Ухвала суду № 135574025, 09.04.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

Про залишення заяви без руху

Справа № 495/2835/26

Номер провадження 2-о/495/114/2026

09 квітня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гербей Андрій Анатолійович, заінтересована особа: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИЛА:

07 квітня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гербей Андрій Анатолійович, заінтересована особа: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, звернулась до суду із заявою, у якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою подальшої реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану та отримання свідоцтва про смерть.

Так, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, вважаю, що така підлягає залишенню без руху, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: у постанові від 28 лютого 2024 року по справі № 506/358/22 зазначив, що чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Пунктом 8 частини статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 глави 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма №106-о), затвердженої Наказом МОЗ України від 8 серпня 2006 року №545, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану закладом охорони здоров`я або ФОП видається лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о). Перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов`язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров`я або місці провадження медичної практики ФОП. Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть забороняється. У разі поховання померлого закладом охорони здоров`я або ФОП - останній обов`язково заповнює лікарське свідоцтво про смерть і передає його в органи реєстрації актів цивільного стану не пізніше трьох діб з дня смерті. Одночасно при видачі лікарського свідоцтва про смерть лікар заповнює довідку про причини смерті в одному примірнику і видає родичам померлого чи іншим особам для поховання. Номери довідки про причину смерті і лікарського свідоцтва про смерть мають бути ідентичними. Довідка завіряється круглою печаткою закладу.

Враховуючи викладене, передумовою для звернення до суду із заявою про встановлення факту смерті у певний час, має передувати звернення заявника до органу РАЦС із заявою про реєстрацію смерті особи, після одержання відмови органу РАЦС у реєстрації факту смерті, заявник має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті особи в певний час.

Проте, звернувшись до суду з даною заявою про встановлення факту смерті, заявником не надано доказів на підтвердження того, що він звертався до відповідного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з проханням видати свідоцтво про смерть, як і не надано доказів відмови цього органу у реєстрації смерті ОСОБА_2 .

Звертаючись до суду, заявник вказує, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , 21.04.2025 останнього було поховано власними силами заявника, без залучення працівників ритуального агентства, за християнськими обрядами, за місцем його проживання на території кладовища біля с. Благодатне Білгород-Дністровського району.

Зазначає, що належне свідоцтво про смерть у відділі держаної реєстрації актів цивільного стану отримати неможливо, оскільки заявниця не має можливості отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Відтак, заявнику слід усунути вказані недоліки заяви шляхом подання до суду:

-

-відомостей про те, що він звертався до відповідного державного органу РАЦС щодо видачі свідоцтва про смерть та письмової відмови у проведенні такої реєстрації, як підстави наявності причин неможливості отримання документа, що посвідчує факт смерті ОСОБА_2 , згідно п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. зі змінами, в п.3 вказано, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам заяви щодо її змісту.

Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

У відповідності до ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, заяву слід залишити без руху і надати заявнику строк, три дні, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для їх усунення.

Керуючись ст.10, 19, 185, 260, 261, 293, 294, 296, 315, 353-355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Гербей Андрій Анатолійович, заінтересована особа: Білгород-Дністровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без руху.

Надати заявнику триденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху для усунення недоліків, а саме подання до суду:

-відомостей про те, що заявник звертався до відповідного державного органу РАЦС щодо видачі свідоцтва про смерть та письмової відмови у проведенні такої реєстрації, як підстави наявності причин неможливості отримання документа, що посвідчує факт смерті ОСОБА_2 , згідно п. 2 ч. 1 ст. 318 ЦПК України.

Якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя