Рішення № 135507786, 07.04.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 335/9232/25

Пр. 2/336/640/2026

07.04.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Коваль О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу №335/9232/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит,-

без повідомлення (виклику) сторін (учасників справи), -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача директор ТОВ «Діджи Фінанс» Романенко М.Е. в інтересах позивача через систему «Електронний суд» 17.09.2025 звернувся до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з зазначеним позовом, за змістом якого просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №3150175 від 28.06.2021 у сумі 20 538,90 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 28.06.2021 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» Парсова Аліна Олександрівна подала Заявку на отримання кредиту № 3150175. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «МІЛОАН» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору №3150175 від 28.06.2021, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору відповідач відповідно до доводів позивача отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомився з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на вебсайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Правила надання фінансових кредитів ТОВ «МІЛОАН» розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Із посиланням на умови договору, представник позивача також зазначає, що цей договір (його індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить усі істотні умови, укладений в порядку, спосіб та формі, що відповідає вимогам законодавства.

Таким чином, на виконання договору та на підставі платіжного доручення відповідачу перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 10 000 гривень.

При цьому, згідно з правилами, Товариство не отримує повні реквізити банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по картці через «Інтернет». Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжним системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповіда міжнародному стандарту PCI DSS. Payment Card Industry Data Security Standart.

Також у позовній заяві зазначено, що відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526, 527 ЦК України.

Тому згідно з нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 11.11.2021 згідно з Договором відступлення прав вимоги №12Т, ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним Договором №3150175 від 28.06.2021 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», яким набуто права вимоги до відповідача. При цьому, сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 20 538,90 гривень, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8 973,00 гривень; заборгованість за відсотками становить 10 565,90 гривень; заборгованість за комісійними винагородами становить 1 000,00 гривень

Враховуючи наведене, неможливість позасудового врегулювання спору між сторонами, представник позивача, звертаючись до суду, просить задовольнити позовні вимоги у визначений в поновній заяві спосіб.

Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Новасардової І.В. від 19.09.2025 справу передано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя для розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України.

26.09.2025 від представника відповідачки адвоката Швайковського А.А. надійшла заява до Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя про надання доступу до матеріалів електронної судової справи.

Справа на підставі протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 10.10.2025 передана в провадження судді Вайнраух Л.А.

Ухвалою судді від 22.10.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін. Судом визначено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. Відповідно до ч.4 ст.178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України). Судом також роз?яснено, що згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Відповідних клопотань матеріали справи не містять.

У вказаній ухвалі суду позивачу встановлено 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечень (з дня отримання відповіді на відзив), які мають відповідати вимогам ч.3-5 ст.178 ЦПК України, а також одночасно з поданням до суду повинні бути надіслані іншим учасникам справи (у копіях).

31.10.2025 представником відповідачки адвокатом Швайковським А.А. із дотриманням визначеного судом строку подано відзив на позовну заяву.

За змістом відзиву стороною відповідача визнається факт укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №3150175 від 28.06.2021, перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки у сумі 10 000,00 гривень, а також набуття ТОВ «Діджи Фінанс» статусу нового кредитора у зв?язку із укладенням 11.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» договору факторингу. Представник відповідача також наголошує, що частково визнає позовні вимоги щодо наявної заборгованості, а саме тіло кредиту у сумі 8 973,00 гривень, комісію у сумі 1 000,00 гривень. Щодо відсотків стороною відповідача визнається сума, заявлена до стягнення стороною позивача, - частково, за період узгодженого сторонами договору споживчого кредиту строку користування кредитом, що відповідає графіку як додатку до договору, а саме у сумі 3 750,00 гривень.

07.11.2025 до справи за допомогою системи «Електронний суд» представником позивача скеровані додаткові пояснення. Разом з цим, суд не приймає дані письмові пояснення представника позивача, враховуючи таке.

Види заяв по суті справи чітко визначені нормою ч.2 ст.174 ЦПК України. Крім того, за приписами ч.2, 4, 5 ст.174 ЦПК України підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви). Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне.

Відповідних ухвал судом не постановлено. Зазначене обумовлює висновок суду про неможливість прийняття додаткових пояснень, відповідно, суд не бере їх до уваги при розгляді справи.

Інших процесуальних дій у справі судом не вчинено за відсутності відповідних клопотань, зустрічної позовної заяви у даній справі не подано.

Підстав для оголошення перерви та / або відкладення судового засідання відповідно до положень ст.223, 240 ЦПК України судом не встановлено.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.1,8 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Судом встановлено, що 28.06.2021 відповідачка ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мілоан» із анкетою-заявою про надання кредиту у сумі 10 000,00 гривень строком на 30 днів, дата повернення 28.07.2021, сума до повернення 14 750,00 гривень, анкета заповнена на сайті товариства miloan.ua.

Разом з цим, між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 у вказану дату 28.06.2021 укладено договір про споживчий кредит №3150175 (індивідуальна частина). Згідно з п.1.1 договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2-1.5 сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000, 00 гривень у валюті: Українські гривні, кредит надається строком на 30 днів з 28.06.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 28.07.2021. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4 750,00 гривень в грошовому виразі та 11,215.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 14 750,00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Відповідно до п.1.5.1-1.5.2 договору комісія за надання кредиту: 1 000,00 гривень, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 3 750,00 гривень, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно з п.1.6-1.7 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

Відповідно до п.2.1, 2.2.1 договору кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на Картковий рахунок. Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору.

При цьому, як визначено в п.2.2.2-2.2.3 договору нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору. Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною.

Порядок пролонгації строку кредитування врегульований сторонами у розділі 2.3 договору.

При цьому за змістом п.2.4.1. договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Згідно з п.3.1.1, 3.2.6 договору кредитодавець зобов?язаний на умовах, передбачених п. 2.1 цього Договору, в сумі, що передбачена п. 1.2. цього Договору, надати Позичальнику кредит в порядку, визначеному в цьому Договорі, має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. У випадку, якщо після відступлення прав вимоги за цим Договором Кредитодавець отримає від Позичальника платіж (кошти) для погашення існуючої заборгованості за цим Договором, такий платіж (кошти) відповідно до ч.2 ст.516 Цивільного кодексу України Позичальнику не повертаються і зараховуються в рахунок виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором.

Крім того, позичальник відповідно до п. 3.3.2-3.3.3 зобов?язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору, у разі порушення строків повернення кредиту на вимогу Товариства сплатити пеню та/або проценти передбачені розділом 4 цього договору.

Суд також зауважує, що відповідно до п.6.1, 6.3 договору цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання Кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність Позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього Договору про які він не повідомив Товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема Позичальник підтверджує, що він не подавав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно нього відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує; вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам Заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч.6 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в момент укладення цього Договору.

Згідно з п.7.1 договору цей Договір, що складається з Правил та індивідуальної частини (з додатками №1 та №2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору.

Крім того, відповідно до п.7.2 договору усі зміни та доповнення до цього Договору вчиняються у будь-які формі не забороненій законодавством (у т.ч. у формі відмінній від договору, якщо це не заборонено законодавством) та набувають чинності за умови, що згода Позичальника виражена у відповідний спосіб (за допомогою застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором та/або виконання дій, що вимагає Товариство, зокрема згідно розділу 5, 6 Правил) та/або у зв`язку з настанням відкладальної(их) обставин(и), окрім змін до Правил, до яких приєднується Позичальник у випадку внесення будь-яких змін у цей Договір, що потребують його згоди або підпису з використанням одноразового ідентифікатора абоу зв`язку з настанням відкладальної(их) обставин(и), тощо.

Судом досліджено графік платежів за договором (додаток №1), за даними якого комісія за надання кредиту становить 1 000,00 гривень, проценти 3 750,00 гривень, з урахуванням суми кредиту 10 000,00 гривень. Загальна сума розрахована, виходячи з дати повернення протягом строку дії договору - 28.07.2021. Стороною позивача долучено до справи копію паспорта споживчого кредиту із викладенням основних умов кредитування, які за своїм змістом відповідають умовам кредитного договору.

Крім того, сторона позивача стверджує, що за даними платіжного доручення №49925521 від 28.06.2021, долученого до справи та дослідженого судом, ТОВ «Мілоан» дійсно перерахувало 10 000,00 гривень на рахунок відповідачки на виконання договору.

Дана обставина визнається стороною відповідача, як і факт укладення вищенаведеного договору та не потребує додатковому доказуванню згідно з приписами ч.1 ст.82 ЦПК України, позаяк суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно з розрахунком, засвідчена копія якого досліджена судом, що здійснений первісним кредитором станом на 18.10.2021, - 28.06.2021 позичальнику надано кредит у сумі 10 000,00 гривень, в цей же день здійснено нарахування комісії 1 000,00 гривень. Заборгованість позичальника становить по тілу кредиту 8 973,00 гривень, по відсотках 10 565,90 гривень, по комісії - 1 000,00 гривень, що в сукупності становить 20 538,90 гривень.

При цьому, проценти у сумі 125,00 гривень на день нараховані в період з 29.06.2021 по 28.07.2021 відповідно до п. 1.5.2 договору.

28.07.2021 здійснено сплату комісії за пролонгацію договору у сумі 500,00 гривень, а також сплачено тіло кредиту 500,00 гривень, процентів у сумі 950,00 гривень.

З 29.07.2021 по 04.08.2021 ТОВ «Мілоан» здійснено нарахування процентів за користування кредитом у сумі 118,75 гривень на день відповідно до п.1.5.2, 2.3.1.1 договору, з 05.08.2021 по 09.08.2021 у сумі 475,00 гривень на день відповідно до п.1.5.2, 2.3.1.2 договору.

09.08.2021 відповідачкою сплачено 389,00 гривень в рахунок процентів по кредиту, а також 100,00 гривень за пролонгацію, 527,00 гривень в рахунок тіла кредиту.

В період з 10.08.2021 по 24.08.2021 ТОВ «Мілоан» відповідно до п.1.5.2, 2.3.1.1 договору нараховано проценти за користування кредитом із розрахунку 0,90 гривень на день, а з 25.08.2021 по 18.10.2021 по 89,73 гривень на день відповідно до п.1.5.2, 2.3.1.2 договору.

Також судом встановлено, що 11.11.2021 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу №12Т, відповідно до якого, з урахуванням змісту розділу 1 (предмета договору), розділу 6 (порядок відступлення права вимоги), розділу 13 (заключні положення, зокрема, щодо порядку набрання чинності та терміну дії), позивач набув право Нового кредитора до відповідача за кредитним договором. Згідно з п. 6.2.3 право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання цього договору. Разом з цим, стороною позивача долучено низку платіжних інструкцій на підтвердження сплати відповідно до договору факторингу.

Згідно з витягом з реєстру боржників у ньому зазначені дані про відповідачку та складові заборгованості відповідно до умов договору № 3150175 від 28.06.2021 у загальній сумі 20 538,90 гривень, яка складається з: суми заборгованості за тілом кредиту 8 973,00 гривень, за відсотками 10 565,90 гривень, за комісією 1 000,00 гривень. Витяг засвідчений підписами представників кредиторів та печатками вказаних юридичних осіб. Судом досліджено й акт приймання-передачі реєстру боржників від 11.11.2021, доданий до позовної заяви про передання реєстру боржників на виконання умов договору факторингу у кількості 4 089 осіб.

Задовольняючи позов частково, суд виходить з таких норм цивільного законодавства.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених ч.2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд при розгляді справи застосовує правовий зміст норм, які регулюють загальні умови, строки виконання зобов`язань учасниками цивільних правовідносин, правові наслідки їх порушень, зокрема, у відносинах щодо позики, а саме, ст. 207, 509, 525-527, 599, 610, 611, 625, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України. Крім того, на дані правовідносини, поширюються положення про договір (ст. 626-629, 631 ЦК України). Зокрема, ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.

Згідно з положеннями ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Таким чином дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У ч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За нормою ч.2 ст.1050 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, ч.1 ст.1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стороною позивача надано докази перерахування кредитних коштів, що визнається стороною відповідача, відповідно, договір від 28.06.2021 є укладеним.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Так, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування кредитними коштами та міра відповідальності кредитора поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

За змістом ч.2 ст.1056-1 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Так, позивач, пред`являючи вимоги про погашення позики, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник та не повернув у визначений сторонами правочину строк, - 8 973,00 гривень, що визнається ОСОБА_1 ), стягнути проценти за користування кредитом, розмір яких визначений розрахунком, здійсненим первісним кредитором, у сумі 10 565,90 гривень; а також заборгованість за комісійними винагородами (за надання кредиту) становить 1 000,00 гривень. Складові заборгованості (тіло кредиту та комісійна винагорода за надання кредиту) визнається стороною відповідача, а також проценти у сумі 3 750,00 гривень.

Суд, проаналізувавши доводи сторін, наголошує, що право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача поза межами строку кредитування забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові у постанові від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, та у постанові від 06.02.2019 у справі № 175/4753/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, дійшла висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Враховуючи вищенаведені умови договору від 28.06.2021, погоджені сторонами правочину, суд, розглядаючи питання щодо розміру процентів, що підлягають стягненню, зауважує, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023), яким внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно);

протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

В даному випадку враховується саме строк дії договору, а не факт його продовження у спосіб укладення окремого правочину.

Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору.

При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені у договорі.

Так, знижена процентна ставка, враховуючи строк кредитування за договором від 28.06.2021 застосуванню не підлягає.

Разом з цим, суд враховує, що строк кредитування первісно визначений сторонами до 28.07.2021, тобто, за період з 29.06.2021 по 28.07.2021 з відповідачки підлягають стягненню проценти, виходячи із ставки 1,25% на день згідно з п.1.5.2 договору.

Крім того, оскільки 28.07.2021 відповідачкою сплачено комісію за управління та обслуговування кредиту (п.2.3.1.1 договору) у сумі 500,00 гривень, строк кредитування подовжений на 7 днів, тобто, до 04.08.2021. У вказаний період з 29.07.2021 по 04.08.2021 процентна ставка також дорівнює 1,25% на день згідно з п.1.5.2 договору. Нарахування підвищеної процентної ставки згідно з п.1.6 договору не відповідає наведеним вище положенням чинного законодавства, адже здійснюється поза межами строку кредитування, в даному випадку кредитодавець може розраховувати виключно на стягнення сум згідно з ч.2 ст.625 ЦК України.

Також суд зауважує, що не є зрозумілим, виходячи з якого розрахунку, положень договору про споживчий кредит та за який строк пролонгації 09.08.2021 відповідачкою сплачено 100,00 гривень, враховуючи, що строк кредитування, з урахуванням попередньої пролонгації, сплинув 04.08.2021. Дана обставина в жодний спосіб не обґрунтована стороною позивача.

Відповідно, виходячи з п.1.5.2 договору, процентної ставки 1,25% на день, стягненню з відповідачки підлягають проценти у такому розмірі:

- за період з 29.06.2021 по 28.07.2021 (30 днів): 10 000,00 гривень (сума кредиту, фактичний залишок) *1,25%*30 днів = 3 750,00 гривень.

- за період з 29.07.2021 по 04.08.2021 (7 днів) 9 500,00 гривень (позаяк сума кредиту 500, 00 гривень сплачена 28.07.2021) *1,25%*7= 831,25 гривень,

Тобто, сума процентів становить 4 581,25 гривень, а за вирахуванням 950,00 гривень, сплачених 28.07.2021 та 389,00 гривень, сплачених 09.08.2021, - 3 242,25 гривень. Інша сума процентів, заявлена до стягнення, задоволенню не підлягає.

При цьому, сумі тіла кредиту 8 973,00 гривень та комісії за надання кредиту 1 000,00 гривень підтверджена наданими доказами, є нормативно обгрунтованою та визнається стороною відповідача, підлягає стягненню в повному обсязі на користь ТОВ «Діджи Фінанс».

Стосовно відступлення прав вимоги за кредитним договором, суд виходить з таких нормативних положень.

Відповідно до ч.1,3 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ст. 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї ст. звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно з висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 у справі № 667/11010/14-ц (провадження № 61-10349св18).

Так, факт укладення договору факторингу 11.11.2021 стороною відповідача визнається, відповідно, враховуючи вищенаведені норми, а також приписи ст.1077-1079 ЦК України, набуття ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги за договором про споживчий кредит, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 знайшло своє належне підтвердження під час розгляду справи, тобто, позивач є належним.

Ч.1 ст.229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст.129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

З урахуванням наведеного, враховуючи часткову обгрунтованість заявлених позовних вимог, відповідність обраного способу захисту ст.15,16 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» підлягають частковому задоволенню, а саме у спосіб, визначений позивачем, шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №3150175 від 28.06.2021 у сумі 13 215,25 гривень, у задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого. Згідно з ч. 1-3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Тому, враховуючи висновки суду та рішення, що ухвалюється за результатами розгляду даної справи, судовий збір у сумі 1 558,63 гривень підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат на правничу допомогу, суд виходить з такого.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст.15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст.141 ЦПК України).

Так, до позовної заяви додано копію договору №42649746 від 05.05.2025, укладеного між позивачем в особі директора Романенка М.Е. та ФОП Міньковською А.В., про надання правової допомоги. Предмет договору та обов?язки адвоката визначені відповідно у розділах 2 та 3 договору, порядок здійснення розрахунків у розділі 5 договору. Відповідно до п.7.2 договір укладений на строк до 31.12.2026 та набирає чинності з моменту його підписання. Крім того, між вказаними сторонами укладено додаткову угоду 29.07.2025 щодо представництва інтересів позивача у даній справі. Судом також досліджено копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокаткою Міньковською А.В., детального опису робіт, виконаних адвокаткою Міньковською А.В., від 29.07.2025.

Позивачем заявлено до стягнення вартість понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 гривень, з яких (відповідно до акта) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту прав клієнта 1 000,00 гривень, складання позовної заяви, попередній розрахунок судових витрат 3 000,00 гривень, формування додатків до позовної заяви - 500,00 гривень, подання позовної заяви та її копії з додатками 500,00 гривень. Акт засвідчений представниками сторін договору, датований 29.07.2025.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Тотожні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16, пр.№11-562ас18 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вказаними доказами підтверджується надання адвокатом професійної правничої допомоги у погодженому між ним та клієнтом розмірі, проте суд вважає, що зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності, обсягу наданої правничої допомоги, тривалості витраченого часу та складності справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд враховує також ціну позову, значення справи для сторін, а також результати розгляду справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу. Так, у додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19, пр.№ 61-5486св21 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч.2 ст.137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 у справі №727/463/19, від 20.09.2023 у справі №753/7936/22, від 31.10.2024 у справі №242/3831/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №317/1209/19, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 02.06.2022 у справі №15/8/203/20.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Ч.1,2 статті 30 Закону встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону, але враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Сторона відповідача у відзиві наголосила на незначної складності справи, відповідно, зауважує, що розмір вират на послуги адвоката, заявлений до стягнення у сумі 5 000,00 гривень, є завищеним, що суперечить принципам розподілу судових витрат. Представник відповідача вважає за доцільне ухвалити рішення про часткове стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 1 000,00 гривень.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, результати розгляду справи, суд вважає, що вимога сторони позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає задоволенню частково у сумі 2 000,00 гривень. Вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони. В іншій частині у стягненні витрат суд відмовляє.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 11-13, 19, 76-82, 89, 95, 133, 137, 141, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про споживчий кредит №3150175 від 28.06.2021 у сумі 13 215,25 гривень (тринадцять тисяч двісті п?ятнадцять гривень 25 копійок).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у сумі 1 558,63 гривень (одна тисяча п?ятсот п?ятдесят вісім гривень 63 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 гривень (дві тисячі гривень 00 копійок).

Іншу частину витрат позивача на професійну правничу допомогу залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс».

Реквізити сторін: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса місцезнаходження: 04112, м.Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд.8;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 07.04.2026.

Суддя: Л.А. Вайнраух