Постанова № 13548599, 18.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011                                                                                           № 42/246

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорна Л.В.

          Калатай Н.Ф.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Іваненко І.П.

від відповідача -не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010

у справі № 42/246 (Паламар П.І. .....)

за позовом                               АЕК "Київенерго" в особі структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Державне підприємство "Київський державний завод "Буревісник"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 1 677 226,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства “Київський державний завод “Буревісник” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, код 14312358) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 1510628,35 грн. боргу, 44968,95 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 16219,12 грн. три проценти річних з простроченої суми, 5000 грн. пені, 15768,16 грн. витрат по оплаті державного мита, 221,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року в частині зменшення пені та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 42/246. Розгляд справи призначено на 14.12.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 14.12.2010 року представник відповідача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 18.01.2011 року.

          В судове засідання 18.01.2011 року представник відповідача не з’явився про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Підприємством “Київські кабельні мережі ВЕО “Київенерго” та відповідачем 26 листопада 1990 року було укладено договір № 130 про постачання електричної енергії. На підставі наказів Міністерства енергетики та електрифікації України № 31 від 17 лютого 1995 року, № 177 від 31 серпня 1995 року перше підприємство реорганізоване на Акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго”.

Як вбачається з матеріалів даної справи 1 жовтня 2008 року сторони уклали додаткову угоду якою виклали умови договору № 130 про постачання електричної енергії від 26 листопада 1990 року у новій редакції.

Згідно з умовами договору позивач зобов’язався постачати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок, а останній –оплачувати спожиту електричну енергію, для визначення величини використаної електричної енергії знімати і подавати позивачу за встановленою формою показники розрахункових електролічильників.

Відповідно до умов п. 9.5 договору строк дії договору встановлений з дня його підписання до 1 березня 2009 року та вважається пролонгованим на один рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Як вбачається з матеріалів даної справи та згідно пояснень сторін, наявними у матеріалах справи, звітами про використану електричну енергію, актами приймання-передачі товарної продукції за листопад 2009 - травень 2010 років стверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом указаного періоду електричної енергії вартістю 2129542,44 грн., а також оплати спожитої теплової енергії у розмірі 640997,68 грн.

Крім того, відповідно до методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України № 19 від 17 січня 2002 року та додатку № 5 до договору позивачем за спірний період нарахована відповідачу плата за перетікання реактивної електроенергії загальною вартістю 28622,88 грн., яку той оплатив у розмірі 6539,29 грн. Доказів належної оплати за договором суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

З огляду на викладе, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст. 622 ЦК України підлягає стягненню 1510628,35 грн. боргу, з яких 1488544,76 грн. – за активну електричну енергію (2129542,44-640997,68) та 22083,59 грн. – за реактивну електричну енергію (28622,88-6539,29).

          Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті за договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст. 625 ЦК України суд першої інстанції дійшов правомірного та цілком обґрунтованого висновку про те, що стягненню підлягає 44968,95 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 16219,12 грн. три проценти річних з простроченої суми.

Проте, щодо розміру заподіяних позивачу збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем спірного зобов’язання, стану виконання відповідачем цього зобов’язання, розміру прострочених сум, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до вимог ст. 233 ГК України зменшення розміру належної з відповідача на користь позивача відповідно до умов п. 4.2.2 договору пені до 5000 грн., з огляду на наступне.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не надав докази про тяжке матеріальне становище. Тому, суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Однак суд першої інстанції неправомірно відмовив АЕК «Київенерго» у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 105 409,64 грн. не зважаючи на той факт, що сторони уклавши Договір від 26.11.1990 року № 714 про постачання електричної енергії, яким в п. 4.2.2 до Додаткової угоди від 01.10.2008 року до Договору, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, колегія суддів, ухвалою від 14.12.2010 року зобов’язувала відповідача – надати докази, які підтверджують можливість зменшення пені відповідно до вимог ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України, проте відповідачем вимоги даної ухвали виконано не було.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України

          Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року у справі № 42/246 змінити та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Державного підприємства “Київський державний завод “Буревісник” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, код 14312358) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 1510628,35 грн. боргу, 44968,95 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 16219,12 грн. три проценти річних з простроченої суми, 105409,64 грн. грн. пені, 16772,26 грн. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Стягнути з Державного підприємства “Київський державний завод “Буревісник” (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 2, код 14312358) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) 527,05 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

3. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.

4. Справу № 42/246 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Калатай Н.Ф.

20.01.11 (відправлено)