Вирок № 135485024, 07.04.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/2322/26

Номер провадження 1-кп/629/216/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Верхня Орілька, Первомайського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 13.06.2018 Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 24.12.2020 Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.2,71 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі;

- 06.08.2020 Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ст.289 ч.2,71 КК України до 6 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, 22.04.2021 ухвалою Харківського апеляційного суду вказаний вирок було змінено в частині призначення покарання до 5 років 1 місяця позбавлення волі, 28.12.2021 ухвалою Харківського районного суду Харківської області на підставі ст.70 ч.4 КК України зараховано шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24.12.2020, більш суворим, призначеним за даним вироком від 06.08.2020, 17.08.2023 звільненого за відбуттям строку покарання;

- 04.07.2024 Близнюківським районним судом Харківської області за ст.185 ч.4 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 24.09.2024 Первомайським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.4,289 ч.2,70 ч.1,70 ч.4 КК України до 6 років 3 місяців позбавлення волі, 14.11.2025 звільнений умовно-достроково на невідбутий строк у виді 4 років 9 місяців 7 днів, для проходження військової служби за контрактом,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.5 ст.407 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з контрактом Міністерства Оборони України про проходження громадянами України служби у Збройних силах солдат запасу ОСОБА_4 14.11.2025 призначений на посаду навідника кулеметного зводу з штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону («ШКВАЛ») військової частини НОМЕР_1 , який цього ж числа справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов`язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 був зобов`язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Порушуючи вимоги вказаних вище нормативно-правових актів ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи раніше судимим за вчинення умисного корисливого злочину, судимість за який в установленому порядку не знята та не погашена, знову вчинив корисливі злочини при наступних обставинах.

Так, 25.01.2026, у період часу з 14:00 до 16:00, ОСОБА_4 перебував у квартирі малознайомого ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 , з яким вони спільно розпивали алкогольні напої. Разом з ними в квартирі також знаходився ОСОБА_7 .

Знаючи про те, що ОСОБА_8 приїхав до ОСОБА_6 на автомобілі, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, а саме автомобілем «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_9 , та яким фактично користується ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , з метою отримання доступу до транспортного засобу ОСОБА_4 з кишені куртки ОСОБА_8 викрав ключі від вищевказаного автомобіля. Після цього ОСОБА_4 вийшов з квартири на вулицю та підійшов до автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, повторно, скориставшись відсутністю поблизу власника і користувача транспортного засобу та сторонніх осіб, діючи з корисливого мотиву, умисно, з метою незаконного збагачення, проник в салон автомобіля «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , де, за допомогою ключа запалювання, завів двигун автомобіля, чим встановив контроль над транспортним засобом і отримав можливість перемістити його від первинного місцезнаходження в інше місце, а саме від буд. 25, м-н, с-ще Краснопавлівка, Лозівського р-ну, Харківської області, до м. Златопіль Лозівського р-ну, Харківської області, тим самим вилучив вищевказаний транспортний засіб у власника всупереч його волі.

Після цього, ОСОБА_4 розпорядився автомобілем «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 150220 гривень.

Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2025 №150-рс військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 та на всі види забезпечення та призначено на посаду навідника кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ).

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зобов`язують солдата ОСОБА_4 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст. ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків він зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України N? 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.

ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом навідником кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) достовірно знав та усвідомлював, що повинен неухильно дотримуватись вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов`язують його: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Однак, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби за контрактом перебуваючи у пункті розташування військової частини поблизу. населеного пункту АДРЕСА_3 , в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилився від проходження військової служби та проводив час на власний розсуд.

Так, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді навідника кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою незаконного, тимчасового ухилення від неї, маючи об`єктивні можливості проходити військову службу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 17.12.2025 залишив місце несення військової служби кулеметного взводу з штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), який розташовувався поблизу населеного пункту АДРЕСА_3 , проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, заходів для повернення до місця дислокації кулеметного взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ), не приймав, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв та був незаконно відсутній на військовій службі.

ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиросердно розкаявся, підтвердив факт і обставини вчинення правопорушень, викладені в обвинувальному акті, не заперечував визнати недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оспорюються, пояснив, що в с. Краснопавліка у знайомого вживав алкогольні напої, коли закінчилось спиртне він разом зі знайомим сів в машину та поїхали в магазин купити спиртне, після чого повернулися та продовжили вживати спиртне. Через деякий час, він вирішив купити цигарки, вийшов з під`їзду, сів в машину та поїхав в Златопіль, де його зупинили працівники поліції та склали на нього адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП. Після чого він повернувся в с. Краснопавлівка. Повідомив, що коли їхав в Златопіль, дозволу на керування транспортним засобом від потерпілого не було. Також повідомив, що він проходив службу у в/ч НОМЕР_1 , на початку січня 2026 він попросився у командира сходити в магазин в місто, йому дозволили, після чого він не повернувся до військової частини.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, а також те, що ним не оскаржуються фактичні обставини кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті, обвинувачений вірно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, у суду відсутні сумніви в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд обмежив дослідження доказів по кримінальному провадженню, обмежившись допитом обвинуваченого, та вивченням його особистості, та визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оскаржуються.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає вина ОСОБА_4 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях доведена повністю.

Таким чином дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст.289 КК України тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно, та за ч.5 ст.407 КК України тобто самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є громадянином України, українець, з середньо-спеціальною освітою, не одружений, військовослужбовець, за місцем мешкання зарекомендував себе з негативної сторони, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий.

При призначенні та визначенні виду покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує те, що він вчинив тяжкі злочини, згідно ч. 5 ст. 12 КК України.

Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановленні.

З урахуванням викладеного, тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, дане кримінальне правопорушення вчинив в умовно-достроковий строк, з урахуванням обставини, яка пом`якшує покарання, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе тільки в реальній ізоляції від суспільства, із застосуванням до нього покарання передбаченого санкціями статей, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи, що ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення в не відбутий умовно-достроковий строк, до призначеного покарання на підставі ст. 71 ч.1 КК України слід частково приєднати покарання за попереднім вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24.09.2024 р., згідно якого обвинувачений ОСОБА_4 засуджений за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України, до позбавлення волі строком на 6 років 3 місяці. Звільнений умовно достроково 14.11.2025, на невідбутий термін 4 роки 9 місяців 7 днів, для проходження військової служби за контрактом.

Підстави для застосування до обвинуваченого ст. 69, 75,76 КК України, у суду відсутні.

Згідно Протоколу затримання особи №86/10 від 26.01.2026 року, ОСОБА_4 затриманий 26.01.2026 о 14:00 год. Згідно ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28.01.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим строк тримання необхідно рахувати з 26.01.2026 р.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно стягнути процесуальні витрати, які пов`язані з проведенням у справі судової експертизи в сумі 2228,50 гривень.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.289, ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання:

- по ч. 2 ст.289 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

- по ч. 5 ст.407 КК України у виді 5 (п`яти) років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити до відбуття ОСОБА_4 у виді 5 (п`яти) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, до зазначеного покарання за вироком суду частково приєднати не відбуте ним покарання за попереднім вироком Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24.09.2024 року і остаточно визначити до відбуття обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк покарання обвинуваченому необхідно відраховувати з дня його фактичного затримання - з 26.01.2026 р.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити раніше обраний - у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта по кримінальному провадженню № 12026221110000097 за проведення судово-автотоварознавчої експертизи №СЕ-19/121-26/2979-АВ від 04.02.2026 року у сумі 2228 гривень 50 копійок, перерахувавши їх на р/р UA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Арешт на майно накладений ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 28.01.2026 - скасувати.

Речові докази: автомобіль «Chevrolet Aveo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_8 залишити в останнього; лазерний DVD-R диск відеозапису з нагрудних відео регістраторів за 25.01.2026, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходяться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Суддя ОСОБА_10