Ухвала суду № 135566176, 06.04.2026, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

06 квітня 2026 року

Справа № 642/5922/25

Провадження № 2/642/38/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2026 м. Харків

Суддя Холодногірського районного суду м. Харкова Проценко Л.Г., за участю секретаря судового засідання Шевченко Т.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ПАТ «Креді Агріколь Банк», АТ «Сенс Банк», про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2025 року до Холодногірського районного суду міста Харкова звернулась ОСОБА_1 з позовною завою до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ПАТ «Креді Агріколь Банк», АТ «Сенс Банк» про поділ майна подружжя. При цьому позивач, з врахуванням уточнених позовних вимог, просила: 1) припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на автомобіль марки FIAT Qubo, номер кузову НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , та виділити вказаний автомобіль у власність ОСОБА_4 ; 2) стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частку ринкової вартості зазначеного автомобіля; 3) стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму страхового платежу у розмірі 20832,00 грн. за договором страхування наземного транспорту №9152Га5х від 27.05.2025р. з АТ «СК «АРКС»; 4) стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в порядку регресу 1/2 сплачених коштів у розмірі 3135,00 грн. за кредитним договором № 1/3268709 від 29.05.2018р. в ПАТ «Креді Агріколь Банк»; 5) поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові зобов`язання за кредитним договором №1/3268709 від 29.05.2018р. з ПАТ «Креді Агріколь Банк», а саме по 1/2 частини заборгованості у загальному розмірі 17109,78 грн, по 8554,89 з кожного; 6) поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові зобов`язання за кредитним договором № 500777079 від 25.06.2023р. укладеними між Акціонерним товариством «Сенс Банк» та ОСОБА_1 , а саме 1/2 частини заборгованості у загальному розмірі 158169,81 грн. по 79084,09 грн. кожному; 7) поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові зобов`язання за кредитним договором № 500792899 від 11.09.2023р., укладеним між Акціонерним товариством «Сенс Банк» та ОСОБА_1 , а саме 1/2 частини заборгованості у загальному розмірі 26598,45 грн., по 13299,23 грн кожному; 8) стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в порядку регресу 1/2 сплачених коштів у розмірі 1997,29 грн. за кредитними договорами № 500777079 від 25.06.2023 та № 500792899 від 11.09.2023, укладеним між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 03.10.2025 вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, а після усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду від 10.10.2025 відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні надано заяву позивача про забезпечення позову про поділ мана подружжя у вигляді передачі на відповідальне зберігання ОСОБА_1 автомобіля марки FIAT Qubo, номер кузову НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , або заборонити ОСОБА_4 користуватися зазначеним автомобілем до закінчення розгляду справи та набуття рішенням суду законної сили. При цьому позивач посилалась на те, що однією з позовних вимог є припинення спільної сумісної власності подружжя на зазначений автомобіль, який знаходиться у розпорядженні відповідача і який одноособово користується спільним майном і не надає відомостей щодо цілісності автомобіля та його технічного стану, знижує вартість не на користь позивачки. Крім того, наявний ризик псування автомобіля. Тобто діями відповідача порушуються права позивачки на користування спільним майном. Подальша експлуатація відповідачем спірного автомобіля знижує його ринкову вартість та є ризик псування автомобіля, що впливає на ефективний захист прав та інтересів позивачки

Представник позивача заяву підтримала в повному обсязі.

Позивач заяву підтримала, зазначила, що будь-якого гаражу, де може зберігатися автомобіль не має, але може зберігати його на відповідній стоянці.

Представник відповідача проти задоволення заяви заперечував, при цьому зазначив, що таке забезпечення позову не є співмірним. Позивач в позовних вимогах просить припинити право спільної сумісної власності на автомобіль з відшкодуванням їй половини вартості майна і виділення майна відповідачу, однак в заяві просить про передачу цього автомобіля їй на зберігання. При цьому вимог про усунення перешкод у користуванні транспортним засобом не заявлялось, як і не заявлялось вимог про поділ автомобіля в рівних частках та спільного користування ним. Посилання позивача про зниження ринкової вартості чи ризику псування автомобіля не підтверджено жодним доказом. Відповідач має право користуватися автомобілем зареєстрованим за позивачем і будь-які відомості про потрапляння автомобіля в ДТП відсутні. Також не надано доказів про зменшення вартості автомобіля, крім природного зносу. Зберігання у позивача транспортного засобу також може впливати на зменшення його вартості. Крім того, заборона відповідачу у користуванні транспортним засобом до набрання рішенням законної сили не є співмірним засобом забезпечення позову, не відповідає вимогам заявленим в позові і порушує права відповідача щодо судового розгляду справи.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, були повідомлені про дату, час та місце слухання справи.

Дослідивши заяву та матеріали справи, вислухавши доводи позивача, його представника та представника відповідача, суд доходить такого висновку.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 р. (п.4), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У постанові ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При оцінці зазначеної співмірності, слід ураховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів їхній меті.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права та інтереси яких можуть бути порушені у зв`язку з застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір з приводу поділу майна подружжя, позивач, зокрема, припинити право спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на автомобіль марки FIAT Qubo, номер кузову НОМЕР_1 , 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 , виділити вказаний автомобіль у власність ОСОБА_4 та стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за одну другу частку ринкової вартості вищевказаного автомобіля. Однак, це не може свідчити про можливість того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Тобто, ОСОБА_1 в позовних вимогах просить припинити право спільної сумісної власності на автомобіль з відшкодуванням їй половини вартості майна і виділення майна відповідачу ОСОБА_4 , однак в заяві просить про передачу цього автомобіля їй на зберігання. При цьому вимог про усунення перешкод у користуванні транспортним засобом не заявляє, як і не заявляє вимог про поділ автомобіля в рівних частках та спільного користування ним.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали поданої заяви, враховуючи підстави, предмет позову та позовні вимоги, дійшов висновку про те, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також завадити ефективному захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Крім того, вказаний захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З урахуванням підстав та змісту позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд дійшов до висновку про відмову у задоволені заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149,150,153, 260, 261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Вебадреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст ухвали складено 06.04.2026.

Суддя Л.Г. Проценко