Ухвала суду № 13546630, 12.01.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317

УХВАЛА

12.01.2011

Справа №2-28/2400-2010

За позовом – Малого приватного підприємства «Кітей» (98309, м. Керч, вул. П. Осіпенко, 31).

До відповідачів:

1. Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» (98310, м. Керч, вул. Танкістів, 4).

2. Виконавчого комітету Керченської міської ради (98300, м. Керч, вул. Кірова, 17).

Про визнання незаконними та скасування рішення.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача – Матвєєв Ю.В. – директор.

Від відповідача-1 – Чайка А.С. – ю/к., довіреність № 16/4 від 11.01.2011р.

Від відповідача-2 – не з’явився, повідомлений належним чином.

Суть спору: Мале приватне підприємство «Кітей» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів» та до Виконавчого комітету Керченської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення № 166 від 23.02.2005 р. виконавчого комітету Керченської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим що, виконавчий комітет Керченської міської ради спірним рішенням, у порушення Конституції України та законів України, передав у власність ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» майно загальнодержавного значення. На думку позивача, приймаючи спірне рішення відповідач вийшов за межі наданих повноважень та порушуючи вимоги законодавства, визнав частину природного ресурсу загальнодержавного значення нерухомим майном та приватною власністю, а власність держави Україна (автодороги загального користування, причали та набережні) – власністю відповідача.

31.05.2010р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання Малого приватного підприємства «Кітей» про вихід за межі позовних вимог для захисту законних інтересів, в якому позивач просить визнати, що ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» не мав права передавати в оренду МПП «Кітей» по умовам договору оренди № 2/24 від 03.05.2006р. державну власність – водну акваторію, автодороги загального користування і добудовану набережну; також, просить зобов’язати відповідача-1, у відповідності з ч. 1 ст. 348 ЦК України, виконати відчуження державного майна, яке не може належати приватній особі, а саме – водної акваторії, автодоріг загального користування, причалів та набережних всіх категорій, або судовим рішенням повернути зазначене майно у власність державі. Суд залишив вказане клопотання без задоволення, але залучив його до матеріалів справи.

10.06.2010р. представником ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» були надані заперечення по справі, у яких відповідач вважає позовні вимоги не обґрунтованими та безпідставними.

29.06.2010р. ухвалою господарського суду АР Крим провадження у даній справі зупинялось до набрання законної сили рішенням господарського суду АР Крим по справі № 2-7/2439-2010 р.

04.11.2010р. до господарського суду АР Крим надійшло клопотання позивача про поновлення провадження у справі, у зв’язку з усуненням обставин, на підставі яких суд зупиняв провадження по справі. Ухвалою від 05.11.2010 р. провадження у справі було поновлено.

29.11.2010р. господарським судом АР Крим отримано від МПП «Кітей» заяву-клопотання про: приєднання до матеріалів справи заяви з доданими письмовими доказами; задоволення позовних вимог; вихід за межі позовних вимог для захисту прав і законних інтересів позивача та відповідно до ч. 1 ст. 83 ГПК України визнати договір оренди № 2/24 від 03.05.2006 р. недійсним господарським зобов’язанням. Суд залучив дане клопотання до матеріалів справи.

30.11.2010р. ухвалою господарського суду провадження у справі зупинялось до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги по справі № 2-7/2439-2010р.

Ухвалою від 22.12.2010р. провадження у справі було поновлено, у зв’язку з повернення Вищім господарським судом України касаційної скарги МПП «Кітей» та відмовою у прийнятті касаційної скарги заступника прокурора АР Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду по справі № 2-7/2439-2010.

12.01.2011р. в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, відповідач ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» проти задоволення позову заперечував. Представник Виконавчого комітету Керченської міської ради у судове засідання не з’явився, письмових пояснень не надав, про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

12.01.2011р. до суду надійшла заява від Фонду державного майна України про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Розглянувши заяву Фонду державного майна України, суд вважає її зміст достатньо обґрунтованим, у зв’язку з чим Фонд державного майна України слід допустити до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд дійшов наступного висновку.

Предметом спору є визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Керченської міської ради та правових наслідків його прийняття.

Відповідно до частини 1 пункту 2 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26 січня 2000 року № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до статті 345 Цивільного кодексу України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Так, рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради №166 від 23.02.2005 року вирішено оформити право власності на об’єкти нерухомого майна за відкритим акціонерним товариством «Суднобудівний завод «Залів».

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 3 Водного кодексу України, усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать внутрішні морські води та територіальне море.

Стаття 4 Водного кодексу України передбачає, що до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Частиною 2 статті 5 Водного кодексу України передбачено, що до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води та територіальне море; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Відповідно до статей 317, 318 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно статті 324 Цивільного кодексу України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

У відповідності зі статтею 6 Водного кодексу України, води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Стаття 7 Водного кодексу України передбачає, що до відання Верховної Ради України в галузі регулювання водних відносин належить:

1) законодавче регулювання водних відносин та визначення основних напрямів державної політики в цій галузі;

2) розпорядження водним фондом України;

3) затвердження загальнодержавних, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

4) встановлення правового режиму використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів у зонах надзвичайних екологічних ситуацій;

5) регулювання розподілу зборів за спеціальне водокористування;

6) визначення повноважень місцевих Рад і органів державної виконавчої влади щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

7) вирішення інших питань у галузі законодавчого регулювання водних відносин.

Стаття 10 Водного кодексу України встановлює, що до відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

3) встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;

4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

5) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;

6) організація інформування населення про стан водних об'єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;

7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

Згідно додатку до рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 166 від 23.02.2005 року, канал з акваторією є нерухомим майном на підставі акту приймання в експлуатацію державної комісією закінченого будівництва об’єкту від 30.07.1974 року.

У позовній заяві позивач посилається на те, що виконавчим комітетом Керченської міської ради незаконно прийнято рішення про оформлення права власності за ВАТ «Суднобудівний завод «Залів», тобто без урахування меж своєї компетенції по вирішенню питань у галузі регулювання водних відносин.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1, пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 01.07.2010р. господарським судом АР Крим у справі № 2-7/2439-2010 за позовом прокурора міста Керчі в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції, Фонду Державного майна України до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства «Суднобудівний завод «Залів», Виконавчого комітету Керченської міської ради, Кримського республіканського підприємства «Керченське міське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» про визнання нечинними рішення та свідоцтва про право власності та спонукання до виконання певних дій винесено рішення, яким позов задоволено частково, визнано нечинним рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 166 від 23.02.2005 р. «Про оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна по вул. Танкістів, 4 в м. Керчі» в частині оформлення за ВАТ «Суднобудівний завод «Залів» права власності (том 2, а.с. 47-52).

Постановою від 12.10.2010р. Севастопольський апеляційний господарський суд скасував вказане рішення та припинив провадження у справі. З цієї постанови вбачається, що провадження у справі було припинено в порядку п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки справа підлягає розгляду за правилами КАС України (том 2, а. с. 53-58).

Також під час розгляду справи суд встановив, що МПП «Кітей» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, предметом якого, зокрема, також була вимога визнати протиправним рішення виконавчого комітету Керченської міської ради № 166 від 23.02.2005р., що підтвердив представник МПП «Кітей» у своїх поясненнях по справі (т. 2, а. с. 122).

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 02.11.2010р. по справі № 2а-13968/10/11/0170 Окружний адміністративний суд АР Крим, повернув вказаний позов МПП «Кітей», у зв’язку з тим, що вказаний позов повинен подаватися до суду загальної юрисдикції як адміністративний.

Відповідно до п. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

За викладених обставин, враховуючи те, що предметом спору у цій справі є визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету ради, суд вважає, що спор у цій справі безпосередньо пов’язаний з компетенцію суб’єкта владних повноважень, тому справа підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, у зв’язку з чим провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів «Про державне мито», у випадку коли справа не підлягає розгляду в господарському суді, державне мито підлягає поверненню.

Керуючись, ст. 27, п. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9).

2. Провадження у справі припинити.

3. Повернути Малому приватному підприємству «Кітей» (98309, м. Керч, вул. П. Осіпенко, 31, код ЄДРПО України 25139638) з Державного бюджету України сплачене за платіжним дорученням № 4 від 29.03.2010р. державне мито в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. сплачені за платіжним дорученням № 5 від 29.03.2010р.

4. Видати наказ.

Ухвалу суду направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.