вартість на 9 666,81 грн. більше, ніж якби позивачем даний податок сплачувався б з митної вартості товару, визначеної за методом №1.

Сума податку на додану вартість, обчислена з митної вартості товару, визначеної Відповідачем за методом №6, загалом по ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 склала 24046 грн. 22 коп. і була оплачена позивачем в повному обсязі платіжним дорученням №188576 від 08.04.2010 на суму 300000 грн.

Крім того, нарахування та сплата позивачем податку на додану вартість підтверджується записом у графі 47 «Нарахування платежів» ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 та відбитком печатки Запорізької митниці «Сплачено».

21.07.2010 позивач звернувся до відповідача з заявою № 19/192 про повернення платнику податків митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. У даній заяві позивач просив відповідача повернути кошти, сплачені помилково до бюджету в тому числі і за ВМД № 112030000/0/009322 від 13.04.2010.

Відповідачем така заява була розглянута і була надана відповідь № 07-01-09-24/4420 від 10.08.2010, якою позивача було повідомлено, що заява позивача не підлягає задоволенню, оскільки позивачем при митному оформленні імпортованого товару на вимогу відповідача не були надані додаткові документи.

Оцінивши надані сторонами докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно абз. 23 ст. 1 Митного кодексу України (надалі - МК України) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - це переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація.

МК України передбачено, що переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів підлягає митному оформленню, яке відповідно до ч. 2 ст. 27 цього Кодексу завершується тільки після здійснення встановлених законодавством України необхідних для цього товару видів контролю.

Згідно ст. 88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 261 Митного кодексу України визначено, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України і прийняті митним органом, використовуються для нарахування податків і зборів, ведення митної статистики, а також у випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 2 статті 262 Митного кодексу України встановлено, що порядок та умови декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення мають базуватися на достовірній, документально підтвердженій інформації, що подається у кількісному виразі. Митний орган має право прийняти рішення про неможливість використання вибраного декларантом методу митної оцінки (ч. ч. 1, 3 ст. 264 Митного кодексу України).

Згідно із ст.265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені цим Кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Стаття 266 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6).

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за розсудом декларанта.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що митному органу надано право здійснення контролю правильності визначення митної вартості та митний орган має право упевнитись в достовірності декларації чи будь-якого документу, поданого для цілей визначення митної вартості. Окрім того, позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обовязково повинна бути відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказаного декларантом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» при здійсненні експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.

Таким чином, контракт передбачає вичерпний перелік документів, що містить повну інформацію про якісні та кількісні характеристики товару та його ціну.

Наявні у матеріалах справи документи свідчать, що позивач, подавши декларації митної вартості за формою ДМВ-1, визначив митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1) відповідно до статті 267 Митного кодексу України, відповідно до якої митною вартістю за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, є ціна угоди, фактично сплачена, чи ціна, яка підлягає сплаті за товари, які імпортуються за призначенням в Україну, на момент перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 вказаного Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

В процесі митного оформлення співробітниками Запорізької митниці були додатково витребувані від позивача документи, а саме: каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми виробника товару; калькуляція фірми виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; копія вантажної митної декларації країни відправлення; інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товару.

З цього приводу суд зазначає, що підстав для витребування митницею вищевказаних додаткових документів - не було, оскільки позивач надав всі необхідні документи у підтвердження митної вартості товару, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на неподання декларантом у встановлений строк додаткових документів є безпідставним.

Слід зазначити, що визначаючи митну вартість товарів, які поставляються на митну територію України необхідно враховувати умови поставки за зовнішньоекономічними контрактами, тривалість звязків контрагентів, а також інші умови, які виступають підставами для формування ціни на продукцію.

Послідовність застосування різних методів оцінки митної вартості означає, що вичерпавши усі можливості для встановлення рівня митної вартості товару за одним методом, митний орган має послідовно застосовувати інші методи. У спірному випадку, суд вважає, що позивачем було подано всі необхідні та належні документи, які дозволяли визначити митну вартість товару за методом оцінки за ціною угоди щодо товарів (метод 1).

Запорізька митниця, у своїх запереченнях зазначає, що враховуючи неподання декларантом всіх додатково витребуваних документів та те, що відомості, які містяться в поданих позивачем документах не можуть бути використані для підтвердження митної вартості товару, митним органом було здійснено митну оцінку товару за шостим резервним методом. При здійсненні зазначеної оцінки, митний орган використав лише цінову базу, яка була в наявності та застосована митна вартість товару, який було завезено на тих же умовах поставки, схожої якості й приблизно в тій же кількості, що і оцінюваний.

При цьому твердження відповідача про неможливість застосування методу № 1 для визначення митної вартості товару, оскільки декларант не зміг довести, що використані ним відомості є обєктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально суперечать фактичним обставинам справи та наданим документам.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.3 ст.3 наказу Державної митної служби України від 24.06.2009 №602, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.07.2009 за №669/16685 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщаються через митний кордон України» (далі наказ №606) Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та прийнятті Рішень використовуються такі джерела інформації:

-спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України;

-спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;

-інформація, отримана від Державної митної служби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;

-інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;

-інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити митних органів та/або Державної митної служби України;

-цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між Державною митною службою України та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.

Відтак база ЄАІС ДМСУ може використовуватись митним органом, як одне з джерел для встановлення митної вартості товарів.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні митного органу та запереченнях, наданих суду, Запорізькою митницею при винесенні оскаржуваного рішення використовувалась лише інформація, що міститься в базі ЄАІС ДМСУ, при цьому в рішенні не зазначено, що митницею досліджувалися інші джерела, які можуть містити необхідну інформацію.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Запорізька митниця, визначаючи митну вартість товару, що ввозиться юридичною особою на митну територію України, повинна керуватись у даному випадку приписами ст. 266 - 273 МК України.

Відповідно до п.13 Постанови КМ України №1766 від 20.12.2006 декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, відповідно до п.14 вказаної Постанови, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

На підставі зазначеного відповідачем порушено принцип послідовності застосування методів визначення митної вартості, що суперечить ст.266 МК України, яка передбачає, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже Запорізькою митницею не доведено правомірність прийняття рішення 12.04.2010 №112000006/2010/000336/1 щодо визначення митної вартості товарів за шостим методом, а тому вимоги в частині визнання протиправними та скасування рішення обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобовязана відповідача визначити митну вартість смоли камяновугільної по ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010 за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товару), суд зазначає наступне:

У разі постановлення судового рішення про протиправність та скасування рішень митниці про визначення митної вартості товару за певним методом, повторного оформлення вантажу не відбувається. Отже, вимоги про зобовязання визначити митну вартість за методом 1 не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо вимог позивача зобовязати відповідача здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по зазначеній ВМД з урахуванням того, що митна вартість смоли камяновугільної визначена за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів) за ціною 4879, 60 російських рублів за одну тонну смоли камяновугільної.

Відповідно до «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером субєкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована у загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Крім того, відповідно до ст. 1 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Мінфіна та Державної митної служби від 24.01.2006, № 25/44, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, позивачем було самостійно та у добровільному порядку сплачено митні та інші обовязкові платежі, які були визначені відповідно до оскаржуваного рішення.

В даному випадку, з боку позивача був відсутній факт надмірно (помилково) сплачених платежів, оскільки перерахування коштів здійснювалось позивачем виходячи з самостійно задекларованих сум на підставі рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів.

Згідно п.7 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №339 від 09.04.2008 року, у разі коли в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України виявлено обставини, що вплинули на рівень задекларованої митної вартості таких товарів, митний орган приймає рішення про визначення їх митної вартості за встановленою Держмитслужбою формою.

Зазначене рішення декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду.

Таким чином, до виключної компетенції митних органів відноситься здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів після закінчення операцій їх митного контролю, митного оформлення та пропуску через митний кордон України. Отже, позовні вимоги в частині зобовязання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД є необґрунтованими та такми, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що рішення Запорізької митниці №112000006/2010/000336/1 від 12.04.2010р. про визначення митної вартості товарів, ввезених ВАТ “Запорожкокс”винесено з порушенням вимог митного законодавства, таким чином позовна вимога щодо визнання дій протиправними та скасування рішення про визначення митної вартості є обґрунтованим та такою, що підлягає задоволенню. Проте позовні вимоги щодо зобовязання визначити митну вартість товарів по ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010р за методом визначення митної вартстоі за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартістю операцій) та зобовязання Запорізьку митницю здійснити перерахунок платежів, що підлягали сплаті до бюджету при митному оформленні товарів по ВМД №112030000/0/009322 від 13.04.2010р. є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійсненні позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» до Запорізької митниці про визнання протиправним та скасування рішення від 12.04.2010 №112000006/2010/000336/1 та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 12.04.2010 №112000006/2010/000336/1.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» (МСП-681, м.Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00191224) 3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 27.12.2010