Рішення № 13547343, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/49118.01.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Айленд»

про визнання договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року розірваним з 10.09.2010 року та стягнення 24000,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Гребенченко О.В. –представник за довіреністю № б/н від 30.08.2010 року;

від відповідача: не з’явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Айленд»про визнання договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року розірваним з 10.09.2010 року та стягнення 24000,00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.03.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Айленд»укладений договір комісії № 22/08-10.

Відповідно п. 1.1. договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року комісіонер зобов’язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього постановку транспортного засобу на демонстраційну площадку з метою подальшого продажу автомобіля третій особі у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно п. 1.2. договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року комітент надає автомобіль: модель Т13110, марка Daewoo sens, № кузова Y6DT13110, рік випуску 2004, колік сірий.

Відповідно п. 1.3. договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року вартість автомобіля складає 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 2.6. договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року у разі продажу автомобіля комісіонер зобов’язаний розраховуватись з комітентом, а саме перерахувати грошові кошти в сумі, визначеній в п. 1.3. договору, на розрахунковий рахунок комітента, протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання договору купівлі-продажу автомобіля.

29.07.2010 року електронною поштою на адресу позивача надіслано лист № 10 від 29.07.2010 року, згідно якого 17 червня 2010 року здійснено продаж транспортного засобу за ціною 18778,32 грн.

Обставину, що автомобіль був проданий за 18778,32 грн., а не за 24000,00 грн. відповідач обґрунтовує, що була усна домовленість з позивачем та додаткова угода № 1 до договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»звертає увагу, що вищезазначений лист не підписаний відповідачем, позивач не надавав жодної згоди відповідачу на продаж транспортного засобу за нижчою ціною, ніж ціною, яка передбачена договором комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року, а також додаткова угода № 1 до договору не підписана позивачем.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2010 року порушено провадження у справі № 33/491, розгляд справи призначено на 21.12.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2010 року розгляд справи відкладено на 18.01.2011 року.

У судове засідання 18.01.2011 року представник відповідача не з’явився,вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/491 від 10.12.2010 року не виконав, проте через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку із його необґрунтованістю.

Представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 21.12.2010 року, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.03.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Айленд» укладений договір комісії № 22/08-10.

Сторонами підписаний акт прийому-передачі автомобіля.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно п. 1.1. договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року комісіонер зобов’язується за дорученням комітента здійснити в інтересах останнього постановку транспортного засобу на демонстраційну площадку з метою подальшого продажу автомобіля третій особі у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Згідно п. 1.2. договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року комітент надає автомобіль: модель Т13110, марка Daewoo sens, № кузова Y6DT13110, рік випуску 2004, колір сірий.

Відповідно п. 1.3. договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року вартість автомобіля складає 24000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 2.6. договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року у разі продажу автомобіля комісіонер зобов’язаний розраховуватись з комітентом, а саме перерахувати грошові кошти в сумі, визначеній в п. 1.3. договору, на розрахунковий рахунок комітента, протягом 1 (одного) банківського дня з моменту підписання договору купівлі-продажу автомобіля.

Стаття 1011 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто-Айленд»29.07.2010 року електронною поштою на адресу позивача надіслав лист № 10 від 29.07.2010 року, згідно якого 17 червня 2010 року здійснено продаж транспортного засобу за ціною 18778,32 грн.

Обставину, що автомобіль був проданий за 18778,32 грн., а не за 24000,00 грн. відповідач обґрунтовує, що була усна домовленість з позивачем та укладена додаткова угода № 1 до договору.

Позивач з метою встановлення дійсних обставин виконання договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року надіслав лист № 12-183 від 06.08.2010 року, у якому просив повідомити відповідача про хід виконання договору та запропонував два варіанти:

·          у разі, якщо відповідачем виконано договір, надати звіт про укладений правочин та передати все належне позивачу майно;

·          у разі, якщо відповідач договір не виконав, то позивач повідомляє про свою відмову від договору та відповідною датою підписання є 10 вересня 2010 року, та просить повернути транспортний засіб.

14.10.2010 позивач повторно направив лист № 12-236 з вимогою повернути належний позивачу на праві власності транспортний засіб у строк до 16 жовтня 2010 року

Відповідь від відповідача на листи № 12-183 від 06.08.2010 року та № 12-236 від 16 жовтня 2010 року не надходила.

Відповідно ч. 1. ст. 1014 ЦК України комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 3 ст. 1017 ЦК України комісіонер, який продав майно за нижчою ціною, повинен заплатити різницю комітентові, якщо комісіонер не доведе, що він не мав можливості продати майно за погодженою ціною, а його продаж за нижчою ціною попередив більші збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1022 Цивільного кодексу України після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Стаття 1025 ЦК України передбачає, що комітент має право відмовитися від договору комісії.

Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів.

У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною.

Згідно ч.1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.7 статті 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалось вище, 14.10.2010 року позивач направив повторно лист № 12-236 з повідомленням про розірвання договору з 10 вересня 2010 року.

Відповідно до ч.1 статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч.1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Згідно з ч. 3 статті 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч.5 статті 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»направляло відповідачу неодноразово повідомлення про розірвання договору комісії № 22/03-10 від 22 березня 2010 року, а також те, що товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Айленд»порушено умови договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року в частині погодженої вартості автомобіля, що є істотним порушенням умов договору, тому суд вважає, вимогу позивача щодо розірвання договору комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а також стягує з відповідача вартість автомобіля у розмірі 24000,00 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір комісії № 22/08-10 від 22.03.2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»та товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Айленд»з 10.09.2010 року.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Айленд»(03065, м. Київ, вул. І. Лепсе, 10; п/р 26007052602247 в філії «Розрахунковий центр «Приватбанку», МФО 320649, код ЄДРПОУ 33829272) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, Аеропорт; р/р 26000012869401 в Філії КРУКБ «Фінанси та кредит»у м. Києві, МФО 300937, код ЄДРПОУ 32614518) основну суму боргу у розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 325 (триста двадцять п’ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                             С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 21.01.2011 року.