Постанова № 13548629, 19.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2011                                                                                           № 18/006-10/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивачаза первісним позовом: Левченко О.В., довіреність № 114-2010 від 01.11.10

від відповідача за первісним позовом : не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство Авіакомпанія "Аеросвіт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.11.2010

у справі № 18/006-10/17 ( .....)

за позовом                               Закрите акціонерне товариство Авіакомпанія "Аеросвіт"

до                                                   ТОВ "Догляд"

а           

про                                                   стягнення 1861752,59 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані вимоги Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” (далі - ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт” або позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Догляд” (далі – ТОВ «Догляд» або відповідач) про стягнення 1861752,59грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 25.01.2010р. накладено арешт на нерухоме майно відповідача, заборонено директору Товариства з обмеженою відповідальністю „Догляд” та іншим органам управління і посадовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю „Догляд”, а також будь-яким особам, які діють від імені Товариства з обмеженою відповідальністю „Догляд” по довіреності, укладати, підписувати попередні договори, договори, угоди чи інші документи та вчиняти будь-які правочини щодо відчуження, а також надання під заставу, в іпотеку та інші види забезпечення виконання зобов’язань вищезазначені об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Догляд”.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.05.2010р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2010р., ухвалу господарського суду Київської області від 25.01.2010р. скасовано, прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено повністю.

12.11.2010р. до загального відділу господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог від 10.11.2010р. (а.с. 139, т. 2), згідно якої останній просив стягнути з відповідача 2044859,98грн., яка прийнята судом.

Відповідачем подано зустрічний позов про стягнення з позивача (відповідача за зустрічним позовом) 3131107,87грн. збитків.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані нанесенням відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) збитків, у зв’язку з відмовою останнього від договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. в односторонньому порядку, внаслідок чого відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) нанесено збитки у розмірі 3131107,87грн. (розмір винагороди, яку останній розраховував отримати від пролонгації договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. до 01.03.2011р.).

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.11.2010 у справі № 18/006-10/17 первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Догляд” на користь Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” 2044859 (два мільйони сорок чотири тисячі вісімсот п’ятдесят дев’ять гривень) 98 коп. заборгованості, 20 448 (двадцять тисяч чотириста сорок вісім гривень) 60 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Догляд” 3131107 (три мільйони сто тридцять одну тисячу сто сім гривень) 87 коп. збитків, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень) державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду в частині задоволення первісного позову обґрунтовано тим, що відповідач в порушення ст. 1000 ЦК України, п. 3.1. договору, протягом дії договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. уклав з 01.03.2004р. по 05.03.2010р. з окремими суб’єктами господарювання договори про надання послуг з паркування транспортних засобів на місцях платного паркування (на земельних ділянках позивача) та отримував грошові кошти за надані послуги, після чого користувався зазначеними грошовими коштами та не перераховував їх позивачу в якості одержаного, у зв’язку з виконанням доручення.

Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення зустрічного позову обґрунтовано тим, що відмовою ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт” від договору доручення №18-326/1 від 01.01.2004р. ТОВ „Догляд” як комерційному представнику було завдано збитків у розмірі не отриманого прибутку у 2010р.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2010 у справі № 18/006-10/17 в частині задоволення зустрічного позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області в частині задоволення зустрічного позову прийнято судом з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Скаржник зазначає, що відповідач не був комерційним представником позивача, дію договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. припинено, підстави для відшкодування збитків відсутні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року апеляційну скаргу позивача за первісним позовом прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.01.2011 року.

19.01.2011 року представником відповідача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача хворіє та не може бути присутнім в судовому засіданні. Проте, до клопотання не додано доказів хвороби представника. Розглянувши наведене клопотання відповідача за первісним позовом, колегією суддів відхилено його оскільки товариство не було позбавлено можливості направити в судове засідання іншого представника(видати довіреність на представництво інтересів товариства іншому представнику). Крім цього, розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України

Також, 19.01.2011 року представником відповідача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про здійснення фіксації судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

За письмовою заявою відповідача за первісним позовом здійснено фіксацію судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

19.01.2011 року представником відповідача за первісним позовом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечує проти апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції правомірно з дотриманням норм процесуального та матеріального права прийняв рішення про задоволення зустрічного позову, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2010 року у справі №18/006-10/17 скасувати, прийняти нове рішення, яким в зустрічному позові відмовити повністю.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання 19.01.2011 року не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 – 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов’язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов’язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 19.01.2011 року за відсутності представника відповідача за первісним позовом.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2004р. між Закритим акціонерним товариством „Авіакомпанія „Аеросвіт” (Довіритель або Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Догляд” (Повірений) укладено договір доручення № 18-326/1, за умовами якого довіритель зобов’язався доручити і уповноважити повіреного, а повірений – погодитися і прийняти на себе зобов’язання від імені довірителя і виключно в його інтересах здійснювати юридичні дії щодо майна, як це передбачено у п. 3 договору.

Згідно п.п. 2.1., 2.2. договору майно, щодо якого будуть вчинятися юридичні дії згідно договору є вільним від забруднень будь-якого виду, не містить джерел підвищеної небезпеки, що створюють загрозу майну, здоров’ю та життю людей, і складається із 3,47 га поверхні землі, що є частиною земельної ділянки, яка розташована на території Гірської сільської ради, Бориспільського району Київської області, і має географічні координати і межі, визначені в Плані меж земельної ділянки Державного акту на право власності на земельну ділянку серія КВ № 020617 від 03.07.2003р., виданого Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області. Протягом терміну дії договору сторони можуть погодитись про вчинення повіреним певних юридичних дій щодо іншого майна власника, про що сторонами укладається додаткова угода до договору

Відповідно п. 3.1. договору протягом терміну дії договору повірений здійснює щодо майна наступні дії: а) проводить маркетологічні дослідження ринку і попиту третіх осіб на користування майном; забезпечує інформаційно-рекламну підтримку своєї діяльності; б) здійснює пошук осіб, зацікавлених в наданні послуг щодо майна, проводить з ними переговори щодо умов такого надання послуг і від імені і за рахунок власника належним чином укладає з третіми особами договори і інші правочини щодо: забезпечення майна всіма комунальними та експлуатаційними послугами, включаючи електро-, газо- та гарячого та холодного водопостачання, каналізацію, послуги телефонного та/або супутникового зв’язку, послуги з використання телевізійного кабелю та/або антен, освітлення, опалення, кондиціювання, прибирання і вивезення сміття, прибирання снігу та льоду, а також інших комунальних та експлуатаційних послуг; - забезпечення протипожежної безпеки і охорони майна; - поточного і капітального ремонту майна, включаючи ремонт наявних доріг (шляхів), трубопроводів і інших комунікацій; страхування майна і відповідальності власника, пов’язаної з таким майном; в) здійснює пошук осіб, зацікавлених в користуванні майном, проводить з ними переговори щодо умов такого користування і від імені і за рахунок власника належним чином укладає з третіми особами договори та інші правочини щодо передачі мана особам в оренду чи тимчасове користування на строк, що не перевищує одного року.

За надання послуг власникові щодо майна відповідно до п. 3 договору і виконання інших обов’язків, передбачений договором, власник щомісячно сплачує повіреному 25 % (без ПДВ), але не менше 15990грн. від всіх отриманих власником в попередньому місяці надходжень за договорами користування майном. Сума винагороди, що сплачується власником повіреному відповідно до п. 4.1. договору, включає в себе відшкодування всіх витрат повіреного щодо виконання його обов’язків за договором (п.п. 4.1., 4.2. договору).

Пунктом 10.1. договору передбачено, що договір вступає в силу після його підписання сторонами і діє та залишається чинним протягом 5 років з дати підписання.

01.03.2004р. між Закритим акціонерним товариством „Авіакомпанія „Аеросвіт” (Довіритель або Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Догляд” (Повірений) укладено додаткову угоду № 1 до договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р., за умовами якої сторони домовились п. 10.1. договору викласти в наступній редакції: „Цей договір вступає в силу з 01.03.2004р. і діє та залишається чинним до 01.03.2009р.”.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи між Закритим акціонерним товариством „Авіакомпанія „Аеросвіт” (Довіритель або Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Догляд” (Повірений) укладено додаткову угоду № 2 до договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р., згідно якої сторони погодились доповнити п. 3.1. договору пунктом г, згідно якого повірений організовує власними силами експлуатацію паркингів автомобілів на земельних ділянках відповідача.

19.06.2006р. між Закритим акціонерним товариством „Авіакомпанія „Аеросвіт” (Довіритель або Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Догляд” (Повірений) укладено додаткову угоду № 6 до договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р., за умовами якої сторони домовились, що згідно п. 3.1.д. договору повірений самостійно визначає вартість послуг за паркування, стоянку, інше перебування автомобілів на всіх місцях паркування та всіх (авто) стоянках, що передані повіреному згідно договору доручення.

Укладеною між Закритим акціонерним товариством „Авіакомпанія „Аеросвіт” (Довіритель або Власник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Догляд” (Повірений) додатковою угодою № 7 до договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. сторони домовились п. 10.1. договору викласти в наступній редакції: „п. 10.1. Цей договір вступає в силу з 01.03.2004р. і діє та залишається чинним до 01.03.2009р. Якщо жодна із сторін за 30 днів до передбачуваної дати припинення дії договору не заявить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.”.

Як вбачається з матеріалів справи дія договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. була продовжена до 01.03.2010р.

Протягом дії договору з 01.03.2004р. по 05.03.2010р. позивач належним чином виконував умови договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р., зокрема в частині сплати відповідачу винагороди за договором, що підтверджується відсутністю претензій з боку відповідача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом дії договору з 01.03.2004р. по 05.03.2010р. відповідач уклав з окремими суб’єктами господарювання договори про надання послуг з паркування транспортних засобів на місцях платного паркування (на земельних ділянках позивача), що підтверджується реєстром договорів (а.с. 159, т. 2), відповідними договорами (а.с. 162-178, т. 2) і паркувальними талонами (а.с. 160-161, т. 2) та отримував грошові кошти за надані послуги, після чого користувався зазначеними грошовими коштами та не перераховував їх позивачу в якості одержаного у зв’язку з виконанням доручення.

05.02.2010р. позивач листом № 1-022 від 05.02.2010р. (а.с. 188, т. 2) повідомив відповідача про припинення дії договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. з 05.03.2010р.

12.02.2010р. позивач листом № 1-031 від 05.02.2010р. (а.с. 41, т. 2) повідомив відповідача про відмову від договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р., починаючи з 05.03.2010р.

05.03.2010р. у зв’язку з достроковим припиненням договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. відповідач передав позивачу належне останньому майно, що підтверджується актом приймання-передачі майна по договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. (а.с. 42, т. 2), підписаним та скріпленим печатками обох сторін.

Станом на момент судового розгляду справи у суді першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем за договором доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. склала 2044859,98грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2010р. (а.с. 142-143, т. 2), підписаним та скріпленим печатками обох сторін та довідкою ЗАТ „Авіакомпанія „Аеросвіт” № 1-1-03/583 від 29.10.2010р. (а.с. 85, т. 2), підписаною В.о. генерального директора та головним бухгалтером Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” та скріпленою печаткою товариства.

Щодо первісного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя (ст. 1001 ЦК України).

Згідно ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегією суддів встановлено, що відповідач в порушення ст. 1000 ЦК України, п. 3.1. договору, протягом дії останнього з 01.03.2004р. по 05.03.2010р. уклав з окремими суб’єктами господарювання договори про надання послуг з паркування транспортних засобів на місцях платного паркування (на земельних ділянках позивача), що підтверджується реєстром договорів (а.с. 159, т. 2), відповідними договорами (а.с. 162-178, т. 2) і паркувальними талонами (а.с. 160-161, т. 2) та отримував грошові кошти за надані послуги, після чого користувався зазначеними грошовими коштами та не перераховував їх позивачу в якості одержаного, у зв’язку з виконанням доручення; станом на момент судового розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем у зв’язку з безпідставним отриманням відповідачем грошових коштів, в результаті використання майна позивача склала 2044859,98грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.03.2010р. (а.с. 142-143, т. 2), підписаним та скріпленим печатками обох сторін, актами приймання-здачі виконаних послуг згідно договору доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. (86-124, т. 2), підписаними та скріпленими печатками обох сторін.

Згідно ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, суду не доведено факту неотримання ним грошових коштів в результаті використання майна позивача шляхом укладення з окремими суб’єктами господарювання договорів про надання послуг з паркування транспортних засобів на місцях платного паркування (на земельних ділянках позивача).

Посилання представника відповідача на відсутність у договорі доручення № 18-326/1 від 01.01.2004р. положень про обов’язок відповідача по перерахуванню позивачу грошових коштів спростовується положеннями ч. 1 ст. 1006 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення 2044859,98грн. є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо зустрічного позову.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Договору доручення №18-326/1 від 01.01.2004 р. Повірений (Відповідач) здійснює щодо майна (Позивача) наступні дії: (а) проводить маркетингові дослідження ринку і попиту третіх осіб на користування Майном, забезпечує інформаційно-рекламну підтримку своєї діяльності; (б) здійснює пошук осіб, зацікавлених в наданні послуг щодо майна, проводить з ними переговори щодо умов такого надання послуг і від імені і за рахунок Довірителя належним чином укладає з третіми особами договори і інші правочини; (в) здійснює пошук осіб, зацікавлених в користуванні Майном, проводить з ними переговори щодо умов такого користування і від імені і за рахунок Довірителя належним чином укладає з третіми особами договори і інші правочини щодо передачі Майна особам в оренду чи тимчасове користування на строк, що не перевищують одного року; (г) організує власними силами експлуатацію паркінгів автомобілів на земельних ділянках Довірителя; (д) самостійно визначає вартість послуг за паркування, стоянку, інше перебування автомобілів на всіх місцях паркування та всіх (авто) стоянках, що передані Повіреному згідно з Договором доручення

Відповідно до наявних в матеріалах справи актах приймання-здачі виконаних робіт згідно з Договором доручення №18-326/1 від 01.01.2004 р. відповідач надавав послуги стосовно майна позивача по експлуатації парковок. При цьому відповідач діяв від власного імені, про що свідчать наявні в матеріалах справи перепустки та паркувальні талони.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно частини 1 ст. 243 Цивільного кодексу України комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності.

Частиною 2 ст. 237 Цивільного кодексу України встановлено, що не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ “Догляд” діяло як комерційний представник позивача, оскільки наявні в матеріалах справи договори свідчать, що вони укладені від власного імені відповідача.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено, що він здійснював комерційне представництво ЗАТ «Авіакомпанія «Аеросвіт». В той час як організація власними силами експлуатації паркінгів автомобілів на земельних ділянках довірителя або надання послуг по парковці також від власного імені не може вважатися комерційним представництвом.

Щодо відмови позивача від Договору доручення №18-326/1 від 01.01.2004 р. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст.1008 Цивільного кодексу довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

Відповідно до ч. 2 ст.1009 Цивільного кодексу відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст.22 Цивільного кодексу збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 4 ст. 226 Господарського кодексу України встановлено, що не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи Договір доручення було припинено 05.03.2010 р., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 05.03.2010 р. до Договору доручення.

Позивач листом № 1-022 від 05.02.2010 р. повідомив відповідача про припинення дії Договору доручення №18-326/1 від 01.01.2004 р. Відповідач своїми діями щодо підписання акту приймання-передачі майна від 05.03.2010 р. та передачі майна позивачу фактично погодився прийняти відмову позивача від договору, внаслідок чого Договір доручення №18-326/1 від 01.01.2004 р. було припинено 05.03.2010 р.

Статтею 1008 Цивільного кодексу України та пунктом 10.1 Договору доручення №18-326/1 від 01.01.2004 р. передбачено право як довірителя, так і повіреного на відмову від договору доручення.

Колегія суддів вважає, що позивач скористався своїм правом на відмову від продовження дії Договору доручення №18-326/1 від 01.01.2004 р. і відповідач прийняв відмову від договору, внаслідок чого дія Договору доручення №18-326/1 від 01.01.2004 р. була припинена, у зв’язку з чим порушення прав відповідача та підстави для відшкодування збитків відсутні.

Таким чином Київський апеляційний господарський суд вважає, що задовольнивши зустрічний позов суд першої інстанції не врахував, що відповідач не укладав угод від імені позивача, не був його комерційним представником, Договір доручення №18-326/1 від 01.01.2004 р. було правомірно припинено, відповідач підписавши акт приймання-передачі майна від 05.03.2010 р. з цим погодився, порушення прав відповідача та підстави для відшкодування збитків та задоволення зустрічного позову відсутні.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом є не обґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині задоволення зустрічного позову, тому апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” підлягає задоволенню, рішення господарського суду Київської області від 26.11.2010 року у справі №18/006-10/17- частковому скасуванню.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги позивача за первісним позовом, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача за первісним позовом.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2010 року у справі №18/006-10/17 в частині задоволення зустрічного позову скасувати.

3.           Резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 26.11.2010 року у справі №18/006-10/17 викласти в наступній редакції.

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Догляд” (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, ДМА Бориспіль; код ЄДРПОУ 32792231) на користь Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора; код ЄДРПОУ 20048090) 2044859 (два мільйони сорок чотири тисячі вісімсот п’ятдесят дев’ять гривень) 98 коп. заборгованості, 20 448 (двадцять тисяч чотириста сорок вісім гривень) 60 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Догляд” (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, ДМА Бориспіль; код ЄДРПОУ 32792231) на користь Закритого акціонерного товариства „Авіакомпанія „Аеросвіт” (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора; код ЄДРПОУ 20048090) 12750,00грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ.

6. Матеріали справи №18/006-10/17 повернути до Господарського суду Київської області

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді