Ухвала суду № 135507591, 08.04.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5248/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Логойда І.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до держави України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до держави України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади.

Вивчивши вказану позовну заяву та додані до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом, визначеним ч. 2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для звернення із даним позовом, на думку позивача, стали неправомірні дії працівників прикордонної служби внаслідок неправомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Натомість, дана підстава для подання та предмет позову (категорія справ) статтею 28 ЦПК України не охоплюється, а отже, до даного позову слід застосувати загальні правила підсудності, визначені ст. 27 ЦПК України.

Стаття 28 ЦПК України не передбачає альтернативної підсудності для позову про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади, тому територіальна юрисдикція позову про відшкодування моральної шкоди визначена імперативно та пред`являється до юридичних осіб тільки за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань згідно з ч.2 ст. 27 ЦПК України.

У позовній заяві позивач одним із відповідачів зазначає ІНФОРМАЦІЯ_2 (якому підпорядковується ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідно до даних з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ІНФОРМАЦІЯ_1 є АДРЕСА_1 , що відноситься до юрисдикції Личаківського районного суду м. Львова.

Таким чином, в даному випадку, підсудність справи має визначатись згідно з ч. 2 ст. 27 ЦПК України за місцезнаходженням юридичної особи згідно з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, дана справа не належить до територіально юрисдикції (підсудності) Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, а підсудна Личаківському районному суду м. Львова.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч.1 ст.378 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п. п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п. п. 40, 41, 42 та ін.).

У відповідності до положень ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 28, 31 - 32 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до держави України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади, передати за підсудністю на розгляд до Личаківського районного суду м. Львова.

Згідно з ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена удень її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення) до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області І.В.Логойда