Постанова № 13548628, 17.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 № 27/232

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Вітко О.Ю. представник за дов. №59 від 18.05.2010 р.

від відповідачів: 1)ОСОБА_2 дов. б/н від 01.07.2010 р.

ОСОБА_1 директор

2) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 дов. б/н від 20.09.2010 р.

від третьої особи: 1) ОСОБА_3 представник за дов. №1 від 04.01.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Крафт"

на рішення Господарського суду м.Києва від 19.10.2010

у справі № 27/232 ( .....)

за позовом ТОВ "Діана Люкс Логістик"

до ТОВ "Крафт"

третя особа відповідача СПД "ОСОБА_1"

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера-Імпорт"

про відшкодування збитків у сумі 187975,62 грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Діана Люкс Логістик” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт” про відшкодування збитків у сумі 187975, 62 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ “Проммаш-Бровари” (ТОВ“Діана Люкс Логістик”) та ТОВ “Баядера Імпорт” було укладено договір № 08-01/10/08 про надання логістичних послуг, відповідно до якого позивач зобов'язується надати третій особі 1 комплексні логістичні послуги самостійно або із залученням третіх осіб, зокрема, по організації перевезення, зберіганню та обробці товару за умови наявності заявки, наданої через інтерфейс обміну даними з дотриманням графіку, а третя особа 1 зобов'язується оплачувати послуги позивача в порядку та на умовах визначених договором. В свою чергу, між ТОВ “Діана Люкс Логістик” та ТОВ “Крафт” було укладено договір № 2-16/03/09-ТР на транспортно - експедиторське обслуговування, за яким відповідач від свого імені та за рахунок позивача повинен забезпечувати здійснення перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні. Під час перевезення на складі відповідача частина товару була викрадена. Власник товару ТОВ “Баядера імпорт” звернувся до позивача про відшкодування збитків, у звязку із втратою частини товару. Позивач здійснив відшкодування збитків у сумі 225581,40 грн. Враховуючи зазначене позивач звернувся до відповідача з вимогами про відшкодування зазначених збитків.

Рішенням Господарського суду м. Києва 19.10.2010 року у справі №27/232 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діана Люкс Логістик” заборгованість у сумі 175046 (сто сімдесят пять тисяч сорок шість) грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 2014 (дві тисячі чотирнадцять) грн. 23 коп., збитки від інфляції у сумі 7702 (сім тисяч сімсот дві) грн. 04 коп., 1 847 (одна тисяча вісімсот сорок сім) грн. 61 коп. державного мита та 231 (двісті тридцять одна) грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що у звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування (згідно с. 618 ЦК України), позивач поніс збитки через задоволення претензії контрагентів (третьої особи 1) на суму 225 581, 40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи. Таким чином, позивач має право вимагати відшкодування йому відповідачем понесених збитків у сумі 225581, 40грн. Проте, оскільки відповідач здійснив часткову оплату збитків позивачеві у розмірі 50535, 00 грн., то позовні вимоги про стягнення збитків підлягають частковому задоволенню у сумі 175046, 40 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 року у справі №27/232.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків, проте суд першої інстанції стягнув з відповідача суму заборгованості. Крім цього, відповідач зазначає, що позивачем не доведено наявність збитків, причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.12.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/25 від 23.11.2010 року у звязку з виробничою необхідністю перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №27/232 було доручено колегії суддів під головуванням судді Тищенко О.В., відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2010 року прийнято справу №27/232 для здійснення апеляційного провадження у наступному складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Кропивної Л.В., Поляк О.І.

06.12.2010 року представником відповідача через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи та здійснення фіксації судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та з відсутністю технічної можливості здійснювати фіксацію судового процесу у даному судовому засіданні, колегією суддів ухвалою від 06.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 17.01.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №27/232 на пятнадцять днів.

За письмовою заявою відповідача здійснено фіксацію судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/2 від 17.01.2011 року у звязку з виробничою необхідністю зайнятістю суддів Кропивної Л.В. та Поляк О.І. при розгляді інших справ, розгляд апеляційної скарги у справі №27/232 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2011 року колегія суддів на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України здійснила зміну процесуального статусу Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 з третьої особи 2 на відповідача 2.

Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 року у справі №27/232 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представники позивача та третьої особи 1 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 року у справі №27/232.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Проммаш-Бровари”(надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Баядера - Імпорт”( надалі третя особа 1) було укладено договір № 08-01/10/08 про надання логістичних послуг (надалі - договір про надання логістичних послуг).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Проммаш-Бровари”від 11.03.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Проммаш-Бровари” перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю “Діана Люкс Логістик”. Відповідні зміни відображені в п. 1.1 нової редакції статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Діана люкс Логістик”.

Пунктом 1 договору про надання логістичних послуг сторони встановили, що під комплексним логістичним обслуговуванням (логістичні послуги) розуміється комплекс послуг пов'язаний із зберіганням, складським обслуговуванням, організацією та забезпеченням перевезення вантажів третьої особи 1. Включає, але не обмежується наступними видами робіт: прийом вантажу, складування, зберігання, накопичення, сортування, подрібнення, пакування, пакетування, навантаження/розвантаження, перевезення, здача, доставка документів.

Згідно п. 2.1 договору про надання логістичних послуг позивач зобов'язується надати третій особі 1 комплексні логістичні послуги самостійно або із залученням третіх осіб, зокрема, по організації перевезення, зберіганню та обробці товару за умови наявності заявки, наданої через інтерфейс обміну даними з дотриманням графіку, а третя особа 1 зобов'язується оплачувати послуги позивача в порядку та на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 2.5 договору про надання логістичних послуг ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до позивача (виконавець) з моменту отримання товару, згідно умов договору та до моменту його належної передачі:

- особі, яка уповноважена третьою особою 1 на отримання вантажу на складі відповідно до заявки або;

- одержувачу вантажу, якщо виконавець є виконавцем перевезення вантажу до одержувача або;

- третій особі 1, у випадку повернення їй вантажу.

Відповідно до п. 3.1.1 договору про надання логістичних послуг встановлено, що третя особа надає позивачеві заявку на прийом товару та здійснення його комплексного логістичного обслуговування.

Згідно п. 3.2.1 договору про надання логістичних послуг передбачено, що товар третьої особи 1 протягом часу здійснення комплексних логістичних послуг зберігається на складі позивача при стандартних умовах.

Відповідно до п. 8.3 договору про надання логістичних послуг передбачено, що виконавець, за наявності його провини зобовязаний відшкодувати замовнику збиток, заподіяний останньому у звязку з втратою, нестачею або пошкодженням товару протягом терміну комплексного логістичного обслуговування, за винятком випадків, коли втрата, нестача або пошкодження відбулось:

а) в межах діючих норм втрат;

б) в наслідок дії обставин непереборної сили;

в) через властивості товарів, про які виконавець, приймаючи їх до комплексного логістичного обслуговування, не знав і не повинен був знати;

г) в результаті наміру або грубої необережності замовника;

д) якщо нестача, або пошкодження були виявлені в упаковках виробника (ящиках..), які були прийняті до обслуговування без розпакування.

16.03.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Діана Люкс Логістик” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крафт”(надалі - відповідач)було укладено договір № 2-16/03/09-ТР на транспортно - експедиторське обслуговування (далі - договір на транспортно - експедиторське обслуговування), за яким відповідач від свого імені та за рахунок позивача повинен забезпечувати здійснення перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні.

Відповідно до п. 1.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідач в інтересах позивача виконує повязані з перевезенням транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; пошук перевізника; організацію забезпечення відправлення та одержання вантажу; а також інші операції, повязані з транспортно-експедиційним обслуговуванням.

Згідно із п. 2.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування, відповідач організовує перевезення вантажів на підставі письмових заявок встановленої форми, підписаних уповноваженим представником позивача.

Експедитор зобовязаний здійснити перевезення вантажу до місця призначення якісно та у повному обсязі та в термін, зазначеній в заявці. (п. 3.1.5 договору на транспортно-експедиторське обслуговування).

Пунктом 6.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування сторони передбачили, що при залученні експедитором третіх осіб до виконання своїх зобовязань, експедитор несе відповідальність перед замовником за їх дії як за свої власні. Залучення третіх осіб потребує письмового погодження замовника.

09.12.2009 року третя особа надала через інтерфейс обміну даними заявки на організацію перевезення алкогольних напоїв зі складу позивача (м. Бровари), до: ПП “Баядера”в м. Тернопіль, ТОВ “Ашан Україна Гіпермаркет”в м. Запоріжжя, ПП “Баядера”в м. Хмельницький, ПП “Баядера”в м. Дніпропетровськ. Алкогольні напої, перевезення яких мало організувати ТОВ “Діана Люкс Логістик” були попередньо передані ТОВ “Баядера Імпорт” на склад позивача для зберігання, оскільки за умовами договору про надання логістичних послуг позивач зобов'язується надати окрім послуг по організації перевезення, також і послуги по зберіганню товарів. Відповідно до заявок на організацію перевезення алкогольних напоїв зроблених через інтерфейс обміну даними на товари, перевезення яких потрібно було організувати, третя особа надала позивачеві видаткові накладні: № БІ-0009880 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 20 210,40 грн., №БІ-0009884 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 3698,88 грн., №БІ-0009883 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 73 898 грн., №БІ-0009854 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 70 741,02 грн., №-БІ-0009861 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 305 654,64 грн., які наявні в матеріалах справи.

Отримавши від третьої особи заявки на організацію перевезення алкогольних напоїв через інтерфейс обміну даними та видаткові накладні на них, позивач оформив заявки на транспортування вантажу №8847, №8864, №8868, №8894 до договору №2-16/03/09-ТР. Відповідачем подані заявки були прийняті, що підтверджується підписом та відтиском печатки ТОВ “Крафт”, та зазначено водія автомобіля марки “Камаз”д.н. НОМЕР_1, який буде здійснювати перевезення, ОСОБА_4

Позивач стверджує, що відповідно до видаткової накладної № БІ-0009880 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 20 210,40 грн. було складено та підписано між позивачем та відповідачем акт приймання-передачі №РН/09/008781, згідно видаткової накладної №БІ-0009884 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 3698,88 грн., було складено і підписано акт приймання-передачі № РН/09/008777, відповідно до видаткової накладної №БІ-0009883 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 73 898 грн. підписано акт приймання-передачі №РН/09/008776, по видатковій накладній №БІ-0009854 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 70 741,02 грн. - акт приймання-передачі №РН/09/008774. а по накладній №-БІ-0009861 від 09 грудня 2009 року на загальну суму 305 654,64 грн. - акт приймання-передачі №РН/09/008779.

На кожну видаткову накладну було видано відповідні товарно-транспортні накладні на переміщення алкогольних напоїв, а саме: №903689 від 09 грудня 2009 року на видаткову накладну №БІ-0009880 (акт приймання-передачі № РН/09/008781); №903708 від 09 грудня 2009 року на видаткову накладну №БІ-0009884 (акт приймання-передачі № РН/09/008777); №903709 і №032153 від 09 грудня 2009 року на видаткову накладну №БІ-000988 (акт приймання-передачі № РН/09/008776); №903707 від 09 грудня 2009 року на видаткову накладну №БІ-0009854 (акт приймання-передачі № РН/09/008774); №903710 від 09 грудня 2009 року на видаткову накладну №БІ-0009861 (акт приймання-передачі № РН/09/008779). Крім того, були оформлені вантажні декларації № 25898 від 09.12.2009 року, № 25898 від 09.12.2009 року, № 25895 від 09.12.2009 року та № 25894 від 09.12.2009 року.

З актів приймання-передачі товару, які є в матеріалах справи вбачається, що замовником вказано ТОВ “Баядера Імпорт”, а виконавцем зазначено ТОВ “Діана Люкс Логістик”. Крім того, в актах приймання-передачі вказано, що виконавець передав, а замовник прийняв з відповідального зберігання наступний товар.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, зазначені акти приймання-передачі товару не можуть бути належними та допустимими доказами передання позивачем відповідачеві товару для перевезення, оскільки вони не містять підписів останнього.

Зазначені товарно-транспортні накладні та інша супровідна документація на товар містять підпис водія ОСОБА_4, який є працівником фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що підтверджується наданим трудовим договором між працівником і фізичною особою від 02.11.2009 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що 01.01.2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Крафт” було укладено договір-доручення № 1/01/1-П, відповідно до якого відповідач 2 доручає відповідачеві 1 за винагороду здійснювати пошук і підбір вантажовласників (замовників або їхніх довірених осіб), з метою забезпечення вантажами транспортних засобів (перевізника) для транспортування їх в міжміському сполученні.

Зазначене свідчить, що для здійснення перевезення вантажу згідно укладеного між позивачем та відповідачем договору, було залучено фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (надалі відповідач2).

Також судом першої інстанції встановлено, що автомобіль марки “Камаз”д.н. НОМЕР_1 належить субєкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2), який має також ліцензію на автомобільні перевезення серії НОМЕР_3 від 22.12.2004 року з терміном дії до 21.12.2009 року. Отже, перевізником вантажу виступав відповідач 2.

Відповідно до пояснень відповідача 2 (ОСОБА_1), які наявні в матеріалах справи, останній прийняв вантаж від власника товару ТОВ “Баядера-Імпорт” для здійснення перевезення згідно із договором № 08-01/10/08 про надання логістичних послуг від 01.10.2008 року.

Отже, відповідачем 2 (СПД ОСОБА_1) було прийнято товар від третьої особи для здійснення перевезення на підставі договору № 08-01/10/08 про надання логістичних послуг від 01.10.2008 року укладеного між позивачем та третьою особою 1 та договору № 2-16/03/09-ТР на транспортно-експедиторське обслуговування від 16.03.2009 року укладеного між позивачем та відповідачем.

Також, в запереченнях на позов б/н від 14.09.2010 року по справі №27/232 ОСОБА_1 зазначає, що з моменту підписання вказаних товарно-транспортних накладних відповідальність за збереження та доставку вантажу вантажоодержувачем знаходилась на СПД ОСОБА_1

Після прийняття вантажу, відповідач 2 відвантажив товар на склад ТОВ “Крафт” для встановлення точного місця доставки кожної із палет.

10.12.2009 року представник ТОВ “Крафт” по телефону повідомив позивача про те, що до складу відповідача проникли невідомі особи та викрали товари, що в ньому знаходилися, серед яких була частина алкогольних напоїв, переданих ТОВ “Діана Люкс Логістик” для надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних із їх транспортуванням.

У звязку із зазначеними обставинами, постановою Бориспільського МВ ГУ МВС України в Київській області від 19.12.2009 року по факту крадіжки було порушено кримінальну справу.

Приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_1 про таємне викрадення майна із товарного складу ТОВ “Крафт”, що належить останньому.

11.12.2009 року представник відповідача передав позивачу ту частину алкогольних напоїв, яка збереглася, та яку не викрали із його складу, в результаті чого між ТОВ “Діана Люкс Логістик”та ТОВ “Крафт”, по кожній видатковій накладній було складено акти виявлення невідповідностей, які наявні в матеріалах справи.

В свою чергу, 10.12.2009 року ТОВ “Діана Люкс Логістик” повідомило ТОВ “Баядера-Імпорт” про те, що у звязку із неналежним виконанням своїх обовязків ТОВ “Крафт”, яке було залучене позивачем для безпосереднього здійснення перевезення алкогольних напоїв, ТОВ “Діана Люкс Логістик” не змогло належним чином здійснити організацію перевезення алкогольних напоїв, у звязку із їх частковим викраденням.

23.02.2010 року третя особа, згідно умов договору про надання логістичних послуг, звернулася до позивача з претензією № 11 про відшкодування вартості втраченого товару у сумі 225 581, 40 грн.

Відповідно до п. 2.5 договору про надання логістичних послуг №08-01/10/08 ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить до позивача (виконавець) з моменту отримання товару, згідно умов договору та до моменту його належної передачі:

- особі, яка уповноважена третьою особою 1 на отримання вантажу на складі відповідно до заявки або;

- одержувачу вантажу, якщо виконавець є виконавцем перевезення вантажу до одержувача або;

- третій особі 1, у випадку повернення їй вантажу.

Позивач здійснив відшкодування збитків третій особі у розмірі 225581, 40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи (а.с.94-108).

22.12.2009 року позивач звернувся до відповідача 1 з претензією № 2212/09 про відшкодування збитків у звязку із викраденням вантажу у сумі 232251, 85 грн.

Відповідач 1 (ТОВ “Крафт”) здійснив часткове відшкодування збитків на загальну суму 50535,00грн. згідно претензії, що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи. Тим самим визнав претензію.

У звязку із частковим відшкодуванням відповідачем 1 збитків позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з останнього 187975, 62 грн. збитків з врахуванням 2304,32грн. 3% річних та 9345,28грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем 1 з надання транспортно - експедиційних послуг врегульовані Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність", Цивільним та Господарським кодексами України.

Статтею 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Аналогічна норма передбачена статтею 932 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що експедитор не зобов'язаний виконувати самостійно транспортно-експедиторські послуги, а має право залучити до їх виконання інших осіб, що й було здійснено відповідачем 1. Відповідач 1 для виконання прийнятих на себе зобов'язань перед позивачем за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 2-16/03/09-ТР залучив до виконання робіт перевезення відповідача 2. При цьому безпосередньо між позивачем та відповідачем 2 ніяких взаємних прав та обов'язків не виникло.

Частина 3 статті 14 Закону України "Про транспортно - експедиторську діяльність" передбачає, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно частини 2 статті 932 Цивільного кодексу України у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (статті 934 Цивільного кодексу України.)

Відповідно до ст. 618 Цивільного кодексу України боржник відповідає за порушення зобов'язання іншими особами, на яких було покладено його виконання (стаття 528 цього Кодексу), якщо договором або законом не встановлено відповідальність безпосереднього виконавця.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 6.2 договору на транспортно-експедиторське обслуговування сторони передбачили, що при залученні експедитором третіх осіб до виконання своїх зобовязань, експедитор несе відповідальність перед замовником за їх дії як за свої власні. Залучення третіх осіб потребує письмового погодження замовника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку з наведених вище положень закону, пункту договору, з фактичних правовідносин сторін випливає, що відповідач 2, виконуючи за відповідача 1 його зобов'язання перед позивачем не замінював відповідача 1 та не був новим додатковим чи солідарним боржником у правовідносинах, що існували між позивачем та відповідачем 1.

Позивач не вступав безпосередньо з відповідачем 2 в будь-які правовідносини, і відповідно зобов'язаною особою перед позивачем залишається відповідач 1, який повністю відповідає перед ним за належне виконання всіх своїх обов'язків, в тому числі за їх невиконання чи неналежне виконання залученим ним відповідачем-2.

Отже, за порушення прав позивача відповідальність повинен нести перший відповідач незалежно від того, ким фактично порушені права безпосередньо ним чи залученими ним особами. А безпосередньо на другого відповідача така відповідальність може бути покладена виключно у випадках передбачених договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в стягненні суми збитків з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Таким чином, у вигляді реальних збитків відшкодовуються тільки ті витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищеперелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. ст. 33, 34 ГПК України).

Як вже зазначалось вище, 23.02.2010 року третя особа, згідно умов договору про надання логістичних послуг, звернулася до позивача з претензією № 11 про відшкодування вартості втраченого товару у сумі 225 581, 40 грн.

Відповідно до п. 8.3 договору про надання логістичних послуг передбачено, що виконавець, за наявності його провини зобовязаний відшкодувати замовнику збиток, заподіяний останньому у звязку з втратою, нестачею або пошкодженням товару протягом терміну комплексного логістичного обслуговування, за винятком випадків, коли втрата, нестача або пошкодження відбулось:

а) в межах діючих норм втрат;

б) в наслідок дії обставин непереборної сили;

в) через властивості товарів, про які виконавець, приймаючи їх до комплексного логістичного обслуговування, не знав і не повинен був знати;

г) в результаті наміру або грубої необережності замовника;

д) якщо нестача, або пошкодження були виявлені в упаковках виробника (ящиках..), які були прийняті до обслуговування без розпакування.

Позивач здійснив відшкодування збитків третій особі у розмірі 225581, 40 грн.

Отже, у звязку із невиконанням відповідачем 1 умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування, позивач поніс збитки через задоволення претензії контрагентів (третьої особи ) на суму 225 581, 40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи.

Оскільки позивачем понесені збитки у зв'язку з протиправними діями відповідача 1, пов'язаними з неналежним виконанням умов договору на транспортно - експедиторське обслуговування, в свою чергу, 22.12.2009 року позивач звернувся до відповідача 1 з претензією № 2212/09 про відшкодування збитків у звязку із викраденням вантажу у сумі 232251, 85 грн.

Відповідач 1 здійснив часткове відшкодування збитків на загальну суму 50535,00грн., що підтверджується банківськими виписками наявними в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем до стягнення грошова сума може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем 1 збитки, оскільки такі витрати знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором на транспортно - експедиторське обслуговування.

Позивачем доведені суду обставини заподіяння останньому збитків в сумі 175046, 40грн., наявності протиправної поведінки відповідача 1, причинного зв'язку між діями відповідача 1 та понесеними збиткам.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення збитків є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у сумі 175046, 40 грн.(225581,40грн. -50535,00грн.)

Проте, як судом першої інстанції стягнуто заборгованість у розмірі 175046,40 грн., замість збитків. Позовна вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості позивачем не заявлялась.

Таким чином, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2304, 32 грн. за період з 11.12.2009 року по 18.05.2010 року та збитки від інфляції у сумі 9345, 28 грн. за період з грудня 2009 року по квітень 2010 року, нараховуючи зазначені суми на суму збитків.

Проте, як відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідача 1 грошових зобовязань не виникало. З відповідача стягуються збитки, отже відповідно у позивача відсутні підстави для вимоги щодо стягнення з відповідача 1 інфляційних збитків та трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає, проте, як рішення господарського суду м. Києва від 19.10.2010 року у справі №27/232 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача 1 (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2010 року у справі №27/232 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт” (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 27, кв. 224; код ЄДРПОУ 21630805) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Діана Люкс Логістик”(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 134; код ЄДРПОУ 33212289) збитки в сумі 175046 (сто сімдесят пять тисяч сорок шість) грн. 40 коп., 1750,46грн. державного мита та 219,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю “Крафт” (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 27, кв. 224; код ЄДРПОУ 21630805) відмовити.

В стягненні суми збитків до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №27/232 повернути до Господарського суду м. Києва

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді