Рішення № 135543603, 08.04.2026, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа № 621/3757/25

Провадження 2/621/626/26

08 квітня 2026 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого суддя В.Філіп`єва,

за участю секретаря судового засідання А.Головіної,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (не з`явилась),

відповідач - ОСОБА_2 , (не з`явився),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ,

про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_4 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_5 , в якій просить суд змінити спосіб стягнення аліментів з аліментів в твердій грошовій суми в розмірі 1500,00 гривень на аліменти в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менше ніж 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини.

В обґрунтування позову зазначила, що вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із позивачкою. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19.11.2018 року по справі № 621/1477/18 з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 1500,00 (одній тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 19.06.2018 року і до досягнення ним повноліття. На даний час матеріальне становище відповідача ОСОБА_5 змінилось, він є військовослужбовцем та стабільно отримує заробітну плату. Стягнутий судом розмір аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень, з урахуванням зростання цін та умов воєнного стану, не може в повній мірі забезпечити базові необхідні потреби дитини. Дитина повністю знаходиться на утриманні позивачки, а відповідач добровільно відмовляється збільшити матеріальну допомогу на утримання сина, хоча отримує постійний щомісячний дохід у вигляді заробітної плати, інших утриманців не має, чим ставить дитину і позивачку у скрутне матеріальне становище. В зв`язку з викладеним, позивачка звернулась до суду з вказаною позовною заявою та просить збільшити розмір аліментів, що стягуються на утримання сина шляхом зміни способу їх стягнення.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 31.12.2025 року позовну заяву прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В судове засідання учасники справи не з`явилися.

Позивачка ОСОБА_4 в позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі. Підтримує позовні вимоги, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_7 , який належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, повторно в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, відзиву на позов не подав.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, в разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області в зв`язку з повторною неявкою відповідача постановлено провести заочний розгляд справи на підставі ч.4 статті 223, ч.1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_6 , батьками якого є - ОСОБА_2 - батько, ОСОБА_8 - мати, що підтверджується Свідоцтвом про народження, Серія НОМЕР_1 від 27.08.2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Зміївського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис про народження № 111 від 27.08.2014 року (а. с. 17).

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19.11.2018 року по справі № 621/1477/18 стягнуто з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_8 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі по 1500,00 (одній тисячі п`ятсот) гривень , що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 19.06.2018 і до досягнення ним повноліття. (а. с. 18 - 19 зворот).

09.12.2022 року Зміївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) зареєстровано шлюб між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб (повторне), Серія НОМЕР_2 від 20.07.2023 року, актовий запис про шлюб № 516. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з " ОСОБА_10 " на " ОСОБА_11 " (а. с. 10).

Згідно Витягу з реєстру Зміївської територіальної громади № 2023/004672160 від 22.06.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 5).

Як зазначає позивачка, спільна з відповідачем дитина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із нею та перебуває на її утриманні. Доказів на спростування факту постійного проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю відповідачем суду не надано.

Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, додані до неї, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.

Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.

Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов`язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ч.1, 2 статті 27 цієї ж Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно ч.1 статті 180, ч.1 статті 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Відповідно до ч.3 статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Таким чином, одержувач аліментів має перевагу в обранні способу стягнення аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі), якщо останні вже визначені раніше рішенням суду.

Відповідно до положень статті 182 Сімейного кодексу України, суд при визначенні розміру аліментів враховує:

стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

наявність на праві власності, володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 року у справі № 152/100/18 вказав, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Сімейним кодексом України передбачено підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, та не пов`язує їх зі способом присудження. Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Як встановлено під час судового розгляду, з відповідача на користь позивачки на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень

Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», розмір прожиткового мінімуму на дитину віком від 6 до 18 років становить 3512,00 гривень, виходячи з чого мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину - 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку становить 1756,00 гривень.

Отже, на час розгляду справи встановлений законом мінімальний гарантований розмір аліментів на неповнолітню дитину віком від 6 до 18 років є більшим, ніж отримує позивачка за рішенням суду.

При цьому, суд зважує на те, що дитина проживає на території активних бойових дій, навчається у школі дистанційно в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 року та в подальшому неодноразово продовженого до теперішнього часу, має бути забезпечена відповідними пристроями для навчання, Інтернет-зв`язком, одягом, харчуванням, лікуванням, житлом, витратами на розвиток особистих здібностей, а тому аліменти в розмірі 1500,00 гривень є очевидно недостатнім розміром утримання.

У даному спорі між сторонами суд керується справедливою рівновагою між інтересами дітей та інтересами обох батьків, яка має бути спрямована на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності, тобто отримання дитиною належного матеріального утримання від обох батьків.

Доказів на підтвердження неможливості відповідачем виконувати свій обов`язок по утриманню дитини у інший спосіб стягнення в частці від доходу - матеріали справи не містять, відповідач перебуває в лавах Збройних Сил України та отримує постійний дохід.

За таких обставин, беручи до уваги інтереси неповнолітньої дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути суму судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 19, 76-84, 89, 141, 293, 334-338, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області по справі № 621/1477/18 від 19.11.2018 року, з твердої грошової суми в розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) гривень, на стягнення аліментів в розмірі 1/4 (однієї чверті) від заробітку (доходу) відповідача ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили припинити стягнення аліментів на підставі виконавчого листа Зміївського районного суду Харківської області, виданого у справі № 621/1477/18 (Провадження № 2/621/982/18)

Виконавчий лист № 621/1477/18 (Провадження № 2/621/982/18), виданий Зміївським районним судом Харківської області - повернути до Зміївського районного суду Харківської області

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір на користь держави (стягувач Державна судова адміністрація України) у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок, які перерахувати на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві / м. Київ / 22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса останнього відомого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя В. Філіп`єва