Рішення № 135489254, 07.04.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/2665/25

Провадження № 2/945/583/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

07 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Павленко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Сербіної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві, в порядку спрощеного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

01.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором позики № 75974496 від 25.07.2021 у розмірі 8555,45 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 2540,00 грн, суми заборгованості за процентами у розмірі 6015,45 грн, а також судовий збір та витрати на правову допомогу.

Свої вимоги мотивує тим, що 25.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 було укладено договір позики № 75974496 на суму 2540,00 грн строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,99%. Первісним кредитором виконані умови договору та перераховані кошти згідно договору, однак відповідачем умови договору не виконані, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 8555,45 грн. Зазначає, що відповідно до договору відступлення права вимоги до ТОВ «Фінпром маркет» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором. У зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 04.12.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 11.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 07.04.2026 уточнено анкетні дані відповідача в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_2 та постановлено вважати правильним прізвищем, ім`ям та по батькові відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , проводити розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак до позовної заяви та в подальшому через систему «Електронний суд» подав клопотання, в якому просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, щодо ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач у судове засідання не з`явився; копія ухвали суду від 11 грудня 2025 року та судові повістки про виклики до суду направлялись відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулися до суду з відміткою АТ «Укрпошта» - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Суд встановив, що згідно відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМСУ в Миколаївській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.09.2024 змінила прізвище на « ОСОБА_3 », з 30.08.2004 зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Судом отримано відповідь № 2081461 від 03.12.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, з якої також вбачається зміна прізвища особи з РНОКПП НОМЕР_1 на «Мостовиця» та підтверджено вищевказану адресу реєстрації місця проживання.

Відповідно до ч. 7 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.

Отже, суд розцінює відповідача як такого, що належним чином повідомлений про розгляд цивільної справи про стягнення заборгованості за кредитним договором в суді. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, інші клопотання та заяви від відповідача до суду також не надходили.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, із застосуванням аналізу вимог чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено Договір позики № 75974496 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 2540,00 грн строк позики 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора CB1Bd8c9is. Вказані обставини підтверджуються копією договору позики, що підписаний сторонами, а також довідкою про ідентифікацію позичальника.

Позикодавець на виконання п. 1 Договору позики, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 2540,00 грн шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи, що підтверджується електронною платіжною інструкцією № dd532726-af5e-4b70-a45c-bbf4c580f051 від 25.07.2021, копією довідки № КД-000069188/THIIII від 28.10.2025 ТОВ «ФК Фінекспрес», листом АТ «Державний ощадний банк України» від 18.12.2025 № 46/12-11/162364/2025 та випискою по рахункам відповідача.

21.12.2021 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 35017877) уклали Договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75974496 від 25.07.2021.

31.03.2023 ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ідентифікаційний код юридичної особи - 43311346) уклали Договір факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75974496 від 25.07.2021.

Так, згідно п. 5.2. зазначеного вище Договору факторингу встановлено, що перехід від Клієнта до Позивача/Фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання Актів прийому-передачі Реєстру Заборгованостей, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог. Підписані сторонами Акти прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджують факт переходу від Клієнта до Позивача/Фактора відповідних Прав Вимоги та є невід?ємними частинами цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 31.03.2023 року до договору факторингу № 310323-ФМ від 31.03.2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 8 605,52 грн, з яких: 2 540,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 6 065,52 грн - сума заборгованості за відсотками.

Вказані суми також зазначені у розрахунку заборгованості, наданого представником позивача.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон № 675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону № 675).

Відтак, як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) укладено договір позики № 75974496 (на умовах повернення позики в кінці строку позики). Договір підписаний сторонами шляхом вчинення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором CB1Bd8c9is, що підтверджується розділом 18 Договору «Юридичні адреси та реквізити сторін».

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на картку відповідача № НОМЕР_3 на суму 2540,00 грн.

Тобто даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Також, судом встановлено, що внаслідок укладення договорів факторингу, позивач ТОВ «Фінпром Маркет» має право грошової вимоги до ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо стягнення з неї заборгованості за договором позики.

Разом з тим, суд не погоджується із визначеним розміром заборгованості стосовно стягнення з відповідача 6015,45 грн суми заборгованості за відсотками.

Згідно із умовами договору позики № 75974496 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 30 днів, дата надання позики з 25 липня 2021 по 24 серпня 2021 року - дата повернення позики (останній день).

Таким чином, строк кредитування сплив 24 серпня 2021 року.

Відповідно до пункту 5.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.

Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.

Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.

Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 24 серпня 2021 року.

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові від 05 квітня 2023 року, справа № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до з статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період після 24.08.2021 відсутні.

Таким чином, розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, з 24.07.2021 по 24.08.2021, розмір яких складає 1516,50 грн (2540,00 грн.* 1,99%*30 днів).

Враховуючи наведене, з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 4056,50 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2540,00 грн та суми заборгованості за процентами в розмірі 1516,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422.40 грн, що підтверджено квитанцією, яка міститься у матеріалах справи.

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути 1142 грн судового збору.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 року, копію Акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, витягу з Акту №3-ФП від 06.10.2025 року, також додано копії платіжної інструкції, ордеру, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.

Представник позивача просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 4500,00 грн.

Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц у постанові від 19.02.2020 року. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі є завищеними, враховуючи категорію справи та час, який захисник міг би потратити на підготовку матеріалів. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, та складністю вказаної цивільної справи.

Водночас ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, витрати на правову допомогу підлягають стягненню у розмірі 1410 грн.

Керуючись ст. 12, 81, 82, 89,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за Договором позики № 75974496 від 25.07.2021 у розмірі 4056,50 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2540,00 грн та суми заборгованості за процентами в розмірі 1516,50 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» 1142,00 грн судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 1410,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони в справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», адреса: м. Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, код ЄДРПОУ 43311346.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 07.04.2026 року.

Суддя І.В. Павленко