Рішення № 135673698, 09.04.2026, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/586/2026

753/14193/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі судді Костянтина Шепеля,

із секретарем судового засідання Раїсою Буга,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

приходить до такого.

Позиція позивача

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» звертається до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами: № 96122 від 28 січня 2022 року, укладеного між ТОВ «ФК "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 ; № 555166445070 від 1 лютого 2022 року, укладеного між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 ; № 4429206 від 2 січня 2022 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 - в загальному розмірі 107 678,48 грн, а також судові витрати за сплату судового збору в сумі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 25 000 грн (а.с. 1-3).

Позов обґрунтовано тим, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконує, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

На підтвердження позовних вимог представник позивача надає копії кредитних договорів, копії довідок про ідентифікацію, копії доказів отримання грошових коштів, копії розрахунків заборгованості, копії договорів факторингу, копії реєстрів боржників

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає його необґрунтованим, таким, який не спростовує підстави, які зазначені в позовній заяві, та таким, який не підлягає взяттю до уваги. Відповідач заперечує проти укладення договорів з ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», однак дані заперечення не відповідають дійсності тому, що відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договорів шляхом заповнення заяв про надання (отримання) кредитів на сайтах, та вводила одноразові ідентифікатори, які отримала на зазначений нею номер мобільного телефону, з метою підписання кредитних договорів. Крім того, відповідач не заперечує, що відомості, вказані у договорах відомості є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, тощо. Крім того, враховуючи, що ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена платіжною організацією ТОВ "Фінансова компанія «Елаєнс»" та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на підставі укладених між сторонами договору. Дані договори є частиною господарської діяльності товариства та не є предметом розгляду даної справи.

Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Звертає увагу, що ні первісний кредитор, ні Позивач не є банками та на них не розповсюджується дія Закону України «Про банки та банківську діяльність». Разом з тим, Кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження відповідача не заслуговують на увагу. Твердження відповідача про те, що він не отримував кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Вбачається, що відповідач, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитні договори в електронній формі, намагається уникнути обов`язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Відповідач вказує лише на недоведеність факту перерахування йому кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому позивач зазначає, що відповідач має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мав безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою він користується, не надходили. Зокрема, він мав можливість здійснити запит до банку про наявність у нього карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування. Таким чином, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження своїх заперечень. Також, твердження відповідача про те, що умови договору щодо сплати комісії є нікчемними, є такими, що суперечать як умовам укладеного Договору, так і чинному законодавству України. Додатково зазначає, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість не нараховував, а звернувся до суду з позовом до Боржника про стягнення заборгованості виключно з сумою, яка була передана в рамках підписаного Договору про відступлення права вимоги. Крім того, відповідач не наводить обґрунтування завищеної вартості послуг та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями. Просить задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Позиція відповідача

Представник відповідача надає відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову частково та зазначає, що відповідач категорично заперечує отримання будь-яких коштів від ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» - первісних кредиторів. Зазначає, що кредитні договори ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» з додатками, надані позивачем суду у копіях текстів, не були укладені відповідачем ні в якій формі: ні в паперовій, ні в електронній, тому що не були підписані відповідачем жодним способом. Їх оригіналів не існує, у тому числі відсутні вони у позивача і первісних кредиторів. Умови кредитування не погоджені відповідачем у письмовій формі і не підлягають застосуванню відповідно до Постанови Великої Палати Верховного суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Розрахунки не підтверджені доказами фактичного руху коштів, суперечать наданим текстам копій Кредитних договорів та вимогам спеціального законодавства і правовим висновкам Верховного Суду про заборону нарахування процентів після закінчення строку кредитування та односторонню зміну кредитором цих умов, ще й під час карантину та воєнного стану, з порушенням принципів добросовісності, розумності та справедливості. Умови про сплату комісії за видачу кредиту договорів з ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» є нікчемними.

Відповідач визнає укладання Кредитного договору № 96122 від 28 січня 2022 року з ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та наявність заборгованості за ним і просить суд застосувати правові висновки Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23, провадження № 61-92св24 та стягнути з відповідача по цьому Кредитному договору 25000 грн основного боргу та 25000 грн відсотків. У задоволенні інших позовних вимог просить відмовити. Вважає, що має місце недоведеність позовних вимог з точки зору процесуального права, а всі сумніви мають тлумачитись на захист прав споживача кредитних послуг. Крім того, заперечує проти стягнення витрат на правничу допомогу та просить відмовити у стягненні судових витрат позивача повністю, оскільки має місце самопредставництво юридичної особи з питань її основної статутної господарської діяльності її директором, яка склала і подала позовну заяву.

Додатками до відзиву надає низку рішень з цього приводу вищестоящих судів.

Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання

ТОВ "Факторинг Партнерс" 27 червня 2025 року звертається до Дарницького районного суду м. Києва з даною позовною заявою (т.1 а.с.1-6).

Ухвалою суду від 1 жовтня 2025 року Дарницького районного суду м. Києва справу передано за підсудністю (т. 1 а.с.14).

11 грудня 2025 року справа надходить до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області (т.1 а.с.20).

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, згідно з положеннями статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (т. 1 а.с. 22).

Ухвала про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання (т. 1 а.с. 13).

Представник відповідачки 29 грудня 2025 року подає відзив на позов (т.1 а.с.28-55).

До вказаного відзиву додає, зокрема, зустрічну позовну заяву про встановлення факту невиконання обов`язків кредиторів, яку просить об`єднати із первісним позовом у одному провадженні, і у якій просить встановити факт невиконання ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" обов`язків видачи грошових коштів ОСОБА_1 по кредитним договорам (т.1 а.с.62-69). До вказаного вище відзиву представник відповідача додає також клопотання про витребування доказів, зокрема, оригіналів договорів кредиту, укладених між його довірителької та ТОВ "Мілоан", а також с ТОВ "Київська торгово-інвестиційна компанія" (т.1 а.с.78 на звор.).

5 січня 2026 року представник позивача подає клопотання про витребування доказів (т.1 а.с.196-198).

12 січня 2026 року надходить заперечення представник відповідача(т.2 а.с.1-26).

Ухвалою суду від 27 лютого 2026 року у прийнятті зустрічного позову відмовлено (т. 2 а.с. 104).

Ухвалою суду віл 16 березня 2026 року у клопотаннях представника відповідача про витребування доказів - відмовлено. Клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено (т.2 а.с. 106).

6 квітня 2026 року АТ «СЕНС БАНК» надає витребовувану судом інформацію (т. 2 а.с.108-110).

Заяв та клопотань, пов`язаних із розглядом справи, від учасників справи не надходило.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.

Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.

Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин

З електронних копій паперових документів, поданих в електронному вигляді через підсистему "Електронний суд", установлено, що 2 січня 2022 року відповідач оформила на сайті ТОВ «Мілоан» анкету-заяву на кредит № 4429206, в якій вказала значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема: номер мобільного телефону, дату народження, паспортні дані, ідентифікаційний номер, місце проживання, реєстрації, працевлаштування із зазначенням місця роботи.

2 січня 2022 року між ТОВ "Мілоан" та відповідачем було укладено кредитний договір № 4429206, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 20000 грн строком на 30 днів, і зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Комісія за надання кредиту: 1000 грн, яка нараховується за ставкою 5 % від суми кредиту. Проценти за користування кредитом: 3780 грн, які нараховуються за ставкою 0,65 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Як вбачається з додатку №1 до договору про споживчий кредит сторони погодили графік та суму платежів за договором про споживчий кредит.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позивальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) процентною ставкою, наведеною в пункті 1.6 договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, які дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

Відповідно до пункту 4.2 розділу 4 договору сторони погодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця. Тобто, в даному випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Факт ідентифікації відповідача підтверджується довідкою ТОВ «МІЛОАН» про ідентифікацію одноразовим ідентифікатором «R48310».

Відповідно до Розрахунку заборгованості за Договором кредитної лінії № 4429206 у ОСОБА_1 наявна заборгованість в сумі 24635,67 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 13563 грн, заборгованість за відсотками становить 11072,67 грн. Крім того, відповідно до розрахунку ОСОБА_1 частково здійснювалося погашення заборгованості а саме: 28 січня 2022 року на суму 10000 грн та 31 січня 2022 року на суму 1479 грн, а всього на суму 11479 грн.

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 28 січня 2022 року звернулася до ТОВ «ФК «Кредіплюс» із заявою на видачу кредиту № 100357286, в якій просила встановити кредитний ліміт в сумі 80556 гривень та видати перший транш в розмірі 25000 гривень.

Після цього, 28 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір №96122. Підписавши цей кредитний договір Позичальник засвідчив, що до укладення Договору отримав та ознайомився, зокрема, з індивідуальною частиною Договору про споживчий кредит, графіком платежів за першим траншем, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною Договору, Правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту Кредитодавця, а також іншою інформацією, необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, інформацією та документами, розміщеними на сайті https://finx.com.ua/. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана Позичальником або є йому незрозумілою, Позичальник повинен був відмовитись від підписання цієї індивідуальної частини Договору.

Відповідно до умов кредитного договору типом кредиту є кредитна лінія. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника окремими траншами. Перший транш в сумі 25000 грн надається не пізніше наступного дня після укладення кредитного договору шляхом перерахування на рахунок/карту Позичальника у розмірі 22000 грн, другий у розмірі 3000 грн шляхом погашення заборгованості за комісією. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 210 % річних. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 1278 днів. Своїм підписом Позичальник підтвердив, що примірник підписаних сторонами індивідуальної частини Договору та Графіку платежів за першим траншем, отримав особисто в паперовій формі, публічну частину в електронному повідомленні. Договір підписано ОСОБА_1 особисто.

Водночас ОСОБА_1 був підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому відображена інформація про споживчий кредит та його умови. Також відповідачка була ознайомлена з правилами надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, затвердженого ТОВ «ФК "Кредіплюс" .

ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит шляхом зарахування коштів в сумі 22000 грн на її платіжну картку.

Як вбачається з наданих позивачем документів, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 96122 від 28 січня 2022 року відображений позичальником ТОВ «ФК «Кредіплюс» у Картці обліку виконання договору і складає 71 515,61 грн, з яких: 25000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 44315,61 грн - заборгованість за відсотками та 2200 грн - заборгованість за комісією.

28 січня 2025 року було укладено договір № 28012025, відповідно до якого ТОВ "ФК «Кредіплюс» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 96122 від 28 січня 2022 року.

Крім того, 1 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська Торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 укладено Договір № 555166445070, відповідно до умов якого, позикодавець надає позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності грошові кошти на суму у загальному розмірі 4500 грн. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до пункту 1.1.1. Договору сторони погодили тип процентної ставки -фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить вiд фактичного виконання Позичальником умов договору та становить: знижена процентна ставка, фіксована 1,21 % в день, 440 % річних від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку. Також, відповідно до пункту 1.1.1.2. Договору передбачена стандартна процента ставка 2,60 % в день, фіксована 950 % річних від суми Позики застосовується: - у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови, зазначені в пункті 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки, та - у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до частини першої статті 1048 Цивiльного кодексу України.

Відповідно до пункту 2.1. Договору позика надається позичальнику шляхом перерахування позикодавцем позики на банківський картковий рахунок позичальника за реквізитами його банківської платіжної картки, зазначений у реєстраційної анкеті клієнта - позичальника у системі «Loany» на сайті системи www.loany.com.ua.

Пунктом 2.2. Договору позики встановлено, що датою надання позики є дата списання грошових коштів з поточного рахунку позикодавця на банківський картковий рахунок позичальника, передбачений у п.2.1. цього договору.

Згідно з пунктом 4.3. Договору, закінчення строку, на який було надано позику, не звільняє Сторони від відповідальності за невиконання (порушення) зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 6.7. Строк, на який було надано позику не обмежує дії зобов`язань, які виникли з цього договору та/або з факту його порушення. Усі зазначені зобов`язання припиняються лише належним (повним) їх виконанням, з моменту такого виконання.

Відповідно до пункту 6.13.7. Договору, Позичальник розуміє у повному обсязі всі умови цього договору, свої права і обов`язки за цим договором і погоджується з ними. Також, пункту 6.13.9 Договору, Позичальник засвідчує, що умови цього договору є розумними, справедливими, добросовісними та вигідним.

Також ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора підписано графік платежів № 555166445070-1, що є додатком № 1 до договору позики № 555166445070 від 1 лютого 2022 року, який є невід`ємною частиною договору позики, розрахунок загальної вартості кредиту, що є додатком № 2 до договору позики № 555166445070, паспорт позики від ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», інформація, яка надається позичальнику до укладення договору позики, в якому містяться основні умови договору, а також загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» у редакції від 12 жовтня 2021 року.

Згідно з копією довідки про ідентифікацію по договору № 555166445070 від 1 лютого 2022 року, ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія». Акцепт договору позичальником підписано одноразовим ідентифікатором «4360» 1 лютого 2022 року, який було відправлено на його номер телефону НОМЕР_1 .

На підставі договору на переказ коштів ФК-П-21/04-22 від 14 квітня 2021 року, укладеного між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: «01-02-2022 16:20:43 на суму 4500,00 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 135023792, призначення платежу: Зачисление 4500 грн на карту НОМЕР_2 ».

Відповідно до довідки до договору позики № 555166445070 від 1 лютого 2022 року станом на 23 грудня 2023 заборгованість ОСОБА_1 за договором позики складає 11527,20 грн.

18 грудня 2023 року було укладено договір № 18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555166445070 від 1 лютого 2022 року.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за кредитними договорами. Суд зауважує, що після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Факторинг Партнерс» жодних додаткових нарахувань відсотків не здійснював.

Відповідно до наданої суду інформації АТ «СЕНС БАНК» від 6 квітня 2026 року, на ім`я відповідача ОСОБА_1 випускалась платіжна картка № НОМЕР_3 , на яку за період з 4 січня 2022 року по 5 лютого 2022 року було здійснено зарахування коштів, а сама 28 січня 2022 року на суму 22 000 грн, 2 січня 2022 року на суму 20 000 грн та 1 лютого 2022 року на суму 4500 грн. Суд звертає увагу, що документ щодо перерахунку коштів боржникові виданий та підписаний АТ «СЕНС БАНК» містить усі вищезазначені реквізити, які повинні мати первинні документи у відповідності до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.

Щодо заперечення відповідача про перерахування їй коштів, суд звертає увагу, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, який не спростовано відповідачем.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 22 квітня 2024 року в справі № 559/1622/19.

Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу вважає ці докази належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи, а також у своїй сукупності вони дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так і їх сукупність належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 дійсно отримала кредити у ТОВ «МІЛОАН», ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «ФК Кредіплюс» та в подальшому перехід прав за кредитними договорами вимог до нового кредитора ТОВ «Факторинг Партнерс».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у відзиві на відсутність доказів укладення договорів кредиту з ТОВ «МІЛОАН» і ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та отримання нею кредитних коштів, оскільки така позиція спростовується підписанням цього договору саме відповідачем у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», який вказав номер мобільного телефону, зазначений у позовній заяві і підтверджений у відзиві, на якій товариством були направлені одноразові ідентифікатори, за допомогою яких відповідач підписав оспорювані нею договори кредиту.

Більш того, суд зауважує, що відповідач всупереч своїм твердженням щодо неотримання коштів від первісного кредитора ТОВ «МІЛОАН», фактично визнає, що брала кредит, так як сплатила в загальній сумі 11479 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 4429206. Доводи відповідача в цій частині відхиляються судом, оскільки сторони, укладаючи договір про надання кредиту, погодили всі його умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів, які частково відповідачем виконувались.

Юридична кваліфікація встановлених обставин

Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 Цивільного кодексу України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

В постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року справі № 524/5556/19 в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 3 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статті 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Як встановлено судом, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання кредитного договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти. Вказані обставини підтверджуються наданими суду представником позивача доказами.

Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2- 1383/2010).

Оскільки у матеріалах справи не міститься доказів щодо визнання недійсним договору про надання кредиту останній повинен виконуватись сторонами у повному обсязі.

Згідно з статтею 1056-1 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Правовий аналіз зазначених норм права вказує на те, що у разі порушення позичальником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України протягом всього часу - до закінчення строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини позики, що підлягає сплаті разом з нарахованими процентами, а також стягнути несплачені щомісячні платежі, прострочення яких мало місце під час дії договору.

Після спливу визначеного договором строку кредитування (зміни строку виконання зобов`язання) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припиняється. Кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів.

Вказаний висновок висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Суд застосовує до спірних правовідносин відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду, яка є релевантною до цієї справи і незмінною.

Як вбачається із розрахунків заборгованості нарахування відсотків за користування кредитами здійснювалися у відповідності до умов договорів.

Проаналізувавши викладене, суд вважає правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства та погодженим сторонами умовам договорів вимогу позивача про стягнення із відповідача на його користь відсотків за користування кредитом у розмірі, які складаються із відсотків, нарахованих протягом погодженого договором строку кредитування та відсотків у розумінні частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.

Як встановлено судом, що 28 січня 2025 року було укладено договір №28012025 відповідно до якого ТОВ "ФК "Кредіплюс" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 96122. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 96122.

18 грудня 2023 року було укладено договір №18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555166445070. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором №555166445070.

26 липня 2024 року було укладено договір №26-07/2024 відповідно до якого ТОВ "Мілоан" відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4429206. Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 4429206.

Оскільки, вищезазначені договори факторингу на основі яких право грошової вимоги перейшло до ТОВ «Факторинг Партнерс» не оспорювались у судовому порядку та не були визнані судом нечинними, діє презумпція правомірності правочину. Суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов`язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору, а отже ТОВ «Факторинг Партнерс» довело своє право вимоги до відповідача.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

За таких підстав доводи відповідача, наведені у відзиві, не знайшли свого підтвердження.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначає про те, що за змістом Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору № 96122 від 28 січня 2022 року є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача, і такі умови продавець не повинен включати у договори із споживачем.

Вказані доводи відхиляються судом, оскільки сторони, укладаючи договір про надання кредиту, погодили всі його умови, в тому числі щодо порядку нарахування та сплати процентів.

Суд не приймає до уваги також посилання представника відповідача на неправомірне нарахування товариством комісії, оскільки згідно із пунктом 4 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, нарахування комісії, не суперечить закону та підлягає стягненню із боржника.

Щодо незгоди відповідача із наданим розрахунком, зокрема, щодо нарахованих відсотків, суд звертає увагу, що відповідачем у відзиві на позов було не надано власного розрахунку заборгованості, з обґрунтування його правильності та повноти на спростування розрахунку, наданого первісним кредитором. За таких обставин суд доходить висновку про те, що надані первісними кредиторами розрахунки заборгованості за кредитними договорами у сукупності з випискою з рахунку позичальника та іншими доказами є належним і допустимим доказом, який не спростовано відповідачем.

Вказане узгоджується із позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 22 квітня 2024 року в справі № 559/1622/19.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Відповідно до частини першої статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Таким чином суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені при судовому розгляді справи; оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; керуючись принципами розумності, справедливості, виваженості та добросовісності, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права ухвалює рішення про повне задоволення позову, яке відповідає завданню цивільного судочинства, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України щодо справедливого, неупередженого і своєчасного вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем, при зверненні до суду в електронній формі, сплачено судовий збір із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а тому із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 7).

Крім того, представник позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідачки витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 25000 грн .

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивача надав суду копію заявки на отримання юридичної допомоги № 374 від 1 травня 2025 року, Витяг з Акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року, копію договору про надання правової допомоги від 2 липня 2024 року, копію прайс -листа.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження №12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Згідно з частиною п`ятою , шостою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у якому вважає, що витрати в сумі 25000 грн не відповідають критеріям обгрунтованості та просив відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу.

Враховуючи складність цієї справи, предмет спору, ціну позову, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на оплату правничої допомоги до 5000 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

Керуючись статтями 81, 141, 263-265, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 509, 525-527, 610-612, 625-627, 638, 639, 1048, 1054, 1077 Цивільного кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами: № 96122 від 28 січня 2022 року, укладеного між ТОВ «ФК "КРЕДІПЛЮС" та ОСОБА_1 ; № 555166445070 від 1 лютого 2022 року, укладеного між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ОСОБА_1 ; № 4429206 від 2 січня 2022 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 - в загальному розмірі 107 678 (сто сім тисяч шістсот сімдесят вісім) 48 грн та судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 грн та витрат, понесених на правову допомогу у сумі 5000 (п`ять тисяч) грн.

На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Ім`я (найменування) сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Суддя Костянтин ШЕПЕЛЬ