Постанова № 13548593, 18.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2011                                                                                           № 34/617

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           Вербицька О.В.

          Буравльов С.І.

при секретарі:           Гордієнко Л.М.

За участю представників:

позивача: Ревурко С.В. (дов. № 010-01/5342 від 20.07.2009 )

відповідача : Маціборко І.С. (дов. № 13-11-5932 від 30.03.2010 )

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра»

на рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2009

у справі № 34/617 (Сташків Р.Б. .....)

за позовом                               Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

до                                                   Відкритого акціонерного товариства комерційного банку “Надра»

про                                                   стягнення заборгованості в сумі 4657964,02 дол.США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2009 складає 35640411,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.12.2009 року у справі № 34/617 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – позивач, ПАТ «Державний експертно-імпортний банк України») до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі - відповідач, ВАТ КБ «Надра») про стягнення заборгованості в сумі 4657964, 02 дол. США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2009 року складає 35640411,70 грн. – позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4473914 доларів 87 центів США основного боргу, 161714 доларів 64 центів США відсотків, 22335 доларів 33 цента США комісії по зобов’язаннях, 2115 грн. 43. коп.. пені, а також 3342 долара США та 21 грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу..

Не погоджуючись з даним рішенням, ВАТ КБ «Надра» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2009 року у справі № 34/617 та постановити нове рішення.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що вказане рішення є таким що не відповідає вимогам чинного законодавства та прийнята при неповному з’ясуванні обставин справи, з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 00 хв. 18.01.2011 року.

18.01.2011. в судове засідання з’явилися представники сторін.

В судовому засіданні представник відповідача усно просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення господарського суду міста Києва., представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, де просив апеляційну скаргу залишити без задоволення а спірне рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту – ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи 14.07.2007 року між позивачем (Позичальник) та відповідачем (Банк) було укладено Кредитну угоду (Кредитна угода).

Відповідно до Розділу 2.01 Позичальник погодився надати Субсидіарний кредит Банку учаснику на умовах, викладених в Кредитній угоді, або на які є посилання у цій Кредитній угоді, на суму, що дорівнює 30000000 доларів США.

За домовленістю сторін сума Субсидіарного кредиту може бути збільшена на суму не більше ніж 30000000 доларів США у разі наявності на цей час нерозподілених коштів позики.

В свою чергу, позивач на виконання умов договору надав відповідачу кредит на загальну суму 4473914,87 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями SWIFT-повідомленнями № 330JK.96278JIGO від 15.05.2008 на суму 1047361,24 доларів США, 3084PO.93972IGO від 06.05.2008 на суму 647528,60 доларів США, 1985JK.82978JIGO від 20.03.2008 на суму 92977,16 доларів США, 1883JK.82154JIGO від 18.03.2008 на суму 199207,92 доларів США, 1541EL.79128JIGO від 04.03.2008 на суму 200000,00 доларів США, 966JK.74170JIGO від 12.02.2008 на суму 1073523,12 доларів США, 200JK.67632JIGO від 14.01.2008 на суму 199405,94 доларів США, 9706EL.63153JIGO від 20.12.2007 на суму 1013910,89 доларів США.

Відповідно до розділу 2.16 Кредитної угоди сторони встановили, що відповідач сплачує проценти, що нараховуються на основну суму Субсидіарного кредиту, вибраного та непогашеного в установлений час, стосовно кожного періоду нарахування процентів за плаваючою ставкою, яка дорівнює базовій ставці LIBOR плюс Спред Субсидіарного кредиту, і становить LIBOR (6 m) + 3,5 відсотків позичальник протягом трьох банківських днів після отримання від Банку повідомлення про визначення Базової ставки LIBOR для доларів США та Спред Субсидіарного кредиту для кожного Періоду фіксації процентної ставки.

Згідно з розділом 5.02 Кредитної угоди, якщо виникає неспроможність виконати будь-яку умову чи домовленість з боку Банка учасника згідно цією Угодою, включаючи перелічені у Розділі 5.01 випадки, і продовжується протягом 30 днів після надання повідомлення про неї Позичальником на адресу Банка учасника, тоді у будь-який подальший час протягом її продовження, Позичальник може, на свій вибір анулювати право Банка учасника здійснювати вибірки з Субсидіарного кредитного рахунку та заявити, про розірвання цієї угоди та про те, що основна сума Субсидіарного кредиту, непогашена на той час, а також усі інші платіжні зобов’язання за цією Кредитною угодою мають бути безумовно та невідкладно сплачені, не дивлячись на те, що які-небудь положення цієї Кредитної угоди можуть суперечити цьому.

У зв’язку з тим, що відповідач несвоєчасно виконував зобов’язання за договором, позивач звернувся до відповідача з листом № 018-07/824 від 12.02.2009 з вимогою про погашення заборгованості в сумі 4473914,87 доларів США та усіх інших зобов’язань. Проте, відповідач умови спірного договору не виконав, кошти не повернув, на лист не відповів.

Згідно з ч. 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.( п. 1 ч. 2 статті 11 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України (далі – України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст.. 625 ЦК України).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач всупереч умовам Кредитного договору свого зобов’язання не виконав.

В той же час, факт наявності у Банку заборгованості у сумі 4657964, 84 доларів США, з яких 4473914,87 доларів США –основний борг, 161714,64 доларів США –нараховані та несплачені відсотки, 22335,33 доларів США –комісія за зобов’язаннями за Кредитною угодою позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.

Пунктом 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (п.1). Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (п.2).

Відповідно до розділу 2.23 Кредитної угоди у випадку несвоєчасного погашення відповідачем суми Субсидіарного кредиту, нарахованих процентів та комісій, розмір пені становить 0,1% від суми невиконаного платіжного зобов’язання за кожен день прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нарахована пеня в сумі 16283,02 грн. за період з 01.02.2009 року до 10.02.2009 року.

Постановою Правління Національного банку України від 10.02.2009 № 59 «Про призначення тимчасової адміністрації у відкритому акціонерному товаристві комерційному банку «Надра»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (10.02.2009-10.02.2010), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 10.02.2009 до 10.08.2009, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 № 452 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 11.08.2009 до 10.02.2010, крім зобов’язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов’язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.

Частиною 3 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Враховуючи, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені за період з 01.10.2009 до 10.02.2009, а також беручи до уваги час введення у Банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, суд першої інстанції керуючись статтею 55 ГПК України вірно здійснив перерахунок пені, яка склала 2115,43 грн.

Що ж стосується посилання відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону (у редакції статті, що діяла станом до 06.08.2009) мораторій на задоволення вимог кредиторів станом до 06.08.2009 поширювався на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Дана норма кореспондувалась з поняттям мораторію наведеного у статті 2 вказаного Закону (у редакції визначення терміну наведеного у цьому Законі станом до 06.08.2009). Зазначене поняття мораторію відображало його суть, та під яким розумілося зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Разом з тим, при розгляді справи судом першої інстанції було встановлено порушення прав позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Кредитним договором щодо несвоєчасного повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, до призначення тимчасової адміністрації у Банку.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб’єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту.

При цьому, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань під час дії мораторію, не звільняють ці банки від обов’язку виконувати зазначені зобов’язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов’язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб’єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України), а також вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України.

В свою чергу, колегія суду не може погодитись з твердженням відповідача щодо необґрунтованості нарахування та стягнення судом пені в не гривнях, а не доларах США.

Так, відповідно до умов Кредитної угоди розмір пені становить 0,1 % від суми невиконаного платіжного зобов’язанні за кожен день прострочення.

Відповідно до ч 2 ст. 546 ЦК України – пеня є видом забезпечення виконання зобов’язання, виходячи зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 19.02.1993 року , відповідно до вимог ст. 192 ЦК України – розрахунок пені має здійснюватись у грошові одиниці України – гривні.

Аналіз вищезазначених норм чинного законодавства також дає можливість зробити висновок, що встановлення максимального розміру пені з розрахунку облікової ставки НБУ можливе лише щодо грошової одиниці України – гривні, оскільки діючим законодавством Національному Банку України не надано повноважень на встановлення облікової ставки для іноземної валюти, отже вказана норма Цивільного кодексу України може бути застосована лише у гривні у випадку прострочення грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, на думку апеляційної інстанції, ВАТ КБ «Надра» не довело вимог своєї апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.

Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення у справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду міста Києва від 11.12.2009 року у справі № 34/617 за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» про стягнення заборгованості в сумі 4657964, 02 дол. США, що за курсом НБУ станом на 20.07.2009 року складає 35640411, 70 грн. - залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» – без задоволення.

2.Справу № 34/617 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      Андрієнко В.В.

Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Буравльов С.І.

19.01.11 (відправлено)