Рішення № 135498205, 07.04.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/490/26

Провадження №2/367/3889/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

07 квітня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області

у складі:головуючого судді Одарюка М.П.

за участю секретаря судового засідання Бобриш М.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №367/490/26 за позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором надання позики у розмірі 57 600,046 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 16 000, 00 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 30.05.2018 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 на підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 6 100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком до 10 червня 2020 року включно, зі сплатою відсотків у розмірі 55,00% річних. Кредитодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти на загальну суму 6 100,00 грн. Відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки передбачені договором. 20 травня 2020 року було укладено договір № 170 відповідно до якого АТ «УкрСиббанк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94503250000 (26204965818875). 21 травня 2020 року було укладено договір № 04/21/052020/1 відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94503250000 (26204965818875). 28 грудня 2022 року було укладено договір № 28-12/2022 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №94503250000 (26204965818875). Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №94503250000 (26204965818875). Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір, що підлягає стягненню відповідно до розрахунку заборгованості, становить 57 600,46 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 12 597,89 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 24 823,43 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 20 084,14 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 95,00 грн. Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник позивача в позовній заяви просив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про дату, час і місце слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, отриманих судом відповідно до вимог ч. 6ст. 187 ЦПК України. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило, процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

За правилами п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судові повістки, які направлялися судом за зареєстрованим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 повернулися до суду, як неотримані відповідачем із зазначенням у довідці про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України,фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зважаючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 1ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч.ч. 1, 2ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом було встановлено, що 30 травня 2018 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття та комплексне розрахунково касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування ( з Правилами) № 94503250000. Згідно умов договору банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану Револьверна Кредитна Картка «Картка Sуперпокупця», картковий рахунок, який використовується з режимом поточного рахунку, встановленого законодавством, та обслуговується згідно цього договору анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування та відкриття і розрахунково касового обслуговування карткових рахунків клієнтів АТ «УкрСиббанк», опублікованих в газеті «Урядовий кур`єр» № 105 від 09.06.2017 р. Ліміт кредитування 6 100,00 грн. Строк користування кредитом з 30.05.2018 по 10.06.2020. Процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки, річних 55,00%; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, річних 55,00%. Реальна річна процентна ставка 38,6%. Дата розрахунку мінімальної суми поповнення рахунку (білінгова дата) -15 числа кожного місяця. Дата платежу, в яку клієнт зобов`язаний поповнити рахунок на мінімальну суму поповнення рахунку, розраховану в білінгву дату, -10 числа кожного місяця.

Як зазначає представник позивача та підтверджується матеріалами справи (згідно копії ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 19 січня 2026 року АТ «УкрСиббанк» надало суду витяг з виписки з позичкового карткового рахунку НОМЕР_1 у валіть UAH з встановленим кредитним лімітом, відкритого 30.05.2018 в межах кредитного договору № 94503250000(26204965818875) укладеного між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з відображенням ліміту кредитування та руху коштів по позичковому рахунку), АТ «УкрСиббанк» свої зобов`язання за договором позики виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, згідно копії Договір факторингу № 170 від 20.05.2020, вбачається, що АТ «УкрСиббанк» зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» зобов`язується здійснивши фінансування в порядку передбаченому договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить АТ «УкрСиббанк», і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладених між АТ «УкрСиббанк» та боржниками, де серед інших є договір №94503250000 (26204965818875) від 30.05.2018.

Відповідно до договору факторингу № 04/21/05/2020/1 від 21.05.2020, вбачається, що 21.05.2020 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія « ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» відступило право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» у т.ч. за договором №94503250000 (26204965818875) від 30.05.2018, укладеним між ПАТ « УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до договору № 28-12/2022 про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги від 28 грудня 2022 року, вбачається, що 28 грудня 2022 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило право грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у т.ч. за договором №94503250000 (26204965818875) від 30.05.2018, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Таким чином, до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшли всі права щодо права вимоги до ОСОБА_1 за договором №94503250000 (26204965818875) від 30.05.2018, укладеним між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Отже, судом було встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 .

Позивач вказує, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками у порядку та розмірах, передбачених кредитним договором.

Відповідно Реєстру Боржників до Договору №28-12/2022 про відступлення прав вимоги від 28.12.2022 року ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , за кредитним договором №94503250000 (26204965818875). У розмірі 57 600,46 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 12 597,89 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 24 823,43 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 20 084,14 грн, заборгованість за пенею та/або штрафами 95,00 грн.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) і договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, принцип змагальності сторін визначений законом і він передбачає, що кожна сторона повинна довести перед судом обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У кожної із сторін не має процесуальних переваг в доведенні своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено факти: укладення між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору №94503250000 (26204965818875) від 30.05.2018, існування заборгованості відповідача за вищевказаним кредитним договором у частині заборгованості за основним боргом 12 597,89 грн. і заборгованості за процентами 6 770,49 грн., що на загальну суму 19368,38 грн., та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині позовних вимог.

Разом з тим, згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Отже, щодо штрафу в розмірі 95,00 грн., суд зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язань заборонено, а тому позовна вимога в частині стягнення неустойки є незаконною.

Доведення вимог позивачем про стягнення суми процентів у розмірі 44 907,57 грн, суд вважає помилковим.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048ЦКУкраїни про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме таких висновків дійшов Верховний Суд у Постанові Великої Палати від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.

Відповідно до висновку Великої Палати у справі №910/4518/16 від 05 квітня 2023 року, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку.

Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Кредитний договір укладений 30.05.2018 на строк до 10.06.2020 року. Отже нарахування кредитором відсотків після закінчення строку кредитування суперечить умовам кредитування і нормам ст.1048 ЦК України.

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

З огляду на викладене, нарахування позивачем за договором №94503250000 (26204965818875) від 30.05.2018, після 10.06.2020 процентів є незаконним, а заявлена ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в сумі 44 907,57 грн., є безпідставною та не підлягає до задоволення.

За змістом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак загальний розмір заборгованості за договором про надання фінансових послуг №94503250000 (26204965818875) від 30.05.2018року становить заборгованості за основним боргом 12 597,89 грн. і заборгованості за процентами 6 770,49 грн., що на загальну суму 19368,38 грн.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають задоволенню частково, то відповідно до статті 141 ЦПК України, розмір сплаченого позивачем судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам, а саме в розмірі 1018,18 грн.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс», копію прайс-листа АО «Лігал ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 2376 від 03.11.2025 на суму 16 000,00 грн., витяг з акту № 16 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» понесло судові витрати на правничу допомогу в сумі 16 000,00грн. (а.с. 52-58).

Проаналізувавши виконаний опис робіт, суд вважає, що такі види правових послуг, як надання усної консультації з вивченням документів не передбачено вимогами закону, як передумова для звернення до суду - не є окремими процесуальними діями, а є діями, що направлені на досягнення одного результату, яким в даному випадку є складання позовної заяви.

Верховний Суд у пунктах 48-49 додаткової постанови від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 виклав правовий висновок, за яким зазначені окремо у Акті надання правової допомоги послуги адвоката зі здійснення аналізу нормативного матеріалу, консультації, пошук і вивчення судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів охоплюються послугою зі здійснення підготовки відзивів на касаційні скарги; правова позиція боржника викладена у відзивах на касаційні скарги вже була сформована до касаційного розгляду справи, а доказів додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано та з матеріалів справи не вбачається.

Суд вважає, що цей правовий висновок у повній мірі застосовний до цієї цивільної справи, з огляду на що вищевказані послуги, надані АО «Лігал Ассістанс», не відповідають критерію «неминучості», охоплені за своєю суттю іншою послугою, а тому не підлягають розподілу.

Отже, суд враховуючи критерій реальності послуг за надання правової допомоги та розумності її розміру за конкретних обставин справи вважає, що справедливою та реальною сумою, яка може бути сплачена позивачем, є 5 380,06 грн, що відповідає пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,14, 82, 141, 223, 259, 263-265, 268,352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за договором №94503250000 (26204965818875) від 30.05.2018року у розмірі 19 368 (дев`ятнадцять тисяч триста шістдесят вісім) гривень 38 копійок, з яких: заборгованості за основним боргом 12 597,89 грн. і заборгованості за процентами 6 770,49 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 018 (одну тисячу вісімнадцять) гривень 18 копійок та витрат на правову допомогу 5 380 (п`ять тисяч триста вісімдесят) гривень 06 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду до Київського апеляційного суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, оф. 306, ЄДРПОУ:44276926;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя М.П. Одарюк