Рішення № 13547364, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/718.01.11 За позовом:Фінансово-промислового концерну «Вітязь»

До відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес КіТ»

Про:           стягнення 26 299 грн. 48 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Туголукова І.В. –дов. № б/н від 01.11.2010; Відповідача:не з’явився

          У судовому засіданні 18.01.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Фінансово-промисловий концерн «Вітязь»звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес КіТ»про стягнення 26299 грн. 48 грн., із них: 25920 грн. 00 коп. –грошових коштів, які були сплачені позивачем в якості попередньої оплати, 117 грн. 17 коп. –3 % річних, 262 грн. 31 коп. –індексу інфляції.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 розгляд справи № 61/7 було призначено на 18.01.2011.

          В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

У судове засідання 18.01.2011 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.01.2011.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Фінансово-промисловим концерном «Вітязь»(надалі –покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес КІТ»(надалі також –постачальник) згідно зі ст. ст. 180, 181, 184, 264, 265 Господарського кодексу України в усній формі було укладено договір поставки, відповідно до якого постачальник зобов’язався передати (поставити) в обумовлений строк другій стороні –покупцеві Техноблок Стандарт (500*1000*100) (надалі - товар), а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідачем 11.08.2010 на ім’я позивача було виставлено рахунок-фактуру № 134-а на оплату Техноблоку Стандарт (500*1000*100) на суму 25920 грн. 00 коп. Зазначений рахунок був дійсний до сплати до 11.08.2010.

Позивач, 11.08.2010 здійснив в повному обсязі оплату рахунку від 11.08.2010 № 134-а, що підтверджується платіжним дорученням № 3436 від 11.08.2010.

Згідно з положеннями ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 2 ст. 184 ГК України визначено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Про вчинення відповідного правочину свідчать виставлений відповідачем рахунок - фактура № 134-а від 11.08.2010 та його оплата позивачем 11.08.2010 року.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, а отже укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 264 ГК України визначено, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Положеннями ч. 1 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

В силу ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства відповідач станом на дату подання позову своїх зобов’язань не виконав, поставку оплаченого товару не здійснив, сплачені грошові кошти позивачу не повернув.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач скористався наданим правом, в зв’язку з чим 18.08.2010 направив відповідачу вимогу № 1808/10 про повернення грошових коштів факсимільним зв’язком.

Вимогу позивача відповідач залишив без відповіді та без задоволення.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача 25920 грн. 00 коп. –грошових коштів, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 117 грн. 17 коп. – 3 % річних, 262 грн. 31 коп. –індексу інфляції суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частина 3 ст. 693 ЦК України визначає, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, вимоги в частині стягнення 117 грн. 17 коп. –3 % річних, 262 грн. 31 коп. –індексу інфляції визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування обставин, повідомлених позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Фінансово-промисловим концерном «Вітязь»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес КіТ»(04119, м. Київ, вул. Якіра, буд. 19; код 25642277) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фінансово-промислового концерну «Вітязь»(07540, Київська область, м. Березань, вул. Новоселиця, буд. 28; код 21701830) грошові кошти в сумі 25920 (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот двадцять) грн. 00 коп., 117 (сто сімнадцять) грн. 17 коп. –3 % річних, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 31 коп. –індексу інфляції, 263 (двісті шістдесят три) грн. 00 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М.Івченко

          Дата підписання рішення: 24.01.2011