Рішення № 13546927, 28.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/26928.12.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК"

до                    Публічного акціонерного товариства тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього про                    стягнення 190 668,82 грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - Краковський П.А. - директор

від відповідача - не з’явилися

У судовому засіданні 28.12.2010 за згодою присутніх представників сторін (позивача) судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього 190668,82 грн. (151436,36 грн. основного боргу, 32861,68 грн. інфляційне збільшення суми боргу, 6370,83 грн. 3% річних) заборгованості за Договором поставки № 559/2к від 30.12.2003 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору поставки № 559/2к від 30.12.2003 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК" та Публічним акціонерним товариством трестом "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, останній за поставлений товар не розрахувався у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2010р. порушено провадження у справі № 15/269.

23.06.2010 в судовому засіданні представник Відповідача - Публічного акціонерного товариства тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього надав суду заперечення на позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що надані Позивачем товарно-транспортні накладні не можуть бути належними доказами поставки товару, оскільки вони не містять інформацію про кількість, ціну та загальну вартість товару. Крім того, Відповідач у своїх запереченнях зазначив про те, що у нього відсутня заборгованість перед Позивачем посилаючись на те, що Відповідачем неодноразово здійснювались авансові платежі за товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2010р. задоволено клопотання сторін, продовжено строк вирішення спору до 30.09.2010р. та відкладено розгляд справи № 15/269 на 18.08.2010.

18.08.2010р. в судовому засіданні оголошено перерву до 25.08.2010р.

25.08.2010р. в судовому засіданні оголошено перерву до 26.08.2010р.

26.08.2010р. в судовому засіданні оголошено перерву до 30.08.2010р.

30.08.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Позивач подав до суду первинні документи на підтвердження поставки товару Відповідачу (видаткові накладні, довіреності), які просив долучити до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2010 призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі № 15/269 до одержання висновку експерта.

06.12.2010р. до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 15/269 без виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2010 поновлено провадження у справі № 15/269 та призначено її розгляд в судовому засіданні на 28.12.2010р., про що належним чином повідомлено сторін про справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2010р. відхилено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК" про відвід судді Хоменка М.Г.

28.12.2010р. в судовому засіданні представник Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК" надав суду уточнені позовні вимоги, згідно з якими просив стягнути з Відповідача - Публічного акціонерного товариства тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього 151436,31 грн. основного боргу.

28.12.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання від 28.12.2010р. представник Відповідача не з’явився, вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 09.12.2010р. не виконав (не надав суду письмових пояснень щодо причин несплати судово-економічної експертизи та Акт звірки взаємних розрахунків).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2003 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "БМК" та Відкритим акціонерним товариством трестом "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього, правонаступником якого є Відповідач - Публічне акціонерне товариство Трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього укладено Договір поставки № 559/2к (далі - Договір), належним чином засвідчена копія якого наявна у справі.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору Позивач (Постачальник) зобов’язується поставити та передати у власність Відповідача (Покупця) продукцію (далі - товар), а Відповідач (Покупець) зобов’язується прийняти його та оплатити товар на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 10.1. Договору цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2004 року, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. Подальша пролонгація Договору відбувається шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди з зазначенням нового строку дії Договору.

10.01.2005р. сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, якою продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2005 року.

30.12.2005р. сторони уклали Додаткову угоду № 2 до Договору, якою продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2006 року.

22.12.2006р. сторони уклали Додаткову угоду № 3 до Договору, якою продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2007 року.

24.12.2007р. сторони уклали Додаткову угоду № 4 до Договору, якою продовжили строк дії Договору до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставка товару здійснюється за договірними цінами, які встановлюються сторонами в специфікаціях.

Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата товару здійснюється Відповідачем (Покупцем) протягом 10 банківських днів з дати поставки відповідної партії товару Позивачем (Постачальником) на склад Відповідача (Покупця).

На виконання умов Договору в 2008 році Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 2081044,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та довіреностями.

В порушення умов Договору Відповідач розрахувався за отриманий товар частково у розмірі 1979078,58 грн.

У зв’язку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 151436,31 грн. - заборгованості за Договором поставки № 559/2к від 30.12.2003 року.

У запереченнях на позовну заяву Відповідач стверджує, що у нього відсутня заборгованість перед Позивачем за поставлений товар посилаючись на те, що Відповідачем неодноразово здійснювались авансові платежі, тобто поставлений Позивачем товар був оплачений Відповідачем шляхом авансової попередньої оплати. Крім того, Відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що надані Позивачем товарно-транспортні накладні не можуть бути належними доказами поставки товару, оскільки вони не містять інформацію про кількість, ціну та загальну вартість товару.

Проте, суд не погоджується з зазначеним твердженням Відповідача, з огляду на те, що Позивачем були долучені до матеріалів справи належні докази поставки товару Відповідачу (видаткові накладні та довіреності). Крім того, як вбачається з матеріалів справи сторін неодноразово було зобов’язано провести звірку взаємних розрахунків та надати суду відповідний Акт, проте Відповідач вимог суду не виконав, звірку взаємних розрахунків з Позивачем не провів, а складений Позивачем Акт не підписав.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 151436,31 грн. і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

За таких обставин, вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 151436,31 грн. основного боргу визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних із розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій Відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на останнього покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 1514,36 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства тресту "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (04209, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 6, код ЄДРПОУ 04012655, р/р 260065426 в АБ "Укргазбанк" м. Києва, МФО 320478), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМК" (01025, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 9, кв. 45, код ЄДРПОУ 21492190, р/р 26005200367101 в Станкобудівній філії КБ "Експобанк" м. Києва, МФО 322421) 151436 (сто п’ятдесят одна тисяча чотириста тридцять шість) грн. 31 коп. - основного боргу, 1514 (одна тисяча п’ятсот чотирнадцять) грн. 36 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                           Хоменко М.Г.          

Дата підписання рішення: 21.01.2011