Рішення № 135647294, 14.04.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

14.04.2026

Провадження № 2/337/1283/2026

ЄУН № 337/1271/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі головуючого судді Кучерука І.Г.

з участю секретаря Роман Д.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

Представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.08.2023 року у якому вказав, що 22.08.2023 року відповідачка встановила мобільний додаток monobank - сервіс банку що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку.

Пройшовши реєстрацію та надавши один із пакетів документів відповідачка підписала Анкету-заяву Клієнта до Договору про надання банківських послуг Monobank шляхом застосування цифрового власноручного підпису. На підставі укладеного Договору та вищезазначених пунктів відповідачка отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Відповідачка взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 04.01.2026 року утворилася заборгованість у розмірі 24681,67 грн. яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) 23851,94 грн. і заборгованість за пенею 829,73 грн.

Просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank», та судові витрати.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.03.2026 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом з позовом надано клопотання про розгляд позову без участі представника банку, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, відзив на позов не надала, повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки листом рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідачки, та шляхом розміщення оголошення про час і місце розгляду справи на офіційному веб-порталі суду, будь яких заяв не надала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Суд, за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

У суду є підстави для ухвалення заочного рішення, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

22.08.2023 року відповідачка звернулася до АТ «Універсал Банк» та підписала анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку.

Зі змісту Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг вбачається, що що Анкета-заява разом із Умовами і правилами обслуговування в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" при наданні банківських послуг щодо продуктів MONOBANK | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates складають Договір про надання банківських послуг.

Підписанням анкети-заяви відповідачка засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем та відповідним відкритим ключем, що буде використовуватися для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнала, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису.

Анкета-заява підписана відповідачкою власноручним підписом. Ідентифікацію та верифікацію клієнта виконав представник банку.

Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи відповідачки, зокрема, дату народження, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу.

В п. 2 Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг Monobank відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. У разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, на кредит буде нараховуватися відсоткова ставка на 3,1 % місяць з першого дня користування кредитом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1054 ЦК).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Аналіз норм права свідчить про те, що відповідачка уклала із АТ «Універсал банк» кредитний договір.

На підставі укладеного Договору Відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 , у розмірі 7000 грн., який в подальшому збільшено до 10000 грн.

АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а таки іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі).

Суд вирішуючи питання про стягнення заборгованості за кредитним договором, виходить з того, що позивачем надано розрахунок заборгованості на підтвердження розміру заборгованості позичальника, анкету-заяву підписану відповідачкою власноруч, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні послуг щодо продуктів «Monobank», Тарифи, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки Monobank якими позивач підтверджує умови кредитування, виписка з руху коштів по картці, які суд вважає належними та допустимими, підстав сумніватись в їх достовірності у суду не виникло.

З наданої позивачем виписки з руху коштів по картці відповідачки вбачається, що вона активно користувалася рахунком, періодично вносила платежі на поповнення картки.

Відповідачка користувалася коштами, однак свого зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості.

Надані банком документи є документами, які беззаперечно свідчать про існування у позичальника заборгованості за кредитним договором у визначеному банком розмірі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідачка, станом на 04.01.2026 року має заборгованість за Договором, яка становить 24681,67 грн. і складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тіло кредиту) 23851,94 грн., заборгованість за пенею 829,73 грн.

Розмір заборгованості також підтверджено наданими суду випискою про рух коштів по картці НОМЕР_1 за період 22.08.2023 року по 04.01.2026 року.

Відповідачкою у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, і не погашення кредитних коштів, та розрахунок заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Суд вважає, що відповідачка фактично отримала та використовувала кошти надані банком, але не повернула їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача отриманої та не повернутої суми кредитних коштів за тілом кредиту.

Що стосується пені у розмірі 829,73 грн.

Враховуючи, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, то на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Крім того, у постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) виснував, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, тому суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею в розмірі 829,73 грн.

Таким чином суд вважає, що нарахування пені в сумі 829,73 грн. є неправомірним, та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, позов слід задовольнити частково і стягнути заборгованість в розмірі 23851,94 грн. яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення вимог позову на 96,6%, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3214,84 грн.(3328*96,6%).

Керуючись ст. 89, 141, 229, 263, 264, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УНІВЕРСАЛ БАНК»( м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.08.2023 року, у розмірі 23851 грн. 94 коп. а також сплачені судові витрати у розмірі 3214 грн. 84 коп., а всього стягнути 27 066(двадцять сім тисяч шістдесят шість) грн. 78 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: І.Г.Кучерук