Рішення № 13547341, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/48718.01.11

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»

до публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»

про стягнення збитків в розмірі 431982,51 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № б/н від 23.30.2010 року;

від відповідача: Кравець К.В. представник за довіреністю № 16/2010 від 05.03.2010 року.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства «Конверсбанк»про стягнення збитків в розмірі 431982,51 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»та публічним акціонерним товариством «Конверсбанк»укладений договір банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року.

Відповідно п.1.1 договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року вкладник перераховує на вкладний рахунок №261550230801 в ТОВ «Партнер-Банк», МФО 339339, відкритий у відповідності з договором про відкриття та обслуговування вкладного (депозитного рахунку №124/980-ЮО від 24.07.2008, грошові кошти в сумі 2000000 грн.

Позивач перерахував на вкладний рахунок № 261550230801 відповідачу, грошові кошти в сумі 2 000000 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку з 24.07.2008 до 17.10.2008.

Відповідно п.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року додаткові внески грошових коштів на вкладний рахунок допускаються протягом всього строку визначеному у п. 1.2. цього договору, крім останнього місяця до закінчення терміну дії договору та на умовах цього договору.

В свою чергу, пунктом 1.2. договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року передбачено, що строк вкладу становить один рік та один день. Дата повернення вкладу - 25 липня 2009 року.

Відповідно до п. 1.6. договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року та на підставі додаткової угоди № 2 від 11 серпня 2008 року позивач зменшив суму грошових коштів на вкладному рахунку № 261550230801 відповідача до 680 000 грн.

Відповідно до додаткових угод:

№ 3 від 19 серпня 2008 року до договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року позивач перерахував на вкладний рахунок № 261550230801 відповідачу 1 893000 грн.;

№ 4 від 21 серпня 2008 року до договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року позивач зменшив суму грошових коштів на вкладному рахунку № 261550230801 відповідача до 2 323 000 грн.;

№ 5 від 26 серпня 2008 року до договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року позивач зменшив суму грошових коштів на вкладному рахунку № 261550230801 відповідача до 430000 грн.;

№ 6 від 15 вересня 2008 року до договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року позивач перерахував на вкладний рахунок № 261550230801 відповідачу 1 685 630,00 грн.;

№ 7 від 2 жовтня 2008 року до договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року позивач перерахував на вкладний рахунок № 261550230801 відповідачу 290000 грн.

Станом на 05.12.2008 року сума банківського вкладу (депозиту) на рахунку № 261550230801 становила 2 305 630,00 грн.

08.10.2008 року за вих. № 62 позивачем було направлено відповідачу лист-розпорядження про часткове відкликання з депозитного рахунку № 261550230801 банківського вкладу (депозиту) на суму 2 000 000,00 грн.

Звернення позивача від 08.10.2008 року за вих. № 62 про часткове відкликання з депозитного рахунку № 261550230801, банком проігноровано.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»направило на адресу відповідача вимогу від 13.10.2008 р. за вих. № 103 про відкликання з депозитного рахунку № 261550230801 банківського вкладу (депозиту) повністю.

Також, 13.11.2008 року позивач направив відповідачу лист щодо невиконання умов договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року та прохання про зменшення суми депозитного вкладу до 1 101000 грн. Також, даним листом позивач просив надати мотивовані пояснення з приводу відмови від зменшення суми вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року.

16.10.2008 року за вих. № 3503 відповідачем було направлено позивачу відповідь, якою було відмовлено у задоволенні вимоги про відкликання з депозитного рахунку № 261550230801 банківського вкладу (депозиту) повністю.

Відповідно п. 4.5 договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року у разі дострокового розірвання дії цього договору або дострокового повернення частини вкладу за ініціативою вкладника, вкладник зобов'язаний повідомити про це банк шляхом подання заяви не пізніше ніж за 3 робочих дні, по закінченні яких, банк зобов'язується повернути вклад або його частину.

Згідно п.3.1.3 договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року вкладник має право достроково розірвати договір і отримати суму вкладу, письмово попередивши про це банк, на умовах, передбачених п.4.5 цього договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 року у справі №33/33 договір банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року розірвано.

28.04.2009 року Київським апеляційним господарським судом винесено постанову у справі № 33/33, рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2009 року у справі № 33/33 залишено без змін.

29.05.2009 за вих. № 381 на адресу ТОВ «Партнер-Банк»направлено лист з проханням перерахувати суму вкладу що становить 2 305 630,00 грн., яка розміщена на вкладному рахунку № 261550230801, протягом трьох банківських днів з моменту отримання цього листа перерахувати на поточний рахунок ТОВ “ФК «Конгрес РІФ»№ 33057111.

03.06.2009 року за вих. № 383 на адресу ТОВ «Партнер-Банк»повторно було направлено листа з пропозицією щодо виконання рішення господарського суду м. Києва про розірвання договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року та проханням перерахувати суму вкладу що становить 2 305 630,00 грн.

У відповідності до п. 3.4.5 договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року при закінченні строку дії цього договору, а також у випадку його дострокового розірвання, банк зобовязаний сплатити проценти і повернути вклад шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника зазначений у п.8 цього договору.

Станом на 06.07.2009 року банк не надав відповіді на листи позивача, грошові кошти не повернув.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року по справі № 34/513 повністю задоволено позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»та стягнуто з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Партнер-банк»заборгованість у сумі 2305630,00 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 23056 грн. 30 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

19.02.2010 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Партнер-Банк»змінило найменування юридичної особи на публічне акціонерне товариство «Конверсбанк».

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року видано наказ на примусове виконання по справі № 34/513.

03.02.2010 року рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.20009 року по справі № 34/513 виконано.

Тобто, більш ніж через півтора роки після звернення до відповідача щодо відкликання з депозитного рахунку № 261550230801 банківського вкладу (депозиту) повністю, позивач отримав гроші на свій поточний рахунок.

При цьому останній платіж відсоткової ставки відповідач здійснив за квітень 2009 року 30.04.2009 року, тобто останній після розірвання договору користувався грошовими коштами позивача 279 дні.

Відповідач не сплачував позивачу відсотки за договором з травня 2009 року, але повинен виплачувати відсотки до моменту повернення грошових коштів, тобто до 03.02.2010 року.

На протязі дії договору відповідач сплачував відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1010,69 грн. на день.

Таким чином, відповідач винен позивачу 281982,51 грн.

Через неправомірні дії (бездіяльність) відповідача, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»не мав можливість виконувати свої обовязки перед контрагентами за інвестиційними договорами, що призвело до погіршення репутації позивача, а також до незапланованих витрат по поновленню своїх порушених прав, до невиконання договорів та у звязку з цим неотриманню прибутків по договорам.

На неодноразові письмові звернення щодо повернення грошових коштів за договором банківського вкладу (депозиту) № 124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року, відповідач не відповів.

У звязку з порушенням відповідачем прав та охоронювальних законом інтересів позивача, останній вимушений звернутись за юридичною допомогою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

17.11.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»та ОСОБА_1 укладений договір № 01 про надання юридичних послуг.

Відповідно п. 1.1. договору про надання юридичних послуг № 01 від 17.11.2008 року виконавець надає замовникові юридичні послуги у формі супроводження претензійно-позовної роботи щодо розірвання договору депозитного вкладу або відкликання депозитного вкладу за договором №124/980-ЮО/Д, укладеним між ТОВ «ФК «Конгрес РІФ»та ТОВ «Партнер-Банк»24.07.2008 р., а замовник оплачує надані юридичні послуги на умовах цього договору.

Як вбачається з акта приймання-передачі наданих послуг від 28 листопада 2008 року ФОП ОСОБА_1 надав, а товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс» прийняло виконані юридичні послуги.

Вартість виконаних послуг становить 150000,00 грн.

У звязку з цим позивач звернувся до суду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.12.2010 року порушено провадження у справі № 33/487, розгляд справи призначено на 21.12.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.12.2010 року розгляд справи відкладено на 18.01.2011 року.

У судовому засіданні 18.01.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

24 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»та публічним акціонерним товариством «Конверсбанк»укладений договір банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д.

У звязку з тим, що відповідач не виконував умови договору банківського вкладу (депозиту) №124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року, залишив без розгляду пропозицію про розірвання договору, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про розірвання договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 року по справі № 33/33 розірвано договір банківського вкладу (депозиту) від 24 липня 2008 року № 124/980 ЮО/Д.

28.04.2009 року Київським апеляційним господарським судом винесено постанову по справі № 33/33, якою відмовлено в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер-Банк»на рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2009 року, а рішення Господарського суду м. Києва від 03.03.2009 року залишено без змін.

Позивач знову звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Партнер-Банк»про стягнення заборгованості у розмірі 2305630,00 грн.

09.11.2009 року Господарським судом міста Києва винесено рішення по справі №34/513 про задоволення позовних вимог позивача стосовно стягнення з публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Партнер-Банк»заборгованості у сумі 2305630,00 грн., витрат по сплаті державного мита у сумі 23056,30 грн. та витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 118,00 грн.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009 року видано наказ на примусове виконання по справі № 34/513.

Позивач зазначає, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2009 року виконано 03.02.2010 року.

Останній платіж відсоткової ставки відповідач здійснив за квітень 2009 року 30.04.2009 року. Публічне акціонерне товариство «Конверсбанк»після розірвання договору користувався грошовими коштами позивача 279 дні та при цьому не сплачував проценти з травня 2009 року.

Зважаючи на зазначені обставини товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конгрес Ріал Істейт Фінанс»вважає, що зазнало збитків понесених внаслідок несплати відсотків за користування грошовими коштами, які у порядку статті 22 ЦК України повинен відшкодувати відповідач у даній справі.

Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 225 ЦК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 611 ЦК України відшкодування збитків є встановленим договором або законом правовим наслідком, що настає у разі порушення зобовязання.

Частиною 1 статті 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України (далі ГК України) у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що ними регулюються правовідносини сторін, що носять зобовязальний характер, в тому числі щодо стягнення збитків, відшкодування яких передбачено умовами договору або вимогами закону як наслідок порушення господарського зобовязання, тобто таких збитків, відшкодування яких, за наявності вини сторони у порушенні господарського зобовязання, носить обовязковий для цієї сторони характер, а наявність збитків і їх розмір перебувають у причинно-наслідковому звязку з порушенням.

Вимога позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами у розмірі 281982,51 грн. є необґрунтованою та такою, що підлягає не задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Згідно ч. 2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Стаття 536 ЦК України передбачає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вищезазначене та те, що проценти на суму вкладу за своєю правовою природою не відносяться до збитків, тому вимога позивача щодо стягнення грошової суми у розмірі 281982,51 грн. не підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення вартості юридичних послуг у розмірі 150000,00 грн. є необґрунтованою та такою, що підлягає не задоволенню.

Позивач зазначає, що у звязку з порушенням відповідачем прав та охоронювальних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутись за юридичною допомогою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

17.11.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Конгрес РІФ»та фізичною особою-підприємцем Тяглим Дмитром Олександровичем укладений договір №01 про надання юридичних послуг.

Відповідно п.1.1 договору №01 про надання юридичних послуг виконавець надає замовникові юридичні послуги у формі супроводження претензійно-позовної роботи щодо розірвання договору депозитного вкладу або відкликання депозитного вкладу за договором №124/980-ЮО/Д, укладеним між ТОВ «ФК «Конгрес РІФ»та ТОВ «Партнер-Банк»24.07.2008 р., а замовник оплачує надані юридичні послуги на умовах цього договору.

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 28.11.2008р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 надав, а товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Конгрес РІФ»прийняло виконані за договором №01 юридичні послуги. Вартість виконаних послуг становить 150000,00грн., які за твердженням позивача були оплачені ним, що підтверджується банківськими виписками (у матеріалах справи відсутні).

Таким чином, позивач стверджує, що відповідачем були нанесені збитки на суму 150000,00 грн., і тому відповідно до частин першої і другої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Віднесені позивачем до складу збитків витрати на юридичну допомогу суперечить вимогам закону, зокрема положенням ст.ст. 22, 611, 623 ЦК України, оскільки такі витрати не мають обовязкового характеру.

Разом з тим, позивачем, в порушення норм зазначеної статті, не доведено належними та допустимими доказами сукупності вищевказаних елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, зокрема, наявності збитків та протиправності поведінки відповідача.

Суд не може розцінювати посилання позивача у позовній заяві, належними та допустимими доказами факту заподіяння збитків. Такі доводи є безпідставними, оскільки не підтверджені ніякими доказами.

Зобовязального характеру відшкодування витрат на юридичну допомогу також не носить, а ні за умовами договору, а ні за вимогами закону. Адже, умовами договору банківського вкладу (депозиту) № 124/980-ЮО/Д від 24 липня 2008 року сторони не передбачили компенсацію витрат на юридичну допомогу у випадку порушення ними його умов.

Згідно ч. 1, 2, 3 статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обовязком сторони, витрати якої щодо такої особи не носять для другої сторони у справі обовязкового характеру, і повязано лише з волевиявленням самої сторони.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежать не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Для застосування цивільної міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправної поведінки;

- збитків;

- причинного звязку між протиправною поведінкою боржника і збитками;

- вини.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Аналіз правовідносин позивача і відповідача з приводу відшкодування відповідачем збитків у вигляді витрат позивача на юридичну допомогу за договором про надання юридичної допомоги, дає підстави для висновку про відсутність правових умов відшкодування збитків, оскільки як було встановлено судом, витрати за цим договором не мають обовязкового характеру для відповідача, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому звязку з діями відповідача, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 150000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено у спосіб встановлений ст. 34 цього ж Кодексу законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній заяві спростовані у відзиві на позовну заяву та доданими до них документами, а тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Згідно з статтею 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 25.01.2011 року.