Постанова № 13549115, 28.01.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 7587/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

секретаря Юзефович Ю.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В:

21.07.2010 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” (далі ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС”) з позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області (далі МДПІ), в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000372300/0 від 09.07.2010 року, за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 67263,00 гривень (44842,00 гривень за основним платежем, 22421 гривень штрафні (фінансові) санкції), №0000382300/0 від 09.07.2010 року, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 53811,00 гривень (35874,00 гривень за основним платежем, 17937,00 гривень штрафні (фінансові) санкції).

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що рішення, які оспорюються винесені на підставі акту №1155-183/23-00/34302603 від 25.06.2010 року документальної невиїзної перевірки з питань правових відносин з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за період з 24.05.2006 року по 31.03.2009 року. Але висновки Акту про порушення ним пп. 7.4.5. п.7.4., пп.7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі Закон №168/97-ВР), діючого на час виникнення спірних правовідносин, та п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР) при здійсненні господарської діяльності та складанні податкових документів не відповідають дійсним обставинам, оскільки ним відповідно до вимог пп.7.4.5. п.7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР до податкового кредиту включені тільки ті суми, які підтверджені податковими накладними, виданими ФОП ОСОБА_1, та ці накладні відповідають вимогам законодавства щодо зазначених у них реквізитах. Не допущено підприємством і вимог законодавства щодо віднесення витрат до валових. Посилання МДПІ як на підставу нарахування податкових зобовязань на те, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 21.05.2009 року були визнані недійсними установчі документи СПД ОСОБА_1, свідоцтво платника ПДВ та первинні бухгалтерські документи, позивач вважає необґрунтованими, укладені у 2008 році договори між ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” та СПД ОСОБА_1 виконані у повному обсязі сторонами, господарські операції мали реальний характер, вказані операції відображені ним у бухгалтерському та податковому обліку, з його боку порушень податкового законодавства не допущено, а відповідати за порушення податкового або іншого законодавства контрагента товариство не повинно.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорювані рішення є законними та обґрунтованими, винесені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” зареєстровано Роздільнянською районною адміністрацією Одеської області 24.05.2006 року (а.с.79-83), взято на податковий облік 25.05.2006 року.

25.06.2010 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” з питань правових відносин з фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 за період з 24.05.2006 року по 31.03.2009 року, про що 25.06.2010 року був складений Акт№1155-183/23-00/34302603 (а.с.11-17).

Позивач надав заперечення на Акт перевірки (а.с.18-19), які були не прийняти МДПІ до уваги, про що позивач повідомлений (а.с.84-87).

На підставі Акту від 25.06.2010 року МДПІ 09.07.2010 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0000372300/0 (а.с.9) , за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 67263,00 гривень (44842,00 гривень за основним платежем, 22421 гривень штрафні (фінансові) санкції), №0000382300/0 (а.с.10), за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 53811,00 гривень (35874,00 гривень за основним платежем, 17937,00 гривень штрафні (фінансові) санкції).

В висновку Акту вказано, що перевіркою встановлені порушення п.п.7.2.4 п.7.2, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, пункту 2, пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165 (далі Порядок №165), в результаті чого ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” занижено ПДВ на загальну суму 35874 грн., в т.ч за податкові періоди: серпень 2008р. - на 22345 грн., листопад 2008р. - на 4204 грн., грудень 2008р. - на 3729 грн., лютий 2009 року - 5596 грн.; порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР, в результаті чого ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” занижено податок на прибуток всього у сумі 44842 грн., в т.ч. за податкові періоди: за 3 квартал 2008 року на 44842 грн., за 1 квартал 2009 року на 44842 грн. та за податковий період 2008 рік завищено від'ємне значення з податку на прибуток на 179368 грн. (а.с.16-17).

Висновки перевіряючих базуються на тому, що згідно рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 21.05.2009 року визнано недійсними установчі документи (свідоцтво про державну реєстрацію) ФОП ОСОБА_1 з дати реєстрації, а саме з 15.12.2004р.; визнано недійсним свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_1 з моменту реєстрації, а саме з 27.01.2005р.;визнано недійсними всі первинні бухгалтерські та податкові документи (товарні, податкові накладні) з моменту реєстрації ФОП ОСОБА_1 Відповідно до акта ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 23/06/2009 року №65, свідоцтво платника ПДВ - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 НОМЕР_1, анульоване з 27.01.2005 року.

Відповідно ж до пп. 7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону України №168/97-ВР, пункту 2 Порядку №165 право нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у передбаченому Законом №168/97-ВР порядку. Згідно з п. 5 Порядку №165 податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Оскільки податкові накладні, видані не зареєстрованою в податковому органі особою, вони не надають покупцеві права віднести відповідні суми ПДВ до податкового кредиту. Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними.

С цих же підстав перевіряючі вважають, що позивачем порушені п. 5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР щодо віднесення витрат до складу валових витрат по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1

Суд вважає висновки акту перевірки необґрунтованими та відповідно неправомірними і підлягаючими скасуванню прийнятими на підставі цього акту податкові повідомлення рішення. При цьому суд виходить з наступного.

В силу пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

В самому Акті перевірки від 25.06.2010 року перевіряючі не спростовують того факту, що ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” у 2008 році здійснило операції по придбанню товару у ФОП ОСОБА_1 відповідно до укладених договорів та суми ПДВ були внесені до реєстру отриманих податкових накладних від ФОП ОСОБА_1, включені до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних. Всі первинні бухгалтерські документи наявні у позивача та були досліджені перевіряючим, а також у судовому засіданні.

Відповідачем у судовому засіданні також не спростовувались доводи позивача щодо виконання сторонами у повному обсязі договірних обовязків, які мали реальний характер, а придбаний товар був підприємством реалізований покупцям на внутрішньому ринку.

Суд вважає, що податкові накладні, які були видані ФОП ОСОБА_1 позивачу при здійсненні господарських операцій повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР. Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 цього Закону податкова накладна, яка видається платником податку поставником товарів (послуг) на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту.

При таких обставинах суд не приймає позицію представника відповідача, як на підставу нарахування зобовязання та штрафних санкцій, що ФОП ОСОБА_1 не був платником податку з посиланням на акт анулювання реєстрації платника ПДВ від 23.06.2009 року, оскільки саме на період здійснення господарських операцій його з позивачем він перебував на обліку в органах податкової служби, був цими органами зареєстрований як платник ПДВ. Позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма Закону України №168/97-ВР не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Таким чином позивач на час включення сум до податкового кредиту мав документи, що відповідали правилам бухгалтерського та податкового обліку та при включенні до податкового кредиту діяв відповідно вимог Закону України Закону України №168/97-ВР.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України " №334/94-ВР визначено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація пості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником датку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп. 5.2.1 п.5.2,пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та тими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки зазначено, що суму витрат по операціям взаємовідносин з СПД ОСОБА_1 у розмірі 179368,42 грн. ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” віднесено до складу валових витрат за 3 квартал 2008 року, в бухгалтерському обліку вказані операції відображені відповідними бухгалтерськими проводками. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. Оплата проводилась по платіжним дорученням. Станом на 12.08.2009 року, дебіторська/кредиторська заборгованість по розрахунках з СПД ОСОБА_1 відсутня.

При таких обставинах суд вважає, що порушень пп. 5.2.1 п.5.2,пп.5.3.9 п.5.3,п 5.1 статті 5 Закону України " №334/94-ВР позивачем не допущено.

Крім того, відповідач не спростовує доводи позивача про знаходження ФОП ОСОБА_1 на час здійснення господарських операцій з ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та на обліку в ДПІ як платника податків. Відповідно ж до ч.2 ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Жодного доказу про те, що позивач знав про недостовірність відомостей, які внесені в ЄДР про ФОП ОСОБА_1, відповідач суду не надав.

При цьому суд також враховує, що в силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначені в акті договори між ТОВ „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” та ФОП ОСОБА_1 недійсними в установленому законом порядку не визнані.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позивач довів суду ті обставини, на які посилався в їх обґрунтування позовних вимог і вони підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „РОЗДІЛЬНОФФ ЛЮКС” до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області № 0000372300/0 від 09.07.2010 року, за яким визначене податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 67263,00 гривень (44842,00 гривень за основним платежем, 22421 гривень штрафні (фінансові) санкції), № 0000382300/0 від 09.07.2010 року, за яким визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 53811,00 гривень (35874,00 гривень за основним платежем, 17937,00 гривень штрафні (фінансові) санкції).

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Суддя

28 січня 2011 року