Рішення № 135461741, 06.04.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/6/26

Провадження №2/639/725/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чубенко О.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент-Банк», подана його представником до відповідача ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором в розімірі 43249,36 грн..

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 16.04.2018 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку. На підставі вказаної Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг А-Банку відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46.80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви. Також варто зазначити, що всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, що свідчить його підпис в паспорті споживчого кредиту за програмою "Кредитна картка"

Позивач вказує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Відповідач, у свою чергу, зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв`язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 21.12.2025 року має заборгованість - 43249.36 грн., яка складається з: - 29261.26 грн. - заборгованість за кредитом; - 13988.1 грн. - заборгованість по відсоткам. Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.

Вказана позовна заява не містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 05.01.2026 позовну заяву залишено без руху.

07.01.2026 представником позивача усунуто недоліки позову.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 08.01.2026 прийнято до розгляду цивільну справу. Призначено судове засідання.

21 січня 2026 року представником відповідача адвокатом Габор В.В. подано відзив на позов, в якому вимоги визнано частково на суму 5504,54 грн.

В обгрунтовування заперечень зазаначає, що так, за змістом анкети-заяви від 24.09.2015 року, укладеної між ОСОБА_1 та банком, зазначені лише анкетні дані відповідача, підпис позичальника та відповідальної особи банку, яка перевірила правильність та достовірність відомостей позичальника. В той же час, в анкеті-заяві від 24.09.2015 року не відображена процентна ставка за користування кредитом, умови та порядок її зміни, порядок та умови збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань, порядок обчислення та розміри відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді неустойки (пені, штрафів).Тобто вказані умови не були визначені та не були погоджені між сторонами. В обґрунтування правомірності нарахування відсотків за кредитом позивачем надано паспорт споживчого кредиту, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. Проте вказані докази є неналежними та недопустимими.

Зазначає, що паспорт споживчого кредиту, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містять власноручного підпису відповідача. Інформація щодо процентної ставки, яка відображена в паспорті споживчого кредиту від 16.04.2018 року, має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою). Вказаний документ не підтверджує жодних домовленостей між банком та відповідачем про істотні умови кредитного договору від 24.09.2015 року, так як містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, відсутні дані щодо фактичного ліміту, річна процентна ставка обчислена на основі припущення.

Так само неможливо визначити належність вказаного паспорт споживчого кредиту до анкети-заяви від 24.09.2015 року, оскільки такий паспорт датований 16.04.2018 року, тобто зі спливом майже 3 років від дати укладення кредитного договору.

Згідно виписки по картці від 21.12.2025 року вбачається, що за період з 16.04.2018 року по 21.12.2025 року сума фактичних витрат (зняття готівки, безготівкове придбання товарів, оплата послуг тощо) 329 706,59 грн., а сума повернених коштів 310 651,35 грн. Разом з тим, до суми витрат по кредиту також зараховано відсотки за використання кредитного ліміту (не погоджені сторонами) на загальну суму 13 550,70 грн.

Сума списаних відсотків за користування кредитом є неправомірно нарахованою, враховуючи непогодження сторонами порядку та умов їх нарахування, відтак фактичне їх зарахування в рахунок заборгованості відповідачки та фактичних витрат є неправомірним. Враховуючи наведене, при відрахуванні загального розміру списаних відсотків від фактичних витрат, вбачається, що фактично ОСОБА_1 витрачено кошти в сумі 316 155,89 грн. (329 706,59 грн. 13 550,70 грн.) При цьому, враховуючи суму коштів, яка фактично повернуті ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості 310 651,35 грн., фактична сума неповернутих коштів складатиме 5 504,54 грн. (316 155,89 грн. 310 561,35 грн.). Окремо слід відзначити, що збільшення тіла кредиту за рахунок щомісячного списання відсотків не відповідає умовам, погодженим сторонами, та є незаконним.

Очевидним є той факт, що безпідставне нарахування та списування за рахунок кредитних коштів відсотків за користування кредитом, не погоджених сторонами, призвів до безпідставного збільшення тіла кредиту. А відтак, долучений позивачем розрахунок заборгованості є неналежним та недопустимим доказом наявності заборгованості.

З урахуванням вищенаведених розрахунків, достовірність яких підтверджується самою випискою по картці, заявлений розмір заборгованості по тілу кредиту у розмірі 29 261,26 грн. є недоведеним, необґрунтованим та безпідставним. При цьому, відповідачем визнається сума фактично неповернутих коштів в розмірі 5 504,54 грн., які відповідач готовий сплатити у разі ухвалення судом рішення.

Інші заяви по суті не подано.

Представник позивача Шкапенко О.В., який діє на підставі довіреності №22908652-К-Н-О від 23.01.2024 року, в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав відзив на позов в повному обсязі. Додатково зазначив, що дійсно в 2018 році звертався до банку, підписав заяву про приєднання до умов та правил, отримав банківську карту та користувався коштами. Завжди належним чином виконував свої зобовязання, проте між ним та банком виникли суперечності щодо зарахування коштів на його карту в сумі 2500 грн, які банк відмовився зараховувати і ці кошти не значаться у виписці по руху коштів.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

24.09.2015 ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, в якому зазначено, що своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг. (а.с. 10).

В матеріалах справи міститься паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний 16.04.2018 відповідачем власноруч, в якому викладена інформація стосовно ставки 0, 01 % у пільговий період, процентна ставки в розмірі 3.9% місяць (46,8 % річних),.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

З змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістомст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами вказаного вище договору ОСОБА_1 отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Згідно довідки банку ОСОБА_1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки - № НОМЕР_2 строком дії до березня 2022 року, № НОМЕР_3 з строком дії до грудня 2024; №4323347398882040 строком дії до грудня 2031 року (а.с. 23).

Кредитний ліміт збільшувався/зменшувався на протязі користування ОСОБА_1 кредитною картою 16.04.2018 встановлено - 16000,00 грн., та остання зміна шляхом зменшення до 35000,00 15.11.2024, що підтверджується довідкою за лімітами (а.с. 24).

Згідно виписки по картці, відповідач користувався кредитними коштами та переодично вносив грошові кошти (а.с.46-88).

Зазначені обставини визнаються відповідачем.

Згідно виписки, станом на 01.12.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ «Акцент-Банк» за кредитним договором в загальному розмірі 42660,65 грн.

Згідно розрахунку позивача станом на 18.12.2025 ОСОБА_1 має заборгованість має заборгованість - 43249.36 грн., яка складається з: - 29261.26 грн. - заборгованість за кредитом; - 13988.1 грн. - заборгованість по відсоткам (а.с. 26-45).

Щодо визначення заборгованості по кредиту та по сплаті процентів за використання кредитного ліміту суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Звертаючись до суду з позовом, АТ «Акцент-банк» просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у тому числі заборгованість по сплаті процентів за користування кредитним лімітом у розмірі 13988,10 гривень.

На підтвердження позовних вимог в цій частині до позовної заяви було надано копію анкети-заяви за договором № б/н від 24.09.2015, однак надана заява не містить умов щодо погодженої сторонами ставки за процентами за користування кредитними коштами.

Також надано копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаний відповідачем власноруч, в якому викладена інформація стосовно ставки 0, 01 % у пільговий період, процентна ставки в розмірі 3.9% місяць (46,8 % річних) за картою «Універсальна», який датований 16.04.2018.

Сам факт звернення у квітні 2018 відповідачем до банку, отримання ним карток та визначення лімітів, користування коштами визнається відповідачем, тому в силу вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України, суд встановлено виникнення 16.04.2018 кредитних правовідносин між сторонами.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів та позивачем не підтверджено, що саме з цими Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк» відповідач ознайомилася та погодилася з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-банк» які визначали плату за користування кредитними коштами.

Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення, зокрема, процентів за користування кредитом, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Акцент-банк», що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

Також, обґрунтовуючи свої вимоги банк посилався на паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому зазначені умови кредитування та в якому зокрема зазначено, що документ підписано відповідачем.

Разом з тим, зі змісту паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» слідує (розділ 7 «Інші важливі правові аспекти»), що: «умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо».

У розділі 4 вказаного паспорту зазначено інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача.

При цьому, необхідно зазначити, що термін «паспорт споживчого кредиту» вживається у Законі України «Про споживче кредитування» лише в розділі II «Інформаційне забезпечення договору про споживчий кредит та дії, що передують його укладенню» та у Додатку 1 зі стандартизованою формою такого паспорта. Приписи про умови договору про споживчий кредит, його форму, порядок укладення та розірвання визначені у розділі ІІІ «Договір про споживчий кредит» цього Закону. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин). З огляду на ці норми закону паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай, правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження №61-14545сво20).

За наведених обставин, паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче кредитування» включає до форми договору про споживчий кредит.

За таких обставин, суд висновує про відсутність підстав вважати, що сторони погодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ «Акцент-банк» заборгованості по сплаті процентів за використання кредитного ліміту у сумі.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20, від 13.10.2021 у справі №209/3046/20.

За розрахунком представника відповідача, згідно банківської випики витрачено кошти в сумі 316 155,89 грн. без врахування відсотків (329 706,59 грн. 13 550,70 грн.) При цьому, враховуючи суму коштів, яка фактично повернуті ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості 310 651,35 грн., фактична сума неповернутих коштів складатиме 5 504,54 грн. (316 155,89 грн. 310 561,35 грн.).

Згідно виписки, за період з 16.04.2018 по 21.12.2025 сума витрат 329706,59 грн.; сума зарахувань 310651,35 грн., станом на 01.12.2025 в графі залишок після операції значиться: як загальна сума боргу - 42660,65 грн.

Згідно розрахунку позивача станом на 18.12.2025 ОСОБА_1 має заборгованість має заборгованість - 43249.36 грн., яка складається з: - 29261.26 грн. - заборгованість за кредитом; - 13988.1 грн. - заборгованість по відсоткам.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним лімітом, суд виходить із руху коштів по виписки рахунку, з якої вбачається пословність витрачених коштів відповідачем та зарахування коштів на картку.

Станом на 30.11.2024 до початку нарахування відсотків значиться сума боргу 29048,62 грн., в подальшому крім списання відсотків на загальну суму 13550,71 грн., були здійснені зарахування та списання, а саме +106,32; - 106,32; -106,32; +45, остаточно залишок витрачених коштів складає 29 109,94 грн., яка вважається доведеною та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на відсутністб доведення погодження між сторонами сплати відсотків за користування коштами, позовна вимога АТ «Акцент-банк» щодо стягнення з відповідача заборгованості по сплаті відсотків за використання кредитного ліміту задоволенню не підлягає.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

На підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості станом на 21.12.2025 року за кредитним договором №б/н від 16.04.2018 року у розмірі 29 109,94 грн. тіло кредиту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд розподіляє судові витрати щодо сплати судового збору позивачем в розмірі 2422,40 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (67,31%) та стягує з відповідача на користь позивача у розмірі 1630,52 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 166, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 16.04.2018 року станом на 21.12.2025 в розмірі основної суми боргу 29 109 (двадцять дев`ять тисяч сто дев`ять) гривень 94 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судовий збір в розмірі 1 630 (одна тисяча шістсот тридцять) гривень 52 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», код ЄДРПОУ 14360080, , адреса місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце прживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06.04.2026

Суддя С.О. Рубіжний