Ухвала суду № 135539116, 18.03.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/2249/13-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 , судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю :

прокурора ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород кримінальну справу №303/2249/13-к, про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1, 2, 3, 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч.4 ст.190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20.03.2012 року приблизно о 15 годині ОСОБА_7 , діючи умисно за попередньою змовою з ОСОБА_6 , з метою заволодіння чужим майном, а саме будинком, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , діючи умисно, з корисливих спонукань, надали, за допомогою ОСОБА_13 , до приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 , за адресою АДРЕСА_2 завідомо підроблений протокол №ZK1520227-056-1 про проведення прилюдних торгів та акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 06.02.2012 року, відповідно до яких громадянин ОСОБА_15 придбав на прилюдних торгах буд. АДРЕСА_1 і право власності на вказане майно підлягає реєстрації за ОСОБА_15 , в паспорті якого, серії НОМЕР_1 , було проведено переклеювання фотографій на фотографію ОСОБА_16 .

Продовжуючи свої злочинні дії 21.03.2012 приблизно о 10 годині ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_6 надав ОСОБА_17 підроблений паспорт на прізвище ОСОБА_15 серії НОМЕР_1 , в якому було проведено переклеювання фотографій на фотографію ОСОБА_16 .

Після чого, ОСОБА_6 , діючи відповідно до спільних домовленостей, на автомобілі марки Форд Фюжіон, д.н. НОМЕР_2 , яким користувався на той момент, відвіз ОСОБА_18 до приміщення контори нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 , при цьому повідомив ОСОБА_19 , що саме він має сказати нотаріусу для забезпечення доведення спільного злочинного умислу по заволодінню будинком до кінця.

Внаслідок раніше вчинених спільних злочинних дій ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ОСОБА_20 , діючи умисно за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в приміщенні кабінету нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 , представившись ОСОБА_15 , подав підроблений паспорт нотаріусу та на підставі підроблених документів мав завершити оформлення права власності на буд. АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 , діючи спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_21 , довести свої злочинні дії по заволодінню буд. АДРЕСА_1 , до кінця не змогли, з причин які не залежали від їх волі, так як 21.03.2012 в приміщенні кабінету нотаріуса ОСОБА_14 ОСОБА_20 був затриманий працівниками Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області.

Своїми злочинними діями ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_20 могли завдати потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , матеріальної шкоди в особливо великих розмірах, на загальну суму 400 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене у великих розмірах, повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 190 КК України.

Органом досудового слідства дії ОСОБА_7 кваліфіковано як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) вчинене у великих розмірах, повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 190 КК України.

Вказана справа надійшла до суду з обвинувальним актом.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_8 подав до суду клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності підтримав, просив суд його задовольнити з підстав викладених у клопотанні. Також просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності. Надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності саме на підставі ст. 49 КК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 в судовому засіданні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України підтримав, просив суд його задовільнити. Вказав, що в 2015 році обвинуваченим ОСОБА_7 було вчинено нове кримінальне правопорушення, однак відповідно до ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.10.2015 року ОСОБА_7 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 296 КК України у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТзОВ "УКРТРАНС УЖГОРОД" на підставі ст. 47 КК України, а кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України було закрито. За таких підстав вважає, що клопотання підлягає до задоволення.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 4 ст. 190 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності та закриття даного кримінального провадження. Вказав про наявність правових підстав для закритття провадження на підставі ст. 49 КК України. Зазначив, що з моменту вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення пройшли строки давностті притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Також зазначив, що строк давності переривався у зв`язку з вчиненням обвинуваченим ОСОБА_7 нового кримінального правопорушення в 2015 році, однак навіть з урахуванням цих обставин строки давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності минули.

Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечив проти задоволення клопотання.

Захисник ОСОБА_9 не заперечила проти задоволення клопотання.

Суд, заслухавши клопотання захисника ОСОБА_7 ОСОБА_8 , думку обвинуваченого ОСОБА_7 , обвинувачених, захисників, думку прокурора, вважає, що клопотання захисника обвинуваченого підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення містить ч. 1 ст.285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Розглядаючи вказані клопотання, суд виходить із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23 грудня 2005 року, згідно яких, звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям справи можливе на будь-яких стадіях судового розгляду справи, лише за умови, якщо особою вчинено суспільно-небезпечне діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною Кримінального кодексу України, за наявності визначених законом матеріально-правових підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Також судом ураховуються правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду у постанові від 26.03.2020 року у справі № 730/67/16-к , де указано, що передбачений законом (ст. 49 КК України) інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ними своєї винуватості у вчиненні злочину. Таким чином, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Також в даній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду зазначив, що за правилами ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження на підставі, передбаченій п. 1 ч. 2 цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі розгляд кримінального провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності є: закінчення встановлених ч.1 ст.49 КК України строків давності; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.2-4 ст.49 КК України) .

Правилами ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, за змістом статей 284 - 288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

При цьому, в постанові від 25 лютого 2021 року в справі № 192/3301/16-к Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду вказав, що системне тлумачення норм кримінального та процесуального закону свідчить про те, що до особи можуть бути застосовані положення ст. 49 КК України у випадках, передбачених цією статтею та за наявності клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності. При цьому таке клопотання подається стороною кримінального провадження, а не виключно підозрюваним, обвинуваченим або засудженим. Разом з тим кримінальний процесуальний кодекс вказує на обов`язковість згоди обвинуваченого на звільнення його саме від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

У цій справі окреслені Верховним Судом у справі № 192/3301/16-к орієнтири дотримано. Так, клопотання подане стороною кримінального провадження та обвинувачений надав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

Також Суд враховує, що в постанові від 24 травня 2021 року у справі № 522/2652/15-к Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у т.ч. зауважив, що суддя районного суду при постановленні ухвали, відповідно до ст. 372 КПК України, не повинен був вирішувати питання про встановлення вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

В даному кримінальному провадженні, наявне клопотання захисника обвинуваченого про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а також обвинувачена в судовому засіданні надала згоду про її звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження. Судом роз`яснено обвинуваченому підстави звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження. Суть обвинувачення овинуваченому розяснена та зрозуміла.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

За загальним правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст.4 КК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 -ч.4 ст. 190 КК України (в редакції на час вчинення даних правопорушень), яке відповідно до ст. 12 КК України за ч.4 ст. 190 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.

Згідно вимог ч. 5 ст. 12 КК України (в редакції на час вчинення правопорушення) Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Санкція ч. 4 ст. 190 КК України в редакції закону, який діяв на момент скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення передбачає позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що згідно ЗУ «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» від 13.07.2023 № 3233-IX статтю 190 викладено в такій редакції: "Стаття 190. Шахрайство: 1. Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) - карається штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від двохсот до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від трьох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п`яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 3. Шахрайство, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану, що завдало значної шкоди потерпілому, - карається штрафом від чотирьох тисяч до восьми тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років. 4. Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, - карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 5. Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, - карається позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна";

Тобто, було змінено санкцію статті кримінального закону, а в частині покарання ч.4 ст.190 КК України санкція статті зазнала послаблення відповідальності.

На даний час, санкція ч. 4 ст. 190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII внесені зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, викладено у нових редакціях ст.12 та частину першу ст.49 КК України.

Із врахуванням викладених у новій редакції положень у ст.ст.12, 49 КК України, на час розгляду справи кримінальне правопорушенням передбачене ч.4 ст.190 КК України є тяжким злочином та у разі вчинення такого, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

За загальними правилом, злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України).

Відповідно до ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Враховуючи, що санкцією ч. 4 ст. 190 КК України в редакції на час розгляду справи послаблено відповідальність обвинуваченого щодо покарання у вигляді позбавлення волі, порівняно з редакцією, що діяла на час вчинення кримінального правопорушення, то застосуванню в даному випадку підлягає санкція ч. 4 ст.190 КК України в редакції закону, який діє на час розгляду даної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 1) два роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; 2) три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; 3) п`ять років -у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; 4) десять років-у разі вчинення тяжкого злочину; 5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності є лише закінчення відповідного строку давності, який сплинув до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості.

При цьому, закон не пов`язує можливість застосування правил ч. 1 ст. 49 КК України із визнанням особою вини, обов`язковою передумовою для закриття провадження у справі є наявність згоди особи на звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України визнається благополучне закінчення певних строків давності з дня вчинення злочину до набрання законної сили обвинувальним вироком суду, яким особа засуджена за вчинений нею злочин певної тяжкості.

Благополучним визнається таке закінчення зазначених строків давності, протягом яких особа, що вчинила злочин, виконала дві умови:

- не ухилялася від слідства або суду;

- не вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин.

Початком перебігу строку давності є день, коли злочин був вчинений.

Закінченням перебігу строку давності є день набрання вироком законної сили.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 було вчинено 20 березня 2012 року.

Згідно вимог ч. 5 ст. 12 КК України ( в редакції на час розгляду справи) тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Санкція ч. 4 ст. 190 КК України ( в редакції на час розгляду справи) передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Таким чином, кримінальне правопорушення у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_7 передбачене ч.2 ст.15 ч. 4 ст. 190 КК України( в редакції на час розгляду справи) є тяжким злочином.

Відповідно до положень ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

В досліджуваному випадку після внесення змін до вказаних статей мало місце поліпшення становища особи ОСОБА_7 порівняно із попередніми редакціями ст. 190 КК України, ст. 12 КК та ст. 49 КК України, що були чинними на час скоєння ним кримінального правопорушення, у зв`язку з цим у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 є підстави для застосування положень ч. 1 ст. 5 КК України, а саме, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Тому, за умови відсутності факту ухилення ОСОБА_7 від слідства або суду, строк давності для звільнення його від кримінальної відповідальності згідно з приписами п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України становить десять років з дня вчинення ним кримінального правопорушення, а саме тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК і до дня набрання вироком законної сили.

Разом з тим, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для зупинення строків давності, передбачених частиною 2 ст. 49 КК України.

Разом з тим, згідно ч.3 ст. 49 КК України Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Отже, однією з обставин, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинене кримінальне правопорушення, є вчинення особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років. Вчинення такого злочину до закінчення зазначених строків призводить до переривання перебігу давності. Це означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого злочину до дня скоєння нового злочину, втрачає своє юридичне значення. У разі переривання давності з дня вчинення нового злочину починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один - за раніше вчинений злочин, другий - за новий злочин. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до найдовшого з них, а обчислюються й минають окремо по кожному злочину. Вказане узгоджується з усталеною судовою практикою Верховного Суду (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 лютого 2023 року(справа № 735/1121/20, провадження № 13-26кс22), Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 2 квітня 2024 року (справа № 235/7133/20).

У ході розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності відносно ОСОБА_7 було встановлено, що ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.10.2015 року було звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 296 КК України у зв`язку з передачею його на поруки трудовому колективу ТзОВ "УКРТРАНС УЖГОРОД" на підставі ст. 47 КК України. Кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України було закрито.

Зі змісту ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.10.2015 року вбачається, що кримінальне правопорушення у кримінальному провадженні №12015070060000102 було вчинено ОСОБА_7 - 31.01.2015 року.

Зі змісту ухвали Берегівського районного суду Закарпатської області від 02.10.2015 року вбачається, що після вчинення першого з указаних вище злочинів, який мав місце 20 березня 2012 року, ОСОБА_7 31.01.2015 року вчинив новий злочин, передбачений ч. 2 ст. 296 КК України, тому перебіг строку давності перервався і з цього дня 31.01.2015 року розпочався з початку.

Враховуючи наведене вище, а також згідно з положеннями, передбаченими частиною 3 ст. 49 КК, колегія суддів вважає, що десятирічний строк на притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності, з огляду на його переривання, необхідно рахувати саме з 31.01.2015 року, тобто з дня, коли обвинувачений вчинив новий злочин (ч. 2 ст. 296 КК).

Судом встановлено, що таким чином у даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 . 10-річний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи переривання строку давності у зв`язку з вчиненням нового злочину обвинуваченим сплинув - 31.01.2025 року.

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 . 10-річний строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, враховуючи час вчинення тяжкого злочину - 2012 рік, та беручи до уваги вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 нового злочину 31.01.2015 року, сплинув 31.01.2025 року.

Через те, що у цьому кримінальному провадженні обвинувальний вирок щодо ОСОБА_7 не був ухвалений враховуючи, що кримінальне правопорушення було вчинено в 2012 році, та в подальшому у зв`язку з вчиненням нового кримінального правопорушення обвинуваченим 31.01.2015 року такий строк був перерваний, то колегія суддів приходить до висновку, що такий строк минув у січні 2025 року. У зв`язку з чим, на час постановлення ухвали ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення, передбаченого ч. 2 ст.15 - ч.4 ст. 190 КК України кримінального правопорушення, із застосуванням положень ч. 1 ст. 5 КК України на підставі п.4 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із спливом десятирічного строку передбаченого п.4 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження щодо останнього має бути закрито.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 було вчинено 2012 року, водночас 31.01.2015 року обвинуваченим ОСОБА_7 було вчинено новий злочин, а відтак відбулось переривання строку.

Таким чином, в січні 2025 року закінчився десятирічний строк давності (з урахуванням строку переривання) притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 15 - ч.4 ст. 190 КК України.

Таким чином на даний момент строк давності за вказане кримінальне правопорушення є таким, що сплив, а тому у суду відсутні підстави щодо відмови в задоволенні заявленого клопотання.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності.

Таким чином, положення ст. 49 КК України є імперативною нормою, яка передбачає не право суду, а його обов`язок розглянути відповідне питання.

Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідаль-ності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою,у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена Колегією суддів Ксаційного кримінального суду Верховного суду у постанові від 19.11.2019 року у справі № 345/2618/16-к.

Таким чином, суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа) досудове розслідування, підготовче судове засідання, судовий розгляд справи судом першої інстанції, на стадії провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції, але до набрання вироком суду законної сили.

Також суд зазначає, що відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є неприпустимим.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Обставин, які би виключали звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття даного кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності судом не встановлено.

За таких обставин, за наявності згоди ОСОБА_7 колегія суддів приходить до висновку про необхідність звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.15 - ч.4 ст. 190 КК України у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження.

Цивільний позов по справі відсутній.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази і арешт майна.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст.100 КПК України.

Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Згідно п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК України, документи, що є речовими доказами, залишаються у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Запобіжний захід не застосовувався

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.cт. 12, 49 КК України, п. 2 ч. 2 ст. 284, ст. 285 288, 369-371, КПК України,колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст. 15 ч.4 ст.190 КК України на підставі п.4 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12012070010000006 від 22.11.2012 року (єдиний унікальний номер судової справи №303/2249/13-к) в частині обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 15 ч.4 ст.190 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності провадженням закрити.

Розгляд обвинувального акту по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №12012070010000006 від 22.11.2012 року, в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 190, ч. 1, 2, 3, 4 ст. 358 КК України продовжити в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали у звязку з перебуванням головуючого судді у нарадчий кімнаті в іншій справі та перебуванням у відпустці проголошено 07.04.2026 року о 13 год. 15 хв.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3