Рішення № 135539561, 17.02.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5761/25

Провадження № 2/589/1375/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Темірова Ч.М.,

за участю секретаря судового засідання Велієвої Л.Ф.,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Шосткинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення батьківства,

УСТАНОВИВ:

До Шосткинського міськрайонного суду Сумської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Міністерство оборони України, Шосткинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Шосткинському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій позивачка просить встановити батьківство, а саме: визнати ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_1 зазначає що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м.Шостка, проте на цей момент її батьки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не перебували у зареєстрованому шлюбі, тому запис про батька був зроблений відповідно до ст. 55 Кодексу про шлюб та сім`ю в Україні, а саме ОСОБА_5 . Позивачка стверджує, що ОСОБА_3 у свідоцтві про народження не був записаний батьком, він завжди визнавав себе батьком, піклувався про неї, матеріально забезпечував, всебічно сприяв фізичному та моральному розвитку. Проте ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув під час виконання службових обов`язків внаслідок авіаційно-бомбового удару поблизу населеного пункту Копійки Сумської області. Оскільки з відповідачем виник спір, заяву про встановлення батьківства в окремому провадженні судом не було розглянуто. Встановлення цього факту має правове значення для позивачки, оскільки вона дає право на отримання виплати одноразової допомоги у разі загибелі військовослужбовця що передбачено постановою КМУ №168 від 28.02.2022.

Відповідач скерувала до суду заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позови, покликаючись на те, що вона на підставі рішення Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 17.09.2024 встановила факт перебування ОСОБА_2 на утриманні рідного брата ОСОБА_3 , який загинув. Тому відповідачка вважає, що вона має право на отримання одноразової грошової допомоги, а встановлення факту батьківства стосовно повнолітньої ОСОБА_1 не дає останній права на отримання виплат. Розгляд справи просила проводити без її участі.

Від представника позивачки надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області своєю ухвалою відкрив провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначив підготовчий розгляд.

Судом були розглянути та задоволенні заяви позивачки про її участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції про що постановлено ухвали 02.02.2026, 17.02.2026.

Ухвалою суду від 04.02.2026 постановлено підготовче провадження у справі закрити, призначити справу до судового розгляду.

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, дійшов такого висновку.

Згідно з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 14.02.2003, ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 в м.Шостка, її батьками записані ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Відповідно до копії паспорта у виді ІD-картки № НОМЕР_2 виданого 19.04.2021, ОСОБА_1 є повнолітньою особою.

Із долученої до матеріалів справи копії висновку експерта від 25.08.2025 №СЕ-19/111-2530411-БД убачається, що за результатом проведеної судової молекулярно-генетичної експертизи встановлено такі факти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ймовірно є біологічним батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Ймовірність походження цих ДНК-профілів від батька ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та його дитини ( ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 ) становить не менше ніж 99,99999994%.

Згідно з копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00047541818 від 18.10.2024, Шосткинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану зареєстровано актовий запис про смерть № 387 від 25.03.2024 стосовно ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Копійки Охтирського району Сумської області, від вибухової травми. Факт смерті підтверджується остаточним лікарським свідоцтвом про смерть №10-2/754-Дм/24 від 18.03.2024 видане відділом судово-медичної експертизи трупів комунального закладу охорони здоров`я «Харківське обласне бюро судово-медичної експертизи» Харківської обласної ради.

Повідомлення про смерть ОСОБА_3 1976 року народження, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок авіаційно-бомбового удару поблизу населеного пункту Копійки Сумської області, надійшло у виді сповіщення сім`ї № 233 від 19.03.2024 на сестрі загиблого - ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України), норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень» Сімейного кодексу України, зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

У п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», роз`яснено, що скільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 1 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Отже, до спірних правовідносин, ураховуючи зазначені правові норми та роз`яснення, а також те, що позивач народилася до 01.01.2004 повинні застосовуватися норми КпШС України.

Відповідно до вимог ч.2, 3 ст. 53 КпШС України, в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Згідно з ч.2, 3 ст. 55 КпШС України якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини -за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис про батька дитини провадиться за заявою батька. При народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері, ім`я, по батькові та національність батька дитини записуються за її вказівкою. В разі смерті матері, визнання матері недієздатною, позбавлення її батьківських прав, а також при неможливості встановити місце її проживання, запис відомостей про матір і батька дитини провадиться за правилами, викладеними в цій статті, за заявою осіб, зазначених у статті 163 цього Кодексу.

Пленум Верховного Суду України абз. 3 п.15 постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до ч.2 ст.55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

У третьому абзаці п.13 вказаної постанови, Пленум Верховного Суду України вказав, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

На підтвердження кровної спорідненості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , позивачкою надано суду висновок експерта Київського науково-дослідного еспертно-криміналістичного центру МВС України №СЕ-19/111-25/30411-БД, відповідно до якого молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_3 стосовно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,99%. Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 практично доведено.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У необхідних випадках для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, можливе призначення з урахуванням обставин справи відповідної судової експертизи.

Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування.

ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти російської федерації» (заява № 3451/05), зауважував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

У справі «Міфсуд проти Мальти» (заява № 62257/15, рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

ЄСПЛ у справі «Молдован проти України» (заява № 62020/14, пункт 46, від 14 березня 2024 року) зауважив, що КпШС України було прийнято в той час, коли ДНК-експертизи ще не були широко розповсюдженими. Таким чином, положення статті 53 цього кодексу давали можливість встановити батьківство на «соціальних» підставах (рішення у справі «Мікуліч проти Хорватії», заява № 53176/99, пункт 64, ЄСПЛ 2002-I). Ці положення залишалися незмінними протягом десятиліть, навіть коли вже широко використовувалися результати надійної ДНК-експертизи.

У вказаній справі (пункт 52) ЄСПЛ зазначив, що під час провадження на національному рівні, яке розпочалося у 2012 році, суди дотримувалися постанови Пленуму Верховного Суду України 2006 року, яка передбачала застосування КпШС України до справи заявника, роблячи доказ наявності спільного проживання необхідним для визнання батьківства. На думку суду, застосування такого підходу, подібного до підходу, який передбачає відсутність гнучких часових обмежень або наявність інших процесуальних обмежень, призвело до унеможливлення встановлення чи оскарження батьківства, зокрема за допомогою нових методів експертизи. Суд неодноразово встановлював, що такі обмеження суперечать важливості інтересів приватного життя (рішення у справах «А. Л. проти Польщі» («A. L. v. Poland»), заява № 28609/08, пункт 71, від 18 лютого 2014 року, «Тавли проти Туреччини» (), заява № 11449/02, пункт 34, від 09 листопада 2006 року та «Больєвіч проти Сербії» («Boljevic v. Serbia»), заява № 47443/14, пункт 55, від 16 червня 2020 року).

Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Поряд з цим, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі встановлення факту батьківства, і у випадку підтвердження такого іншими наявними у справі доказами, може бути визнаний підставою для задоволення позову (відмови в задоволенні позову) в залежності від висновків проведеного експертного дослідження.

Таким чином, суд встановивши, що на момент народження ОСОБА_1 її батьки не перебували у зареєстрованому шлюбі між собою, відомості про батька зазначені у свідоцтві про народження за вказівкою матері « ОСОБА_5 », дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, а також висновку експерта про беззаперечне біологічне батьківство, надавши їм належну оцінку, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , тому достатньо підстав для задоволення вимог. Інші доводи сторін, не спростовують факт батьківства, який підтверджується відповідними доказами.

Відповідно до п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану .

Керуючись ст. 53, 55 КпШС України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.125, 126, 130 Сімейного кодексу України, ст.4, 79-81, 258, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 про встановлення батьківства, задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Внести зміни в актовий запис № 70 від 14 лютого 2003 року про народження ОСОБА_1 , зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Шосткинського міського управління юстиції, зазначивши у графі «батько» - « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України».

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2026 року.

СуддяЧ.М.Теміров