Ухвала суду № 13546242, 20.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1534/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" січня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Шостака О.О., Троян Н.М.;

розглянувши відповідно до ст. ст. 41, 128, 197 КАС України в порядку письмового провадження апеляційну скаргу начальника Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмодуль»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2009 року позивач - TOB «Укрмодуль»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 вересня 2009 року № 0000692301/0 та № 0000702301/0 (а.с. 2-8).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 21 вересня 2009 року № 0000692301/0 та № 0000702301/0 (а.с. 71-77).

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, представник відповідача - Броварської ОДПІ Київської області подала заяву про апеляційне оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 р. по справі № 2а-1534/10/1070 (а.с. 78), а начальник Броварської ОДПІ - апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.02.2010 р. по справі № 2а-1534/10/1070 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрмодуль»відмовити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а.с. 84-86).

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Броварською ОДПІ Київської області на підставі ч. 6 п. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укрмодуль»щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань правових відносин з TOB «Інтертехно».

За результатами перевірки складено Акт № 413/232/20586634 від 04.09.2009 року (а.с. 10-17).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки, було виявлено порушення позивачем вимог пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 90 000, 00 грн., п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за 3-й квартал 2008 р. на суму 112 500,00 грн. (а.с. 10-17).

З висновків, викладених в акті перевірки, вбачається, що ТОВ «Укрмодуль»неправомірно завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 90000 грн. по декларації з ПДВ за липень 2008 року.

На підставі даних, отриманих за наслідками перевірки, апелянтом було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.09.2009 року № 0000702301/0 про донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 90 000,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 45 000, 00 грн. (а.с. 19), а також податкове повідомлення-рішення від 21.09.2009 року № 0000692301/0 про донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 112 500,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 45 000,00 грн. (а.с. 18).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Укрмодуль»звернулось до суду з позовною заявою про визнання їх протиправними та скасування та просить його задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, Київський окружний адміністративний суд в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з доводами суду першої інстанції.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86 КАС України).

У відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість»та до п. 6.2 наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення», факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість засвідчує податкова накладна.

Відповідно до пп. 7.2.3 та пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 7.2.3. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Пункт 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату здійснення першої з наступних подій: а) дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару, на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентами правил господарської діяльності, оскільки згідно вимог чинного законодавства обов'язок контролювати звітність контрагента на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено, крім того суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Отже, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

На підтвердження реальності виконання ТОВ «Інтертехно»зобов'язань щодо виконання покрівельних робіт по облаштуванню крівлі на будівництві пташників, позивачем подано наступні копії документів: договір № 9 від 03.07.2008 року на виконання робіт по облаштуванню крівлі на будівництві пташників, акти-приймання виконаних підрядних робіт за липень 2008 року № 1/9 від 29.07.2008 року, - за липень 2008 року № 2/9 від 31.07.2008 року, - за серпень 2008 року № 3/9 від 12.08.2008 року, - за серпень 2008 року № 4/9 від 25.08.2008 року; платіжні доручення № 519 від 31.07.2008 року, № 507 від 29.07.2008 року; податкові накладні № 787 від 29.07.2008 року, № 790 від 31.07.2008 року.

Погоджується колегія суддів з висновками суду першої інстанції про те, що складені позивачем та TOB «Інтертехно»акти приймання виконаних підрядних робіт повністю відповідають всім зазначеним вимогам та містять всі необхідні реквізити передбачені нормами чинного законодавства, зокрема особистий підпис представника TOB «Інтертехно», який ідентифікується шляхом співставлення з підписами на інших документах. Акти приймання виконаних підрядних робіт скріплені печаткою TOB «Інтертехно».

Вказані акти не визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Таким чином, посилання апелянта на те, що акти приймання виконаних підрядних робіт підписані невстановленою особою, спростовується вищевикладеним.

Визнання судом недійсним Статуту ТОВ «Інтертехно»з моменту його реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB «Інтертехно»№ 100059969 з моменту видачі, самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації ТОВ «Інтертехно»до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», відповідно до якого не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відтак, на момент укладення Договору № 9, виконання позивачем та TOB «Інтертехно»взятих на себе зобов'язань, підписання актів приймання виконаних підрядних робіт та включення позивачем до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість за наданими TOB «Інтертехно»податковими накладними, TOB «Інтертехно»було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Отже, на момент здійснення відповідних господарських операцій, контрагенти перебували на податковому обліку і в момент виписування податкових накладних у них виникали відповідні податкові зобов'язання.

Господарська діяльність ТОВ «Інтертехно» на момент виконання робіт не припинена, а тому податкові накладні складені належними особами та не суперечать приписам норм чинного законодавства.

Отже, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем ТОВ «Інтертехно».

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю.

Крім того, відповідає правильному застосуванню підпункт 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і висновок суду першої інстанції про безпідставне зменшення контролюючим органом в податковому обліку ТОВ «Укрмодуль за 3-й квартал 2008 року валових витрат на 450 000 грн. відповідно.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов, оскільки обґрунтування податковим органом про порушення позивачем вимог п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»при заявлені до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, не узгоджуються з вимогами Закону.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Зважаючи на те, що Київський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 41, 128, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу начальника Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:О.О. Шостак

Н.М. Троян