Рішення № 13546901, 17.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/51817.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Проект"

про стягнення заборгованості у розмірі 37 951,54 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Шпильова Л.В. –довіреність №06/10-1п від 01.06.2010;

від відповідача: не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Проект"про стягнення заборгованості за поставлений металопрокат у розмірі 37 951,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків, встановлених Договором поставки № 22/02/10-1, не виконав свої договірні зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару, заборгувавши позивачу 30 064,45 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 30 064, 45 грн. –боргу, 3 943, 55 грн. –інфляційних втрат, 937, 10 грн. –24 % річних, 3 006,45 грн. –штрафу, а також понесені ним по справі судові витрати –379,52 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 26.11.2010 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 13.12.2010 р.

13.12.2010 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі не виконав, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 17.01.2011 р.

17.01.2011 р. представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 17.01.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Згідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.01.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.02.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 22/02/10-1 (далі - Договір), згідно умов якого (п.1.1) сторони погодили, що позивач зобов’язується поставляти у власність відповідача металопрокат (далі –Товар), а відповідач зобов’язується прийняти Товар та здійснити оплату його вартості на умовах Договору.

На виконання умов Договору позивач в період з 07.09.2010 по 17.09.2010 поставив відповідачу товар на загальну суму 33058,83 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно п. 4.3. Договору відповідач повинен оплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дня поставки товару.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3 0064,45 грн. на підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання по договору виконав належним чином, поставив відповідачеві товар відповідно до умов Договору, тоді як відповідач лише частково оплатив поставлений позивачем товар.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 6.1 Договору, просить стягнути з відповідача штраф, який за розрахунками позивача становить 3 006,45 грн. (розрахунок у матеріалах справи).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В п. 6.1. Договору передбачено, що в разі прострочення відповідачем оплати товару, відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафу за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 3006,45 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3 943,55 грн. –індексу інфляції та 937,10 грн. – 24% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що відповідач у разі прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті товару, сплачує позивачеві 24% річних з простроченої суми.

Наданий позивачем розрахунок 24% річних та інфляційних витрат здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс Проект" ( 03186, м. Київ, б-р Чоколівський, буд. 19, код ЄДРПОУ 32765999 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5, код ЄДРПОУ 13693513) –30 064 (тридцять тисяч шістдесят чотири ) грн. 45 коп. - боргу, 3 943 грн. (три тисячі дев’ятсот сорок три ) грн. 55 коп. –інфляційних втрат, 937 (дев’ятсот тридцять сім) грн. 10 коп. –24 % річних, 3006 (три тисячі шість) грн. 45 коп. –штрафу, 379 (триста сімдесят дев’ять) грн. 52 коп. - державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 21.01.2011