Постанова № 13548625, 17.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011 № 20/127-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Ропій Л.М.

суддів: Гольцова Л.А.

Рябуха В.І.

при секретарі: Філоненко М.В.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, дов.від 19.05.10,

відповідача: не зявились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Восход-України”

на рішення Господарського суду Київської області від 22.10.2010

у справі № 20/127-10 (Бабкіна В.М. )

за позовом Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4

до Приватного підприємства “Восход-України”

про стягнення 239115,80 грн.

ВСТАНОВИВ :

Субєкт підприємницької діяльностіфізична особа ОСОБА_4 (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «ВосходУкраїни» (далі - відповідач) про стягнення 239115,80 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.10.10 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 188180,20 грн. основного боргу, 18822,06 грн. пені, 10188,80 грн. інфляційних втрат, 2754,40 грн. 3% річних, 2199,45 грн. державного мита та 217,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено. Рішення мотивовано тим, що оплату за отриманий товар відповідачем проведено не у повному обсязі; доказів на спростування боргу відповідачем надано не було; розрахунок позивача щодо 3% річних є невірним.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаргу аргументовано тим, що при здійсненні перерахунку штрафних санкцій суд припустився помилки відносно дати порушення зобовязання по оплаті вартості отриманого товару.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.10 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 20.12.10. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (далі Інструкція).

Відповідно до листа Вищого господарського суду України від 13.08.08 № 01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” дотримання працівниками суду вимог Інструкції дає підстави колегії суддів вважати, що про час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

Додатковим доказом належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 19.11.10) позивачу 27.11.10 та відповідачу - 29.11.10, долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням в.о.Голови Київського апеляційного господарського суду Корсака В.А. від 17.12.10 № 01-23/1/2 у даній справі змінено склад судової колегії в звязку з відставкою судді Григоровича О.М. Введено до складу колегії суддю Ропій Л.М.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.10 не зявився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю забезпечення явки представника в судове засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.10 розгляд справи відкладено на 17.01.11 та зобовязано сторони надати додаткові документи. Дану ухвалу також надіслано працівниками суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог Інструкції.

06.01.11 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наводить уточнений розрахунок штрафних санкцій за поставлений відповідачу товар.

В судовому засіданні 17.01.11 представник позивача не змінив власної позиції щодо поданої апеляційної скарги.

Представник відповідача в засідання суду не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки надсилання процесуальних документів працівниками суду апеляційної інстанції відбувалося з дотриманням вимог Інструкції, то колегія суддів вважає, що сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Представник позивача просив здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Так як сторони у справі, зокрема відповідач, були обізнані про час і місце розгляду справи, то колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності повноважного представника відповідача на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів встановила наступне.

01.08.09 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (продавець) та ПП “Восход-України” (покупець) укладено договір № 4 купівлі-продажу зерна (надалі договір).

Відповідно до ст.1 договору продавець зобовязується поставити та передати у власність покупця зерно пшениці 3, 4 класу врожаю 2009 року, за що останній має сплатити кошти вчасно та в повному розмірі.

До матеріалів справи долучено копії накладних та копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (арк.18-32). Зміст даних документів свідчить, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар (пшеницю 3 кл. та 4 кл.) в кількості 960,68 т на загальну суму 1063427,92 грн.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з п.4.1 договору покупець здійснює оплату протягом 15-ти банківських днів по факту поставки зерна.

Як зазначає позивач, відповідач частково розрахувався за поставлений товар у сумі 875247,72 грн., що підтверджується виписками з його банківського рахунку, долученими до матеріалів справи (арк.33-64).

22.01.10 між позивачем та повноважним представником відповідача було підписано та скріплено печатками акт звірки розрахунків 24, в якому підтверджено факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 208180,20 грн. станом на дату підписання акту (арк.62-63).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо оплати вартості поставленого йому товару, позивач звернувся до нього з листом-вимогою від 19.05.10 № 1/19 (арк.68-69). В листі позивач просив відповідача здійснити розрахунок за поставлене зерно пшениці та виконати прийняті на себе договірні зобовязання в повному обсязі до 01.06.10. Відповідь на лист-вимогу отримано не було.

В позовній заяві позивач зазначає, що станом на 29.06.10 сума основного боргу становила 188180,20 грн.

Під час розгляду даної справ сторін було зобовязано провести звірку взаєморозрахунків та скласти відповідний акт. До матеріалів справи долучено копію акта звірки розрахунків від 13.10.10, в якому сторонами погоджено, що залишок грошових коштів на користь ФО-П ОСОБА_4 станом на 13.10.10 склав 188180,20 грн. (арк.91).

Таким чином, Господарський суд Київської області дійшов правильного висновку про задоволення позовної вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 188180,20 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, суму індексації заборгованості та 3% річних відповідно до п. 6.1 договору.

У п.6.1 договору сторонами погоджено, що за порушення терміну оплати поставленого зерна покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки за умови здійснення розрахунку після фактичної поставки зерна.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату протягом 15-ти банківських днів по факту поставки зерна.

Визначення «банківський день» міститься в Положенні про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженому постановою Національно банку України від 03.12.03 № 514. Так, «банківський день» - це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Частиною першою ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки строк виконання відповідачем зобовязання чітко передбачено умовами договору, то недотримання його відповідачем свідчить про порушення договірних зобовязань.

В ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Проте ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Одним з доводів апеляційної скарги відповідача є неправильний розрахунок позивачем і перерахунок судом сум штрафних санкцій, зокрема, щодо дати порушення зобовязання, з якої починається нарахування штрафних санкцій. Конттрозрахунок позовних вимог відповідачем не надано.

Здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог та оцінивши розрахунки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з таким доводом відповідача. За умовами договору початок перебігу строку на оплату вартості поставленого товару починається від дня здійснення поставки.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Оскільки останню партію товару поставлено 30.11.09, то остаточний розрахунок за товар мав би бути здійснений по 21.12.09 включно. Отже, нарахування штрафних санкцій повинно починатися з 22.12.09.

Розглянувши наявний в матеріалах справи розрахунок позовних вимог позивача та розрахунок, наданий на вимогу суду апеляційної інстанції, колегія суддів встановила, що в ньому невірно пораховані дні періоду прострочення в частині стягнення пені та 3% річних.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача за період з 22.12.09 по 07.06.10 підлягає стягненню 18220,60 грн. пені за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по договору.

Що стосується стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, то така можливість надана позивачу відповідно до ст.625 ЦК України.

Відповідно до частини другої вказаної ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з розрахунком інфляційних втрат в сумі 10122,56 грн., наведеним позивачем у відзиві на апеляційну скаргу.

Відносно стягнення 3% річних необхідно зазначити, що за перерахунком підлягає стягненню з відповідача 2666,33 грн. за період з 22.12.09 по 07.06.10.

З огляду на викладене вище, апеляційна скарга Приватного підприємства «Восход-України» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 22.10.10 у даній справі зміні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Восход-України» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Київської області від 22.10.10 у справі № 20/127-10 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Восход-України» (08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Деревяна, переїзд, 2, код ЄДРПОУ 14279843) на користь Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (04214, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) основний борг в сумі 188180,20 (сто вісімдесят вісім тисяч сто вісімдесят) гривень 20 копійок, пеню в сумі 18220,60 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять) гривень 60 копійок, інфляційних втрат в сумі 10122,56 (десять тисяч сто двадцять дві) гривні 56 копійок, 3% річних в сумі 2666,33 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) гривень 33 копійки, 2191,90 (дві тисячі сто девяносто одну) гривню 90 копійок державного мита та 235,20 (двісті тридцять пять) гривень 20 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.»

3. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4 (04214, АДРЕСА_1, ідент.номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Восход-України» (08724, Київська обл., Обухівський р-н, с. Деревяна, переїзд, 2, код ЄДРПОУ 14279843) 3,74 (три) гривні 74 копійки витрат, повязаних зі сплатою державного мита при зверненні з апеляційною скаргою.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази відповідно до резолютивної частини даної постанови.

5.Матеріали справи № 20/127-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Гольцова Л.А.

Рябуха В.І.

21.01.11 (відправлено)