Рішення № 13547646, 11.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/511.01.11

За позовом Телевізійного заводу "Електрон" Дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Концерн-Електрон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Персональна електроніка"

про стягнення 21 681,92 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники сторін:

від позивача Зборівський А.Є. –предст. (дов. № 077/3 від 10.01.2011 р.)

від відповідача не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 21681,92 грн. за договором поставки № 27/2009, з яких: 19752,00 грн. основного боргу, 557,77 грн. пені, 211,75 грн. 3 % річних, 1 160,40 грн. інфляційних нарахувань. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов’язань щодо оплати відповідно до умов зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2010 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.01.2011р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 11.01.2011 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, виконав вимоги ухвали про порушення провадження у справі.

Представник позивача надав письмове пояснення по справі, в якому зазначив, що 28.12.2010 р. відповідачем було сплачено 4 000,00 грн. та на підтвердження цього надав копію банківської виписки.

Враховуючи вищезазначене представник позивача просить суд стягнути з відповідача 17 681,92 грн., з яких: 15 752,00 грн. основного боргу, 557,77 грн. пені, 211,75 грн. 3 % річних, 1160,40 грн. інфляційних нарахувань, тобто уточнює позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, відзиву на позов не надав, вимог ухвали суду від 11.01.2011 р. не виконав, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні Господарського суду міста Києва, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача чи повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про наслідки ненадання ним відзиву на позов та витребуваних судом документів, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача.

Судове рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 11.01.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено повний текст рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2009 року між Телевізійним заводом "Електрон" дочірнього підприємства Відкритого акціонерного товариства "Концерн-Електрон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Персональна електроніка" був укладений договір поставки № 27/2009 (надалі –договір), за умовами якого позивач зобов'язувався виготовити та забезпечити поставку телевізорів "Електрон", а відповідач зобов'язувався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку, визначеному цим договором.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що номенклатура, ціна товару та його загальна кількість вказуються у видаткових накладних, які мають силу специфікації, додаються до договору і є його невід'ємною частиною.

Ціна договору та порядок розрахунків узгоджений сторонами в розділі 3 договору. Пунктом 3.2. договору визначено, що ціна договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених позивачем на протязі строку дії цього договору, і визначається на підставі видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.6. договору сторони погодили наступний порядок розрахунків:

3.6.1. Розрахунок за отриманий товар відповідач зобов'язується здійснювати в міру реалізації отриманого товару.

3.6.2. Відповідач зобов'язується кожні 10 (десять) днів з дати поставки товару сплачувати вартість реалізованого ним за цей період товару та надавати звіти про кількість та вартість реалізованого товару за допомогою факсимільного зв'язку.

3.6.3. Остаточний розрахунок за отриманий товар відповідач повинен здійснити не пізніше 60 (шістдесят) календарних днів з дати поставки товару.

3.6.4. У разі невиконання умов договору, передбачених пп. 3.6.1., 3.6.2., 3.6.3., позивач має право на повернення неоплаченого товару від відповідача.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань згідно даного договору. Якщо ні одна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону в письмовому вигляді про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжений на кожен наступний календарний рік.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу партію телевізорів на загальну суму 48 966,00 грн., згідно видаткової накладної на поставку № 289 від 31.05.2010 р. (копія –у матеріалах справи).

Відповідачем за згодою позивача у відповідності до п. 3.6.4. договору повернено товар на загальну суму 29 214 грн., згідно накладних про повернення постачальнику № ПЭЛ00000157 від 19 серпня 2010 року та ПЭЛ00000160 від 20 серпня 2010 року.

08 жовтня 2010 року за № 077/242 позивачем було надіслано відповідачу вимогу про сплату заборгованості в розмірі 19 752,00 грн. за поставлену продукцію.

08 листопада 2010 року за № 488 відповідачем надіслано позивачу відповідь на претензію, в якій відповідач зазначає, що не має реальної можливості виконувати взяті на себе грошові зобов'язання вчасно.

В судовому засіданні 11.01.2011 р. представник позивача надав письмове пояснення по справі, в якому зазначив, що 28.12.2010 р. відповідачем було сплачено 4 000,00 грн. та на підтвердження цього надав копію банківської виписки.

Враховуючи вищезазначене пояснення представник позивача просить суд стягнути з відповідача 15 752,00 грн. основного боргу, 557,77 грн. пені, 211,75 грн. 3 % річних, 1 160,40 грн. інфляційних нарахувань, тобто уточнює позовні вимоги.

Таким чином, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов’язань за договором поставки № 27/2009 від 18.08.2009 року, позивач просить суд стягнути з відповідача 15752,00 грн. основного боргу.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши змісту укладеного між сторонами договору № 27/2009 від 18.08.2009 року, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати всій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлено.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 15752,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 557,77 грн. пені.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що за порушення термінів оплати за договором відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але в будь-якому випадку не більше облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період.

Оскільки судом встановлений факт порушення (прострочення) відповідачем зобов’язання щодо сплати, вимога позивача про стягнення з нього пені в сумі 557,77 грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 160,40 грн. інфляційних нарахувань та 211,75 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За вказаних обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 1160,40 грн. інфляційних нарахувань та 3 % річних в розмірі 211,75 грн. також підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд, -

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Персональна електроніка»(03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, ідентифікаційний код 36385367) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рушення, на користь Телевізійного заводу "Електрон" - Дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства «Концерн-Електрон»(79000, м. Львів, вул. Стороженка, 32, ідентифікаційний код 32969709) 15752 (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 557 (п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 77 коп. пені, 1160 (одна тисяча сто шістдесят) грн. 40 коп. інфляційних нарахувань, 211 (двісті одинадцять) грн. 75 коп. 3 % відсотків річних, 216 (двісті шістнадцять) грн. 82 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                             Прокопенко Л.В.