Рішення № 135539404, 25.03.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/1521/25

провадження № 2/492/152/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

25 березня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «АКЦЕНТ-БАНК» (далі за текстом - АТ «А-БАНК») звернулось до суду із зазначеною позовною заявою до відповідача, в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 115695,62 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що між АТ «А-БАНК» і відповідачем шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» від 04 травня 2024 року, Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 04 травня 2024 року, що складає кредитний договір, був укладений в електронній формі кредитний договір № б/н від 04 травня 2024 року, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 15000,00 грн., розмір якого позивачем збільшувався та зменшувався, на строк 240 місяців з пільговим періодом користування кредитним лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001%, після пільгового періоду на кредит з процентною ставкою 3,4% на місяць та при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту з процентною ставкою у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості. Позивач повністю та в строки виконав свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, однак відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 14 липня 2025 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за кредитом, відсотками та штрафом, яка склала загальну суму 115695,62 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, оскільки останній ухилився від добровільного погашення заборгованості за вказаним кредитними договором, що є порушенням прав позивача.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, але просила суд про розгляд справи за її відсутності, про що зазначила у позовній заяві. У разі повторної неявки відповідача у судове засідання не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання двічі був повідомлений належним чином, однак у судове засідання повторно не з`явився. Так, судом, відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України, надсилалась судова повістка про виклик до суду за адресою місця проживання відповідача, зареєстрованого у встановленому законом порядку, однак, згідно з поштовим конвертом з судовою повісткою, що повернулась до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судовий виклик вручено відповідачу належним чином.

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Відповідач клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив до суду не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже, відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом, дві неявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбачений ЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, беручи до уваги повторну неявку відповідача у судове засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності відповідача, який з 28 жовтня 2025 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, до ухвалення даного рішення жодного разу в судове засідання не з`явився, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Враховуючи вказані факти, згоду представниці позивача, що викладена нею у позовній заяві, на заочний розгляд справи, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржниці від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між АТ «А-БАНК» (а. с. 32-35, 36, 37), позивачем у справі, та ОСОБА_1 (а. с. 20), відповідачем у справі, на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» від 04 травня 2024 року, шляхом підписання Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 04 травня 2024 року в електронній формі був укладений кредитний договір № б/н від 04 травня 2024 року, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 15000,00 грн., розмір якого позивачем збільшувався та зменшувався, на строк 240 місяців з пільговим періодом користування кредитним лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001%, після пільгового періоду на кредит з процентною ставкою 3,4% на місяць та при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту з процентною ставкою у розмірі 6,8% у місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості (а. с. 14, 15-16, 17, 21, 22).

Згідно із пунктом 5 Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 04 травня 2024 року клієнт беззастережно погоджується із тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку встановлювати, зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, про що банк повідомляє клієнта шляхом надсилання повідомлень через дистанційні канали обслуговування.

Відповідно до пункту 17 Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 04 травня 2024 року, відповідач підтвердив, що до укладення договору ознайомився з актуальними Умовами та Правилами надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», що розміщені за посиланням: www.a-bank.com.ua/terms, а також з інформацією, яка розміщується на веб-сайті та доступна за посиланням www.a-bank.com.ua, в повному об`ємі, відповідно до частини 2 статті 7 Закону України вкладів України фізичних «Про фінансові послуги та фінансів компанії».

Також, відповідно до Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» від 04 травня 2024 року, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним вказана Анкети-заяви разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-БАНК», яка розміщена за посиланням: https://a-bank.com.ua, між відповідачем та позивачем становлять Договір про надання банківських послуг (далі за текстом - Договір) зі строком дії у 90 років, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

Також, 04 травня 2024 року сторонами кредитного договору було підписано Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», який є додатком до кредитного договору, в якому містяться основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки, порядок повернення кредиту, сплати відсотків та інших платежів (а. с. 18-19).

Судом встановлено, що відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, виходячи із обраних умов кредитування, а також отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптувати кредитний договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для відповідача, у тому числі у разі невиконання зобов`язань за таким кредитним договором, про що міститься відповідний підпис відповідача у Анкетізаяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК», Заяві про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, Паспорті споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена».

Користування відповідачем кредитними коштами підтверджується випискою по карті за вищевказаним кредитним договором за період з 04 травня 2024 року по 14 липня 2025 року (а. с. 23-27).

Відповідно до пункту 9 Заяви про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 04 травня 2024 року, порядок погашення щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 4% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, та не менше 100 грн. й не більше повного розміру заборгованості за Договором про споживчий кредит.

В порушення умов зазначеного кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість, яка, згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 14 липня 2025 року з урахуванням заборгованості за кредитом, відсотками, штрафом склала загальну суму 115695,62 грн. (а. с. 28-31).

Статтею 11 ЦК України визначено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом положень частини 1, частини 2 статті 207, пункту 2 частини 1 статті 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв`язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно із статтею 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Судом встановлено, що сторони вказаного кредитного договору досягли згоди з усіх істотних їх умов, уклали його відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», а тому вказаний Договір б/н від 04 травня 2024 року, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Вказаним кредитним договором передбачено порядок та умови отримання кредиту, погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків, нарахованих за користування кредитними коштами за надання кредиту, інших платежів у строки та порядок, встановленим вказаним кредитним договором.

ОСОБА_1 , відповідач у справі, підписавши Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» від 04 травня 2024 року, Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 04 травня 2024 року, надав згоду на отримання та повернення кредиту і сплату відсотків за користування кредитними коштами, інших платежів у строки та порядку, встановленим вказаним кредитним договором.

ОСОБА_1 , відповідачем у справі, не надано суду належних доказів того, що вказаний кредитний договір укладений іншою особою, а грошові кошти перераховані на банківську картку, яка відповідачу не належить.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22).

Судом встановлено, що відповідачем не спростовано факту укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем коштів, внаслідок чого суд дійшов висновку, що у судовому засіданні доведено факт укладення вказаного кредитного договору між сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями частини 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідач у справі, кредитні кошти отримав, якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів, відсотків, штрафу не виконав.

Доказів на спростування отримання кредиту відповідачем суду не надано, тому суд вирішує спір за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до частини 2 статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що згідно з умовами вказаного кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 , відповідач у справі, зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, інші платежі, передбачені умовами кредитного договору, однак всупереч умовам кредитного договору, позичальник ОСОБА_1 , відповідач у справі, не виконав своїх зобов`язань.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 14 липня 2025 року становить у розмірі 115695,62 грн., яка складається із: заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) - 73214,31 грн.; заборгованості за процентами - 41531,31 грн.; 950,00 грн. - штраф (а. с. 28-31).

За змістом положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів в розумінні статей 77, 78 ЦПК України ОСОБА_1 , відповідачем у справі, щодо неправильності розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором, а також іншого розрахунку заборгованості на іншу дату суду не надано, чим відповідачем не виконані вимоги частини 1 статті 81 ЦПК України, тому вказаний розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, відсутність заперечень проти позову зі сторони відповідача, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позов обґрунтований, а викладені позивачем у позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог позивача, відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 2422,40 грн., понесені позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом, оскільки оплата судового збору підтверджена платіжним дорученням № 6005315501813 від 20 серпня 2025 року (а. с. 13).

Позивачем у позовній заяві заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20200,00 грн. у зв`язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, частини 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20200,00 грн. представницею позивача адвокатом Ушакевич М.П. було надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 6416, видане Радою адвокатів міста Києва 23 травня 2019 року (а. с. 48); договір № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС» та АТ «А-БАНК» (а. с. 38-41); додаткову угоду № 1 до Договору № 22012025 про надання правничої допомоги від 08 квітня 2025 року (а. с. 42); наказ про прийняття на роботу № 02К від 28 червня 2024 року (а. с. 47); довіреність від 26 серпня 2025 року (а. с. 49); акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22012025 від 08 квітня 2025 року (а. с. 45).

Відповідно до акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22012025 від 08 квітня 2025 року, Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС» були надані АТ «А-БАНК» наступні послуги: вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства, аналіз та оцінка перспективності звернення до суду у сумі 1000,00 грн.; перевірка комплектності документів, визначення підсудності справи, розрахунок суми судового збору та надання клієнту реквізитів для його сплати у сумі 500,00 грн.; підготовка та направлення позовної заяви до суду у сумі 7200,00 грн.; моніторинг справи в суді на написання процесуальних документів по справі за необхідності у сумі 5100,00 грн.; отримання виконавчого листа у сумі 1000,00 грн.; перевірка судового рішення та виконавчого документа на відповідність обов`язкових реквізитів у сумі 400,00 грн.; написання заяви про примусове виконання рішення та здійснення контролю за ефективним виконанням судового рішення на стадії виконавчого провадження, яке є завершальною стадією судового провадження у сумі 5000,00 грн.

Від ОСОБА_1 , відповідача у справі, до суду не надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги.

Судом встановлено, що позивач поніс витрати у розмірі 20200,00 грн. на професійну правничу допомогу та від відповідача не надійшло клопотання про зменшення розміру таких витрат.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без відповідного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 20200,00 грн., що відповідає критерію розумності їхнього розміру та є співмірною зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 15, 19, 44, 48, 76-81, 89, 95, 128, 133, 137, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-282, 284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (місцезнаходження: вулиця Батумська, будинок 11, місто Дніпро, 49074; код ЄДРПОУ: 14360080) заборгованість за кредитним договором б/н від 04 травня 2024 року, у розмірі 115695 (сто п`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто п`ять) гривень 62 копійки, яка складається із:

- загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 73214 (сімдесят три тисячі двісті чотирнадцять) гривень 31 копійка;

- загального залишку заборгованості за процентами 41531 (сорок одна тисяча п`ятсот тридцять одна) гривня 31 копійка;

- штраф 950 (дев`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦЕНТ-БАНК» (місцезнаходження: вулиця Батумська, будинок 11, місто Дніпро, 49074; код ЄДРПОУ: 14360080) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20200 (двадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Н.Д.Гусєва