Рішення № 135539562, 23.02.2026, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/236/26

Провадження № 2/589/1508/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 рокум. Шостка

Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Темірова Ч.М.,

за участі секретаря судового засідання Глоба С.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, який діє в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки та скасування її державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача й заперечень відповідача.

Заступник керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, який діє в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про витребування у відповідача на користь Шосткинської об`єднаної територіальної громади в особі Шосткинської міської ради (код ЄДРПОУ 36080075) земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048 площею 1,8945 га, розташовану на території Шосткинської міської ради Шосткинського району Сумської області та скасування її державної реєстрації.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що Шосткинською окружною прокуратурою Сумської області при виконанні повноважень, встановлено порушення інтересів держави у сферах захисту довкілля та земельних відносин, а саме під час розпорядження землями комунальної власності природно-заповідного фонду.

Так, на підставі рішення ІV сесії XIII скликання Шосткинської міської ради «Про регулювання земельних відносин» від 10.06.2021, надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності Шосткинської міської територіальної громади, у тому числі ОСОБА_1 , щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га, розташованої на території Каліївського старостинського округу Шосткинської міської територіальної громади за рахунок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0743. В подальшому було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 8 громадянам у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованих за межами населених пунктів Шосткинської міської ради Сумської області, та відбулось затвердження цього проекту, у тому числі ОСОБА_1 , щодо відведення у власність земельної ділянки площею 1,8945 га. Проте спірна земельна ділянка повністю знаходиться як в межах території природно-заповідного фонду, так і в межах накладених обмежень (обліковий номер обмеження 009:000104:00000018, назва обмеження у використанні земель ландшафтний заказник місцевого значення «Діброва»).

Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048 площею 1,8945 га надана у власність ОСОБА_1 в порушення норм Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а тому належним способом захисту прав є вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у власність Шосткинської об`єднаної територіальної громади в особі Шосткинської міської ради.

Прокурор Шосткинської окружної прокуратури Чередниченко М.В. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідач через канцелярію суду подав заяву, в якій визнав позовні вимоги, не заперечував щодо їх задоволення, просив вирішити стягнення судового збору у розмірі 50 відсотків від сплаченої прокуратурою.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Оскільки в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 16 січня 2026 року задоволено заяву заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, який діє в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048 площею 1,8945 га та встановлення заборони на вчинення певних дій щодо зазначеної земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

З`ясувавши обставини, на які позивач покликається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як було встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся 11.05.2021 до Голови Шосткинської міської об`єднаної територіальної громади із заявою про надання дозвілу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 гектарів для ведення селянського господарства, яка розташована на території Каліївського старостинського округу Шосткинської міської територіальної громади у Сумській області. В заяві зазначено про те, що правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки з таким цільовим призначенням згідно з ст. 116, 118 ЗК України відповідач не користався. До вказаної заяви додатками зазначені: копію документа що посвідчує особу; код РНОКПП; викопіювання з графічного матеріалу на якому зазначене місце розташування земельної ділянки та її розмір.

В матеріалах справи міститься викопіювання з Публічної кадастрової карти України у виді графічного зображення земельної ділянки комунальної власності розташованої на території Каліївського старостинського округу Шосткинської міської територіальної громади у Сумській області орієнтовною площею 2,000 гектарів у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0743.

Згідно з копії наказу ГУ Держгеокадастру у Сумській області №30-ОТГ від 10.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та акту приймання передачі земельних ділянок від 10.12.2020 та додатків до нього, Шосткинська об`єднана територіальна громада Шосткинського району Сумської області, прийняла вказані землі у комунальну власність, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0743 загальною площею 15,1561 га, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки не зареєстровані.

На підтвердження того, що Шосткинською міською радою прийнято рішення про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність громадян, позивачем долучено до матеріалів справи копію витягу з рішення ІV сесії VIII скликання Шосткинської міської ради від 10.06.2021, копію додатку №5 до вказаного рішення з переліком осіб, яким надається дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в межах ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0743, у власність для ведення особистого селянського господарства, в тому числі й ОСОБА_1 .

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 яка адресована директору СРФ «Центр ДЗК», відповідач просив виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, на підставі рішення Шосткинської міської ради від 10.06.2021, з урахуванням права останнього на безкоштовну приватизацію земельних ділянок.

Згідно з копією витягу з рішення ІV сесії VIII скликання Шосткинської міської ради від 05.11.2021 «Про регулювання земельних відносин», Шосткинська міська рада затвердила проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передання у приватну власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства. В додатку №9 до цього рішення, в переліку осіб значиться ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка має кадастровий номер 5925382500:01:006:0048, знаходиться в Каліївському старостинському окрузі Шосткинської МТГ, розмір 1,8945 га.

В копії проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 8 громадянам у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності за 2021 рік, визначено перелік осіб власників земельних ділянок, серед яких значиться ОСОБА_1 .

Право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048 площею 1,8945 га (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62410986 від 20.12.2021) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 45771903 за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Перевірка відомостей на сайті nsk.dzk.gov.ua здійснена позивачем та додана у виді роздруківки, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048, підтверджує що право власності зареєстровано 16.12.2021 за ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Згідно з копії роздруківки графічної інформації із сайту «Національна кадастрова система», убачається що земельна ділянка кадастровий номер 5925382500:01:006:0048, розташована на території ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», і до неї застосовуються обмеження.

Крім цього, факт розташування вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 5925382500:01:006:0048, в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» підтверджується листом ТОВ «Антей Консалтинг Груп» від 18.04.2024, за підписом директора цього товариства та сертифікованого інженера землевпорядника ОСОБА_2 і викопіюванням (графічною інформацією), яке додається до нього.

У відповідь на запит позивача Департамент захисту довкілля та природних ресурсів надає інформацію №01-1812234 від 11.12.2024, про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048 знаходиться у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва». Також Департамент у довідці № 01-18/939 від 15.05.2024 зазначає, що матеріалів на погодження скасування статусу «заказника» до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів .

Відповідно до довідки Головного управління Держгеокадастру у Сумській області №10-18-0.331-924/2-24 від 20.03.2024, відомості про обмеження у використанні земель ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» внесено до Державного земельного кадастру 06.01.2020.

Судом також встановлено, що за фактом можливих протиправних дій, невстановлених службових осіб Шосткинської міської ради, внаслідок яких Шосткинською міською радою надано у приватну власність 13 земельних ділянок загальною площею 25,1561 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки комунальної власності, розташованої в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», СВ Шосткинського РУП ГУНП в Сумській області проводило досудове розслідування кримінального правопорушення внесеного до ЄРДР № 42024202550000036 від 10.04.2024 за ч.1 ст.364 КК України.

Шосткинська міська рада у своєму листі від 19.12.2025, адресованого Шосткинській окружній прокуратурі повідомила, що звертатись до суду із позовними вимогами про витребування земельних ділянок які знаходяться в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» не має можливості, оскільки відсутні первинні документи що підтвердять обґрунтування таких вимог, та за вказаних обставин просить Шосткинську окружну прокуратуру вжити заходів представницького характеру на захист інтересів держави.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЦПК України до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Предметом спірних правовідносин є протиправна зміна цільового призначення земель природно-заповідного фонду під цим об`єктом, як об`єкту обмеженого в обороті та особливої охорони, протиправний перехід в приватну власність, як земель призначених для сільськогосподарського обробітку, а відтак порушення інтересів держави.

Позов прокурора про повернення земельної ділянки під об`єктом природно-заповідного фонду, право власності на які незаконно зареєстровано за приватною особою, спрямований на збереження екосистеми України, захисту довкілля і реалізації екологічних прав громадян, а також контролю за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048, площею 1,8945 га, що розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», розміщена на території Шосткинської об`єднаної територіальної громади, від імені якої діє Шосткинська міська рада, то саме вона і є її власником і титульним володільцем та наділена всіма провомочностями власника щодо вказаної земельної ділянки.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 60 цього Закону закріплено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Згідно з ч. 2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Спірна земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», була, впродовж тривалого часу до виникнення спірних правовідносин, і є частиною об`єкту природно- заповідного фонду.

На момент прийняття рішення Шосткинською міською радою діяли норми ЗК України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», які встановлювали, що спірна земельна ділянка відносилася і є частиною об`єкту природно-заповідного фонду ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва».

Згідно з ст.43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічний зміст має ч.1 ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (ст.44 ЗК України).

Положеннями ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, зокрема, є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

За змістом ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема: в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом (ст. 45 ЗК України).

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 7 Закону України № 2456-XII землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. На землях територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які створюються в зоні відчуження та зоні безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, забороняється будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проєктів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій, як земель природно-заповідного фонду є незмінним (постанова Верховного Суду від 07.10.2020 року в справі № 910/2323/18).

Указані статті імперативно відносять землі, яким встановлено статус територій чи об`єктів природно-заповідного фонду, до категорії земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною.

Як встановлено матеріалами справи земельна ділянка площею 1.8945 га із кадастровим номером: 5925382500:01:006:0048, яка належить ОСОБА_1 розташована на території ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», який був створений у 2008 році та є об`єктом природно-заповідного фонду.

Ураховуючи імперативні положення ст.7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» і ст.43 ЗК України, земельна ділянка площею 1.8945 га із кадастровим номером: 5925382500:01:006:0048 є землею природно-заповідного фонду, перебуває під особливою охороною, щодо неї встановлений спеціальний порядок вилучення (ст.150 ЗК України), відтворення і використання, а також обмеження щодо її цивільного обороту.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №554/10517/16-ц вказано про те, що «системний аналіз вищенаведених норм права дозволяє зробити висновок про те, що землі природно-заповідного фонду, що перебувають у комунальній власності, не підлягають приватизації. Такі землі можуть перебувати у приватній власності лише у зв`язку з формуванням на цих земельних ділянках об`єктів природно-заповідного фонду чи включення земельних ділянок, що належать фізичним чи юридичним особам, до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. [.. фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями ЗК України, Закону №2456-XII та інших нормативно-правових актів України заборонено.]

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зайняття земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням ЗК України та Закону №2456-XII потрібно розглядати як порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку (такий підхід не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому щодо земельних ділянок водного фонду у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-); від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц ( пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц ( пункти 51-52))».

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16 та інших.

Разом із тим, 09.04.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».

Згідно з ч. 2 ст.391 ЦК України, якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, зо допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №925/1265/16 (п.5.5), від 11.09.2019 року у справі №487/10132/14-ц (п.90), від 15.09.2020 року у справі №469/1044/17 (п.68)).

Серед способів захисту майнових прав законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку статей 387-388 ЦК України (віндикаційний позов), та усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження майном згідно з статтею 391 ЦК України (негаторний позов). Позовом про витребування майна, зокрема віндикаційним позовом, є вимога власника, який не є володільцем належного йому на праві власності (на правах володіння, користування та розпорядження) індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа останнім, про витребування (повернення) цього майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що належним способом захисту порушених інтересів держави є витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до вимог ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З аналізу наданих доказів та встановлених судом обставин вбачається, що спірна земельна ділянка відноситься до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, тому права територіальної громади на реалізацію всіх правомочностей щодо земельної ділянки, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом витребування її у відповідача на користь Шосткинської об`єднаної територіальної громади Шосткинського району Сумської області, як розпорядника земель природо-заповідного фонду.

Добра совість певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року в справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 року у справі №337/474/14-ц (провадження №61-15813сво18).

Велика Палата Верховного Суду вказує, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Відповідний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, п.61), від 15.05.2018 року у справі №372/2180/15-ц, від 22.05.2018 року у справі №469/1203/15-ц, від 30.05.2018 року у справі №469/1393/16-ц.

Відтак, відповідач ОСОБА_1 міг і повинен був розуміти, що ця ділянка розташована в межах об`єкту природно-заповідного фонду, і її отримання у власність для ведення особистого селянського господарства є неможливим в силу імперативних вимог законодавства України. З огляду на викладене, ОСОБА_1 усвідомлював ризики набуття земельної ділянки, що входить у межі природно-заповідного фонду, у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, отже, мав можливість відмовитись від її безоплатного отримання.

Аналогічні висновки щодо поведінки добросовісного власника викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №469/1044/17.

Порушення імперативних норм права виключає добросовісність, оскільки встановлена законом абсолютна заборона не може бути спростована добросовісністю.

Якщо закон містить абсолютну заборону, то це означає, що жодні дії, спрямовані на її обхід або порушення, не можуть вважатися добросовісними.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем вищевказаної земельної ділянки, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 ЦК України у новій редакції.

Отже, втручання у право володіння містить у собі конкуруючий приватний інтерес, зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу є «відповідними і достатніми», оскільки набуття у власність майна має бути правомірним, і держава має легітимне право на повернення спірної земельної ділянки у її власність.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 року у справі №359/3373/16-ц наголошено на тому, що недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Таким чином, у даному випадку витребування у недобросовісного набувача на користь територіальної громади спірної земельної ділянки не є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Відтак відповідач ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем земельної ділянки, тому позивачем обрано ефективний спосіб захисту порушених інтересів, який є витребування земельної ділянки у власність держави в особі Шосткинської міської ради на підставі ст.387 ЦК України .

Таким чином, враховуючи фактичні обставини справи, подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про витребування у відповідача ОСОБА_1 на користь Шосткинської об`єднаної територіальної громади Шосткинського району Сумської області, в особі Шосткинської міської ради, земельної ділянки із кадастровим номером 5925382500:01:006:0048, площею 1,8945 га, розташованої в межах території цієї громади, підлягають задоволенню.

При цьому, передача Шосткинською міською радою спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства із визначенням її категорії за основним цільовим призначенням як землі сільськогосподарського призначення, призводить до фактичної зміни меж ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва» в частині його зменшення.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до вимог ст.16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048 розташована в межах земель природно-заповідного фонду, а отже не може відноситись до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Водночас, без скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки, землі природно-заповідного фонду будуть рахуватися у їх складі як землі сільськогосподарського призначення, та відновлення порушеного права Шосткинської міської ради фактично не відбудеться.

Таким чином ділянка з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048, не може існувати у встановлених межах, їх державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об`єкт земельних відносин з іншими межами та кадастровим номером.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Отже, суд вважає, що з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровими номерами 5925382500:01:006:0048 підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У разі скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується.

Згідно з ч. 7 ст. 14 вказаного Закону, у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

З указаного слідує, що припинення існування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, внаслідок скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі, у обов`язковому порядку обумовлює закриття реєстраційної справи у Державному реєстрі прав на цей же об`єкт, адже речові права слідують за об`єктом, і не можуть існувати без нього.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи вказане вище, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами, що земельна ділянка, яка була отримана ОСОБА_1 , площею 1,8945 га, кадастровий номер 5925382500:01:006:0048, знаходиться в межах земель території ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», які є землями природно-заповідного фонду та не підлягають передачі у приватну власність.

Ведення особистого селянського господарства на землях природно-заповідного фонду суперечитиме статусу і завданням ландшафтного заказника місцевого значення «Діброва», оскільки може перешкоджати його збереженню в природному стані, а тому наявні підстави для задоволення позовних вимог керівника Шосткинської окружної прокуратури в інтересах держави в частині скасування державної реєстрації прав та виключення відомостей з Державного земельного кадастру.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає таке.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд керується положеннями ч. 1 ст. 141 та ч. 1 ст. 142 ЦПК України, якими передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено 7987,20 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №19 від 07.01.2026 року, а також судовий збір у сумі 1331,20 грн за розгляд заяви про забезпечення позову відповідно до платіжної інструкції №18 від 07.01.2026. Оскільки, позовна заява подана керівником Шосткинської окружної прокуратури Сумської області до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

Відповідач позов визнав до початку розгляду справи по суті, що підтверджується заявою ОСОБА_1 яка міститься в матеріалах справи.

З огляду на викладене, враховуючи, що позовні вимоги Шосткинської окружної прокуратури Сумської області підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача потрібно стягнути частину судового збору в сумі 4659,20 грн та повернути позивачу з державного бюджету частину судового збору в розмірі 4659,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141-142, 200, 206, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги, заступника керівника Шосткинської окружної прокуратури Сумської області, який діє в інтересах держави в особі Шосткинської міської ради до ОСОБА_1 , про витребування земельної ділянки та скасування її державної реєстрації задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Шосткинської об`єднаної територіальної громади в особі Шосткинської міської ради (код ЄДРПОУ 36080075) земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048 площею 1,8945 га, розташовану на території Каліївського старостинського округу Шосткинської міської ради Шосткинського району Сумської області.

Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 62410986 від 20.12.2021 та здійснену на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048 площею 1,8945 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2538890859100, номер запису про право власності 45771903), з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на неї.

Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5925382500:01:006:0048 площею 1,8945 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру з одночасним закриттям поземельної книги щодо цієї земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Шосткинської окружної прокуратури Сумської області (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні з позовною заявою та заявою про забезпечення цього позову, в сумі 4659 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 20 копійок.

Повернути з державного бюджету Шосткинській окружній прокуратурі Сумської області (отримувач Сумська обласна прокуратура, код 03527891, UA5982017203431200001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого згідно з квитанцій № 19 (внутрішній номер: 478524108) від 07.01.2026 та № 18 (внутрішній номер 478524107) від 07.01.2026 при зверненні з позовною заявою та заявою про забезпечення цього позову, в сумі 4659 (чотири тисячі шістсот п`ятдесят дев`ять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складання повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2026 року.

СуддяЧ.М.Теміров