Рішення № 13547365, 19.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/52819.01.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Терра Банк»

до1) Відкритого акціонерного товариства «Капітал Лізинг»;

2) Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»

провизнання недійсним договору №302-001702-01-RV купівлі-продажу від 11.02.2010

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»;

2) Відкритого акціонерного товариства «Капітал Лізинг»

про визнання недійсним договору застави №03-К/08-04-З/1 від 21.02.2008

СуддяСташків Р.Б.

Представники сторін відповідно до первісного позову:

від позивача Логінов К.Е. (довіреність №33 від 07.07.2010);

від відповідача 1 Шевченко Т.В. (довіреність б/н від 10.12.2010);

від відповідача 2 Вабіщевич Т.В. (довіреність б/н від 04.01.2011). СУТЬ СПОРУ:

У листопаді 2010 року Публічне акціонерне товариство «Терра Банк», що є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Інвест-Кредит Банк»(далі Банк або позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Капітал Лізинг»(далі ВАТ «Капітал Лізинг»або відповідач 1 за первісним позовом) та Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»(далі ВАТ «КЗГЛВ»або відповідач 2 за первісним позовом) про визнання недійсним договору №302-001702-01-RV купівлі-продажу від 11.02.2010.

Позовні вимоги, з врахування наданих Банком уточнень до позовної заяви, мотивовані наступним:

21.02.2008 між Банком та ВАТ «Капітал Лізинг»було укладено кредитний договір №03-К/08-04, відповідно до якого ВАТ «Капітал Лізинг»було надано кредит у сумі 5000000 грн. строком на 48 місяців з кінцевим терміном погашення 17.02.2012 із сплатою 19% річних за користування кредитними коштами. Внаслідок невиконання ВАТ «Капітал Лізинг»умов вказаного Кредитного договору Господарським судом м. Києва було винесено рішення від 16.11.2009 у справі №33/518 про стягнення з ВАТ «Капітал Лізинг»заборгованості у сумі 5 732108,84 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «Капітал Лізинг»за вказаним Кредитним договором 21.02.2008 між Банком та ВАТ «Капітал Лізинг»був укладений договір застави №03-К/08-04-3/1 (далі Договір застави), згідно з п. 1.1 якого ВАТ «Капітал Лізинг»передав в заставу Банку обладнання, а саме: мультипересувна литьова машина 600 т SJ ТМ 600 (серійний номер SJ-06-L-10), мультипересувна литьова машина 400 т SJ ТМ 400 (серійний номер SJ-06-L-12), мультипересувна литьова машина 400 т SJ ТМ 400 (серійний номер SJ-06-L-13), мультипересувна литьова машина 200 т SJ ТМ 200 (серійний номер SJ-06-L-09), пресформа на віброізолятор (серійний номер 80-670 01660-С6) (далі предмет застави). Обтяження на підставі вказаного договору застави зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 17.09.2008 за №7930435. Пунктом 1.5 Договору застави встановлено, що предмет застави на момент укладення договору застави переданий в лізинг ВАТ «КЗГЛВ» згідно з Договором фінансового лізингу №302-001702 від 05.12.2007 (далі - Договір лізингу).

11.02.2010 між ВАТ «Капітал Лізинг»та ВАТ «КЗГЛВ»було укладено договір купівлі-продажу №302-001702-01-КМ (далі Договір купівлі-продажу), з ціною договору 3 786 964,32 грн., відповідно до умов якого ВАТ «Капітал Лізинг»зобов'язався продати і передати у власність, а ВАТ «КЗГЛВ»зобов'язався прийняти у власність і оплатити обладнання, що є предметом лізингу за Договором лізингу (і водночас є предметом застави згідно Договору застави). Пунктом 4.3 Договору купівлі-продажу встановлено, що право власності на предмет лізингу переходить від ВАТ «Капітал Лізинг»до ВАТ «КЗГЛВ»після погашення існуючої заборгованості та зарахування 100 відсотків ціни предмету лізингу (п.2.2 цього договору) на поточний рахунок ВАТ «Капітал Лізинг». ВАТ «КЗГЛВ»платіжними дорученнями №№754-773 від 12.02.2010 повністю сплатив указану вище суму коштів, внаслідок чого ним було одержано право власності на предмет лізингу. Водночас, угодою від 11.02.2010 ВАТ «Капітал Лізинг»та ВАТ «КЗГЛВ»було припинено додаткову угоду №1 до Договору лізингу, якою було встановлено суттєві умови Договору лізингу (зокрема, строк договору, ціну предмету лізингу, специфікацію, розрахунок лізингових платежів, порядок приймання передачі та акт приймання-передачі предмету лізингу).

Крім того, підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції міста Києва було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва №33/518 від 11.01.2010, виданого на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2009 та накладено арешт на все майно ВАТ «Капітал Лізинг»в межах суми звернення стягнення та заборонено відчужувати будь-яке майно, яке належить ВАТ «Капітал Лізинг»в межах суми боргу.

Отже, позовні вимоги Банку мотивовані тим, що укладення Договору купівлі-продажу відбулось з порушенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), оскільки сторонами не було одержано згоди Банку, як заставодержателя, на відчуження майна, яке перебуває у заставі, що суперечить нормам ст. 17 Закону України «Про заставу», Договору застави, Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а також Закону України «Про виконавче провадження», а отже відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України є недійсними.

Представник ВАТ «КЗГЛВ»(відповідач 2 за первісним позовом) проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі.

13.12.2010 ВАТ «КЗГЛВ»подало зустрічний позов до ВАТ «Капітал Лізинг»та Банку про визнання недійсним Договору застави № 03-К/08-04-З/1 від 21.02.2008 (Договір застави).

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваний Договір застави укладено з порушення частин 1, 5 ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки при укладенні Договору застави Банком та ВАТ «Капітал Лізинг»не було повідомлено ВАТ «КЗГЛВ»про передачу предмету лізингу у заставу у передбаченому пунктами 15.6 та 15.2 Договору лізингу порядку. Отже укладений Договір застави фактично позбавляє ВАТ «КЗГЛВ» переважного права на придбання предмету Договору лізингу в силу права застави. За таких умов унеможливлюється настання правових наслідків, що обумовлені Договором лізингу (п.12.1), а саме набуття ВАТ «КЗГЛВ»права власності на предмет лізингу шляхом реалізації свого переважного права на його придбання. Зміст Договору застави фактично суперечить вимогам чинного законодавства у сфері правового регулювання лізингових відносин, а саме ст. 777 ЦК України, а також п. 12.1 Договору лізингу, якими передбачено переважне право Лізингоодержувача на придбання предмету лізингу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.12.2010 зустрічний позов був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом.

Представник Банку проти зустрічного позову заперечував та надав відзив на зустрічну позовну заяву. Свої заперечення він обґрунтовує тим, що п. 15.6.2 Договору лізингу передбачено право ВАТ «Капітал Лізинг», як лізингодавця, передавати, або заставляти будь-які свої права, привілеї та зобов'язання без згоди лізингоодержувача, тобто ВАТ «КЗГЛВ». Посилання ж ВАТ «КЗГЛВ»на відсутність повідомлення його про передачу предмету лізингу у заставу не може бути підставою для визнання Договору застави недійсним. Наявність чи відсутність такого повідомлення не є і не може бути передумовою укладення договорів застави або забороною на їх укладання, оскільки це не передбачено а ні чинним законодавством, а ні Договором лізингу. Укладення договору застави не спричиняє жодного порушення прав ВАТ «КЗГЛВ», оскільки жодним чином не обмежує його прав як лізингоодержувача за Договором лізингу. Так само не впливає договір застави і на його право укласти договір купівлі-продажу з лізингодавцем, і жодних аргументів щодо наявності такого впливу ВАТ «КЗГЛВ»не навів.

12.01.2010 ВАТ «КЗГЛВ»надало суду додаткові письмові пояснення до зустрічного позову, відповідно до яких останній просив при розгляді зустрічних позовних вимог щодо визнання недійсним Договору застави врахувати, що 10.06.2008 між ВАТ «КЗГЛВ»(Застоводавець) та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк»(заставодержатель) був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстровано в реєстрі № 3409, згідно якого (п. 1.2. вказаного договору) для забезпечення зобов'язань Заставодавця за Договором гарантії Заставодавець передає Заставодержателю у заставу основні засоби (обладнання), згідно наступного опису: мультипересувна литьова машина 200 т (інвентарний номер 1681) - 1 шт., мультипересувна литьова машина 400 т (інвентарний номер 1680, 1698) - 2 шт., вприск литьова машина 100 т (інвентарний номер 1620) - 1 шт. ВАТ «КЗГЛВ»зазначає, що спірний Договір застави було укладено без згоди Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»як першого Заставодержателя предмета застави.

Позивач за первісним позовом 19.01.2010 надав суду заперечення на додаткові пояснення від 12.01.2010 ВАТ «КЗГЛВ»до зустрічного позову. Банк зазначає, що надані додаткові пояснення ВАТ «КЗГЛВ»фактично змінюють підставу зустрічного позову, що не допускається на стадії розгляду справи.

Крім того, зміст пояснень не стосується обставин даної справи та містять неправдиву інформацію. Так, твердження ВАТ «КЗГЛВ»що застава за Договором застави від 21.02.2008 з Банком є наступної порівняно з заставою за Договором застави від 10.06.2008 з Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк»не відповідає дійсності, оскільки застава за Договором застави від 21.02.2008 не може бути наступною, оскільки цей договір укладено раніше, ніж договір застави від 10.06.2008.

Крім того, Договір купівлі-продажу обладнання, який є предметом розгляду у справі №34/528, укладено ВАТ «КЗГЛВ»та ВАТ «Капітал Лізинг»лише 11.02.2010 Отже, ВАТ «КЗГЛВ»ніяким чином не міг у 2008 році укласти договір застави обладнання, власником якого він став лише у 2010 році.

ВАТ «Капітал Лізинг»(відповідач 1 за первісним позовом) проти задоволення первісного позову та зустрічного позову заперечував з підстав зазначених у відзивах.

Так, ВАТ «Капітал Лізинг»вважає, що права Банку не порушені та відсутні підстави для захисту його прав і визнання Договору купівлі-продажу недійсним, оскільки останній втратив силу в наслідок невиконання ВАТ «КЗГЛВ»своїх зобовязань щодо оплати майна за вказаним договором у передбаченому пунктами 3.2.1. та 4.3 порядку. Надані суду платіжні доручення не є доказами здійснення ВАТ «КЗГЛВ»за Договором купівлі-продажу оскільки в них зазначено, що призначенням платежу є саме залишкова вартість майна за договором лізингу, а не оплата за Договором купівля-продажу. Пунктом 3.2.1 Договору купівлі-продажу сторони визначили, що посилання в платіжному документі на номер і дату Договору є обовязковим. Відповідно до п. 7.1. Договору купівлі-продажу сторони дійшли згоди, що в разі несплати ціни до 16.02.2010 договори купівлі втрачають силу, а договір лізингу відновлюється. Таким чином, 16.02.2010 Договір купівлі-продажу припинив свою дію та відповідно право власності на обладнання за цим договором до ВАТ «КЗГЛВ»не перейшло.

ВАТ «Капітал Лізинг»також вважає, що зустрічний позов про визнання недійсним Договору застави також не підлягає задоволенню, оскільки:

- пунктом 12.1 Договору лізингу ВАТ КЗГЛВ» надало згоду на передачу предмета лізингу у заставу;

- законом або договором не передбачено наслідки непопередження лізингоодержувача про передачу майна у заставу. Неповідомлення про передачу майна у заставу не тягне за собою недійсність договору застави;

- Договором лізингу не покладено обовязку на лізингодавця повідомляти лізингоодержувача про передачу майна (предмету лізингу) під заставу;

- неповідомлення про заставу, яке є правом лізингодавця не порушує прав лізингоодержувача, а тому захист права лізингоодержувача з цих підстав є недоречним.

19.01.2011 ВАТ «КЗГЛВ»надало клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, а саме Відкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк»та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів». Своє клопотання ВАТ «КЗГЛВ»обґрунтовує тим, що 10.06.2008 між ВАТ «КЗГЛВ»(Застоводавець) та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк»(заставодержатель) був укладений договір застави. Таким чином, Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк»має пріоритетність перед Банком щодо звернення стягнення на заставлені майно. Вимоги щодо залічення Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів»мотивовані тим, що предмет оскаржуваного Договору купівлі-продажу та Договору застави, було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київський завод гумових та латексних виробів»на підставі Договору купівлі-продажу б/н від 26.02.2010 та акта приймання-передачі від 26.02.2010. Отже, визнання недійсним Договору купівлі-продажу може поставити під сумнів законність набуття права власності за договором купівлі-продажу б/н від 26.02.2010.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) теті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Враховуючи те, що Банком не було заявлено вимог про застосування двосторонньої реституції при визнанні Договору купівлі-продажу недійсним та між сторонами відсутній спір щодо звернення стягнення на майно, що є предметом Договору лізингу та Договорів застави суд відмовив у задоволенні клопотання про залічення третіх осіб,

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Банку та ВАТ «Капітал Лізинг», всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються первісний та зустрічний позови, оглянувши оригінали наданих документів та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

5 грудня 2007 року між ВАТ «Капітал Лізинг»(Лізингодавець) та ВАТ «КЗГЛВ»(Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №302-001702 (далі Договір лізингу), відповідно до якого Лізингодавець зобовязався придбати предмет лізингу (згідно Специфікації, зазначеної у додатку №1 до даного договору) у власність та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та за встановлену плату (лізингові платежі) на умовах цього договору, за умови, що продавець був обраний Лізингоодержувачем.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 до Договору лізингу (далі Угода) ціна предмету лізингу визначається в додатку №1 до Угоди і на момент підписання Угоди складає 6311354,45 грн.

Згідно з Додатком №2 до Угоди сторонами погоджено, що загальна сума лізингових платежів становить 10066112,64 грн. (6311354,45 грн. відшкодування вартості предмета лізингу та 3694758,19 грн. комісії).

На виконання Договору лізингу ВАТ «КЗГЛВ»було передано у лізинг майно, а саме:

- мультипересувна литьова машина 600 т SJ ТМ 600 (серійний номер SJ-06-L-10),

- мультипересувна литьова машина 400 т SJ ТМ 400 (серійний номер SJ-06-L-12),

- мультипересувна литьова машина 400 т SJ ТМ 400 (серійний номер SJ-06-L-13),

- мультипересувна литьова машина 200 т SJ ТМ 200 (серійний номер SJ-06-L-09),

- пресформа на віброізолятор (серійний номер 80-670 01660-С6), (далі предмет лізингу), що підтверджується актом приймання-передачі від 24.12.2007.

Пунктом 5 зазначеного акта приймання-передачі від 24.12.2007 зазначено, що Лізингоодержувач визнає право власності Лізингодавця на предмет лізингу та підтверджує, що йому надається виключно право володіння та користування предметом лізингу відповідно до положень Договору лізингу.

Підпунктом і) пункту 8.2 Договору лізингу визначено, що Лізингоодержувач зобовязався у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання даного Договору та в інших випадках дострокового повернення предмету лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахування нормального зносу. Порядок повернення предмета лізингу передбачено п. 9.6 Договору лізингу.

Лізингодавець залишається єдиним беззаперечним власником предмету лізингу, Лізингоодержувач зобовязаний належним чином за власний рахунок захищати право власності та інші права Лізингодавця на предмет лізингу в незалежності від того чи вимагає це Лізингодавець (п. 8.3 Договору лізингу).

Відповідно до п. 12.1 Договору лізингу сторонами погоджено, що після закінчення строку лізингу Лізингоодержувач має переважне право на придбання предмету лізингу у власність по його залишковій вартості. Перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі договору купівлі-продажу. Укладення договору купівлі-продажу предмету лізингу та перехід права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача здійснюється протягом 30 календарних днів після сплати останнього лізингового платежу, за умови відсутності заборгованості Лізингоодержувача перед Лізингодавцем, підписання сторонами Акту звірки розрахунків, припинення дії кредитного договору та виведення Банком предмету лізингу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна. У випадку, якщо Лізингоодержувач після закінчення строку лізингу не виявить бажання придбати у власність предмету лізингу, він зобовязаний повернути його Лізингодавцю в нормальному технічному стані, з урахуванням нормального зносу, протягом 20 робочих днів з моменту закінчення строку лізингу (п. 12.2. Договору лізингу).

Відповідно до п. 15.6 Договору лізингу Лізингодавець має право передавати, заставляти або передавати повністю або частково будь-які свої права, привілеї та зобовязання за цим договором без згоди Лізингоодержувача з відповідним повідомленням Лізингоодержувача.

21.02.2008 між Баком та ВАТ «Капітал Лізинг»(Позичальник) був укладений кредитний договір № 03-К/08-04 (далі Кредитний договір), згідно умов п. 1.1. якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 5000000,00 грн. на поповнення обігових коштів строком на 48 місяців з погашенням основної заборгованості відповідно до графіку, викладеного в Додатку №1 до цього договору з кінцевим терміном погашення 17 лютого 2012 року з виплатою 19 % річних.

На виконання Кредитного договору Банк перерахував на поточний рахунок ВАТ «Капітал Лізинг»5000000,00 гривень.

Додатковим правочином від 05.06.2008 до Кредитного договору за згодою сторін з 01.06.2008 збільшилась плата за користування кредитом по договору на 5 % річних та встановлена у розмірі 24 % річних.

Додатковим правочином від 15.08.2008 до Кредитного договору за згодою сторін з 01.08.2008 зменшилась плата за користування кредитом по договору на 1,5% річних та встановлена у розмірі 22,5 % річних.

Додатковим правочином від 01.12.2008 року сторони дійшли взаємної згоди змінити графік погашення кредиту шляхом внесення змін та доповнення до Додатку № 1 до Кредитного Договору.

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 Кредитного договору Позичальник зобовязується забезпечити повернення кредиту у зазначений строк, а також зобовязується сплачувати проценти за користування кредитом в останній робочий день кожного місяця.

Згідно умов п. 1.1., п. 2.2. Кредитного договору Позичальник зобовязується повернути кредит позивачеві відповідно до графіку, викладеного в Додатку №1 до договору з кінцевим терміном погашення 17.02.2012.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.11.2009 у справі №33/518 за позовом Банку до ВАТ «Капітал Лізинг»про стягнення 5732108,84 грн., що залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010, встановлено порушення ВАТ «Капітал Лізинг»умов Кредитного договору щодо погашення кредиту та стягнуто з ВАТ «Капітал Лізинг»на користь Банку строкову заборгованість по кредиту в сумі 4520000 грн., прострочену заборгованість за кредитом в сумі 54732,03 грн., процентів, нарахованих на строкову заборгованість за кредитом у сумі 607731 грн., процентів, нарахованих на прострочену заборгованість за кредитом у сумі 14314,50 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів у сумі 41279,62 грн., три відсотки річних в сумі 29886,42 грн., індекс інфляції в сумі 6692,05 грн., штраф за недотримання умов договору в сумі 457473,20 грн., а також судові витрати.

У забезпечення виконання зобов'язань ВАТ «Капітал Лізинг»за Кредитним договором 21.02.2008 між Банком (Заставодержатель) та ВАТ «Капітал Лізинг»(Заставодавець) був укладений договір застави №03-К/08-04-З/1 (далі - Договір застави), відповідно до п. 1.1 якого ВАТ «Капітал Лізинг»передав в заставу Банку належне йому на праві власності обладненння, а саме:

- мультипересувна литьова машина 600 т SJ ТМ 600 (серійний номер SJ-06-L-10),

- мультипересувна литьова машина 400 т SJ ТМ 400 (серійний номер SJ-06-L-12),

- мультипересувна литьова машина 400 т SJ ТМ 400 (серійний номер SJ-06-L-13),

- мультипересувна литьова машина 200 т SJ ТМ 200 (серійний номер SJ-06-L-09),

- пресформа на віброізолятор (серійний номер 80-670 01660-С6), (далі предмет застави).

Відповідно до пунктів 1.5 та 1.4 Договору застави визначено, що предмет застави на момент укладення договору застави переданий в лізинг ВАТ «КЗГЛВ» згідно Договору фінансового лізингу №302-001702 від 05.12.2007 (Договір лізингу) та, за домовленість сторін, залишається у володінні та користуванні Заставодавця за адресою м. Київ, вул. Амурська, 6. Заставодавець після укладення цього договору має право відчужити майно тільки за письмовою згодою Заставодержателя (п. 1.8 Договору застави).

Згідно з п. 1.9 Договору застави сторони домовились, що застава, передбачена умовами цього договору, розповсюджується на будь-яку зміну Основного зобовязання (збільшення або зменшення) та не потребує внесення змін до цього Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору застави Заставодержатель набуває права стягнення боргу за рахунок застави у разі якщо:

А) позика, що забезпечена заставою, не буде погашена у термін, визначений умовами Кредитного договору;

Б) проценти, предявлені Заставодержателем до стягнення, не сплачені в повному розмірі протягом 10 днів після настання терміну сплати згідно умов Кредитного договору;

В) у разі невиконання Заставодавцем будь-якої з умов Кредитного договору;

Г) виявлення Заставодержателем погіршення стану майна, або знищення, що підтверджено актом перевірки заставленого майна.

Пунктом 3.1 Договору застави передбачено право Заставодержателя звернути стягнення на предмет застави на підставі рішення суду або в позасудовому порядку шляхом укладення Заставодержателем договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем або шляхом передачі майна, що є предметом застави у власність Заставодержателя в рахунок виконання умов Кредитного договору.

Згідно з п. 3.3 Договору застави Заставодавець зобовязався до спливу дій цього Договору, не відчужувати предмет застави.

Згідно Витягу з державного реєстру рухомого майна обтяження на підставі вказаного Договору застави зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 17.09.2008 за №7930435.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбачені ст. 203 ЦК України.

Так, частинами 1 та 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Аналогічне визначення «застави»міститься у ст. 1 Закону України «Про заставу».

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про заставу»).

Згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

ВАТ «КЗГЛВ»звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним Договору застави та вважає, що Договір застави укладено з порушення частин 1, 5 ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки при укладенні Договору застави Банком та ВАТ «Капітал Лізинг»не було повідомлено ВАТ «КЗГЛВ»про передачу предмету лізингу у заставу у передбаченому пунктами 15.6 та 15.2 Договору лізингу порядку. Отже укладений Договір застави фактично позбавляє ВАТ «КЗГЛВ»переважного права на придбання предмету Договору лізингу в силу права застави. За таких умов унеможливлюється настання правових наслідків, що обумовлені Договором лізингу (п. 12.1), а саме набуття ВАТ «КЗГЛВ»права власності на предмет лізингу шляхом реалізації свого переважного права на його придбання. Зміст Договору застави фактично суперечить вимогам чинного законодавства у сфері правового регулювання лізингових відносин, а саме ст. 777 ЦК України та п. 12.1 Договору лізингу, якими передбачено переважне право Лізингоодержувача на придбання предмету лізингу.

Дослідивши матеріали справи суд вважає зазначені ВАТ «КЗГЛВ»вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу (далі договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що законодавством не встановлено обмеження права Лізингодавця щодо передачі предмета лізингу у заставу.

Пунктом 12.1 Договору лізингу сторонами погоджено, що після закінчення строку лізингу Лізингоодержувач має переважне право на придбання предмету лізингу у власність по його залишковій вартості. Перехід права власності на предмет лізингу здійснюється на підставі договору купівлі-продажу. Укладення договору купівлі-продажу предмету лізингу та перехід права власності на предмет лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача здійснюється протягом 30 календарних днів після сплати останнього лізингового платежу, за умови відсутності заборгованості Лізингоодержувача перед Лізингодавцем, підписання сторонами Акту звірки розрахунків, припинення дії кредитного договору та виведення Банком предмету лізингу із Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

З аналізу п. 12.1. Договору лізингу, вбачається, що сторонами при укладенні даного договору було погоджено передачу предмета лізингу в забезпечення виконання лізингодавцем кредитного договору.

Крім того, підпунктом 15.6.2 пункту 15.6 Договору лізингу передбачено право Лізингодавця передавати, заставляти або передавати повністю або частково будь-які свої права, привілеї та зобовязання за цим договором без згоди Лізингоодержувача з відповідним повідомленням Лізингоодержувача.

В той же час, враховуючи, що в заставу було передано не права за Договором лізингу, а майно, яке є власністю Лізингодавця (Банку), то п. 15.6 Договору лізингу до даних правовідносин не застосовується.

Таким чином, суд погоджується з Банком, що відсутність повідомлення ВАТ «КЗГЛВ»про передачу предмету лізингу у заставу не може бути підставою для визнання недійсним Договору застави, оскільки наявність чи відсутність такого повідомлення не є і не може бути передумовою укладення договорів застави або забороною на їх укладання.

Посилання ВАТ «КЗГЛВ» на нікчемність Договору застави у звязку із неотриманням згоди іншого заставодержателя також є безпідставною.

10.06.2008 між ВАТ «КЗГЛВ»(Застоводавець) та Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк»(заставодержатель) був укладений договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстровано в реєстрі № 3409 (далі Договір застави від 10.06.2008), згідно якого (п. 1.2. вказаного договору) для забезпечення зобов'язань Заставодавця за Договором гарантії Заставодавець передає Заставодержателю у заставу основні засоби (обладнання), згідно наступного опису: мультипересувна литьова машина 200 т (інвентарний номер 1681) - 1 шт., мультипересувна литьова машина 400 т (інвентарний номер 1680, 1698) - 2 шт., вприск литьова машина 100 т (інвентарний номер 1620) - 1 шт. ВАТ «КЗГЛВ». 11.06.2008 до Державного реєстру рухомого майна на підставі названого договору застави був внесений запис №7367538 про приватне обтяження зазначеного вище майна.

В обґрунтування нікчемності правочину ВАТ «КЗГЛВ»вказує, що в наслідок внесення Банком запису до Державного реєстру рухомого майна лише 17.09.2008 (пізніше ніж було укладено Договір застави від 10.06.2008) Банком було порушено норми ст. 18 Закону України «Про заставу»та п. 1.6 Договору застави від 10.06.2008, яким встановлено, що без письмової згоди Заставодержателя наступні застави предмету застави не допускаються; угоди, що укладені з порушенням цього пункту є недійсними з моменту їх укладення.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу»право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, то з моменту його укладення. Реєстрація застави не пов'язується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»визначено, що на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, внесення запису про наявність обмеження до Державного реєстру рухомого майна не впливає на момент набуття правочином чинності. Порядок внесення відомостей до Державного реєстру рухомого майна впливає на пріоритетність задоволення вимог при звернення стягнення на майно, що не є предметом даної справи.

Крім того, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»не передбачає недійсність правочину у разі невнесення відомостей до реєстру.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства оцінюється судом відповідно на момент вчинення правочину та відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

На момент укладення спірного Договору застави будь-які правочини щодо передачі предмету застави у заставу іншим особам були відсутні, а отже не було обмежень щодо укладення даного договору.

Таким чином, посилання ВАТ «КЗГЛВ»на нікчемність Договору застави є безпідставними.

Стаття 215 ЦК України розмежує види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене Договір застави може бути лише оспорюваним. Однак суду не було надано доказів звернення інших заінтересованих осіб про визнання даного Договору застави недійсним; рішення про визнання недійсним Договору застави суду також не надано.

Крім того, судом встановлено предмет застави за спірним Договором Застави та за Договором застави від 10.06.2008 не збігаються у повній мірі.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Судом встановлено, що при укладенні Договору застави сторонами було дотримано всіх вимог законодавства.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

ВАТ «КЗГЛВ»не доведено тих обставин на які він посилається в обґрунтування позовної вимоги щодо визнання недійсним Договору застави.

11.02.2010 «Капітал Лізинг»(Лізингодавець) та ВАТ «КЗГЛВ»(Лізингоодержувач) було укладено Угоду про припинення Додаткової угоди №1 від 05.12.2007 до Договору лізингу (далі Угода про припинення), відповідно до якої сторони достроково припинили дію додаткової угоду №1 до Договору лізингу, якою встановлено суттєві умови Договору лізингу (зокрема, строк договору, ціну предмету лізингу, специфікацію, розрахунок лізингових платежів, порядок приймання передачі та акт приймання-передачі предмету лізингу). Цією ж угодою сторонами було встановлено, що заборгованість ВАТ «КЗГЛВ»перед ВАТ «Капітал Лізинг»станом на 11.02.2010 за Договором лізингу по сплаті лізингових платежів та штрафних санкцій становить 1341420,17 грн., яку Лізингоодержувач зобовязується сплатити до 19.02.2010 (п. 1.1.2 та п. 1.2), а залишкова вартість предмету лізингу складає 3786964,32 грн. (п. 1.1.1).

Згідно з п.2 Угоди про припинення сторони погодили, що право власності на предмет лізингу переходить від Лізингодавця до Лізингоодержувача на підстві та на умовах Договору купівлі-продажу.

Пунктом 1.2 Угоди про припинення визначено, що у випадку часткової або повної несплати до 19.02.2010 суми прострочених лізингових платежів та штрафних санкцій у розмірі 1341420,17 грн., ця Угода втрачає свою юридичну силу (чинність), а Додаткова угода №1 до Договору лізингу відновлює свою дію, при цьому лізингові платежі нараховуються у відповідності із Графіком лізингових платежів.

Цього ж дня (11.02.2010.) між ВАТ «Капітал Лізинг»(Продавець) та ВАТ «КЗГЛВ»(Лізингоодержувач) було укладено договір купівлі-продажу №302-001702-01-RV (далі Договір купівлі-продажу), відповідно до якого ВАТ «Капітал Лізинг»зобовязується продати та передати у власність, а ВАТ «КЗГЛВ»зобовязується прийняти у власність предмет лізингу, що визначений за Договором фінансового лізингу №302-001702 від 05.12.2007 (Договір лізингу), оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 2.2 зазначеного Договору сторони погодили, що ціна обладнання, що продається становить 3786964,32 грн. Ціна є залишковою вартістю предмета лізингу згідно з Додатку до акта приймання-передачі від 24.12.2007 до Договору лізингу.

Згідно з п. 4.1 Договору купівлі-продажу на момент укладення цього Договору обладнання знаходиться у користуванні ВАТ «КЗГЛВ»за Договором лізингу.

Сторони дійшли згоди, що оплата за Договором купівлі-продажу проводиться Покупцем у безготівковій формі на поточний рахунок Покупця протягом 5 робочих днів з моменту отримання Покупцем рахунку на здійснення оплати (п. 3.2). Посилання в платіжному документі на номер і дату Договору є обовязковими.

Відповідно до п. 4.2 Договору купівлі-продажу ВАТ «КЗГЛВ»зобовязався погасити прострочені лізингові платежі, що належать до сплати по Договору лізингу на момент укладення цього договору, в строк до 19.02.2010. Сума заборгованості визначена в угоді про внесення змін №1 від 11.02.2010 до Договору лізингу.

Сторони дійшли згоди, що право власності на предмет лізингу переходить від ВАТ «Капітал Лізинг»до ВАТ «КЗГЛВ»після погашення існуючої заборгованості та зарахування 100% ціни предмету лізингу на поточний рахунок ВАТ «Капітал Лізинг»(п. 4.3 Договору купівлі-продажу).

Пунктом 7.2 Договору купівлі-продажу визначено, що в разі несплати ціни предмету договору до 16.02.2010, цей договір втрачає свою силу, а Договір лізингу відновлює свою дію.

ВАТ «КЗГЛВ»платіжними дорученнями №№754-773 від 12.02.2010 (призначення платежу: оплата за відшкодування простроченої заборгованості згідно Договору лізингу…), які додані до матеріалів справи, повністю сплатив вказані вище суми коштів, внаслідок чого ним було одержано право власності на предмет лізингу. Таким чином, ВАТ «КЗГЛВ»було повність сплачені на користь ВАТ «Капітал Лізинг»лізингові платежі та відшкодовано вартість предмету лізингу, що підтверджується сторонами.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до специфікацій до Договору купівлі-продажу, майно що є предметом даного договору було передано ВАТ «Капітал Лізинг»в заставу Банку згідно з Договором застави та обтяження на підставі вказаного Договору застави зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 17.09.2008 за №7930435, що підтверджується наданим Банком витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про заставу»заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Частиною 1 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»встановлено: «Предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні».

Пунктом 1.8 Договору застави передбачає, що ВАТ «Капітал Лізинг»після укладення цього договору має право відчужувати майно, що є предметом застави, тільки за згодою Банку.

ВАТ «Капітал Лізинг»не було отримано згоду Банку на відчуження предмету застави. Доказів на спростування даного твердження суду сторонами не надано. Отже, таке відчуження відбулося без згоди Позивача.

Частиною 1 ст.10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна.

Як указано вище, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були наявні відомості про обтяження предмету застави. Відповідно, ВАТ «КЗГЛВ»мав знати про наявність такого обмеження, а отже не може вважатися добросовісним набувачем майна за Договором купівлі-продажу.

Крім того, підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції міста Києва було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду м. Києва №33/518 від 11.01.2010, виданого на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2009, та накладено арешт на все майно ВАТ «Капітал Лізинг»в межах суми звернення стягнення та заборонено відчужувати будь-яке майно, яке належить ВАТ «Капітал Лізинг»в межах суми боргу.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства оцінюється судом на момент вчинення правочину.

Договір купівлі-продажу спрямований на відчуження предмету лізингу, яке є предметом застави за Договором застави та запис про обтяження якого внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Договір купівлі-продажу між ВАТ «Капітал Лізинг»та ВАТ «КЗГЛВ» було укладено з порушення норм Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»та Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, його виконання чи не виконання сторонами не може вплинути на його дійсність, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

Суд не бере до уваги твердження ВАТ «Капітал Лізинг»про припинення дії Договору купівлі-продажу на підставі п. 7.2, оскільки сторонами було його укладено з порушенням норм законодавства.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Згідно зі статтею 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Зважаючи на встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним Договору купівлі-продажу укладеному між ВАТ «Капітал Лізинг»та ВАТ «КЗГЛВ»11.02.2010 за №302-111702-01-RV та можливість їх задоволення.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідачі за первісним позовом у рівних частинах(частина 5 статті 49 ГПК України). Суми, які підлягають сплаті за витрати, повязані з розглядом справи за зустрічною позовною заявою покладаються на ВАТ «КЗГЛВ»(частина 5 статті 49 ГПК України)

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, а також вищезазначеними нормами законодавства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»задовольнити.

Визнати недійсним договір №302-001702-01-RV купівлі-продажу від 11.02.2010, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Капітал Лізинг»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 34428335) та Відкритим акціонерним товариством «Київський завод гумових та латексних виробів»(03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, код ЄДРПОУ 00149593).

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Капітал Лізинг»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 34428335) на користь Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 2, код ЄДРПОУ 24425738) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»(03022, м. Київ, вул. Амурська, 6, код ЄДРПОУ 00149593) на користь Публічного акціонерного товариства «Терра Банк»(04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 2, код ЄДРПОУ 24425738) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зустрічному позові Відкритого акціонерного товариства «Київський завод гумових та латексних виробів»відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 24.01.2011