Ухвала суду № 13546215, 21.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7632/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Парінова А.Б., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта Суботі О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Купідон»до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва, Фінансового управління Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в місті Києві про стягнення надмірно сплачених платежів в сумі 100187, 68 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року клопотання ТОВ «Купідон»задоволено; закрито провадження у справі №2а-7632/10/2670; попереджено позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається; судові витрати у розмірі 1001,28 грн. присуджено на користь ТОВ «Купідон»(код 21340697, адреса: 32300, Хмельницька область, м. Камянець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 9) за рахунок Державного бюджету України.

Головне управління Державного казначейства України в місті Києві просить змінити ухвалу суду першої інстанції, а саме: замінити «стягнути судові витрати з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві»на «стягнути судові витрати з місцевого бюджету через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві».

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - зміні з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання про відмову від адміністративного позову та присудження судових витрат за рахунок Державного бюджету України.

З таким висновком суду не можна погодитися в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача заявив про відмову від адміністративного позову та стягнення з відповідачів на користь позивача судових витрат.

Відповідно до статті 136 Кодексу адміністративного судочинства позивач може відмовитись від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до матеріалів справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, позивачем до позовної заяви додано документ про сплату судового збору у розмірі 1005,28 грн. (платіжне доручення №164 від 14.05.2010р. на суму 3,40 грн. та платіжне доручення №165 від 14.05.2010р. на суму 1001,88 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Бюджетного кодексу України бюджетна система України складається з державного та місцевих бюджетів.

Частиною 2 ст. 87 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

До набрання чинності закону, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, цей збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита (пункт 3 розділу VII КАС України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 № 7-93 державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, крім державного мита, що справляється з позовних заяв, які подаються до господарського суду, із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, заяв про їх перегляд за нововиявленими обставинами, а також за придбання вексельних бланків, за дії, пов'язані з видачею охоронних документів (патентів і свідоцтв) на об'єкти інтелектуальної власності, і за дії, пов'язані з підтриманням чинності патентів на сорти рослин, та за подання до Кабінету Міністрів України проекту створення промислово-фінансової групи; за дії, передбачені підпунктами "б" - "е", "и", "к", "л" та "н" пункту 6 статті 3, в частині, що стосується загальногромадянських закордонних паспортів, яке зараховується до Державного бюджету України.

Пунктом 12 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 № 15, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 № 50, зазначено, що державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів і зараховується до бюджетів місцевого самоврядування (в іноземній валюті мито сплачується через уповноважені на це банки).

Згідно з платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи судовий збір було зараховано на балансовий рахунок 3141 «Надходження до загального фонду місцевих бюджетів».

Пунктом 1 розділу 4 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10.12.2002 № 226, повернення платежів, помилково або надмірно зарахованих на рахунки з обліку надходжень, які в поточному бюджетному періоді належать до доходів загального фонду місцевих бюджетів, здійснюється з відповідного аналітичного рахунку 3141 «Надходження до загального фонду місцевих бюджетів»Плану рахунків у межах поточних надходжень за день.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України бюджетна система України ґрунтується на принципі самостійності, згідно якого Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними.

Зважаючи на вищезазначене, стягнення судових витрат з Державного бюджету України є неможливим.

Відповідно до п. 4 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевого бюджетів, або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609 (далі-Порядок), юридичні та фізичні особи, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти бюджету, подають ці рішення органам Державного казначейства, що здійснюють безспірне списання, у разі: повернення за рішенням суду, зокрема, надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, здійснюється на користь відповідної юридичної чи фізичної особи на підставі судового рішення за рахунок сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів, внесених цією фізичною чи юридичною особою.

Отже, виконання судових рішень в адміністративних справах про стягнення судових витрат з державного або місцевого бюджету повинно здійснюватись органами Державного казначейства шляхом списання коштів з рахунків відповідного бюджету, до якого зараховувались надходження від сплати цих судових витрат, за умови надання особою, на користь якої ухвалене рішення, всіх підтверджуючих документів.

Оскільки судові витрати позивачем були сплачені до місцевого бюджету, то повернення зазначених судових витрат має здійснюватись саме з рахунків, на яких обліковуються кошти місцевого бюджету.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки суд першої інстанції правильно дійшов висновку про задоволення клопотання про відмову від адміністративного позову, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, то апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст.ст.160, 195, 199, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в місті Києві задовольнити, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року змінити.

Четвертий абзац ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року викласти в наступній редакції: «Судовий збір за подання позову у розмірі 1005,28 грн., що зараховані до державного бюджету згідно платіжного доручення №164 від 14.05.2010р. на суму 3,40 грн. та платіжного доручення №165 від 14.05.2010р. на суму 1001,88 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Купідон»(код 21340697, адреса: 32300, Хмельницька область, м. Камянець-Подільський, вул. Князів Коріатовичів, 9) та стягнути з місцевого бюджету через Головне управління Державного казначейства України в м. Києві».

В іншій частині ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя А.Б. Парінов