Постанова № 13548609, 17.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2011                                                                                           № 37/404

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           Авдєєв П.В.

          Коршун Н.М.

За участю представників:

від позивача: Іваненко І.П. (за дов.),

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.10.2010

у справі № 37/404 (Гавриловська І.О. )

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-16"

про                                                   стягнення 221417,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за Договором №1630651 від 01.07.2006 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 у справі № 37/404 задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-16» на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 176632, 06 грн. основного боргу, 15321, 84 грн. інфляційної складової боргу, 6374, 26 грн. трьох річних процентів, 2144, 28 грн. витрат по сплаті державного мита та 228, грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 16100,00 грн. основного боргу припинено. В позовних вимогах щодо стягнення 3000,00 грн. основного боргу та 3988,91 грн. інфляційної складової боргу відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні інфляційної складової боргу та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України не обмежують кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції певними періодами часу. Судом першої інстанції залишено поза увагою, що такі періоди кредитор вільний визначати самостійно.

Відповідач не скористався наданим йому правом на участь свого представника в судовому засіданні 17.02.2011, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, доказом чого є підпис повноважного представника Зарудної Н.Д. на розписці про оголошення перерви в судовому засіданні (а.с. 117). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Судова колегія звертає увагу, що представник відповідача у судовому засіданні 15.12.2010 надавав пояснення по суті спору та вимог апеляційної скарги, просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті. Крім того, як вказувалось раніше, представник позивача надавав заперечення щодо вимог апеляційної скарги у судовому засіданні 15.12.2010.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів встановлено наступне.

01 липня 2006 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Хімік-16»(споживач) був укладений Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №1630651 (далі – Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі (пункт 1.1.).

Відповідно до пункту 2.1. Договору при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з пунктом 2.2.1. Договору, постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Пунктом 2.3.1. Договору передбачено, що споживач зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2. додатку № 2 до договору № 1630651 від 01.07.06 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії –кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Відповідно до пункту 3 додатку № 2 до Договору, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Пунктами 4. і 5. додатку № 2 до Договору передбачено, що дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку –по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-6 – не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з пунктом 7. додатку № 2 до Договору у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) –від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8. додатку № 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення –як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання –як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до пункту 9. додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10. додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було надано суду належним чином завірені копії наданих ЖБК «Хімік-16» відомостей обліку споживання теплової енергії за періоди з 25.12.2008 до 24.01.2009, з 25.01.2009 до 23.02.2009, з 24.02.2009 до 25.03.2009, з 25.03.2009 до 15.05.2009, з 19.10.2009 до 25.10.2009, з 26.11.2009 до 25.12.2009, з 26.10.2009 до 25.11.2009, з 26.12.2009 до 25.01.2010, з 26.01.2010 до 25.02.2010, з 26.02.2010 до 25.03.2010, з 26.03.2010 до 14.04.2010; облікові картки відповідача за період з січня 2009 року до липня 2010 року. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.01.2009 до 01.08.2010 становила 819616,81 грн.

З матеріалів справи вбачається,що позивачем були належним чином виконані зобов’язання за Договором, тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 623884,75 грн., у зв’язку з чим станом на 01.08.2010 у нього виникла заборгованість у розмірі 195732,06 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду міста Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-16» про стягнення 195732,06 грн. основного боргу, 19310,75 грн. інфляційної складової боргу та 6374,26 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Умови Договору №1630651 від 01.07.2006 свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом вище, позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1630651 від 01.07.2006 та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

11.10.2010 до суду першої інстанції представником позивача було надано довідку про надходження грошових коштів за спожиту від АЕК «Київенерго»теплоенергію Житлово-будівельним кооперативом «Хімік-16», з якої вбачається що відповідач сплатив частину основного боргу в розмірі 19100,00 грн.

Крім того, з вказаної довідки вбачається, що частина платежів на суму 3000,00 грн. була вчинена відповідачем до звернення позивача з даним позовом. Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 3000,00 грн., у зв’язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Що стосується частини основного боргу в розмірі 16100,00 грн., який був погашений після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 176632,06 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, тому позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-16» суми основного боргу за договором № 1630651 від 01.07.2006 на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 176632,06 грн. є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 19310,75 грн. інфляційної складової боргу та 6374,26 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за Договором за період з 01.01.2009 до 01.08.2010.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 19310, 75 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 15321, 84 грн. (у відповідності до перерахунку інфляційної складової боргу, зробленим судом першої інстанції), з врахуванням наступного.

При здійсненні перерахунку інфляційної складової боргу місцевим господарським судом в мотивувальній частині рішення не вказано, в порушення яких нормативно-правових актів позивачем були невірно нараховані інфляційні втрати.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно необхідно вважати, що сума, яка має бути внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір заборгованості відповідача у спірному періоді (з липня 2009 до липня 2010) змінювався (збільшувався або зменшувався) у кожному місяці періоду. А тому позивачем при розрахунку інфляційної складової боргу відповідача цілком підставно інфляційні втрати були нараховані на конкретні суми боргу за окремі місяці спірного періоду заборгованості (за виключенням тих місяців, в яких інфляції не було, а була дефляція).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 19310, 75 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 19310, 75 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 15321, 84 грн. (оскільки позивачем невірно розраховано інфляційну складову боргу), є помилковим, зробленим за невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, дійсним обставинам справи, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни цього рішення в частині відмови в позові щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 3988, 91 грн.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором станом на 01.08.2010, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 6374,26 грн. – трьох відсотків річних.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 у справі № 37/404 – зміні в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 3988, 91 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 у справі № 37/404 змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-16»(02232, м. Київ, проспект Маяковського, 52, код ЄДРПОУ 22934006) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 176 632 (сто сімдесят шість тисяч шістсот тридцять дві) грн. 06 коп. основного боргу, 19 310 (дев’ятнадцять тисяч триста десять) грн. 75 коп. інфляційної складової боргу, 6 374 (шість тисяч триста сімдесят чотири) грн. 26 коп. трьох річних процентів, 2 184 (дві тисячі сто вісімдесят чотири) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита та 232 (двісті тридцять дві) грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 16100,00 грн. основного боргу припинити.

4. В позовних вимогах щодо стягнення 3000,00 грн. основного боргу відмовити.

5. Видати наказ.»

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Хімік-16»(02232, м. Київ, проспект Маяковського, 52, код ЄДРПОУ 22934006) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 51 (п’ятдесят одну) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 37/404 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

Судді                                                                                          Авдєєв П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.